Постанова

від 08.11.2019 по справі 756/15276/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Єдиний унікальний номер справи 756/15276/18 Номер провадження 22-ц/824/11553/2019 Головуючий у суді першої інстанції О.В. Диба Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 08 листопада 2019 року місто Київ

Номер справи 756/15276/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), Мазурик О.Ф., Шкоріної О.І.

сторони:

позивач Київський міський центр зайнятості

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року, ухвалене у складі судді Диби О.В. в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва, повне рішення складено 25 червня 2019 року, -

в с т а н о в и в :

Київський міський центр зайнятості у листопаді 2018 року звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 35948,58 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у березні 2017 року звернувся до Оболонського районного центру зайнятості в м.Києві, як структурного підрозділу позивача, із заявою про надання йому статусу безробітного. Наказами Оболонського районного центру зайнятості в м.Києві від 24.03.2017 та від 29.03.2017 відповідачу було надано статус безробітного, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю. Проте, у червні 2017 року завдяки обміну даними з органами Пенсійного фонду України позивачем було виявлено допущене з боку ОСОБА_2 порушення умов перебування на спеціальному обліку, а саме факт перебування останнього у трудових відносинах та отримання ним доходу від ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор у сумі 3900 грн.

Посилаючись на те, що відповідач надав неправдиві відомості щодо свого працевлаштування під час перебування на обліку та отримання допомоги по безробіттю, чим в свою чергу порушив вимоги ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , позивач змушений був звернутись до суду із даним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути із відповідача на свою користь безпідставно нараховане матеріальне забезпечення у розмірі 35948,58 грн., а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1756 грн.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості кошти у розмірі 35948,58 грн., а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач, перебуваючи на обліку у позивача та отримуючи матеріальну допомогу по безробіттю, всупереч вимогам Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не повідомив про обставини, що впливають на умови виплати зазначеної вище соціальної допомоги, а саме щодо свого працевлаштування та отримання заробітку від ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор , у зв`язку із чим безпідставно отримував від Київського міського центру зайнятості грошові кошти.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв`язку із чим просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 вказував на те, що позивач безпідставно прийняв рішення про зняття його з обліку як безробітного лише на підставі інформації, отриманої з Пенсійного фонду України, оскільки він ніколи не перебував у трудових відносинах з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор та ніколи не отримував від останнього будь-яких коштів, що підтверджується відомостями з податкових органів. Зазначав, що він є постраждалою особою від шахрайських дій ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор , яке вочевидь використало його персональні дані. Крім того, відповідач посилався на те, що неодноразово повідомляв позивача про невідповідність отриманої ним інформації від органів Пенсійного фонду України щодо отримання ним будь-якого доходу від зазначеного вище товариства, а також сам неодноразово направлявся за місцем реєстрації вказаної юридичної особи для з`ясування причин виниклої помилки та став ініціатором порушеного кримінального провадження за даним фактом.

Київський міський центр зайнятості у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалене у даній справі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив про те, що рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам закону, оскільки ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, ґрунтується на засадах верховенства права.

У відповідності до вимог п.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд апеляційних скарг здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, у відповідності до положень ч.ч. 2, 5ст.263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; якрозподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що подана стороною відповідача апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, задовольняючи пред`явлений Київським міським центром зайнятості до ОСОБА_1 позов про стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з доведеності Центром порушення відповідачем умов перебування на обліку по безробіттю, а саме умисного невиконання останнім свого обов`язку щодо повідомлення про виникнення обставин, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, яке полягло у неповідомленні позивача про своє працевлаштування.

На думку суду апеляційної інстанції, вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного центру зайнятості в місті Києві із заявою про надання йому статусу безробітного відповідно до Закону України Про зайнятість населення та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (а.с. 7).

Згідно наданого позивачем у суді першої інстанції копії витягу із наказів Оболонського районного центру зайнятості в місті Києві, 24.03.2017 відповідачу наказом №НТ170324 було надано статус безробітного.

Наказом Центру від 29.03.2017 за №НТ170329 ОСОБА_3 у відповідності до ч.ч.1, 3, 4 ст.2, ч.1 ст.23 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю у період з 29.03.2017 по 23.03.2018.

12.09.2017 позивачем винесено наказ №НТ170912, яким було припинено реєстрацію відповідача як безробітного, у зв`язку із встановленням факту подання ним недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття (а.с.11-12).

Так, пунктом другим частини першої статті 1 Закону України Про зайнятість населення передбачено, що безробітною вважається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до статті 4 Закону України Про зайнятість населення до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

Згідно з пунктами 8, 9 частини першої статті 45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту подання особою недостовірних даних та документів, на підставі яких було прийнято рішення про надання їй статусу безробітного, призначення (виплати) матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, або у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , яка визначає права, обов`язки та відповідальність застрахованих осіб, такі особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України 15 червня 2015 року №613, виплата допомоги по безробіттю припиняється, зокрема, у разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (з дня припинення реєстрації або в разі невідвідування без поважних причин центру зайнятості).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), центр зайнятості припиняє реєстрацію, зокрема, з дня встановлення факту подання зареєстрованим безробітним недостовірних даних та документів, на підставі яких прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, призначення виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, що мав місце протягом періоду реєстрації, або ж з дня встановлення факту виконання зареєстрованим безробітним оплачуваної роботи (надання послуг), зайняття іншим видом діяльності згідно із статтею 4 Закону України Про зайнятість населення .

Встановлено, що у червні 2017 року завдяки обміну даними з Пенсійним фондом України позивачем було виявлено порушення умов перебування відповідача на обліку як безробітного.

Так, згідно Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 22.08.2017 за №419, виявлено порушення умов перебування ОСОБА_1 на обліку як безробітного в Оболонському районному центрі зайнятості в місті Києві, а саме: перебування у трудових відносинах та отримання ним доходів у ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор , код ЄДРПОУ 40593977.

На вказане підприємство було направлено лист від 22.06.2017 за вих.№1816, щодо проведення звірки факту перебування у трудових відносинах та отримання доходу ОСОБА_1 , однак лист на дату складання вказаного акту не повернувся, а по прибутті за фактичною адресою уповноваженою особою Центру отримано інформацію, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор за своєю адресою не знаходиться.

Тому провести звірку вказаного факту перебування відповідача у трудових відносинах не видалось можливим, оскільки за фактичною адресою: м. Київ , вул . Січових Стрільців, 77 , оф.211 згадане товариство не знаходиться (а.с. 13-14).

Складеним позивачем 12.09.2017 актом №129 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , встановлено, що у Довіднику Пенсійного фонду України про періоди зайнятості особи наявна інформація про початок перебування у трудових відносинах ОСОБА_3 з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор 01.04.2017, дата закінчення перебування у трудових відносинах відсутня, категорія особи - наймані працівники. У Довіднику ПОУ (ЄДРС) ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор міститься інформація про початок перебування у трудових відносинах з відповідачем з 01.04.2017, дата закінчення перебування у трудових відносинах відсутня, категорія особи - наймані працівники.

За даними Довідника в розділі Дані про особу ДРЗДСС зазначено кількість календарних днів у квітні 2017 року - 30, розмір доходу відповідача, з якого сплачено Єдиний соціальний внесок - 3 900,00 грн. (а.с.15-16).

Також вбачається, що ознайомившись із вищевказаним актом позивача, ОСОБА_1 заперечив факт перебування у будь-яких трудових відносинах із вказаною юридичною особою та висловив припущення, що його персональні дані були використані злочинним шляхом, про що зазначив безпосередньо в акті (а.с.16).

Станом на 14.09.2018 позивачем було проведено повторний обмін даними про особу з Пенсійним фондом України, за результатами якого встановлено, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор у звіті за квітень 2017 року вказало, що ОСОБА_1 був найманим працівником на загальних підставах, пропрацював 30 днів, отримав дохід у розмірі 3 900,00 грн., з яких було сплачено суму Єдиного соціального внеску у розмірі 858,00 грн. (а.с. 17-20).

Про дані обставини також свідчить надана позивачем копія довідки форми ОК-3 від 16.06.2017, видана Пенсійним фондом України (а.с.21).

У зв`язку із виявленою інформацією щодо отримання відповідачем доходів протягом перебування останнього на спеціальному обліку як безробітного, позивачем було проведено розрахунок виплаченого йому матеріального забезпечення, згідно якого ОСОБА_1 у період з 29.03.2017 по 12.09.2017 було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 35948,58 грн. (а.с.22).

У відповідності до наказу директора Оболонського районного центру зайнятості №89 від 13.09.2017 матеріальне забезпечення ОСОБА_1 було визнано безпідставним та таким, що підлягає поверненню в розмірі 35 948,58 грн. (а.с.23).

Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття визначається Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 за №60/62 та Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2009 №7-1.

Як визначено п.п.1,2 зазначеного вище Порядку, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття, зокрема у разі, коли подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", та у разі коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Пунктами четвертим та п`ятим даного Порядку передбачено, що для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів.

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно п.9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним , рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Доказів в підтвердження реалізації відповідачем наданого йому права на оскарження зазначеного вище наказу директора Оболонського районного центру зайнятості №89 від 13.09.2017 ОСОБА_1 в ході розгляду справи судом першої інстанції не надано.

Як було зазначено вище, в ході проведення перевірки та обміну інформаційними даними з Пенсійним фондом України, позивачем було виявлено факт нарахування ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор ОСОБА_1 . заробітку за квітень 2017 року в розмірі 3900 грн., з відповідним внесенням товариством як платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (роботодавцем).

Статтею 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначається, що єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України у визначенні даного Закону є тим органом, що уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом,

За визначеними положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування правилами, єдиний внесок для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу 7), ч.1 ст.4 цього Закону, нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 за № 449, єдиний внесок згідно із Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у підпункті 1 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, щодо кожної застрахованої особи встановлюється в розмірі 22 відсотків на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, за відомостями Пенсійного Фонду України Українцем О .Б . за отриманий у квітні 2017 року дохід від ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор у розмірі 3900 грн., товариством було сплачено суму єдиного соціального внеску у розмірі 858 грн.

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Встановлені фактичні обставини у справі на підставі наданих сторонами доказів, які були досліджені судом, та які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість свідчать про те, що в період перебування відповідача на спеціальному обліку та отримання ним призначеної допомоги по безробіттю, існували обставини, які впливали на умови виплати йому такого забезпечення та надання соціальних послуг, а тому з моменту виникнення таких обставин він не мав права на отримання статусу безробітного та, відповідно, на допомогу по безробіттю. Оскільки про цю обставину, яка є умовою для виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відповідач не повідомив, він зобов`язаний повернути усі здійснені на його користь виплати.

Протилежного в ході розгляду справи відповідачем належними та допустимими доказами доведеного не було.

У зв`язку з відмовою ОСОБА_1 повернути виплачену допомогу по безробіттю добровільно, відповідно до частини третьої статті 36 Закону Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , вона підлягала стягненню у судовому порядку.

Тому, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги ту обставину, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, а також правильно надано оцінку поданим сторонами доказів і правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють виниклі між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає зроблені судом першої інстанції висновки про задоволення позову вірними та такими, що відповідають вимогам закону.

При цьому не заслуговують на увагу викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо неврахування судом першої інстанції можливості призупинення позивачем здійснення виплат допомоги по безробіттю, у разі виявлення отримання ним будь-яких доходів, до вияснення можливих обставин чи підтверджень допущення бухгалтером підприємства помилки у внесенні персональних даних позивача, оскільки такі посилання відповідача є припущенням та не впливають на законність судового рішення.

Посилання відповідача на те, що судом при вирішенні спору не було враховано поданих ним відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків з 1 кварталу по 4 квартал 2017 року про неотримання будь-яких доходів від ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор не можуть бути взяті за основу для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом першої інстанції було надано оцінку зазначеному доказу. Зазначено про те, що такий факт як несплата ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор визначених нормами чинного законодавства податків та зборів за найманого працівника, не може свідчити про відсутність у відповідача трудових відносин з даним товариством та про неотримання ОСОБА_1 доходів, а говорить лише про неналежне ведення вказаною юридичною особою податкового обліку та звітності.

При цьому, відповідач у своїй скарзі сам зазначав про можливість фігурування вищевказаної особи у кримінальному провадженні, порушеного за фактами вчинення фінансових правопорушень.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Отже, задовольняючи позов Київського міського центру зайнятості, суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, у порушення вищевказаних вимог закону не подав своєчасно відомості про його трудові відносини з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Афтор у квітні 2017 року, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього виплаченої за вищевказаний період допомоги по безробіттю.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі ст.ст.139, 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2643 грн., оскільки відповідачу на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 26 липня 2019 року було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 червня 2019 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2643 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова суду складена 08 листопада 2019 року.

Судді:

Л.Д. Поливач

О.Ф. Мазурик

О.І. Шкоріна