Рішення

від 07.11.2019 по справі 908/2817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 32/152/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2019 Справа № 908/2817/19

м.Запоріжжя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго країна" (04086, м. Київа, вул. Бакинська, 30-Б)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення суми 24223,73 грн.,

Суддя Колодій Н.А.

При секретарі: Лола Н.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з`явився

Від відповідача - не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

07.10.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго країна" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення суми 24223,73 грн., з яких: 21600 грн. - основний борг, сума 723 грн. - 3% річних, сума 1900,73 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2019 відкрито провадження у справі № 908/2817/19 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 25.10.2019, за заявою відповідача, вирішено розглядати справу у судовому засіданні 07.11.2019 з повідомленням сторін.

У судове засідання 07.11.2019 представник позивача не з`явився. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. На виконання умов договору про закупівлю товарів № 370218 від 05.02.18 позивачем здійснено поставку товару відповідачу на суму 43200 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 21600 грн. Несплаченою залишилась сума 21600 грн. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача суму 21600 грн. основного боргу, суму 723 грн. - 3% річних та суму 1900,73 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, зазначивши наступне. Сплачені споживачами кошти зараховано в ПАТ Державний ощадний банк України в особі Запорізького обласного управління та перераховані в подальшому на поточний рахунок ДП Енергоринок - оптового постачальника електроенергії. Відповідач неодноразово подавав до уповноваженого банку документи на повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, проте АТ Ощадбанк безпідставно повертав без виконання платіжні доручення, що стало підставою для захисту прав ПАТ Запоріжжяобленерго та споживачів в судовому порядку. Судовий процес триває. Тобто, у відповідача відсутні вина, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За приписами ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго країна" (постачальник, позивач у справі) був укладений договір про закупівлю товарів № 370218, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у встановлений строк у власність покупця товар, зазначений в специфікації до договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1).

Умовами п. 4.1 договору визначено, розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом попередньої оплати (у разі фінансової спроможності покупця) в розмірі 50% вартості кожної замовленої партії товару, що здійснюється на підставі рахунку-фактури протягом 20 банківських днів з дня отримання такого рахунку покупцем. За умови реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної, яка складена відповідно до вимог законодавства, діючого на дату її складання, та умов цього договору, покупець здійснює остаточний розрахунок за кожну замовлену партію товару протягом 180 календарних днів після підписання сторонами видаткової накладної (акту приймання-передачі товару).

За приписами п. 5.1 договору, датою поставки заявленої партії товару є дата підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі товару) обома сторонами.

Відповідно до п. 10.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.18 у випадку виконання сторонами своїх зобов`язань до цієї дати, у іншому випадку, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, проте не більше трьох років з моменту (дати) його підписання.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рахунку на оплату № 25 від 08.02.2018 на суму 43200 грн., виставленого відповідачем, позивач здійснив передоплату в розмірі 21600 грн.

19.02.2018 поставив відповідачу товар на суму 43200 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 15 від 19.02.2018 на суму 43200 грн., підписаною обома сторонами, та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 36 від 14.02.2018.

Відповідач, в свою чергу, остаточну оплату за отриманий товар в розмірі 21600 грн. не здійснив.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором про закупівлю товарів № 370218 від 05.02.2018 в розмірі 21600 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 21600 грн. основного боргу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 723 грн. - 3% річних за період з 20.08.2018 по 01.10.2019 та суму 1900,73 грн. інфляційних втрат за період з серпня 2018 по вересень 2019.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок здійснено вірно.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Отже, позивачем неправильно визначено період нарахування інфляційних втрат, оскільки інфляційні повинні нараховуватися з вересня 2018. При цьому, суд не виходить за межі зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних нарахувань.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 723 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1900,73 грн. також підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго країна" (04086, м. Київ, вул. Бакинська, 30-Б; код ЄДРПОУ 40707858) суму 21600 (двадцять одну тисячу шістсот) грн. основного боргу, суму 723 (сімсот двадцять три) грн. - 3% річних, суму 1900 (одну тисячу дев`ятсот) грн. 73 коп. інфляційних втрат, суму 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2019.

Суддя Н.А. Колодій