Постанова

від 11.11.2019 по справі 908/948/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року м. Дніпро Справа № 908/948/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чередка А.Є., (доповідач)

суддів : Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 (повний текст складено 30.07.2019, суддя Колодій Н.А.) у справі № 908/948/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд", м. Херсон

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м. Запоріжжя

про стягнення 144 519 грн. 39 коп.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Фрут", яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд", звернулося до Господарського суду Запорізької області за позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" 144 519 грн. 39 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 року у справі №908/948/19 позов задоволений: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд" суму основного боргу в розмірі 137 984,73 грн., суму індексу інфляції в розмірі 5 173,71 грн., суму 3 % річних в розмірі 1 360,95 грн., суму судового збору в розмірі 2 167,79 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 12/01-2015 від 12.01 2015 в частині своєчасної та повної оплати товару згідно з видатковими накладними № РН-0000288 від 07.09.2018 (з урахуванням акту розбіжностей № 0012002514 від 07.09.2018, №РН-0000293 від 20.09.2018 (з урахуванням акту розбіжностей № 0012002726 від 20.09.2018), №РН-0000295 від 21.09.2018 (з урахуванням акту розбіжностей № 0012002746 від 21.09.2018), №РН-0000296 від 21.09.2018 (з урахуванням акту розбіжностей № РН-0000296 від 21.09.2018).

Оскільки прострочення грошового зобов`язання має місце місцевий господарський суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 01.11.2018, тобто після підписання акту звірки розрахунків на суму 137 984,73 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 у справі №908/948/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що надані позивачем видаткові накладні на підтвердження факту поставки товару не є належними письмовими доказами, оскільки мають суттєві недоліки, тому не можуть бути первинними документами. Також апелянт посилається на те, що позивачем разом із позовом не подавались товарно-транспортні накладні.

Апелянт не погоджується також із сумою боргу, яка заявлена до стягнення. Апелянт звертає увагу апеляційного господарського суду, що сума боргу заявлена по 4 видатковим накладним, однак розбіжності суми цих видаткових накладних та заявленої до стягнення складає 19 888,66 грн., однак позивачем не надано детальний обґрунтований розрахунок суми боргу з посиланням на видаткову накладну та реквізити часткової оплати за кожною накладною.

Оскільки позивачем не надано окремого розрахунку по кожній накладній апелянт вважає неправильним і нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки борг існує з певної дати, а не з дати підписання акту звірки розрахунків, який не є первинним бухгалтерським документом.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.09.2019 колегією суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.), відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 у справі № 908/948/19, розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд" відзиву на апеляційну скаргу не надало, про розгляд апеляційної скарги повідомлялось належним чином, що підтверджується матеріалами справи (направлена на адресу позивача поштова кореспонденція повернулась на адресу суду із відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Фрут", яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (покупець) був укладений договір поставки № 12/01-2015, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник прийняв на себе зобов`язання поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, що є предметом вказаного договору.

Згідно з пунктом 2.2 договору товар поставляється постачальником окремими партіями згідно з замовленням па поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресою, у розмірі та на дату, вказану в замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок.

Згідно з пунктом 6.6 вказаного договору оплата товару відбувається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання коштів з рахунку покупця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015. У випадку якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, договір автоматично пролонговується на кожний наступний рік (пункт 11.1 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Фрут" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд") посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" зобов`язань з оплати товару за видатковими накладними № РН-0000288 від 07.09.2018 з урахуванням акту розбіжностей № 0012002514 від 07.09.2018 на суму 26 715,04 грн., № РН-0000293 від 20.09.2018 з урахуванням акту розбіжностей № 0012002726 від 20.09.2018 на суму 45 068,78 грн., № РН-0000295 від 21.09.2018 з урахуванням акту розбіжностей № 0012002746 від 21.09.2018 на суму 51 288,56 грн., № РН-0000296 від 21.09.2018 з урахуванням акту розбіжностей № РН-0000296 від 21.09.2018 на суму 28 801,01 грн.

Станом на 31 жовтня 2018 року між сторонами підписаний акт звірки з відображення суми заборгованості в розмірі 137 984,73 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Фрут" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Хьюстрейд") 18.12.2018 направлено претензію-вимогу Товариству з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" на суму 137 984,73 грн., яка залишилась без відповіді та задоволення.

Предметом спору є стягнення заборгованості за договором поставки № 12/01-2015 від 12.01.2015 у сумі 137 984,73 грн.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за договором поставки № 12/01-2015 від 12.01.2015 за поставлений товар згідно видаткових накладних № РН-0000288 від 07.09.2018, № РН-0000293 від 20.09.2018, № РН-0000295 від 21.09.2018, РН-0000296 від 21.09.2018 з урахуванням актів розбіжностей № 0012002514 від 07.09.2018, № 0012002726 від 20.09.2018, № 0012002746 від 21.09.2018, № РН-0000296 від 21.09.2018, у сумі 137 984,73 грн.

З урахуванням приписів пункту 6.6 договору строк оплати за поставлений товар згідно вищезазначених видаткових накладних є таким, що настав.

Доказів оплати заборгованості за поставлений товар відповідач не надав, тому місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 137 984,73 грн.

Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що надані позивачем видаткові накладні на підтвердження факту поставки товару не є належними письмовими доказами, оскільки мають суттєві недоліки, тому не можуть бути первинними документами.

Апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В матеріалах справи місяться належним чином завірені копії видаткових накладних № РН-0000288 від 07.09.2018, № РН-0000293 від 20.09.2018, № РН-0000295 від 21.09.2018, РН-0000296 від 21.09.2018, які підписами та містять печатки обох сторін, а також містять застереження Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" про наявність актів розбіжностей № 0012002514 від 07.09.2018, № 0012002726 від 20.09.2018, № 0012002746 від 21.09.2018, № РН-0000296 від 21.09.2018.

Позивачем надані товарно-транспортні накладні №295 від 21.09.2018, №288 від 07.09.2018, №296 від 21.09.2018, №293 від 20.09.2018 (а.с. 55-58), які залучені місцевим господарським судом до справи.

Оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не ставилось питання про неприйняття судом товарно-транспортних накладних, апеляційний господарський суд відхиляє посилання апелянта про неподання вказаних накладних позивачем разом із позовом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодекс України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимог кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення втрати від інфляції в розмірі 5 173,71 грн. та 3 % річних в розмірі 1 360,95 грн., які нараховані з урахуванням часткової сплати заборгованості з 01.11.2018, тобто після підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків сторін.

Місцевий господарський суд перевірив розрахунки та дійшов до висновку, що сума індексу інфляції та 3% річних розраховані правильно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені та підлягають задоволенню.

Апелянт не погоджується із нарахованими сумами 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивачем надано окремого розрахунку по кожній накладній, оскільки борг існує з певної дати, а не з дати підписання акту звірки розрахунків, який не є первинним бухгалтерським документом.

Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки строк оплати за спірними видатковими накладними є таким, що настав з урахуванням пункту 6.6 договору, позивачем заявлена до стягнення загальна сума боргу з урахуванням часткової оплати у сумі, яка визнана відповідачем шляхом підписання акту звірки. При цьому апеляційний господарський суд враховує, що підставою стягнення заборгованості та нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несплата поставленого товару, а не підписання акту звірки розрахунків, а визначення дати прострочки з наступної після підписання акту звірки є правом позивача та повністю відповідає приписам статті 625 Цивільного кодекс України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 у справі № 908/948/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.07.2019 у справі № 908/948/19 -залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков