Рішення

від 22.10.2019 по справі 907/641/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/641/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МСМ Буд , м. Ужгород (далі - позивач, ТОВ МСМ Буд)

до департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - відповідач-1, департамент міськради),

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (далі - відповідач-2, міськрада),

до товариства з обмеженою відповідальністю Хозяйка , м. Ужгород (далі - відповідач-3, ТОВ Хозяйка)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-3:

- ОСОБА_1 , м. Ужгород (далі - третя особа-1, ОСОБА_1 )

- ОСОБА_3, с. Волосянка Закарпатської області (далі - третя особа-2, ОСОБА_3 )

про визнання недійсними та скасування рішень Ужгородської міської ради та договору оренди земельної ділянки

представники:

позивача - Ламбрух О.С., адвокат

відповідачів-1, 2 - Баняс В. Ю., представник за довіреністю

відповідача-3 - Ковач І. В., адвокат

третьої особи-1 - Човганин М. І., адвокат

третьої особи-2 - не з`явився

Позивач звернувся до суду з даним позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсними та скасування п. 1.7 рішення Ужгородської міської ради від 21.04.2016 Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою за № 182, згідно якого ТОВ Хозяйка надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,018 га по АДРЕСА_1 (далі - оспорюване рішення № 182) ; п. 1.2 рішення Ужгородської міської ради № 637 від 18.05.2017, згідно якого ТОВ Хозяйка затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,0173 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - оспорюване рішення № 637) ; договору оренди землі № 1943 від 18.05.2017 укладеного департаментом міськради та ТОВ Хозяйка, за умовами ТОВ Хозяйка передано у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 площею 0,0173 га, кадастровий номер 2110100000:06:001:0251 строком на 5 років до 18.05.2022 (далі - оспорюваний договір оренди ); рішення Ужгородської міської ради від 30.10.2018 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу за № 1308, яким затверджено вартість зазначеної земельної ділянки та надано дозвіл відчужити її на користь ТОВ Хозяйка (далі - оспорюване рішення № 1308).

Позивач вважає, що прийняття оспорюваних рішень, передача в оренду ТОВ Хозяйка спірної земельної ділянки, а згодом надання дозволу на відчуження ТОВ Хозяйка цієї земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, є незаконними, оскільки позбавляють ТОВ МСМ Буд як власника квартири у зазначеному багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 можливості реалізувати право на володіння та користування прибудинковою земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності відповідно до своєї частки у майні будинку. На підтвердження наведеного посилається на акт перевірки здійсненої управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з питань дотримання вимог земельного законодавства при передачі земельної ділянки у власність ТОВ Хозяйка.

Стверджує також, що оспорювані рішення міської ради прийняті всупереч вимог земельного та містобудівного законодавства, оскільки було затверджено проект землеустрою, яким змінено цільове призначення спірної земельної ділянки із земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на землі призначені для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Посилається при цьому на те, що згідно ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам. Відтак, вважає незаконними також договір оренди спірної земельної ділянки укладений на підставі оспорюваних рішень департаментом міськради від імені Ужгородської міськради та ТОВ Хозяйка та оспорюване рішення № 1308 про відчуження цієї земельної ділянки на користь ТОВ Хозяйка.

Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідачі-1, 2 у справі - департамент міської ради та Ужгородська міська рада - письмовим відзивом, письмовими та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи заперечують проти позову, вважаючи, що оспорювані рішення прийняті міською радою відповідно до наданих їй повноважень, вимог чинного земельного законодавства та законодавства у сфері містобудівної діяльності, правомірно укладеним вважають також спірний договір оренди. Посилаються при цьому, на наявність позитивних висновків управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та Головного управлінням Держземагенства у Закарпатській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, які передували прийняттю оспорюваних рішень та згідно яких проект відповідає чинній містобудівній документації.

Зазначають, що позивачем не доведено наявність права власності або користування спірною земельною ділянкою як прибудинковою, на захист якого подано позов, що є предметом даного спору. Посилаються на те, що за даними Публічної кадастрової карти України відсутня інформація про сформовані та зареєстровані у встановленому законом порядку земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирних будинків.

Відповідачі-1, 2 заперечують проти позову, вважаючи, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх захисту з урахуванням того, що скасування спірних рішень не породжує наслідків для орендаря та/або власника земельної ділянки та не призводить до реального захисту прав позивача.

Відповідач-3 письмовим відзивом та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи також заперечує проти позову, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Як і відповідачі-1,2, вважає, зокрема, що позивачем не надано суду доказів реєстрації права власності чи права користування земельною ділянкою як прибудинковою за співвласниками багатоквартирного будинку, зокрема, за позивачем. Посилається на відсутність у матеріалах справи землевпорядної документації, яка б визначала конфігурацію земельної ділянки та її розміри, як того вимагає ст. 42 ЗК України.

Наполягає, що наявні у матеріалах справи докази не дають підстав стверджувати про порушення прав та інтересів позивача з прийняттям оспорюваних рішень та укладенням спірного договору оренди, що є самостійною підставою для відмови у позові.

У ході судового провадження з огляду на те, що ТОВ Хозяйка було придбано та відчужено спірну земельну ділянку кадастровим номером 2110100000:06:001:0251 на користь ОСОБА_1 , яка, в свою чергу, здійснила її поділ на дві земельні ділянки, а саме: кадастровими номерами 2110100000:06:001:0256 та 2110100000:06:001:0257 та передала ОСОБА_3 в іпотеку, зазначені фізичні особи залучені судом до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

ОСОБА_1 - третя особа-1 у справі - поданими письмовими поясненнями та усними поясненнями її представника у ході судового розгляду вважає позовні вимоги незаконними, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, з тих же підстав, що і відповідачі у справі.

Третя особа-2, яка згідно даних відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Закарпатській області проживає за адресою, зазначеною у матеріалах справи та за якою їй надсилалася кореспонденція суду у даній справі, письмових пояснень по суті спірних відносин не надала, участі представника у судовому розгляді справи не забезпечила. Оскільки кореспонденція суду зазначеній особі не вручена та повернута органом поштового зв`язку з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання", суд повідомляв третю особу-2 шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України. За таких обставин за приписами ч. 4 ст. 122 ГПК України така особа вважається повідомленою про судовий розгляд справи, яка, однак, не скористалася процесуальним правом прийняти у ньому участь.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу у ході судового розгляду, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що Ужгородська міська рада:

- 21.04.16 прийняла рішення № 182 Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , п. 1.7 якого надала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею в оренду ТОВ Хозяйка земельної ділянки площею 0,0180 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 ;

- 18.05.17 прийняла рішення № 637 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок , п. 1.2 якого затвердила ТОВ Хозяйка проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:06:001:0251) площею 0,0173 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по АДРЕСА_1 та передала її в оренду строком на 5 років до 18.05.22р.

У цей же день 18.05.17 відповідачем-1 - департаментом міського господарства Ужгородської міської ради - від імені останньої укладено договір оренди землі № 1943 з ТОВ Хозяйка строком до 18.05.22 щодо зазначеної земельної ділянки наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 143,5 кв.м, - та передано орендарю земельну ділянку за актом приймання-передачі від 18.05.17.

30.10.18 Ужгородською міською радою прийнято рішення № 1308 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу , згідно якого вирішено затвердити вартість земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:06:001:0251) площею 0,0173 га по АДРЕСА_1 у сумі 90759,26 грн. з розрахунку 524,62 грн. за 1 кв. м відповідно до висновку експертів від 20.06.18 (п. 1), продати ТОВ Хозяйка зазначену земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.2), департаменту міського господарства укласти від імені міської ради договір купівлі-продажу земельної ділянки (п.3).

Наведені обставини послугували підставою звернення позивача - ТОВ МСМ Буд - з даним позовом до Ужгородської міської ради, департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ Хозяйка.

Позов обґрунтований тим, що з прийняттям оспорюваних рішень №№ 182, 637, укладенням договором оренди та прийняттям рішення № 1308 про продаж ТОВ Хозяйка земельної ділянки по АДРЕСА_1 товарство МСМ Буд як власник однієї із квартир у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_1 , позбавляється можливості реалізувати право на володіння та користування прибудинковою земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності відповідно до своєї частки у майні будинку.

Матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що позивач є власником квартири у будинку під в„– АДРЕСА_1 , який є багатоквартирним (про що свідчать долучені позивачем до матеріалів справи договір купівлі-продажу, витяг з реєстру правочинів та витяг про реєстрацію права власності щодо квартири АДРЕСА_2 ).

Вирішуючи даний спір, суд керується наступними приписами чинного законодавства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку; спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Приписами ст. 42 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками; земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками; розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі відповідної землевпорядної документації; у разі знищення (руйнування) багатоквартирного будинку майнові права на земельну ділянку, на якій розташовано такий будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, зберігаються за співвласниками багатоквартирного будинку.

Приписами ст. 1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, визначено, що:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири;

- прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

- співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку;

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

За приписами ст.ст. 4, 5 цього Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку; спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Управління багатоквартирним будинком відповідно до ст. 9 цього Закону здійснюється його співвласниками, за рішенням яких усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків); таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Отже, наведеними приписами чинного законодавства встановлено, що:

- власники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку;

- спільним майном багатоквартирного будинку є, зокрема, право на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

За таких обставин, позивач у даній справі як власник квартири у багатоквартирному будинку за законом є співвласником на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , яким є також право на земельну ділянку, на якій розташований цей багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Наведеними вище нормами закону передбачено, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, підлягає безоплатній передачі у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Станом на час виникнення спірних відносин та станом на час вирішення даного спору Кабінетом Міністрів України не затверджений порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку і на практиці земельні ділянки під багатоквартирними будинками в умовах чинного земельного законодавства оформляються в користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками, зокрема, об`єднанням співласників багатоквартирних будинків (ОСББ).

У ході судового розгляду даної справи встановлено, що земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, та його прибудинкова територія по АДРЕСА_1 , станом на час виникнення спірних відносин не була передана у власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку, в т.ч. позивачу, не оформлена земельна ділянка також у користування ОСББ і матеріали справи не містять інформації про те, що таке ОСББ щодо будинку під АДРЕСА_1 створено.

Наведене, зокрема, покладено в основу заперечень відповідачів та третьої особи-1 проти позову як докази відсутності права позивача на земельну ділянку, яке порушено з прийняттям оспорюваних актів та з укладенням оспорюваного договору, та підлягає захисту судом.

Суд не погоджується з такою позицією, оскільки визначальним у спірній ситуації є те, що позивач як власник квартири у багатоквартирному будинку, розташованому по АДРЕСА_1 законом наділений суб`єктивним правом на зазначену земельну ділянку на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками будинку, і те, що таке право ще не оформлено у той чи інший спосіб у даному випадку не є визначальним.

Позивач обґрунтовує своє звернення до суду посиланням на порушення порядку надання зазначеної земельної ділянки комунальної власності іншій особі - ТОВ Хозяйка, - оскільки це порушує його право та законний інтерес з набуття на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок, тобто позов поданий на захист законного інтересу позивача, який ще не опосередкований суб`єктивним правом.

За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Інтерес позивача у даній справі стосовно набуття земельної ділянки з набуття на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій знаходиться цей будинок, є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, тому відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу визначеним Конституційним судом України у Рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. у справі про охоронюваний законом інтерес, а оскільки прийняття оспорюваних у даній справі рішень та укладення оспорюваного договору в подальшому порушить, унеможливить суб`єктивне право позивача у набутті ним земельної ділянки, охоронюваний законом інтерес щодо набуття такої підлягає захисту судом шляхом визнання недійсними зазначених оспорюваних рішень та договору.

При цьому, суд зауважує, що у спірних відносинах у даній справі немає правового значення те, яким порядком повинні оформлятися права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинковою територією, хто є суб`єктом їх оформлення - безпосередньо співвласники будинку чи уповноважені ними управителі, зокрема, ОСББ, - правове значення має виключно те, що носієм права на таку земельну ділянку на праві спільної сумісної власності за законом є, в тому числі, позивач як співвласник багатоквартирного будинку разом з іншими співвласниками.

Суд приймає до уваги, що матеріалами справи встановлено та не спростовано ніким з учасників процесу, що на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка віднесена до земель житлової та громадської забудови, крім об`єкта нерухомості належного ТОВ Хозяйка (вбудоване приміщення загальною площею 143,5 кв.м), розташований багатоквартирний будинок, у якому зареєстровано право власності позивача ТОВ МСМ Буд на квартиру.

За таких обставин, вирішуючи з прийняттям оспорюваних рішень питання надання в оренду, а згодом і надання дозволу на відчуження спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 лише ТОВ Хозяйка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (що є можливим відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель житлової та громадської забудови), міська рада не врахувала вищенаведених імперативних приписів законодавства про безоплатну передачу у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Так висновок міститься також в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:06:001:0251), здійсненої управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадакстру в Закарпатській області від 5.12.18, що є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, який забезпечує здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Наведеним унеможливлено для позивача як співвласника багатоквартирного будинку реалізувати право на володіння та користування прибудинковою земельною ділянкою на праві спільної сумісної власності відповідно до своєї частки у майні будинку.

Суд, виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, вважає вимоги позивача в частині визнання недійсними оспорюваних рішень такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст.13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий же припис щодо засад діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, містить ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (Закон).

Відповідно до ст. 74 цього Закону органи та посадові особи місцевого самоврядування як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, та порушення з його прийняттям цивільних прав або інтересів

З огляду на фактичні обставини даної справи, суд дійшов висновку, що оспорювані рішення, якими вирішено питання передачі в оренду та надано дозвіл на продаж ТОВ Хозяйка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , прийняті всупереч наведених приписів чинного законодавства якими встановлено, що спірна земельна ділянка, оскільки на ній розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, підлягає безоплатній передачі у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку. Наведеним порушено право, законний інтерес позивача з набуття на праві спільної сумісної власності з іншими співвласниками багатоквартирного будинку цієї земельної ділянки, що підлягає захисту судом шляхом визнання недійсними оспорюваних рішень №№ 182, 637, 1308.

Приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою для укладання оспорюваного договору були оспорювані у даній справі рішення №№ 182, 637 і, оскільки судом задоволено позов в частині визнання недійсними зазначених рішень, то, відповідно, підлягає задоволенню і вимога про визнання недійсним оспорюваного договору від 18.05.17.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Визнати недійсними:

- п. 1.7 рішення Ужгородської міської ради від 21.04.16 за № 182 Про надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою про надання ТОВ Хозяйка дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, площею 0,018 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- п. 1.2 рішення Ужгородської міської ради № 637 від 18.05.17 про затвердження проект землеустрою щодо відведення ТОВ Хозяйка в оренду земельної ділянки площею 0,0173 га, по АДРЕСА_1 ;

- договір оренди землі № 1943 від 18.05.2017 укладений департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ Хозяйка щодо земельної ділянки площею 0,0173 га, по АДРЕСА_1 ;

- рішення Ужгородської міської ради від 30.10.18 Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу за № 1308 про затвердження вартості земельної ділянки у АДРЕСА_1 та продаж її ТОВ Хозяйка .

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 11.11.19.

Суддя Ушак І.Г.