Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/8591/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/8591/19

За позовомІнституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України до Приватного підприємства "Глорія-дей" простягнення заборгованості в розмірі 148 849,26 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Глорія-дей" про стягнення заборгованості в розмірі 148 849,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань по сплаті витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, відповідно до Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №6-2017к від 15.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 відкрито провадження у справі №910/8591/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін, судове засідання призначено на 01.08.2019.

У судовому засідання 01.08.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 01.08.2019 судом оголошено перерву до 24.09.2019.

У судовому засіданні 24.09.2019 судом оголошено перерву до 08.10.2019.

07.10.2019 позивачем подано клопотання про приєднання уточненого розрахунку позовних вимог до матеріалів справи.

08.10.2019 подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними матеріали справи.

У судовому засіданні 08.10.2019 судом оголошено перерву до 22.10.2019

Ухвали суду були відправлені за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд . 18Б, кв . 13.

Проте, за зазначеною адресою відповідача не було розшукано, а тому конверти з вказаними ухвалами суду було повернуто назад до суду, із відповідними відмітками про це органу поштового зв`язку (за закінченням встановленого строку зберігання).

Окрім того, відповідно до витягів з офіційного відстеження Укрпошта ухвали суду не були вручені відповідачу під час доставки через інші причини, що не дали змоги вручити.

Відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 між Інститутом вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (далі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Глорія-дей" (далі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди №6-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне майно (далі - майно): нежитлові приміщення загальною площею 160,7 кв.м. (км. № 136 - № 140 першого поверху та №229-№230 другого поверху головного корпусу), вартість якого визначена згідно висновком про незалежну оцінку станом на 31.10.2016 і становить 1 990 538,00 грн без ПДВ, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19, перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (п. 1.1 Договору).

Майно передається в оренду з метою використання для розміщення виробництва одягу (п. 1.2 Договору).

Зазначене майно було передано 14.03.2017 відповідачу за актом приймання-передачі нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України до Договору оренди № 6-2017 від 14.03.2017.

Пунктами 3.1, 3.3 Договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 - 18 267,96 грн. (без ПДВ), ПДВ - 3 653,59 грн., разом 21 921,55 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендарю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Відповідно до п. 3.4 Договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщеннями щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

В п. 3.7 договору зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У відповідності до п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю.

Згідно з п. 5.13 договору відповідач (орендар за умовами договору) зобов`язаний щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідно акти звіряння.

В п. 5.14 договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повно або часткової) орендованого майна з вин орендаря.

Згідно з п. 8.4 Договору орендодавець має право виступати з ініціативою щодо розірвання цього договору у разі: погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору; у випадку несплати орендарем платежів за цим договором більше ніж 3 місяці; у випадку відмови орендаря переглянути розмір орендної плати на підставі п. 3.6 цього договору.

Цей договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, що діє з 14 березня 2017 року до 01.01.2020 року. Договір оренди може бути розірвано достроково: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадку порушення однією із сторін зобов`язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом 3 місяців. (пункти 10.1, 10.6 Договору).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 у справі № 910/10608/18 (яке набрало законної сили відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019) зобов`язано Приватне підприємство Глорія Дей повернути Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України орендоване за договором оренди № 6-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 14.03.2017 майно за актом приймання-передачі, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 160,7 кв. м. (кімнати № 136 - № 140 першого поверху та № 229 - № 230 другого поверху головного корпусу), що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19 та перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України.

Одночасно даним рішенням встановлено, що договір є розірваним з 13.04.2018. Так суд в межах справи №910/10608/18 встановив, що позивач скористався наданим йому законом (ст. 782 ЦК України) правом на односторонню відмову від договору, та направив відповідачу відповідне повідомлення (вих. № 235/01-87 від 27.03.2018), яке було повернуто 13.04.2018 на адресу позивача у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тож, Враховуючи приписи ст. 782 ЦК України та встановлені судом обставини справи договір укладений між сторонами є розірваним з 13.04.2018 (дати здійснення підприємством зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення).

Пунктом 10.8 Договору оренди № 6-2017 від 14.03.2017 визначено, що майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.

Після розірвання договору, в строк, обумовлений договором, об`єкт оренди повернутий відповідачем позивачу за актом приймання - передачі не був, Відповідач продовжує користуватись майном та послугами згідно договору № 6-2017к від 15.03.2017, а відповідно у відповідача наявний обов`язок по сплаті (відшкодуванню) витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

15.03.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №6-2017к.

Відповідно до п.1.1.договору про відшкодування витрат балансоутримувача, орендар користується частинами державного нерухомого майна: - нежитловими приміщеннями загальною площею 160,7 кв. м. ( км. № 136- № 140 першого поверху та № 229- № 230 другого поверху головного корпусу ), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.10.2016р. і становить 1 990 538,00 ( один мільйон дев`ятсот дев`яносто тисяч п`ятсот тридцять вісім ) гривень 00 копійок без ПДВ, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19, перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України.

Орендовані Приміщення використовується з метою розміщення виробництва.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 п. 2.1. договору балансотримувач (Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України) зобов`язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов`язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітниками, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови оплати встановлюються в розрахунку (додаток № 1) до цього договору. Розмір плати за обслуговування і ремонт будівлі, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів (кошторисом витрат) за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги балансоутримувача. Надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами згідно розрахунку (додаток № 1) до цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.2. п.2.2 Договору про відшкодування витрат, орендар зобов`язується дотримуватись вимог установлених правил користування Будівлею та зміщенням за цим Договором та Договором оренди від 14 березня 2017р. № 6-2017. Своєчасно інформувати Балансоутримувача (або організацію, яка обслуговує будівлю) про виявлені неполадки елементів Будівлі, Приміщення. Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, отримати рахунки та з повному обсязі внести плату на рахунок Балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю.

При несвоєчасному внесенні плати сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочування.

Пунктом 3.2.2, 3.2.3 договору про відшкодування витрат, у разі незабезпечення виконання вимог п. 2.1.1 і не прийняття необхідних заходів щодо підприємств, що обслуговують будівлю, припинити внесення платежів за обслуговування та ремонт будівлі до усунення виявлених недоліків; у випадку перерви у наданні комунальних послуг з вини балансоутримувача понад нормативні строки зменшувати плату за комунальні послуги згідно з порядком, встановленим чинним законодавством. У разі перебоїв у наданні комунальних послуг з вини балансоутримувача (подача води, тепла, електроенергії) строком більш як на 2 доби, що підтверджуються відповідними документами (актом, записом в журналі заяв тощо) зменшити місячну плату за таким видом послуг на 2%.

Згідно з п. 5.1. договір № 6-2017к укладено на строк дії договору оренди від 14 березня 2017 року №6-2017, але його термін не може бути більшим, ніж термін дії договору оренди від 14.03.2017 № 6-2017.

Позивач зазначає суду про те, що після розірвання договору, в строк, обумовлений договором, об`єкт оренди повернутий відповідачем позивачу за актом приймання - передачі не був, Відповідач продовжує дотепер користуватись майном та послугами згідно договору № 6-2017к від 15.03.2017, а відповідно у відповідача наявний обов`язок по сплаті (відшкодуванню) витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 6-2017к від 15.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До матеріалів справи долучено копії рахунків-фактур за період з липня 2017 року по травень 2019 року на оплату земельного податку на загальну суму 122 124,28 грн. та компенсації комунальних послуг на загальну суму 3 965,84 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за договором № 6-2017к від 15.03.2017 за період з липня 2017 року по травень 2019 року, якими сторони підтвердили розмір відшкодування вартості земельного податку (122 124,28 грн.) та компенсації інших комунальних послуг (3 965,84 грн.). Акти підписані та скріплені печатками контрагентів.

На підтвердження обставин щодо понесення витрат на утримання будівлі, зокрема сплати отриманих інститутом комунальних послуг до матеріалів справи долучено платіжні доручення за період з липня 2017 року по травня 2019 року. Вказані платіжні доручення підтверджують оплату земельного податку, оплату вартості води та водовідведення, дератизації, вивезення ТПВ, оплату теплової енергії.

Крім того, позивачем надано банківську виписку за період з липня 2017 року по липень 2019 року, яка підтверджує зокрема оплату позивачем комунальних послуг та часткову оплату відповідачем земельного податку та відшкодування вартості комунальних послуг.

Матеріалами справи підтвердження надання позивачем відповідачу комунальних послуг, які були оплачені частково, в зв`язку з чим сума боргу становить 3 965,84 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Заборгованість земельного податку складає 122 124,28 грн. і також підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 2 523,79 грн. (з яких 3% річних нарахованих на суму земельного податку - 2 389,17 грн. та 3% річних нарахованих на відшкодування комунальних послуг - 134,62 грн.), пені у розмірі 12 567,53 грн. (з яких пеня нарахованих на суму земельного податку - 12 225,89 грн. та пеня нарахована на відшкодування комунальних послуг - 341,64 грн.), втрат від інфляції у розмірі 7 667,82 грн. (з яких інфляційні втрати нараховані на суму земельного податку - 7 245,82 грн. та інфляційні врати нараховані на відшкодування комунальних послуг - 422,00 грн.).

Відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Так, за умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині сплати комунальних послуг та земельного податку, вимога про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою.

Суд перевірив розрахунок 3% річних за період з 21.08.2017 по 31.05.2019 та втрат від інфляції за період з вересня 2017 року по квітень 2019 року та вважає його арифметично вірним, а суму 3% річних у розмірі 2 523,79 грн. (з яких 3% річних нарахованих на суму земельного податку - 2 389,17 грн. та 3% річних нарахованих на відшкодування комунальних послуг - 134,62 грн.) та втрат від інфляції у розмірі втрат від інфляції у розмірі 7 667,82 грн. (з яких інфляційні втрати нараховані на суму земельного податку - 7 245,82 грн. та інфляційні втрати нараховані на відшкодування комунальних послуг - 422,00 грн.), такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При несвоєчасному внесенні плати орендар зобов`язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної суми наданих послуг за кожен день прострочення. (п. 2.2.3 договору про відшкодування витрат).

Суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем за період з 25.05.2018 по 31.05.2019 нарахованих на суму заборгованості з комунальних платежів та податку на землю за кожен місяць окремо вважає його арифметично вірним, а суму пені у розмірі 12 567,53 грн. (12 225,89 грн. пеня нарахована на земельний податок та 341,64 грн. пеня нарахована на комунальні послуги) такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Глорія-дей" (02100, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код: 36069533) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19; ідентифікаційний код: 21609277) заборгованість з земельного податку в розмірі 122 124 (сто двадцять дві тисячі сто двадцять чотири) грн. 28 коп., заборгованість з відшкодування комунальних послуг в розмірі 3 965 (три тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) грн. 84 коп., пені в розмірі 12 567 (дванадцять тисяч п`ятсот шістдесят сім) грн. 53 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 667 (сім тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 2 523 (дві тисячі п`ятсот двадцять три) грн. 79 коп., 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 74 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 08.11.2019

Суддя І.І. Борисенко