Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/11099/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019Справа № 910/11099/19

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" доТоварної біржи "Українська універсальна товарна біржа" простягнення 18 790 грн 85 коп. Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.08.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" з вимогами до Товарної біржи "Українська універсальна товарна біржа" про стягнення 18 790 грн 85 коп. заборгованості за договором щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 № 10, в тому числі: 10 500 грн 00 коп. попередньої оплати, 472 грн 06 коп. 3 % річних, 1 340 грн 29 коп. інфляційних втрат, 5 743 грн 50 коп. пені та 735 грн 00 коп. штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 № 10 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання оплачених послуг, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 10 500 грн 00 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем нараховано 472 грн 06 коп. 3% річних, 1 340 грн 29 коп. інфляційних втрат, 5 743 грн 50 коп. пені та 735 грн 00 коп. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

02.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11099/19, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

25.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про надання документів на виконання вимог ухвали суду.

08.10.2019 на адресу Господарського суду міста Києва повернулося поштове відправлення за № 0103051510953, яким на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Кошиця, 9-Б, кв. 18, м. Київ, 02068), було направлено ухвалу від 02.09.2019, із зазначенням причини повернення: за закінченням встановленого строку зберігання, дата довідки ф. 20: 07.10.2019.

Відповідно до частин 2, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 вручена відповідачу 07.10.2019.

Станом на 07.11.2019 відповідачем вимог ухвали суду від 02.09.2019, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.

Враховуючи викладене, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.01.2018 між Державним підприємством "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (замовник за договором) та Товарною біржою "Українська універсальна товарна біржа" (виконавець за договором) укладено договір щодо проведення незалежної оцінки № 10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги з незалежної оцінки майна Чернігівської обласної філії державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції": майно (відповідно до наданого переліку у додатку 1), що є у власності державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 41 (далі - об`єкт оцінки).

Відповідно до пункту 1.4. договору дата оцінки: 31 січня 2018 року.

Згідно з пунктом 2.1. договору ціна договору та загальна вартість послуг, що підлягає оплаті замовником складає 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. з врахуванням податку на додану вартість (з ПДВ).

Пунктом 2.2 договору визначено, що замовник здійснює оплату вартості наданих послуг (передбаченої п.2.1. даного договору), на поточний рахунок виконавця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на оплату.

Умовами пункту 2.3. договору встановлено, що після надання послуг виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1. договору виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов`язань після отримання від замовника оплати вартості послуг згідно до п. 2.2. договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об`єкту.

За умовами пункту 3.2. договору строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому даним договором, і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п. 3.1. цього договору.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. та 5.3. договору по закінченню надання послуг виконавець передає замовнику звіт про оцінку, оформлений у встановленій формі у кількості - 3 екземпляри. Після надання послуг, одночасно з передачею звітів про оцінку, виконавець направляє замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (далі за текстом - акт ) в двох екземплярах. Замовник в свою чергу зобов`язується підписати даний акт, або направити мотивовану відмову від його підписання протягом 5 робочих днів з моменту отримання. В різ якщо виконавець не отримав актів приймання-передачі наданих послуг підписаних замовником протягом 5 днів з моменту їх передачі замовнику або мотивованої відмови, надані за цим договором послуги вважаються виконаними в повному обсязі з відповідною якістю і сторони не мають претензій одна до другої.

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до повного виконання сторонами взаємних договірних зобов`язань (пункт 7.1. договору).

Додатком 1 до договору від 12.01.2018 № 10 визначено перелік майна позивача наданого відповідачу для оцінки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору від 12.01.2018 № 10 позивачем було проведено попередню оплату на загальну суму 10 500 грн 00 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 18.01.2018 № 3435 з призначенням платежу: "Оплата за проведення незалежної оцінки майна згідно рах. № 10 від 12.01.2018р. ПДВ - 1750.00 грн.", проте відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з надання оплачених позивачем послуг, у зв`язку з чим в останнього виник обов`язок з повернення попередньої оплати в сумі 10 500 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів надання послуг або повернення попередньої оплати на суму 10 500 грн 00 коп.

19.06.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1073 про повернення суми попередньої оплати, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за приписами статей 13 , 74, 77 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оскільки наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості послуг за договором щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 № 10, враховуючи встановлення факту не виконання відповідачем обов`язку з надання оплачених послуг в повному обсязі та повернення попередньої оплати (авансу) у розмірі 10 500 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення 10 500 грн 00 коп. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 № 10 щодо надання оплачених послуг та повернення суми попередньої оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 472 грн 06 коп. 3 % річних та 1 340 грн 29 коп. інфляційних втрат за період з 31.01.2018 по 01.08.2019.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як було встановлено судом, претензію про повернення коштів від 19.06.2018 № 1073 позивач направив відповідачеві 20.06.2018, яка повернулась за зворотною адресою.

З ксерокопії конверту, який повернувся на адресу позивача (№ 03190 04030490) не вбачається відмітки, проставленої Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" щодо відмови відповідача отримати вказаний конверт. До того ж, на офіційному веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" дані про відправлення за номером 0319004030490 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Таким чином, суд позбавлений можливості визначити день пред`явлення вимоги.

Разом з тим, відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" від 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Як вбачається з інформації, зазначеної на офіційному веб-сайті Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", нормативні строки пересилання відправлень "Укрпошта Експрес" по Києву становить - Д+1, де Д - день подання відправлення для пересилання; 1, 2 - кількість днів, протягом яких пересилається відправлення Укрпошта Експрес .

Враховуючи, вищезазначене та те, що позивач направив відповідачеві претензію на юридичну адресу 20.06.2018, з урахуванням нормативних строків пересилання відправлень "Укрпошта Експрес" по Києву, керуючись частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, поштове відправлення вважається вручене 21.06.2018, відтак, по 28.06.2018 відповідач повинен був сплатити грошові кошти, а отже правомірним початком періоду нарахування 3% річних є з 29.06.2018 по 01.08.2019 (кінцевий період визначений самим позивачем).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення сум та встановлено, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 344 грн 34 коп. та 878 грн 14 коп. відповідно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 5 743 грн 50 коп. пені за період з 31.01.2018 по 01.08.2019, а також 735 грн 00 коп. штрафу у розмірі 7% за прострочення понад 30 днів, суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком

Нормами частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення викання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 6.1 договору за несвоєчасне надання послуг без об`єктивних причин виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості послуг за цим договором за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 6.1. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, заявником не враховано, що відповідно до умов договору виконавець розпочинає виконання своїх договірних зобов`язань після отримання від замовника оплати вартості послуг, згідно до п. 2.2 договору і повного пакету документів, передбаченого національними стандартами і чинними нормативно-правовими актами в сфері оцінки майна та майнових прав для проведення оцінки об`єкту, а строк завершення надання послуг в повному обсязі, передбаченому даним договором і представлення замовнику звіту про оцінку не пізніше ніж через 31 календарний день від дати виконання умов, передбачених п.3.1 цього договору.

Крім того, період нарахування не входить в межі шестимісячного строку нарахування пені від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, в порядку норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Так, здійснивши власний перерахунок (з урахуванням вірного періоду нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені на суму 1 900 грн 50 коп. за період прострочення з 19.02.2018 по 18.08.2018.

Судом перевірено розрахунок штрафу, наданий позивачем, та встановлено його правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов`язання за договором щодо проведення незалежної оцінки від 12.01.2018 № 10 щодо надання оплачених послуг та повернення суми попередньої оплати, вимоги позивача про стягнення з 3 % річних, інфляційних втрат та пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 344 грн 34 коп., 878 грн 14 коп. та 1 900 грн 50 коп. відповідно, вимоги позивача про стягнення з відповідача 735 грн 00 коп. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товарної біржи "Українська універсальна товарна біржа" (вул. Кошиця, 9-Б, кв. 18, м. Київ, 02068, ідентифікаційний код 31759770) на користь Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (вул. Стельмаха, 6-А, м. Київ, 03040, ідентифікаційний код 39394238) заборгованість у розмірі 10 500 (десять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 344 (триста сорок чотири) грн 34 коп., інфляційних втрат у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн 14 коп., пеню у розмірі 1 900 (одна тисяча дев`ятсот) грн 50 коп., штрафу у розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) грн 82 коп.

3. В іншій частини позову щодо вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 127 грн 72 коп., інфляційних втрат у розмірі 462 грн 15 коп. та пені у розмірі 3 843 грн 00 коп. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Б.Плотницька