Рішення

від 07.11.2019 по справі 904/3785/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019м. ДніпроСправа № 904/3785/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком", м. Кам`янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у розмірі 743 130,98 грн.

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Солом`яний С.С.

Представники:

Від позивача: Здоровець С.В., довіреність б/н від 09.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЧН № 000398 від 22.06.2018, адвокат

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом. в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком" заборгованість у розмірі 743130,98 грн., яка складається із:

- 648 000,00 грн. - основного боргу, 61 181,26 грн. - пені, 5 255,01 грн. - 3% річних, 5400,00 грн. - інфляційних втрат за договором №2019/339;

- 20 970,00 грн. - основного боргу, 1 979,89 грн. - пені, 170,06 грн. - 3% річних, 174,76 грн. - інфляційних втрат - за договором №РС2019/155.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами №2019/339 від 31.12.2018 та №РС2019/155 від 31.12.2018 в частині оплати за надані йому невиключні суміжні права на розповсюдження програм за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ.

Відповідач у відзиві на позов повідомляє про часткове погашення заборгованості за договорами, а саме за договором №2019/339 сплачено 108 000,00 грн., а за договором №РС2019/155 сплачено 3 495,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1900 від 05.09.2019. Також відповідач просить врахувати те, що ним здійснюються дії, спрямовані на погашення існуючої заборгованості перед позивачем, а також те, що діями відповідача не завдано збитків іншим учасникам господарських правовідносин, та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив часткову оплату, здійснену відповідачем.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.10.2019. З 01.10.2019 підготовче судове засідання відкладено на 16.10.2019.

22.10.2019 від позивача надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості продовження строку розгляду справи на стадії розгляду справи по суті, клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2019.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення №49300 1009226 6 (ухвали суду від 16.10.2019), яке отримане відповідачем 22.10.2019.

У судовому засіданні 07.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком" (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №2019/339 про надання невиключного суміжного права (далі- договір 1), відповідно до п.2.1 якого ліцензіар на умовах визначених у цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм (далі - невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Спеціальних умовах цього договору, використовуючи ресурс телемережі, а ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору 1 використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами (далі - акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Пунктом 2.3 договору 1 передбачено, що невиключна ліцензія, що надається ліцензіаром ліцензіату за цим договором, буде чинна протягом всього терміну дії цього договору.

Сторони домовились, що ліцензіат буде розповсюджувати програми із застосування ресурсу телемережі в узгоджених пакетах відповідно до Спеціальних умов до договору. Розповсюдження програм виключно у розширених, преміальних або тематичних пакетах, без розповсюдження у мінімальному та базовому пакетах забороняється (п.п.2.4, 2.5 договору 1).

Відповідно до п. 3.10.1 договору 1 ліцензіат зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Не повернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання від ліцензіара, є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов`язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

У п. 4.1 договору 1 сторони визначили, що щомісячна сума винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), передбаченої п. 2.1 цього договору, визначається у Спеціальних умовах № 1 до цього договору. Винагорода за надання невиключної ліцензії (роялті) не є об`єктом оподаткування ПДВ, згідно абз. 2 п. п. 196.1.6. п. 196.1. ст. 196 Податкового кодексу України та відповідно до п. п. 14.1.225 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.

Загальну річну суму винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті), ліцензіат сплачує рівними частинами протягом 12 календарних місяців на підставі виставлених ліцензіаром рахунків, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Загальна сума договору складається з сум винагород за надання невиключної ліцензії (роялті), зазначених в актах, що підписані протягом дії цього договору (п.п.4.2, 4.3 договору 1).

Згідно з п. 6.1 договору 1 цей договір набуває чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання. Строк надання невиключної ліцензії щодо кожної програми зазначається окремо в Спеціальних умовах до цього договору.

У пункті 6 Спеціальних умов цього договору зазначено, що вартість винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) щодо програм: "1+1", "2+2", "ТЕТ", "ПлюсПлюс", "Бігуді", "Уніан" з мінімальним пакетом розповсюдження з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 960 000,00 грн., щодо програми KVARTAL TV з базовим пакетом з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 168 000,00 грн.; щодо програми "Bolt" з базовим пакетом з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 168 000,00 грн. Загальна річна сума винагороди щодо названих програм складає 1 296 000,00 грн.

На виконання умов вказаного ліцензійного договору позивач надав, а відповідач прийняв невиключне суміжне право на розповсюдження програм у січні - липні 2019 року на загальну суму 756 000,00 грн., що підтверджується актами №00000480 від 31.01.2019 на суму 108 000,00 грн., №00000526 від 28.02.2019 на суму 108 000,00 грн., №00001580 від 31.03.2019 на суму 108 000,00 грн., №00002546 від 30.04.2019 на суму 108 000,00 грн., №00003423 від 31.05.2019 на суму 108 000,00 грн., №00004132 від 30.06.2019 на суму 108 000,00 грн., №00004739 від 31.07.2019 на суму 108 000,00 грн.

Позивачем виставлено на оплату рахунки №480 від 31.01.2019 на суму 108 000,00 грн., №524 від 28.02.2019 на суму 108 000,00 грн.. №1566 від 31.03.2019 на суму 108 000,00 грн., №2520 від 30.04.2019 на суму 108 000,00 грн., №3388 від 31.05.2019 на суму 108 000,00 грн., №4091 від 30.06.2019 на суму 108 000,00 грн., №4691 від 31.07.2019 на суму 108 000,00 грн.

Також, 31.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком" (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №РС2019/155 про надання невиключного суміжного права (далі- договір 2), відповідно до п.2.1 якого ліцензіар на умовах визначених у цьому договорі надає ліцензіату невиключне суміжне право на розповсюдження програм (далі - невиключна ліцензія) за допомогою телекомунікаційних систем в узгоджених пакетах під ТМ, що визначені у Додатку № 1 до цього договору, використовуючи ресурс телемережі, а ліцензіат зобов`язується оплатити та використовувати надане йому право відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору 2 використання невиключної ліцензії підтверджується двосторонніми актами між сторонами (далі - акт), що датуються останнім числом звітного місяця та підписуються сторонами за кожен звітний місяць, у двох примірниках.

Пунктом 2.3 договору 2 передбачено, що невиключна ліцензія, що надається ліцензіаром ліцензіату за цим договором, буде чинна протягом всього терміну дії цього договору.

Сторони домовились, що ліцензіат буде розповсюджувати програми із застосуванням ресурсу телемережі в узгоджених пакетах відповідно до Спеціальних умов до договору (п.2.4 договору 2).

Відповідно до п. 3.9.1 договору 2 ліцензіат зобов`язаний протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписати акти і повернути один примірник акту ліцензіару. Не повернення ліцензіатом підписаних актів протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання від ліцензіара, є фактом визнання ліцензіатом повного виконання ліцензіаром договірних зобов`язань з надання невиключної ліцензії та відсутності претензій.

У п. 4.1 договору 2 сторони визначили, що ліцензіат виплачує винагороду за надання невиключної ліцензії (роялті) без ПДВ (на підставі абзацу 2 п. П 196.1.6 П .196.1 ст 196 Податкового кодексу України, п. П.14.1.225, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України) на підставі рахунку, який виставляється ліцензіаром на щомісячній основі.

Сплата винагороди за надання невиключної ліцензії (роялті) проводиться ліцензіатом ліцензіару не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.4.2 договору 2).

Згідно з п. 6.1 договору 2 цей договір набуває чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

У пункті 5 Спеціальних умов до договору зазначено, що винагорода за надання ліцензії (роялті) щодо програми Paranount Comedy - мінімальна гарантія 3 495,00 грн. зі ставкою абонента 1,5 грн.

На виконання умов вказаного ліцензійного договору 2 позивач надав, а відповідач прийняв невиключне суміжне право на розповсюдження програм у період з січня по липень 2019 року на загальну суму 24 495,00 грн., що підтверджується актами №00000481 від 31.01.2019 на суму 3 495,00 грн., №00000527 від 28.02.2019 на суму 3 495,00 грн., №00001581 від 31.03.2019 на суму 3 495,00 грн., №00002547 від 30.04.2019 на суму 3 495,00 грн., №00003424 від 31.05.2019 на суму 3 495,00 грн., №00004133 від 30.06.2019 на суму 3 495,00 грн., №00004740 від 31.07.2019 на суму 3 945,00 грн.

Позивачем виставлено на оплату рахунки №481 від 31.01.2019 на суму 3 495,00 грн., №525 від 28.02.2019 на суму 3 495,00 грн., №1567 від 31.03.2019 на суму 3 495,00 грн., №2521 від 30.04.2019 на суму 3 495,00 грн., №389 від 31.05.2019 на суму 3 495,00 грн., №4092 від 30.06.2019 на суму 3 495,00 грн., №4692 від 31.07.2019 на суму 3 495,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем не оплачено роялті за надану у січні-липні 2019 невиключну ліцензію за договором №2019/339 від 31.12.2018 у сумі 648 000,00 грн. та за договором №РС2019/155 31.12.2018 у сумі 20 970,00 грн., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у загальному розмірі (за двома договорами) 668 970,00 грн., що і стало причиною виникнення спору.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір - є ліцензійним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договорів (п.4.2) строк сплати щомісячної винагороди є таким, що настав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2019 відповідачем частково оплачено заборгованість: за договором №2019/339 сплачено 108 000,00 грн., а за договором №РС2019/155 сплачено 3 495,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1900 від 05.09.2019.

Платіжне доручення №1900 від 05.09.2019 на суму 127 695,00 грн. у призначенні платежу містить посилання, у тому числі, і на рахунок №473, який не є предметом даного спору. Судом враховуються лише оплати за рахунками №№480, 481 та у сумах зазначених відповідачем у відзиві, що не заперечується позивачем.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки відповідачем частково погашено борг після звернення позивача з позовом до суду (вх. № суду 3904/19 від 28.08.2019), предмет спору в цій частині припинив своє існування в процесі розгляду справи, тому провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення заборгованості за договором №2019/339 у розмірі 108 000,00 грн. та за договором №РС2019/155 у розмірі 3 495,00 грн.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення основного боргу за двома договорами у загальному розмірі 111 495,00 грн.

Доказів оплати решти заборгованості у загальному розмірі 557 475,00 грн. відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача щомісячної винагороди (роялті) за лютий-червень 2019 року за договором №2019/339 від 31.12.2018 у сумі 540000,00 грн. та за лютий-червень 2019 року за договором №РС2019/155 від 31.12.2018 у розмірі 17 475,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, позивач заявив до стягнення:

- за договором №2019/339 від 31.12.2018: пеню у розмірі 61181,26 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019; 3% річних у розмірі 5255,01 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 5 400,00 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019.

- за договором № РС2019/155 від 31.12.2018: пеню у розмірі 1 979,89 грн. за період з 21.02.2019 по 12.08.2019; 3% річних у розмірі 170,06 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 174,76 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019.

Згідно ч.1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пунктів 5.6 договорів 1 та 2 у випадку несвоєчасної виплати ліцензіару винагороди, або її частини, відповідно до умов Розділу 4 договорів, ліцензіар має право нарахувати, а ліцензіат зобов`язується на вимогу ліцензіара сплатити ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від розміру несвоєчасно виплаченої ліцензіару винагороди за кожен день прострочення.

Так, позивач заявив до стягнення за договором №2019/339 від 31.12.2018 пеню у розмірі 61181,26 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019, за договором № РС2019/155 від 31.12.2018 пеню у розмірі 1 979,89 грн. за період з 21.02.2019 по 12.08.2019.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки останній день строку оплати винагороди за березень та червень припадає на вихідні дні, то оплата має бути проведена за ці місяці у перший робочий день 22.04.2019 та 22.07.2019, відповідно прострочка у ці періоди виникає з 23.04.2019 та 23.07.2019.

Таким чином, вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню за договором №2019/339 від 31.12.2018 - 60 767,02 грн., за договором №РС2019/155 від 31.12.2018 - 1 966,49 грн. Разом пеня складає 62 733,51 грн.

У відзиві на позов відповідач просить просить зменшити розмір штрафних санкцій. Клопотання відповідач обґрунтовує тим, що на даний час здійснюється часткове погашення боргу, а також тим, що відповідачем не завдано збитків позивачу та іншим учасникам господарських правовідносин.

Позивач проти зменшення штрафних санкцій у судовому засіданні заперечував.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів існування підстав для зменшення неустойки або переліку виняткових обставин, на підставі яких суд має право зменшити розмір штрафних санкцій.

Саме лише посилання відповідача на відсутність збитків позивача не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а тому з урахуванням заперечень позивача, в задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача:

- за договором №2019/339 від 31.12.2018: 3% річних у розмірі 5255,01 грн. за загальний період з 31.12.2018 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 5 400,00 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019.

- за договором № РС2019/155 від 31.12.2018: 3% річних у розмірі 170,06 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019; інфляційні втрати у розмірі 174,76 грн. за загальний період з 21.02.2019 по 12.08.2019.

Перевіркою правильності нарахування 3% річних встановлено, що позивачем допущено аналогічних помилок, що і при нарахуванні пені, а саме не враховано, що останній день оплати припадає на вихідний день, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 5 388,40 грн. (за договором №2019/339 від 31.12.2018 - 5219,50 грн., №РС2019/155 від 31.12.2018 - 168,90 грн.).

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З наведених положень законодавства вбачається, що втрати від інфляції, де початком та кінцем періоду нарахування є обмежений місяць (початком періоду нарахування втрат від інфляції зазначена середина місяця - 21 число кожного місяця, а кінцем також неповний місяць - 12.09.2019) не можуть бути нараховані, так як наведені вище місяці обмежені вказаною позивачем датою, у той час як найменший період визначення індексу інфляції складає місяць (аналогічна правова позиція міститься у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції підлягає задоволенню частково за період з березня по липень 2019 року у розмірі 3 007,91 грн. (за договором №2019/339 від 31.12.2018 - 2 913,62 грн., №РС2019/155 від 31.12.2018 - 94,29 грн.)

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 628 604,82 грн., з яких 557 475,00 грн. - основний борг, 62 733,51 грн. - пеня, 5 388,40 грн. - 3% річних та 3 007,91 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 9 429,07 грн.

Також, судом встановлено, що при звернення з позовом до суду позивачем надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0,01 грн., оскільки 1,5% від ціни позову ()743130,98 грн.) складає 11 146,96 грн., а згідно з платіжним дорученням №2987 від 13.08.2019 позивачем сплачено 11 146, 97 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Станом на день прийняття рішення суду клопотання позивача про повернення судового збору до суду не надходило, однак, останній не позбавлений права звернутися із відповідним клопотанням після ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком" про стягнення заборгованості у розмірі 743130,98 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автор-Телеком" (51937, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Перемоги, 16 ідентифікаційний код 33855297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23, ідентифікаційний код 37726069) основний борг у розмірі 557 475,00 грн., пеню у розмірі 62 733,51 грн., 3% річних у розмірі 5388,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 007,91 грн. та судовий збір у розмірі 9 429,07 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 111 495,00 грн. провадження у справі закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Дніпропетровської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.11.2019

Суддя О.М. Крижний