Рішення

від 11.11.2019 по справі 908/2486/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/141/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 Справа № 908/2486/19

м. Запоріжжя Запорізька область

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В)

до відповідача Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА , (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3)

про стягнення 14493,00 грн. заборгованості

10.09.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява № 306/юр від 09.09.2019 (вх. № 2667/08-07/19 від 10.09.2019) Концерну Міські теплові мережі , м. Запоріжжя до Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА , м. Запоріжжя про стягнення 14493,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, що складається з заборгованості за спожиту теплову енергію за період січень - квітень 2019 року в сумі 14095,84 грн., 3 % річних в сумі 214,36 грн. і інфляційних втрат в сумі 182,80 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2019 справу № 908/2486/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2486/19 в порядку спрощеного позовного провадження, справі присвоєно номер провадження справи 4/141/19, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, норми Законів України Про теплопостачання , Про житлово-комунальні послуги , положення Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що в супереч приписам Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном МТМ договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Проте позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 3, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, яке знаходиться в комунальній власності м. Запоріжжя та надано відповідачу в оренду на підставі договору оренди № 234/05 від 09.10.2015, строк дії якого встановлено до 09.08.2012. Об`єкт теплопостачання - нежитлове приміщення вбудоване в І-й поверх 5-типоверхового житлового будинку, має єдину з будинком систему опалення. У відповідача відсутній власний прилад обліку теплової енергії, облік відпущеної відповідачу теплової енергії здійснювався по особовому рахунку 501293. Таким чином, у період з січня по квітень 2019 року включно відповідачу постачалась теплова енергія на загальну суму 14095,84 грн., яка повинна бути оплачена відповідачем в силу приписів ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги . Через порушення відповідачем обов`язків щодо оплати фактично спожитих послуг з теплопостачання відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані 3 % річних в розмірі 214,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 182,80 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 14095,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 214,36 грн. 3 % річних і 182,80 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 1921,00 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 908/2486/19 відповідачу запропоновано у строк до 07.10.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА (ідентифікаційний код юридичної особи 39885877) є: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 6900118513986) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 16.09.2019 у справі № 908/2486/19 отримана уповноваженою особою ГО Культурно-мистецький центр ІРІДА 27.09.2019.

Ухвала суду від 16.09.2019 про відкриття провадження у справі № 908/2486/19, яка направлялася на фактичну адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, повернулася до суду без вручення адресату.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2486/19.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 16.09.2019 у справі № 908/2486/19 процесуальний строк для подачі відзиву, так і станом на 14.10.2019 (п`ятнадцятиденний термін від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду) не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 16.10.2019 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.11.2019.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що Концерн Міські теплові мережі є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну Міські теплові мережі є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України Про теплопостачання від 02.06.2005 № 2633-ІV, Правилами користування тепловою енергією , затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 1 Закону України Про теплопостачання дає визначення, зокрема, терміну споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Міським комунальним підприємством Основаніє (балансоутримувач), з одного боку, та Громадською організацією Культурно-мистецький центр ІРІДА (орендар), з іншого блоку укладено договір оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015, за яким Громадській організації Культурно-мистецький центр ІРІДА надано в строкове платне користування комунальне майно - частина нежитлового приміщення ІІІ першого поверху (літ. А-5) загальною площе. 175,90 кв.м., у складі приміщень: №, № 15-18, 28-35 та частина коридору № 19, що розташовані в будинку № 6 по вул. Північнокільцевій.

Згідно додаткової угоди від 29.10.2018 до договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 строк оренди продовжено до 09.08.2021.

Доказів розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 сторонами не надано.

Відповідно до п. 5.13 договору оренди нежитлового приміщення № 234/05 від 09.10.2015 орендар - Громадська організація Культурно-мистецький центр ІРІДА (відповідач у справі) - зобов`язався укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з балансоутримувачем - договір про надання послуг з утримання будинку і прибудинкової території та своєчасно вносити плату за ці послуги.

В червні 2018 року позивач звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 501293 від 23.05.2018, з направленням відповідачу для підписання проекту відповідного договору.

Проте, в супереч приписам Закону України Про теплопостачання та Правил користування тепловою енергією відповідачем не укладено з Концерном Міські теплові мережі договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Не зважаючи на фактичну відсутність договірних відносин з відповідачем щодо постачання теплової енергії позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 3, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6 , яке знаходиться в комунальній власності м. Запоріжжя. Об`єкт теплопостачання - нежитлове приміщення вбудоване в І-й поверх 5-типоверхового житлового будинку, яке має єдину з будинком систему опалення. У відповідача відсутній власний прилад обліку теплової енергії, облік відпущеної відповідачу теплової енергії здійснювався по особовому рахунку 501293.

Згідно рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 511 від 01.11.2018 і № 130 від 04.04.2019 опалювальний період 2018 - 2019 років у м. Запоріжжі розпочався з 04 листопада 2018 року та завершився 05 квітня 2019 року.

На будинок по вул. Північнокільцева , 6 в м . Запоріжжі встановлено загально-будинковий прилад обліку теплової енергії, який 30.10.2015 прийнято Концерном Міські теплові мережі на комерційний облік.

У період з січня по квітень 2019 року включно (в квітні 2019 року за 102 години) відповідачу була поставлена теплова енергія на загальну суму 14095,84 грн.

Враховуючи відсутність у відповідача власного приладу обліку теплової енергії, нарахування здійснювалися розрахунковим способом пропорційно до теплового навантаження споживача - 11868 ккал/годину на опалення.

На підтвердження факту надання цих послуг позивачем надано суду акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії складні та підписані позивачем, проте відповідачем у підписані не були.

Також позивачем відповідачу виставлялися рахунки на оплату наданих послуг з січня по квітень 2019 року.

Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки направлялися на адресу відповідача замовною кореспонденцією, у підтвердження чого позивачем надано суду згруповані реєстри на відправлення кореспонденції за спірний період та поштові квитанції, які містяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо нарахувань, зазначених у актах приймання-передачі теплової енергії за спірний період, відповідачем суду не надано.

17.07.2019 Концерном Міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача направлялася претензія № 774/06 від 08.07.2019 щодо погашення заборгованості за теплову енергію в загальному розмірі 103284,66 грн., в тому числі за 2019 рік в сумі 14095,84 грн. і стягнуту в судовому порядку в сумі 89188,82 грн. грн. (Факт направлення підтверджується реєстром відправки простої кореспонденції від 17.07.2019).

Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

02.08.2019 Концерном Міські теплові мережі на юридичну адресу відповідача направлялася вимога № 858/1/06 від 30.07.2019 щодо погашення заборгованості за теплову енергію за 2019 рік в сумі 14095,84 грн. (Факт направлення підтверджується реєстром відправки простої кореспонденції від 02.08.2019).

Відповідачем вказана вимога також залишена без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять ч., ч. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статями 6, 627 ЦК України визначені загальні принципи цивільного законодавства, зокрема принцип свободи договору, який полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Разом з тим, закріпивши принцип свободи договору у Цивільному кодексі України законодавець визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Закон України Про житлово-комунальні послуги визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За змістом ст., ст. 1, 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги послуги з надання теплової енергії в гарячій воді є одним з видів комунальних послуг.

Частиною 1ст. 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 цього Закону визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, і з урахуванням вказаних положень Закону позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг, а відповідач є їх споживачем.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Цей обов`язок відповідає зустрічному обов`язку виконавця, визначеному п. 2 ч. 2 ст. 8 цього Закону готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії врегульовано Законом України Про теплопостачання .

Відповідно до ст., ст. 1, 19 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено і статтями 24 і 25 Закону України Про теплопостачання та є обов`язковим для сторін на підставі закону.

Так, приписами статті 25 цього Закону визначено, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами, водночас приписами статті 24 Закону встановлено, що своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є основними обов`язками споживача теплової енергії.

Згідно з пунктами 4 та 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007,. користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

За приписами ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Аналогічне визначення міститься у ст.1 Закону України Про теплопостачання .

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між позивачем та відповідачем укладено не було, хоча позивачем вчинялися дії спрямовані на укладення такого договору. Отже, у даному випадку має місце бездоговірне користування тепловою енергією.

Статтею 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Крім того, у частині 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги зазначено, що відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з виконавцем послуг не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої у період з січня по квітень 2019 року теплової енергії на суму 14095,84 грн. При цьому, відсутність у даному випадку укладеного між сторонами у вказаний період договору на постачання теплової енергії не нівелює обов`язку споживача оплатити спожиті комунальні послуги. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2017 у справі № 910/1255/16.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції в розмірі 182,80 грн. та 3 % річних в розмірі 214,36 грн., стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Факт порушення відповідачем грошових зобов`язань у спірних правовідносинах доведений, проте дослідивши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки 3 % річних і інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обґрунтованість періодів, за які ним здійснені відповідні нарахування, оскільки договір про надання послуг постачання теплової енергії (в якому був би визначений строк оплати за спожиту теплову енергію) сторонами не укладено, також позивачем не надано належних і допустимих доказів надання/вручення відповідачу щомісячно протягом спірного періоду актів приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату за спожиту теплову енергію.

На підставі зазначеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення втрати від інфляції в розмірі 182,80 грн. та 3 % річних в розмірі 214,36 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14095,84 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Концерну Міські теплові мережі , м. Запоріжжя до Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 14095,84 грн., 3 % річних в сумі 214,36 грн. і інфляційних втрат в сумі 182,80 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА , (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39885877) на користь Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 , установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 14095 (чотирнадцять тисяч дев`яносто п`ять) грн. 84 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію. Видати наказ.

3. Стягнути з Громадської організації Культурно-мистецький центр ІРІДА , (юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, буд. 6, кв. 4; фактична адреса: 69050, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 6, прим. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39885877) на користь Концерну Міські теплові мережі , (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на п/р № НОМЕР_2 , установа банку: Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 1868 (одну тисячу вісімсот шістдесят вісім) грн. 36 коп. судового збору. Видати наказ.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.