Рішення

від 01.11.2019 по справі 908/1934/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/180/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2019 Справа № 908/1934/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Осоцький Д.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арис логістик , 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-Г

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ін-Тайм , 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Хорунжий Я.В., адвокат, ордер 696/000031 від 23.08.2019; Балабуха Р.В., керівник Витяг з ЄДР, паспорт виданий Хортицьким РВ УМВС у Запорізькій області від 05.06.1997,

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

01.08.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис логистик", м. Запоріжжя до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Тайм", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг № 25п/19 від 01.02.2019 в розмірі 1 131 897,06 грн, з яких: основа заборгованість у розмірі 1 021 757,67 грн, пені у розмірі 110 139,39 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2019, справу № 908/1934/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 06.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1934/19, присвоєно справі номер провадження 15/180/19. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 29.08.2019.

Ухвалою суду від 29.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 04.11.2019. Відкладено підготовче засідання на 17.10.2019.

Ухвалою суду від 07.10.2019 судове засідання з розгляду справи призначене на 17.10.2019 перенесено на 22.10.2019.

Ухвалою суду від 22.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1934/19 до судового розгляду по суті на 01.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору транспортного експедирування № 25п/19 від 01.02.2019 позивачем надано відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу, про що складено акти виконаних робіт (наданих послуг). За твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг у розмірі 1 021 757,67 грн, який він і просить стягнути з останнього в судовому порядку. Крім того, за порушення виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.02.2019 по 31.05.2019 в сумі 110 139,39 грн. В обґрунтування позову посилався на ст. ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, на умови договору транспортного експедирування № 25п/19 від 01.02.2019. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.11.2019 представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові б/н від 31.07.2019, доповненнях до позовної заяви б/н від 08.10.2019 та додаткових поясненнях б/н від 01.11.2019.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, 20.09.2019 на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву № 433 від 18.09.2019, в якому зазначає, що у зв`язку з тим, що згідно умов укладеного сторонами договору передбачена відстрочка по оплаті 14 днів з моменту виставлення рахунку позивачем, станом на 13.08.2019 відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 880 000,00 грн. У відповіді на претензію позивача, відповідач вказав графік погашення заборгованості. Відповідно до наданого графіку відповідач перерахував на рахунок позивача 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 7578 від 10.09.2019 та № 7794 від 17.09.2019. Відповідач зазначає, що позивач і на далі надає відповідачу транспортні послуги, а відповідач в свою чергу поступово виплачує заборгованість та оплачує фактично надані послуги, у зв`язку з цим заборгованість поступово скорочується.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 01.11.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

01.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Арис логістик , м. Запоріжжя (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ін-Тайм , м. Запоріжжя (відповідач, замовник) укладений договір про надання транспортних послуг № 25п/19 та додаткова угода № 1, яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортних послуг № 25п/19.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з надання транспортних послуг з організації перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України, а також щодо забезпечення виконання комплексу операцій, пов`язаних з перевезенням вантажів замовника, відповідно до цього договору. В свою чергу, замовник зобов`язується здійснити оплату виконавцю за надані послуги відповідно до умов цього договору

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки між сторонами відбуваються в безготівковій формі протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно з п. 4.2. договору рахунок за транспортні послуги виставляється згідно актів виконаних робіт, підписаних сторонами договору та доданих реєстрів ТТН.

До матеріалів справи позивачем надано додаткову угоду № 1 від 01.02.2019 до договору, підписану сторонами та скріплену печатками сторін, в якому сторони узгодили маршрути.

Пунктом 8.1. договору, врегульовано, що строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та діє до 31.12.2019. За відсутності заяви сторін про закінчення дії договору до 25 грудня договір вважається пролонгованим на тих же умовах на один календарний рік.

На виконання договору позивачем надано відповідачу послуги з організації та забезпечення перевезення вантажу загальною вартістю 3 057 470,64 грн, що підтверджується реєстрами товарно - транспортних накладних.

Крім того, за фактом надання транспортно-експедиційних послуг сторонами складено акти здачі - приймання робіт (надання послуг).

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження замовника щодо якості, обсягу та вартості наданих послуг, навпаки, в них зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має . Акти підписані сторонами та скріплені їх печатками, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов`язань.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензії № 29 від 25.06.2019 та № 39 від 25.07.2019, якими запропоновано сплатити заборгованість.

У відповіді на претензію № 39 від 25.07.2019 відповідач повідомив, що несвоєчасна оплата за надані послуги утворилась у зв`язку з дефіцитом коштів. Однак за рахунок додаткових оплат, окрім поточних в розмір суми отриманих послуг за місяць, відповідач планує погасити заборгованість в найкоротший термін відповідно до графіку: 10.09.2019 - 100 000,00 грн, 17.09.2019 - 100 000,00 грн, 24.09.2019 - 100 000,00 грн, 08.10.2019 - 100 000,00 грн, 15.10.2019 - 100 000,00 грн, 22.10.2019 - 100 000,00 грн.

У зв`язку з відсутністю оплати боргу з боку відповідача позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 625 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов`язки на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом, який за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей).

Аналогічне визначення поняття договору транспортного експедирування наведено у ст. 316 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Транспортно - експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Закон України Про автомобільний транспорт та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, визначають товарно-транспорту накладну як обов`язковий документ, що має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до п. п. 1, 11.1 Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 8 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з ч. 10 цієї ж статті Закону підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

За ч. 12 вказаної статті Закону факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частиною 2 ст. 12 Закону України Про транспортно - експедиторську діяльність визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу з надання транспортних послуг з організації перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України згідно з договором № 25п/19 від 01.02.2019 року в розмірі 1 021 757,67 грн підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.02.2019 по 31.05.2019 в сумі 110 139,39 грн.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.4. договору за порушення строків оплати згідно п. 4.1 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 110 139,39 грн є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені судом задовольняється.

Щодо часткової оплати відповідачем наданих послуг за договором № 25П/19 про надання транспортних послуг від 01.02.2019 необхідно зазначити наступне.

Відповідачем надано платіжні доручення: № 7578 від 10.09.2019 на суму 100 000,00 грн; № 7794 від 17.09.2019 на суму 100 000,00 грн; № 8645 від 16.10.2019 на суму 50 000,00 грн; № 8438 від 09.10.2019 на суму 50 000,00 грн; № 8400 від 08.10.2019 на суму 50 000,00 грн; № 8125 від 27.09.2019 на суму 50 000,00 грн; № 8087 від 26.09.2019 на суму 50 000,00 грн (усього 450 000,00 грн); в яких призначення платежу зазначено - сплата транспортних послуг згідно дог. № 25п/19 від 01.02.2019.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 5 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Договір про надання транспортних послуг № 25п/19 від 01.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ін-Тайм (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Арис Логістік (Виконавець) не розірвано. Позивачем виконуються зобов`язання за вказаним договором і на час прийняття рішення у даній справі. В свою чергу відповідач продовжує несвоєчасно розраховуватися за надані транспортні послуги.

Платежі, які здійснені відповідачем після подання позову 01.08.2019, позивачем були зараховані в рахунок чергових платежів, а не в рахунок заборгованості заявленої до стягнення, оскільки в платіжних дорученнях відсутні посилання на рахунки на оплату та акти виконаних робіт за надані транспортні послуги, про що надано пояснення позивачем під час розгляду справи.

За викладених обставин, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі за відсутності предмету спору в частині сплати відповідачем коштів у розмірі 450 000,00 грн.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ін-Тайм (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 17; ідентифікаційний код юридичної особи 32061200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Арис логістик (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 3-Г; ідентифікаційний код юридичної особи 42190109) суму боргу з надання транспортних послуг з організації перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом по території України згідно договору № 25п/19 від 01.02.2019 року в розмірі 1 021 757,67 грн (один мільйон двадцять одна тисяча сімсот п`ятдесят сім гривень 67 коп.), пеню у розмірі 110 139,39 грн (сто десять тисяч сто тридцять дев`ять гривень 39 коп.), судовий збір в розмірі 16 978,46 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривні 46 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя І. С. Горохов