Ухвала

від 04.11.2019 по справі 344/1467/15-к

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/1467/15-к

Провадження № 11-кп/4808/119/19

Категорія ч.4 ст. 358 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду у складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря с/з ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

потерпілої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами (далі АС) обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисникка адвоката ОСОБА_8 , на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.3 ст.358 (в редакції 05.04.2001), ч.4 ст.358 ( в редакції 07.04.2011) Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Прилбич Яворівського району, Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешканець АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, освіта вища, одружений, працює завідуючим господарством в ДП «Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 КК ( в редакції 05.04.2001 р. ) та ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011 р.) та призначено покарання:

- за ч.3 ст.358 КК (в редакції 05.04.2001) штраф в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень;

- за ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011) штраф в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч.1 ст. 70 КК визначено ОСОБА_11 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням штраф в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК звільнено ОСОБА_11 від призначеного покарання у виді штрафу у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Стягнуто з ОСОБА_11 в дохід держави 1475 грн 76 коп. процесуальних витрат. Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_11 вчинив використання завідомо підроблених документів.

Злочин вчинено за таких обставин.

ОСОБА_11 , з метою незаконного розірвання шлюбу з ОСОБА_10 при невстановлених обставинах, придбав підроблене рішення суду від 10.03.2005р. №2-596/2005р. за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу. В подальшому 24.11.2005р. ОСОБА_11 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою реєстрації розлучення з ОСОБА_10 , подав у відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі РАЦС) завідомо підроблене рішення суду від 10.03.2005р. №2-596/2005 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу.

На підставі вказаного підробленого рішення суду відділом РАЦС безпідставно внесено актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за №865 від 24.11.2005р. та видано два свідоцтва про розірвання шлюбу між ними від 26.04.2005р.: на бланку серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_10 та на бланку серії 1-НМ №006839 на ім`я ОСОБА_11 .

Продовжуючи свою злочинну діяльність, в Апеляційному суду Івано-Франківської області у відкритому судовому засіданні 04.07.2013р. у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу за апеляційною скаргою ОСОБА_11 , на рішення Івано-Франківського міського суду від 30.04.2013 стороною відповідача ОСОБА_11 подано з апеляційною скаргою 2 копії завідомо підробленого свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від 26.04.2005р. на бланку серії НОМЕР_1 , що видане на ім`я ОСОБА_10 , таким чином ОСОБА_11 використав вказане завідомо підроблене свідоцтво.

В результаті використання ОСОБА_11 завідомо підробленого документа Апеляційним судом Івано-Франківської області винесено ухвалу про скасування рішення суду від 30.04.2013р., яким у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу відмовлено.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_11 вважає, що вирок винесено з грубим порушенням норм процесуального права, а саме в частині порушення права на захист та невідповідность висновків суду фактичним обставинам справи. Просить вирок скасувати і ухвалити новий, яким закрити кримінальне провадження за відсутності складу злочину.

- захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 вважає вирок незаконним, необґрунтованим. Покликається, що судовий розгляд даної справи в судовому засіданні був неповний, зокрема залишились недослідженими обставини, які підлягають встановленню та дослідженню, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, допущенні істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Просить вирок скасувати і ухвалити новий, яким закрити кримінальне провадження за відсутності складу злочину. Дослідити наступні докази: показання обвинуваченого ОСОБА_11 , показання свідка ОСОБА_12 та ходу судового розслідування, письмові докази: профайл адвоката, нотаріальну заяву батьків та братів обвинуваченого ОСОБА_11 , заяву потерпілої ОСОБА_10 .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2017 року, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишено без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 щодо ОСОБА_11 - без змін.

Однак, Постановою колегії суддів Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнено частково, а вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Своє рішення Суд мотивував тим, що апеляційний суд за результатами перевірки наведених вище доводів, викладений в апеляційних скаргах засудженого і захисника, зазначив формальні мотиви та висновки на їхнє спростування. Разом з тим, з`ясування наведених в апеляційних скаргах обставин має важливе значення для встановлення суб`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_11 злочину та правової оцінки інкримінованого йому діяння. З огляду на викладене, висновки апеляційного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд касаційної інстанції вважає передчасним. З урахуванням викладеного, призначено новий судовий розгляд в апеляційному суді.

В судові засідання обвинувачений ОСОБА_11 не з`являвся, хоча про дати та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_11 адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_13 ствердили, що не заперечують, щоб апеляційний розгляд проводити за відсутності їхнього підзахисного, оскільки той повідомлений належним чином, однак на даний час знаходиться за межами України і не має змоги прибути на слухання справи, а також не заперечує, щоб розгляд справи проводився за його відсутності.

До початку розгляду справи захисник ОСОБА_8 подав клопотання від 02.05.2019 року, в якому просить дослідити, крім вказаних в його АС, докази наявні в матеріалах справи, та дати їм оцінку при ухваленні судового рішення а саме: відповідь відділу РАЦС від 27.01.2015 року на запит слідчого; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.04.2005 року; світлокопію паспорта ОСОБА_10 серії НОМЕР_3 .

Дане клопотання захисника ОСОБА_8 та клопотання, викладене в його АС, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені докази, як в клопотанні так і в його АС були предметом ретельного дослідження судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення захисників обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які підтримали подані АС, просять вирок суду скасувати та задовольнити їхні апеляційні вимоги; пояснення прокурора ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_10 , які заперечили проти доводів обох АС, вважають вирок законним та обґрунтованим, просять його залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і додані документи та обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що подані АС не підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Таких вимог закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався. У відповідності до положень ст.65 КК, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.358 КК ( в редакції 05.04.2001 р. ) та ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011 р.), підтверджується наведеними у вироку доказами, що ґрунтуються на їх всебічному, повному і безпосередньому дослідженні, яким дана належна правова оцінка. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_11 за ч.3 ст.358 КК ( в редакції 05.04.2001 р. ) та ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011 р.), а призначене покарання є достатнім та справедливим для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Не зважаючи на повне заперечення ОСОБА_11 своєї вини у скоєнні інкримінованих йому злочинів, його вина доводиться доказами, зібраними під час досудового розслідування та ретельно дослідженими в суді першої інстанції, зокрема показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , протоколами слідчих та процесуальних дій та іншими документами, в тому числі аудіозаписом судового засідання апеляційного суду від 04.07.2013 року, дослідженими під час судового розгляду справи, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Так, як вбачається із показань свідка ОСОБА_14 - дружини обвинуваченого, що вона з ОСОБА_11 познайомилася восени 2008 року, вони одружилися 15.01.2013 року. На час знайомства ОСОБА_11 вказав, що розлучений з 2005 року і має дітей від першого шлюбу. З 2010 року проживала з обвинуваченим в с.Угорники, на той час ОСОБА_11 з першою дружиною не проживав, хоч і місце його проживання зареєстровано у АДРЕСА_1 . У с.Угорники розпочали будівництво, заклали фундамент у жовтні 2012р. Діти від першого шлюбу проживають з батьками. Від чоловіка відомо, що справу про розірвання шлюбу розглядали у 2013 році, рішення про поділ майна подружжя і стягнення аліментів були у березні 2013 року. Документів, які подавав чоловік до суду, не бачила, знає все тільки з його слів.

З показань свідка ОСОБА_17 , наданих в суді першої інстанції вбачається, що у 2002-2005роках вона працювала помічником розпорядника у ВРАЦС у м.Івано-Франківську. З обвинуваченим і потерпілою не знайома, події мали місце 10 років назад, тому деталей не пам`ятає. Допускає, що у коридорі хтось попросив її допомогти заповнити бланк для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. У графі «вона» внесла дані замість дружини, за це притягувалася до кримінальної відповідальності, звільнена за закінченням строків давності притягнення. Чи була на той час заповнена графа «він» - не пам`ятає. Хто саме отримував свідоцтво не пам`ятає. Записи вносила у листопаді 2005 року, а не квітні 2005р., як вказано у свідоцтві про розірвання шлюбу. Свідоцтво про розірвання шлюбу не видавала. Коли було розірвано шлюб не знає.

Свідок ОСОБА_15 , двоюрідний дядько обвинуваченого, в суді першої інстанції вказав, що потерпілу ОСОБА_10 знає з часу одруження з його племінником. В шлюбі обвинувачений і потерпіла перебували з 1997 року до 2010 року, доки обвинувачений переїхав до іншої жінки. Тоді ОСОБА_18 вказав, що розлучився. Чи ходила ОСОБА_16 на родинні свята до обвинуваченого і потерпілого не знає, може і бачив її, коли приходив туди. Однак в останні роки (2004-2005) стосунки між обвинуваченим і потерпілою погіршились, тому на свята до них не приходили, лише ОСОБА_19 з дітьми до 2009 року приїжджав до них в гості в село. Не бачив, щоб з 2010 року ОСОБА_18 жив з ОСОБА_20 . В с. Угорники ОСОБА_18 проживає з другою дружиною ОСОБА_21 і їх дочкою ОСОБА_22 . Щодо офіційної реєстрації шлюбу ОСОБА_19 і ОСОБА_21 свідку невідомо, весілля не було. Про свідоцтво про розірвання шлюбу між обвинуваченим і потерпілою від 26.04.2005 р. йому нічого не відомо.

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що вона є родичкою обвинуваченого і потерпілої. Доки потерпіла жила в Україні, близько з нею спілкувалася, зустрічались сім`ями, ходили в гості. В кінці 2010р. ОСОБА_10 повідомляла про те, що в неї з ОСОБА_19 сімейні проблеми. У 2013р. потерпіла подала на розірвання шлюбу, в 2014р. повідомила, що шлюб розірвано. З моменту одруження і до розірвання шлюбу ОСОБА_19 і ОСОБА_23 проживали разом. З 2012 -2013 роки тісні стосунки не підтримували, тільки зустрічалась із дітьми. З приводу підроблення документів їй нічого не відомо.

На підставі ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 28.07.2014, отримано тимчасовий доступ до речей і документів, що знаходилися у відділі ДРАЦ РС Івано-Франківського міського управління юстиції: актового запису від 24.11.2005р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , заяви про розірвання шлюбу від 24.11.2005р. та рішення Івано-Франківського міського суду від 10.03.2005р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з можливістю їх вилучення їх оригіналів на строк дії даної ухвали для проведення експертизи (т.2 а.с.14-18).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду від 10.03.2005р. про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , який визнано речовим доказом: аркуш паперу формату А4, який містить наступний текст «№2-596/2005. Рішення іменем України. 10 березня 2005 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_24 , секретаря ОСОБА_25 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську справу за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, вирішив: позов задоволити. Розірвати шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , зареєстрований 07 серпня 1997 року відділом РАГС Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис №940….» Вказаний документ містить рукописні підписи навпроти прізвищ судді та секретаря, а також два відтиски печатки з написом «Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області. Ідентифікаційний код 02891693» (т.2 а.с.7, постанова від 28.07.2014р., т.2 а.с.98)

Відповідно до листа Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області за №39422 від 22.07.2014р., 10.03.2005р. рішення по цивільній справі №2-596/2005 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу Івано-Франківським міським судом не виносилось, згідно реєстраційних форм обліку архівних справ Івано-Франківського міського суду в період з 01.01.2005р. до 31.12.2005р. цивільна справа за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу в Івано-Франківському міському суді не зареєстрована (т.2 а.с.8)

З копії заяви про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 24.11.2005р. вбачається заповнення тексту форми від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 з підписами осіб (т.2 а.с.9)

Відповідно до актового запису про розірвання шлюбу №865 від 24.11.2005р., внесено відомості про ОСОБА_11 та ОСОБА_10 як осіб, що розривають шлюб, видано свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 та НОМЕР_5 відповідно, що стверджено підписами від імені осіб, що розривають шлюб (т.2 а.с.10).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , вбачається що дане свідоцтво видане на ім`я ОСОБА_11 26.04.2005р. (т.2 а.с. 11), а з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , вбачається, що дане свідоцтво, видане на ім`я ОСОБА_10 26.04.2005 (т.2 а.с.12)

18.07.2014р. та 28.07.2014р. у ОСОБА_10 отримано зразки підписів від її імені для проведення судово-почеркознавчої експертизи, що підтверджується заявою ОСОБА_10 та відповідними протоколами (т.2 а.с.19-27).

Аналогічно 08.08.2014р. отримано зразки підписів у ОСОБА_11 від його імені, а також 01.08.2014р. від імені ОСОБА_10 для проведення судово-почеркознавчої експертизи, що підтверджується його заявою та відповідними протоколами (т.2 а.с.28-36).

Також 26.12.2014р. отримано зразки підписів у ОСОБА_17 для проведення судово-почеркознавчої експертизи, що підтверджується відповідним протоколом (т.2 а.с.37-40).

Відповідно до висновку експерта №09/03-567 від 02.01.2015, рукописні написи у стовпчику «ВОНА» у заяві про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 24.11.2005р. та підпису у графі «ВОНА» у заяві про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 24.11.2005р. виконані однією особою ОСОБА_17 (т.2 а.с.41-46).

З висновку експерта №09/03-17 від 17.01.2015р., підпис у графі «ВІН» у заяві про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 24.11.2005, ймовірно, виконані не ОСОБА_11 , а іншою особою. Дати відповідь в категоричній формі буде можливо при наявності вільних зразків підписів ОСОБА_11 (т.2 а.с.47-51).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 13.03.2015 ОСОБА_17 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо неї за ч.1 ст.358 КК (в редакції 2001 року зі змінами і доповненнями станом на 24.11.2005р.) закрито. З ухвали вбачається, що 24.11.2005р. ОСОБА_17 склала завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення, а саме заяву про реєстрацію розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , у якій всі пункти у графі «ВОНА» власноручно заповнила та підписала від імені ОСОБА_10 без її відома та згоди. На підставі завідомо підробленої заяви про реєстрацію розірвання шлюбу відділом РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції безпідставно внесено актовий запис за №865 від 24.11.2005р. та видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 (т.2 а.с.58).

Також долучено належно засвідчену копію цивільної справи №344/4385/13-ц, відповідно до якої позивач ОСОБА_10 звернулася до Івано-Франківського міського суду з позовом до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу 25.03.2013р.. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_11 позов визнав. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.04.2013 за участю позивача ОСОБА_10 та ОСОБА_11 позов задоволено, розірвано шлюб між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що зареєстрований 07.08.1997 року у відділі реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис №940. 15.05.2013р. відповідач ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду, зазначивши, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 25.04.2005р., його шлюб з позивачем вже розірваний і з даного приводу здійснено актовий запис №291 від 26.04.2005р.. До апеляційної скарги обвинуваченим додано 2 копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.04.2005р., у якому зазначено, що це свідоцтво видано ОСОБА_10 . Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.07.2013 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_11 , скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 30.04.2013р., у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_11 відмовлено (т.2 а.с.53-78)

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.01.2014р. позов ОСОБА_10 до ОСОБА_11 задоволено частково, проведено поділ майна подружжя (т.2 а.с.80-83).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2014р. за позовом ОСОБА_10 до відділу реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, третьої особи ОСОБА_11 про зобов`язання анулювати актовий запис №291 від 26.04.2005р. та визнати недійсним свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , виданого відділом РАЦС ІФ МУЮ 26.04.2005р. відмовлено (т.2 а.с.87-89).

З дослідженого безпосередньо у судовому засіданні в суді першої інстанції, звукозапису судового засідання Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.07.2013р. у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 вбачається, що разом з апеляційною скаргою апелянтом обвинуваченим ОСОБА_11 подано суду 2 примірники копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.04.2005р. на ім`я ОСОБА_10 , а також стороною апелянта у судовому засіданні надано суду витяг з Державного реєстру актів цивільного стану №00012076561 від 23.04.2013р. з відомостями про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду №2-598/2005 та актовий запис №865 від 24.11.2005 року.

Вказаний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану за клопотанням сторони захисту долучено до матеріалів кримінального провадження (т.2 а.с.104).

Перевіривши вказані вище докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про їх допустимість та достовірність.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази, в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_11 повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні, які були отримані у рамках чинного законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд їх визнав достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, за якими він обвинувачується.

Необґрунтованими є доводи захисника та засудженого, що суд першої інстанції усунувся від виконання вимог законодавства щодо встановлення часу, місця вчинення злочину. Зокрема, орган досудового розслідування інкримінував йому, а суд визнав доведеним те, що він 24.11.2005 року подав до органів РАЦС підроблене рішення суду з метою реєстрації його розлучення з ОСОБА_10 , водночас, свідоцтва про розірвання шлюбу, видані цим органом, датовані 26 квітня 2005 року.

Так, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 - працівник ВРАЦС у м. Івано-Франківську - пояснила, що підробила бланк для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, за що була засуджена, у листопаді 2005 року, а не в квітні цього року.

Про те, що перший злочин засудженим було скоєно 24.11.2005 року, свідчать і ряд письмових доказів.

Судом першої інстанції досліджено копію заяви про реєстрацію розірвання шлюбу, з якої вбачається заповнення тексту форми 24.11.2005 року від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ( т.2 а.с.9).

Ця ж сама дата - 24.11.2005р. - значиться на актовому записі про розірвання шлюбу №865 (т.2 а.с.10) та витязі з Державного реєстру актів цивільного стану №00012076561 від 23.04.2013р. з відомостями про розірвання шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду №2-598/2005 (т.2 а.с.104).

Окрім цього, судом першої інстанції досліджено постанову Івано-Франківського окружного суду від 16.04.2014 за позовом ОСОБА_10 до ВРАЦС Івано-Франківського управління юстиції, третьої особи - ОСОБА_11 про зобов`язання анулювати актовий запис №291 від 26.04.2019 та визнати недійсним свідоцтво про розірвання щлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , виданого відділом РАЦС ІФ МУЮ 26.04.2005р., якою відмовлено у позові. Мотивація відмови такий актовий запис відсутній ( т.2 а.с.87-89).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що злочин, яким ОСОБА_11 визнано винним за ч.3 ст.358( в редакції 05.04.2001) був вчинений 24.11.2005 року.

А факт наявності та подальшого використання обвинуваченим свідоцтв про розірвання шлюбу НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_10 та НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_11 , датованих 26.04.2005 року, тобто до моменту подачі восени 2005 року підробленого рішення суду від 10.03.2005 року про розірвання шлюбу, з неіснуючим актовим записом №291, колегія суддів розцінює як обставину, що ОСОБА_11 був обізнаний про підроблення цих свідоцтв про розірвання шлюбу.

Покликання в АС обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції не спростував доводів про те, він разом із ОСОБА_10 у 2005 році зверталися за допомогою до адвоката ОСОБА_26 , якому надали відповідні документи та заяви про підготовки останнім розірвання шлюбу між ними в судовому порядку, і також те, що саме від вказаного адвоката обвинувачений отримав рішення суду від 10 березня 2005 року №2-596/2005 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_27 про розірвання шлюбу, є голослівними, надуманими, необґрунтованими та жодним чином не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які документи, які б свідчили про те, що обвинувачений ОСОБА_11 укладав із захисником Лавренком договір про надання адвокатських послуг, а також відсутні будь-які інші докази, які б вказували, що вказаний адвокат готував обвинуваченому позовну заяву про розірвання шлюбу та інші документи пов`язані із цією справою.

З дослідженого безпосередньо у судовому засіданні рішення Івано-Франківського міського суду від 10.03.2005р. також не вбачається, що в даній справі брав участь будь-який захисник.

Окрім цього, в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що про існування рішення Івано-Франківського суду від 10.03.2005р. року про розірвання шлюбу їй стало відомо тільки у 2013 році. Категорично заперечила показання обвинуваченого, що разом із ОСОБА_11 звертались у 2005 році за допомогою до адвоката, якому надавали документи, повідомила, що з ОСОБА_26 не знайома.

Твердження ОСОБА_11 про те, що він не знав, що рішення про розірвання шлюбу від 10.03.2005 року №2-256/2005, яке він 24.11.2005 року подав у відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, і на підставі якого було внесено актовий запис про розірвання шлюбу між ним і ОСОБА_16 та видано два свідоцтва про розірвання шлюбу між ними на бланку серії НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_10 та на бланку серії НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_11 , є підробленим, а відповідно і підроблені свідоцтва про розірвання шлюбу, є безпідставними, зважаючи на наступне.

Згідно листа Івано-Франківського міського суду від 22.07.2014 року, рішення по цивільній справі за №2-596/2005 року, за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, Івано-Франківським міським судом не виносилось, оскільки, згідно реєстраційних форм обліку архівних справ суду, в період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року цивільна справа за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу в Івано-Франківському міському суді не зареєстрована (т.2 а.с.8).

Про обізнаність обвинуваченого в тому, що дане судове рішення є підробленим, свідчить і той факт, що він, з метою приховати це, сам звертався з цим документом в ЗАГС для реєстрації розірвання шлюбу. Показання ОСОБА_11 , що він разом із колишньою дружиною ходив у державну установу, не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді, оскільки потерпіла категорично заперечила їх, окрім цього пояснила, що із свідком ОСОБА_17 не знайома.

Достовірність показань ОСОБА_10 та неправдивість свідчень обвинуваченого підтверджують інші докази, досліджені судом першої інстанції. Зокрема, показання свідка ОСОБА_17 , підтвердженні висновком експерта №09/03-567 від 02.01.2015р., згідно якого написи у стовпчику «ВОНА» в заяві про реєстрацію розірвання шлюбу на підставі рішення суду від 24.11.2005р. та підпису у графі «ВОНА» у заяві про реєстрацію розірвання шлюбу виконані замість потерпілої ОСОБА_17 (т.2 а.с.41-46).

Про наявність суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень в діях обвинуваченого свідчать його непослідовні та суперечливі показання в суді.

Так, судом першої інстанції досліджені документи, що містяться в матеріалах цивільної справи №344/438513-ц, з яких вбачається, що 30.04.2013 р. Івано-Франківським міським судом слухалася справа за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про розірвання шлюбу, і обвинувачений визнав цей позов ( т.2 а.с.62). У цьому судовому засіданні будь-яких заяв та документів, що шлюб між ними розірвано ще у 2005 році не надавав. Натомість, оскарживши це рішення, у суді апеляційної інстанції 04.07.2013 року, стверджував, що ставив до відома суд першої інстанції про уже розірваний шлюб, однак, не зміг тоді найти і подати копії свідоцтв про розлучення.

Про те, що обвинуваченому було відомо про підроблене рішення суду від 10.03.2005р. та свідоцтва про розірвання шлюбу від 26.04.2005р., і, він намагався це приховати, свідчить і той факт, що у січні 2013 року, тобто ще до звернення потерпілої 25.03.2013 року з позовом про розірвання шлюбу, безперешкодно зареєстрував шлюб із ОСОБА_14 .

В суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_10 пояснила, що у такий спосіб її колишній чоловік намагався уникнути справедливого поділу майна між ними, тому певний час приховував факт оформленого у 2005 році розлучення між ними. А коли після ухвалення Івано-Франківським міським судом 30.04.2013 року рішення про розлучення за її позовом дізнався, що вона звернулась 25.03.2013 року ще до суду про поділ майна (т.2 а.с.80-83), надав суду підроблені документи.

Таким чином, покликання в АС обвинуваченого та його захисника на невизначеність в обвинуваченні суб`єктивної сторони даного злочину в його діях ( ОСОБА_11 ), тобто відсутність прямого умислу, є необґрунтованими, оскільки повністю спростовується матеріалами кримінального провадження, оскільки обвинувачений усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, з метою незаконної реєстрації розлучення з ОСОБА_10 , подав у відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції завідоме підроблене рішення суду від 10.03.2005 р. № 2-596/2005 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу. На підставі вказаного підробленого рішення суду відділом РАЦС, безпідставно внесено актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_28 та ОСОБА_10 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу між ними від 26.05.2005 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вищепереліченими та в судовому засіданні дослідженими доказами, спростовано те, що обвинувачений не мав умислу на вчинення вказаних злочинів. Тому апеляційний суд розцінює ці доводи АС як такі, що мають на меті уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинене та можливих інших негативних наслідків для нього.

Покликання обвинуваченого в АС про те, що він не подавав у РАЦС рішення суду від 10.03.2005 року за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, є необгрунтованим, виходячи із наступного.

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_17 в суді першої інстанції, яка працювала помічником розпорядника у ВРАЦС, що хтось попросив її допомогти заповнити бланк для отримання свідоцтва про розірвання шлюбу. У графі «вона» внесла дані замість дружини, за це притягувалася до кримінальної відповідальності, звільнена за закінченням строків давності притягнення. Чи була на той час заповнена графа «він» - не пам`ятає. Хто саме отримував свідоцтво не пам`ятає.

Згідно копії ухвали Івано-Франківського міського суду від 13.05.2015 року, судом було достовірно встановлено, що 24.11.2005 року ОСОБА_17 не маючи права на оформлення документів про розірвання шлюбу, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, склала завідомо підроблений офіційний документ, який посвідчує факти, що мають юридичне значення, а саме, заяву про реєстрацію розірвання шлюбу між гр. ОСОБА_11 та гр. ОСОБА_10 , в якій всі пункти в графі «ВОНА» підозрювана власноручно заповнила від імені гр. ОСОБА_10 без її відома та згоди. На підставі завідомо підробленої заяви про реєстрацію розірвання шлюбу відділом РАЦС безпідставно внесено актовий запис за №865 від 24.11.2005 року та видано свідоцтво про розірвання шлюбу між громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що саме обвинувачений, а не потерпіла разом із апеляційної скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду від 30.04.2013 року про розірвання шлюбу за позовом ОСОБА_10 подав до апеляційного суду 2 копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_10 .

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_11 в поданій ним АС сам зазначив, що після того, як адвокат йому передав рішення суду про розірвання шлюбу, він особисто подав до органів РАЦС вказане рішення (а.с.140), тобто визнав вказану обставину.

Таким чином на думку колегії суддів, вказане свідчить про те, що саме обвинувачений ОСОБА_11 , а не хтось інший подав у відділ РАЦС, з метою реєстрації розлучення, завідомо підроблене рішення суду від 10.03.2005р. №2-596/2005 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, а тому доводи АС в цій частині, є безпідставними, надуманими та такі, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Твердження апелянтів про те, що потерпілій ОСОБА_10 було достеменно відомо про наявність як рішення Івано-Франківського міського суду №2-598/2005 та актовий запис №865 від 24.11.2005р, так і свідоцтва про реєстрацію розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_11 , а також те, що вона підробила печатку про реєстрацію шлюбу з обвинуваченим, жодним чином не спростовують того факту, що обвинувачений ОСОБА_11 умисно використовував зазначені підроблені документи та не виключає в його діях інкримінованого йому складу злочину. Навіть безпосередньо з показань обвинуваченого ОСОБА_11 вбачається, що він до суду з позовом про розірвання шлюбу не звертався, а рішення про розірвання шлюбу отримував у адвоката.

Не обґрунтованими є покликання обвинуваченого в АС, що ОСОБА_10 підробила печатку у власному паспорті про реєстрацію шлюбу з ним, який було укладено до видачі паспорту громадянина України у 2006 році.

Згідно пояснень обвинуваченого в суді першої інстанції вони обоє змінили паспорти, щоб не було відмітки про перебування в шлюбі. Зі змісту апеляційної скарги, а також згідно оглянутого в суді апеляційної інстанції світлокопії паспорту потерпілої (т.2 а.с. 55) видно, що на сторінці 10 паспорту ОСОБА_10 міститься відмітка про те, що в неї зареєстровано шлюб з ОСОБА_11 . Сама потерпіла пояснила в суді апеляційної інстанції, що паспорт змінювала на прохання колишнього чоловіка і нічого в ньому не підробляла.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що обвинуваченим ОСОБА_11 разом з апеляційною скаргою подано 2 копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 26.04.2005р., що видана не на його ім`я, а на ім`я ОСОБА_10 що утворює об`єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК (в редакції 07.04.2011р.).

Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо викривають обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358 КК ( в редакції 05.04.2001 р. ) та ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011 р.), а доводи апелянтів про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів розцінює, як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що АС ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, оскільки вони спрямовані на вигородження обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Під час судового розгляду в суді першої інстанції встановлено, що злочин, передбачений за ч.3 ст.358 КК (в редакції 05.04.2001) ОСОБА_11 вчинив 24.11.2005 року, а злочин, передбачений ч.4 ст.358 КК (в редакції 07.04.2011) - 04.07.2013 року, а тому відповідно до ст.49 цього ж Кодексу ОСОБА_11 судом правильно звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності. Згідно ч.5 ст.74 КК особа може бути за вироком суду звільнена від покарання, на підставах, передбачених ст.49 КК України.

За таких обставин, АС обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 не підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року щодо ОСОБА_11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з часу отримання ним копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5