Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/12296/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/12296/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю ., за участі секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Фармація"

до Приватної інвестиційної комерційної фірми "Продресурси"

про стягнення 699 400,05 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Фармація" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної інвестиційної комерційної фірми "Продресурси" (далі - Фірма) про стягнення 699 400, 05 грн., у тому числі: 588 270, 37 грн. - основного боргу, 41 662, 53 грн. - пені, 65 827, 04 грн. - штрафу та 3 640, 11 грн. - 3 % річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № Ф-5 від 17.05.2019 в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.

За змістом статті 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12296/19. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

09.10.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) надійшло клопотання відповідача про розгляд справи № 910/12296/19 з викликом сторін, в задоволенні якого ухвалою суду від 10.10.2019 відмовлено.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 16.09.2019 відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов. Однак, Фірма не скористалася своїм правом та не подала письмовий відзив на позов.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі відправлена за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 76 та 79 ГПК України, судом в межах наданих йому повноважень створено сторонам усі належні умови для надання доказів у справі. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами у відповідності до положень частини дев`ятої статті 165 названого Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 17 травня 2019 року укладений договір постачання № Ф-5, за умовами якого позивач взяв на себе обов`язок передавати у власність відповідачу лікарські засоби та вироби медичного призначення, визначені в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у видаткових накладних, що додаються до цього договору і є його невід`ємними частинами, а відповідач, у свою чергу, - приймати та своєчасно оплачувати вартість наведеного товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.1 вказаного договору ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних, які додаються до цього договору.

Вартість цього договору складається з суми вартості кожної партії товару, поставленого протягом дії даного договору згідно видаткових накладних (пункт 2.2 договору).

Згідно з пунктами 3.4-3.6 зазначеної угоди приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, по якості - відповідно до статті 5 цього договору. Датою поставки товару є дата підписання покупцем видаткової накладної. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до пункту 4.1 наведеного правочину розрахунки за поставлений товар здійснюються не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом 4.2 даної угоди передбачено, що постачальник залишає за собою право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, незалежно від вказаного призначення платежу в рахунок заборгованості, що виникла раніше.

У пунктах 9.1, 9.2 договору сторони передбачили, що цей правочин вступає в силу з моменту його підписання. Дія договору припиняється 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач згідно видаткових накладних від 20.05.2019 № АБ-000025401 на суму 1 024, 85 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025404 на суму 16 151, 64 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025405 на суму 16 024, 68 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025406 на суму 654, 72 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025407 на суму 146, 82 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025409 на суму 1 025, 82 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025368 на суму 54 853, 98 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025371 на суму 31 895, 12 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025372 на суму 39 393, 28 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025373 на суму 36 604, 00 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025374 на суму 40 984, 43 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025375 на суму 38 941, 62 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025376 на суму 34 892, 19 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025377 на суму 34 081, 32 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025378 на суму 40 045, 71 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025379 на суму 37 312, 13 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025402 на суму 428, 02 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025403 на суму 1 236, 75 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025408 на суму 8 117, 72 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025410 на суму 12 838, 91 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025411 на суму 13 032, 39 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025412 на суму 8 698, 42 грн., від 20.05.2019 № АБ-000025416 на суму 4 696, 77 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025425 на суму 1 090, 50 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025426 на суму 7 541, 53 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025427 на суму 31 399, 15 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025428 на суму 43 382, 74 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025429 на суму 38 749, 43 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025439 на суму 588, 29 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025440 на суму 8 941, 06 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025461 на суму 7 270, 81 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025478 на суму 3 951, 98 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025519 на суму 26 379, 64 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025543 на суму 8 454, 82 грн., від 29.05.2019 № ТР-000004925 на суму 1 085, 30 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025430 на суму 2 633, 52 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025431 на суму 3 150, 48 грн., від 29.05.2019 № АБ-000025464 на суму 570, 89 грн., від 29.05.2019 № ТР-000004946 на суму 417, 12 грн., від 30.05.2019 № АБ-000025553 на суму 4 039, 82 грн., від 30.05.2019 № АБ-000025560 на суму 256, 16 грн., від 10.06.2019 № АБ-000025581 на суму 52 142, 17 грн., від 18.06.2019 № АБ-000025723 на суму 18 127, 98 грн., від 18.06.2019 № АБ-000025753 на суму 808, 32 грн., від 04.07.2019 № АБ-000025806 на суму 42 358, 25 грн., від 04.07.2019 № АБ-000026003 на суму 16 603, 34 грн. та від 04.07.2019 № АБ-000026004 на суму 2 433, 10 грн. поставив відповідачу передбачені договором лікарські засоби та вироби медичного призначення на загальну суму 795 457, 69 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями вищенаведених видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором постачання від 17.05.2019 № Ф-5 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого товару виконав лише частково, сплативши позивачу 207 187, 32 грн. та заборгувавши таким чином останньому 588 270, 37 грн. Вказані обставини додатково підтверджуються наявними у матеріалах справи виписками з банківського рахунку позивача.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є поставка товару.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором постачання від 17.05.2019 № Ф-5, яка складає 588 270, 37 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати поставленого йому товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства три проценти річних у розмірі 3 640, 11 грн., нараховані на відповідні суми основного боргу (з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень цієї заборгованості) у період з 20.06.2019 по 05.09.2019 згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми цих компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання позивач просив суд стягнути з відповідача 41 662, 53 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу (з урахуванням здійснених відповідачем часткових погашень цієї заборгованості) у період з 20.06.2019 по 05.09.2019 згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за порушення умов оплати покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань". При цьому, нарахування штрафних санкцій припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми також підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, останній просив суд стягнути штраф у розмірі 65 827, 04 грн., нарахований за прострочення відповідачем оплати поставленого йому товару понад тридцять календарних днів, згідно наданого розрахунку.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 6.2 договору сторони також погодили, що за прострочення умов оплати понад тридцять календарних днів, покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10 % вартості несплаченого товару.

Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 65 827, 04 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Фармація" до Приватної інвестиційної комерційної фірми "Продресурси" про стягнення 699 400,05 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватної інвестиційної комерційної фірми "Продресурси" (03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, ідентифікаційний код 19037891) на користь Комунального підприємства "Фармація" (01030, місто Київ, вулиця Івана Франка, будинок 38-Б, ідентифікаційний код 05415852) 588 270 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті сімдесят) грн. 37 коп. - основного боргу, 41 662 (сорок одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 53 коп. - пені, 65 827 (шістдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 04 коп. - штрафу, 3 640 (три тисячі шістсот сорок) грн. 11 коп. - 3 % річних та 10 491 (десять тисяч чотириста дев`яносто одну) грн. 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк