Постанова

від 08.11.2019 по справі 914/1182/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Справа № 914/1182/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.08.2019 р. у справі № 914/1182/19 (суддя Марач В.В.)

за позовом Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району

до приватного підприємства "Фірма "Єврожитлобуд"

про стягнення 34 909 грн.

ВСТАНОВИВ:

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Фірма "Єврожитлобуд" про стягнення 34 909 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст. ст. 623, 853, 845 ЦК України та ст. 224 ГК України та вказує, що відповідачем були виконанні роботи за договором №178 від 18.04.2018 р. в термін значно менший ніж передбачено кошторисами, внаслідок чого вартість виконаних робіт мала б бути також меншою, тому відповідач має повернути зайво сплачені бюджетні кошти в розмірі 34 909 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.06.2019 р. дану позовну заяву було передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.08.2019 р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на положення ст. ст. 845, 853, 887, 889 ЦК України, вказав на те, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору №178 від 18.04.2018 р. в частині якості виконаних робіт, підрядні роботи були прийняті позивачем, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств, будь-яких дій щодо допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, або ж корегування суми оплати позивачем в установленому порядку не вчинялось.

При цьому, суд першої інстанції, повважав безпідставними посилання позивача, в обґрунтування позовних вимог, на ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України, оскільки відповідач, як підрядник за договором, не порушував зобов`язання, а, позивачем не доведено факту такого порушення, відповідно і завдання збитків, а відтак у відповідача не може виникати зобов`язання по відшкодуванню збитків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що загальний строк виконаних робіт за спірним договором складав два дні, що не відповідає строкам, визначених у кошторисам № № 2,3,4, а відтак вартість робіт мала б становити менше, ніж визначено кошторисами. Сума фактичної оплати за виконання робіт на розроблення розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище" (кошторис №2) фактично мала б становити 3078 грн., за виконання робіт щодо обмірі та обстеження технічного стану існуючих споруд і мереж (кошторис №3) мала б становити 3078 грн., а сума витрат на відрядження (кошторис №4) мала б становити 8600 грн. Таким чином, різницею безпідставної витрат грошових коштів за виконані роботи складають 34 909 грн.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги і не дослідив той факт, що безпідставно перераховані відповідачу кошти за спірним договором здійснено з державного бюджету, тобто позивач безпідставно, з порушенням законодавства використано бюджетні кошти.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз`яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Копія даної ухвали суду була направлена на адреси учасників справи 16.09.2019 р. та отримана позивачем - 19.09.2019 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, копія даної ухвали суду, яка направлялася на юридичну адресу відповідача, що відповідає відомостям з Державного реєстру була повернута до суду із довідкою відділення поштового зв`язку про причину повернення: "за зазначеною адресою не значиться".

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Відтак, судова колегія зазначає, що сторін було повідомлено про розгляд апеляційним судом справи належним чином та у встановленому порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.19р. у справі №914/1182/19 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, 18.04.2018 р. між Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району (замовник) та приватним підприємством "Фірма "Єврожитлобуд" (виконавець) укладено договір на виконання проектних і вишукувальних робіт № 179.

Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується за завданням замовника своїми силами і засобами розробити проектно-кошторисну документацію по об`єкту: "Реконструкція КНС 53/129, в/м № 53, м. Яворів, Львівська область" (далі по тексту роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити результат виконаних робіт.

Відповідно до п. п. 3.1. договору, загальна вартість проектних робіт (договірна ціна) є твердою і становить 132 433, 35 грн. без ПДВ.

Загальна вартість робіт (договірна ціна) визначається згідно з "Протоколом погодження договірної ціни на виконання проектних робіт" (додаток № 1), що складається на підставі кошторису на виконання проектних робіт (додаток № 2) (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору, фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно п. 3.4. договору, розрахунки між сторонами проводяться протягом 5 робочих днів з моменту підписання акту здачі-приймання виконаних робіт. Замовник у зв`язку з великими обсягами робіт зобов`язується перерахувати аванс в розмірі 30% від загальної вартості проектно-кошторисних робіт.

Розрахунки за договором здійснюються в безготівковому порядку за платіжними дорученнями замовника. Обов`язок замовника по оплаті вважається виконаним з моменту списання грошових коштів з його поточного рахунку (п. 3.5. договору).

Пунктом 4.6 договору сторони погодили, що з моменту підписання сторонами акту, роботи по відповідному етапу вважаються виконаними виконавцем та прийнятими замовником.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 р. та до повного виконання сторонами своїх всіх зобов`язань по ньому (п. 8.1. договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Зведеним кошторисом на проектні роботи визначено вартість робіт в сумі 132 433, 35 грн. (а.с. 11).

Кошторисом № 2 на виконання розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище" визначено вартість робіт в сумі 16 159, 50 грн. (а.с. 12).

Кошторисом № 3 на виконання на обмірів та обстеження технічного стану існуючих споруд і мереж визначено вартість робіт в сумі 16 159, 50 грн. (а.с. 13).

Кошторисом № 4 визначено витрати на відрядження в сумі 17 346 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, в основу вартості витрат на розроблення розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище", робіт щодо обмірів та обстеження технічного стану існуючих споруд і мереж та витрат на відрядження включено кількість осіб, які виконували роботи та кількість днів, що необхідні для виконання таких робіт.

Для виконання робіт на розроблення розділу "Оцінка впливу на навколишнє середовище" включено 3 особи та 10 людино-днів, на виконання робіт щодо обмірів та обстеження технічного стану існуючих споруд і мереж включено 3 особи та 10 людино-днів, а до витрат на відрядження включено 5 осіб та від 4 до 8 днів перебування у відрядженні.

20.04.2018 р. сторонами було підписано акт, в якому зазначено, що виконавець виконав зобов`язання по розробленню проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція КНС53/129, в/м 53,м. Яворів, Львівська обл. Зазначеним актом сторони досягли згоди по виконанню умов договору та суми до оплати в розмірі 132 433, 35 грн. (а.с. 15).

Позивач, згідно платіжного доручення від 20.04.2018 р. № 395 оплатив відповідачу вартість виконаних робіт за договором № 178 від 18.04.2018 р. в сумі 132 433, 35 грн. (а.с. 18).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 18.01.2019 р. № 176 про повернення зайво оплачених коштів в сумі 34 909 грн. (а.с. 22-23).

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач листом від 06.02.2019 р. № 06/02-19 повідомив позивача про те, що підприємство зобов`язується повернути зайво виплачені кошти при оплаті за договором №179 від 18.04.2018 р. в найближчий термін (а.с.16).

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача зайво сплачених коштів за виконанні підрядні роботи за договором №178 від 18.04.2018 р.

Підставами даного позову є твердження позивача про те, що роботи за договором виконанні в термін значно менший ніж передбачено кошторисами, внаслідок чого вартість виконаних робіт мала б бути також меншою, тобто відповідачем завищено вартість робіт внаслідок чого позивач безпідставно перерахував відповідачу бюджетні кошти в розмірі 34 909 грн.

Факт зайво витрачених бюджетних коштів на дану суму виявлено Військовою прокуратурою Західного регіону України внаслідок проведення аналізу фактичних витрат по даному договору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 324 ГК України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити їх.

До відносин, що виникають у процесі виконання проектних та досліджувальних робіт, можуть застосовуватися положення статті 318 цього Кодексу.

Підрядник несе відповідальність за недоліки проекту, в тому числі виявлені в процесі його реалізації та експлуатації побудованого за даним проектом об`єкта.

У разі виявлення недоліків проекту підрядник зобов`язаний безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику збитки, спричинені недоліками проекту.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями ч. 1 ст. 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Відповідно до ч. 2 ст. 845 ЦК України, якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Апеляційним судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на виконання проектних і вишукувальних робіт від 18.04.2018 р. № 179, предметом якого є розробка проектно-кошторисної документації по об`єкту: "Реконструкція КНС 53/129, в/м № 53, м. Яворів, Львівська область".

Відповідно до зведеного кошторису на проектні роботи вартість робіт визначена в розмірі 132 433, 35 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов даного договору, 20.04.2018 р. сторонами було підписано акт, в якому зазначено, що виконавець виконав зобов`язання по розробленню проектно-кошторисної документації по об`єкту "Реконструкція КНС53/129, в/м 53,м. Яворів, Львівська обл. (а.с. 15).

В свою чергу, позивач, згідно платіжного доручення від 20.04.2018 р. № 395 оплатив відповідачу вартість виконаних робіт за договором № 178 від 18.04.2018 р. в сумі 132 433, 35 грн. (а.с. 18).

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що сторони договору у повному обсязі та належним чином виконали його умови, передачу-приймання виконаних робіт оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідним актом, який підписаний та скріплений печаткою сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка визначена сторонами у договорі підряду.

При цьому, апеляційним судом не встановлено, а позивачем не доведено існування розбіжностей між вартістю підрядних робіт, зазначених у договорі (кошторисах), з вартістю виконаних робіт, яка зазначена в акті виконаних робіт, а їх вартість, яка відображена в акті, не виходить за межі договірних цін, тобто сторонами дотримано таку істотну умову договору, як ціна.

Апеляційний суд також враховує, що укладений між сторонами договір, складений та підписаний акт виконаних робіт в частині визначення договірної ціни не визнано недійсним повністю або частково з підстав їх завищення, в зв`язку з чим, в силу вимог ст. 204 ЦК України презюмується правомірність цього договору в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

Окрім того, суд апеляційної інстанції вказує, що позивач приймаючи виконанні відповідачем роботи, відповідно до акту від 20.04.2018 р., не заявляв про допущення у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, в тому числі і щодо вартості робіт та часу їх виконання, тому він втратив право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Також, позивач не надав суду належних та допустимих доказів того скільки саме днів працівники відповідача перебували у відрядженні на підприємстві позивача, та належного розрахунку суми позову, з якого би вбачалося, що саме сума 34909 грн. є сумою переплати за договором, в той час як статтею 80 ГПК України встановлено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, наявні доводи позивача по суті спрямовані на зміну ціни в договорі (акті виконаних робіт) після його виконання сторонами, що згідно імперативних вимог ч. 3 ст. 632 ЦК України є неприпустимим.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач, в позовній заяві доводить те, що факт зайво витрачених бюджетних коштів на дану суму виявлено Військовою прокуратурою Західного регіону України внаслідок проведення аналізу фактичних витрат по спірному договору. Однак, на думку суду, виявлені прокуратурою порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, тим більше, що умови договору двома сторонами вже виконані.

Також, суд апеляційної інстанції вважає посилання позивача в позовній заяві на положення ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України безпідставним, оскільки між сторонами у справі було укладено договір підряду, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату належно виконаних за договором робіт, тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору і вони не можуть вважатися збитками, відтак у відповідача не може виникати зобов`язання по відшкодуванню збитків.

Апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, як підставу для скасування рішення у справі, про те, що кошти за спірним договором були перераховані з Державного бюджету України, оскільки це не впливає на зобов`язання сторін щодо за спірним договором і не може їх змінювати.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Отже, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного суду приходить до висновку, що позов безпідставний та необґрунтований, тому в його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 07.08.2019 р. у справі № 914/1182/19 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Яворівської Квартирно-експлуатаційної частини району - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Яворівської Квартирно-експлуатаційної частини району на рішення господарського суду Рівненської області від 07.08.19р. у справі №914/1182/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Василишин А.Р.