Рішення

від 29.10.2019 по справі 915/1876/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року Справа № 915/1876/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Коноваловій Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ", вул. Заводська, 9, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 31012697)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ", вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543)

про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання укладеною додаткової угоди та стягнення коштів в сумі 4 154 968, 11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Медвінський Т.А., довіреність № 003/2018 від 16.05.2018 року;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ", в якій просить суд:

- встановити господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди № 3 від 18.10.2018 р. до Договору № 02/08-14 від 01.08.2014 р. між ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" та ТзОВ "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" укладеною в редакції позивача;

- стягнути з ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" на користь ТзОВ "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" заборгованість у сумі 4 032 000, 00 грн., а також інфляційні втрати 73 021, 80 грн. та 3 % річних 49 946, 31 грн.;

- стягнути з ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" на користь ТзОВ "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" сплачений судовий збір в розмірі 64 245, 52 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.08.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" (вх. № 13245/19 від 13.08.2019 року) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору та стягнення коштів в сумі 4 154 968, 11 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 01.10.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/1876/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 29.10.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 105, 111, 121).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 29.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання укладеною додаткової угоди та стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № 02/08-14 оренди від 01.08.2014 року, зокрема, щодо оплати орендних платежів в новому розмірі та непідписання додаткової угоди. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 6, 11, 509, 525, 526, 610, 612, 625, 627, 903 ЦК України, ст. 20, 188, 193 ГК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

01.08.2014 року між ТзОВ ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ (орендодавець) та ТзОВ НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ (орендар) укладено договір № 02/08-14 (арк. 55-58).

Відповідно до п. 9.2 Договору договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2014 року включно.

Відповідно до п. 9.3 Договору дія цього договору може бути продовжена на кожний наступний календарних рік, якщо за 10 календарних днів до дати закінчення строку дії договорусторони не повідомили одна одну про розірвання цього договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - портальні крани в кількості 2 (двох) одиниць (надалі майно):

- портальний кран КПП 16/20. зав. № 8546. інв. № 101. 1995 року виготовлення:

- портальний кран КПП 16/20. зав. № 8441. інв. № 100. 1993 року виготовлення.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування предметом оренди після підписання сторонами цього договору, але не раніше дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету оренди.

На виконання умов договору орендодавцем передано, орендарем прийнято окреме індивідуально визначене майно - портальний кран в кількості 2 (двох) одиниць, про що між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі майна від 01.08.2014 року (арк. 59).

В подальшому до договору між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 20.07.2016 року, № 2 від 01.02.2017 року та № 4 від 13.06.2019 року (арк. 60, 61, 99), якими сторони вносили зміни до назви орендаря, змінювали розмір орендної плати та припинили договір.

Договір та додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін. Доказів розірвання або визнання недійсним договору суду не подано.

Так, відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 20.07.2016 року в преамбулі та тексті договору ТзОВ "НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА КОМПАНІЯ" в усіх відмінках змінено на ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ".

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 4 від 13.06.2019 року сторони за взаємною згодою домовились договір оренди № 02/08-14 від 01.08.2014 року вважати припиненим з 30.06.2019 року (арк. 99). Додаткову угоду підписано та скріплено печатками сторін.

Отже, договір оренди № 02/08-14 від 01.08.2014 року вважається припиненим з 30.06.2019 року .

Судом також встановлено наступні обставини.

19.10.2018 року позивачем ТзОВ ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ направлено на адресу відповідача ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" лист № 19-10/08, в якому позивач повідомив відповідача, що з 01.01.2019 року буде встановлено новий розмір орендної плати за договором № 02/8-14 від 01.08.2014 року, який становитиме 432 000, 00 грн. в місяць, у зв`язку з чим позивачем разом із листом направлено відповідачу на розгляд та підписання додаткову угоду № 3 (арк. 62-63).

В подальшому позивач повторно 15.01.2019 року та 20.03.2019 року звертався до відповідача з листами № 15/01/07 та № 21-03/05, в яких позивач просив повернути підписаний та завірений печаткою відповідача екземпляр додаткової угоди № 3 від 18.10.2018 року (арк. 64, 65).

Доказів надання відповідачем відповіді на вищевказані листи суду не подано.

Додаткову угоду № 3 від 18.10.2018 року відповідачем не підписано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем за період з липня по серпень 2018 року здійснювались оплати за користуванням орендованим майном, що підтверджується виписками з рахунку, які наявні в матеріалах справи та перевірені судом (арк. 66-69).

Починаючи з вересня 2018 року по червень 2019 року включно (дата припинення дії договору за згодою сторін) оплати відповідачем за користування орендованим майном не здійснювались.

За період дії договору з вересня 2018 року по червень 2019 року позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату та надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для підпису.

Судом встановлено, що акти виконаних робіт за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року включно відповідачем підписані та скраплені печаткою (арк. 70-74,76-77, 113).

Починаючи з січня 2019 року по червень 2019 року включно надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачем не підписані (арк. 78-89).

Судом встановлено, що за період з вересня 2018 року по грудень 2018 року включно відповідачу здійснювалось нарахування орендної плати в розмірі 360 000, 00 грн. в місяць, а за період з січня 2019 року по червень 2019 року включно, виходячи з розміру орендної плати в розмірі 432 000, 00 грн.

Додатково позивачем направлено рахунки та акти здачі-прийняття робіт відповідачу, що підтверджується листом № 02-08/06 від 02.08.2019 року (арк. 100-101).

В грудні 2018 року між сторонами складено та підписано Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача станом на 31.12.2018 року становила 2 160 000, 00 грн. (арк. 90).

У зв`язку з неналежним невиконанням відповідачем умов договору, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 06-06/08 від 06.06.2018 року, № 03/01-03 від 03.01.2019 року та № 05-06/010 від 05.06.2019 року з вимогами сплатити заборгованість (арк. 93-98). Доказів надання відповідачем відповідей на вказані претензії суду не подано.

Предметом спору у даній страві є вимога про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди та стягнення грошових коштів в сумі 4 154 968, 11 грн. У зв`язку з порушенням термінів оплати за користування орендованим майном позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди укладеною в редакції позивача.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач просить суд встановити господарські правовідносини шляхом визнання додаткової угоди № 3 від 18.10.2018 р. до Договору № 02/08-14 від 01.08.2014 р. між ТзОВ "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ" та ТзОВ "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ" укладеною в редакції позивача.

За змістом ст. 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 цього Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ч. 3 сти. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У ч. 5 ст. 11 ЦК України зазначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи зі змісту норм ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, термін "рішення суду" вживається у значенні документа судової інстанції, що фіксує результат розгляду спору по суті, та відповідно є юридичним фактом, з яким пов`язується настання встановлених правових наслідків.

Відповідно до ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, - рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору (п. 9.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 180 ГК України істотною умовою господарського договору є, зокрема, його ціна.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до п. 3.5 Договору розмір, форма, порядок, періодичність та спосіб внесення орендної плати за договором можуть бути змінені за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

Відповідно до п. 9.4 Договору зміни у договорі можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору. Зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, договорі або в чинному законодавстві України. Додаткова угода до цього договору оформлюється у письмовому вигляді, підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірному випадку позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Крім того, обравши спосіб захисту встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди в редакції позивача, позивачем зміст додаткової угоди (умови) не наводиться. Вказана підстава є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того, позивач звернувся до суду з позовом 13 серпня 2019 року та просить суд фактично збільшити ціну договору (розмір орендної плати), починаючи з 01 січня 2019 року по червень 2019 року, тобто після виконання договору, що не відповідає приписам цивільного законодавства, зокрема ст. 632 ЦК України.

Приписами ст. 188 ГК України врегульовано порядок та умови зміни господарського договору, який позивачем не дотримано.

Враховуючи вищевикладене, в цій частині позову судом відмовлено.

2. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ч. 1-2, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 2) сторони визначили розмір орендної плати з 01.02.2017 року:

- в разі оренди погодинно - 259, 20 грн. за кожну маш./годину користування майном з ПДВ;

- в разі оренди строком на місяць - 360 000, 00 грн. за місяць користування майном з ПДВ. Вартість послуг не включає вартість електропостачання (арк. 61).

Відповідно до п. 3.3 Договору орендну плату орендар незалежно від наслідків своєї господарської діяльності сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15-го числа місяця наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування. Рахунок складається на підставі актів приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.4 Договору датою оплати орендної плати є дата зарахування коштів на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 5.2 Договору орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату на підставі рахунків, наданих орендодавцем.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 032 000, 00 грн. При цьому, нарахування за період з січня 2019 року по червень 2019 року здійснено позивачем, виходячи з розміру орендної плати в сумі 432 000, 00 грн. щомісячно (на підставі додаткової угоди № 3, яка не підписана та не укладена сторонами).

Враховуючи, що судом відмовлено в частині позову про встановлення господарських правовідносин шляхом визнання додаткової угоди № 3 від 18.10.2018 року укладеною, суд дійшов висновку про правомірність нарахування орендної плати за період з січня 2019 року по червень 2019 року з розміру орендної плати, передбаченої умовами договору, тобто 360 000, 00 грн. в місяць.

Судом встановлено, що відповідачем не проведено оплату орендних платежів за період з вересня 2018 року по червень 2019 року (10 місяців). Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вищевказаний період користування орендованим майном становить 3 600 000, 00 грн. (360 000 грн. х 10 місяців).

Позов в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 3 600 000, 00 грн. є обґрунтованим, підтвердженим доказами та підлягає задоволенню. В решті основного боргу в сумі 432 000, 00 грн. слід відмовити.

3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 49 946, 31 грн. - 3 % річних за період з 16.10.2018 року по 05.08.2019 року по кожному платежу окремо. Оскільки розмір щомісячної орендної плати, починаючи з січня 2019 року становить 360 000 грн., а не 432 000 грн. як зазначено позивачем, судом здійснено перерахунок 3 % річних.

Судом встановлено, що 3 % річних за період з 16.10.2018 року по 05.08.2019 року (включно) становить 46 395, 62 грн. Детальний розрахунок 3% річних, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 123-124). Розрахунок розміру 3% здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 46 395, 62 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 3 550, 69 грн. слід відмовити.

Позивачем також нараховано відповідачу 73 021, 80 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошових зобов`язань, за період з листопада 2018 року по червень 2019 року. Аналогічно до розрахунку 3 % річних, оскільки розмір щомісячної орендної плати, починаючи з січня 2019 року становить 360 000 грн., судом здійснено перерахунок індексу інфляції.

Судом встановлено, що індекс інфляції за період з листопада 2018 року по червень 2019 року становить 70 858, 75 грн. Детальний розрахунок індексу інфляції, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 125-128). Розрахунок розміру індексу інфляції здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 70 858, 75 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню. В решті індексу інфляції в сумі 2 163, 05 грн. слід відмовити.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 55 758, 82 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 8 486, 70 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ", вул. Заводська, 23/26, м. Миколаїв, 54002 (код ЄДРПОУ 40618543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАЙСЬКА СУДНОПЛАВНО-СТІВІДОРНА КОМПАНІЯ", вул. Заводська, 9, м. Миколаїв, 54000 (код ЄДРПОУ 31012697):

- 3 600 000, 00 грн. (три мільйони шістсот тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості;

- 46 395, 62 грн. (сорок шість тисяч триста дев`яносто п`ять грн. 62 коп.) - 3 % річних;

- 70 858, 75 грн. (сімдесят тисяч вісімсот п`ятдесят вісім грн. 75 коп.) - інфляційних втрат;

- 55 758, 82 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят вісім грн. 82 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.11.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш