Рішення

від 28.10.2019 по справі 916/2490/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2490/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кравець В.О. за довіреністю;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" до товариства з обмеженою відповідальністю „Кастар" про стягнення 307 629,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" (далі по тексту - ТОВ „Техноторг-Дон") звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Кастар" (далі по тексту - ТОВ „Кастар") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 307 629,91 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 213 773,02 грн., пені у розмірі 49 786,43 грн., штрафу у розмірі 32 065,95 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4 210,36 грн., збитків від інфляції у розмірі 7 794,15 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. в частині оплати вартості придбаного товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані на адресу місцезнаходження ТОВ „Кастар" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 68150, Одеська область , Татарбунарський район, село Дивізія, вул. Миру, буд. 102 , були повернуті до суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Кастар" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.07.2016р. між ТОВ „Техноторг-Дон" (Продавець) та ТОВ „Кастар" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №ОД-696/16, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується у порядку та на умовах, передбачених даним договором, приймати та оплачувати запасні частини та шини (далі - товар), асортимент, кількість та вартість яких визначається відповідно до рахунків-фактур Продавця до цього договору, що є його невід`ємними частинами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до п. п. 2.2, 2.3, 2.5 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. вартість окремих одиниць та окремих партій товару визначається у відповідних рахунках-фактурах до цього договору. Покупець зобов`язується оплачувати Продавцю вартість товару протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та/або видаткової накладної відповідно до п. 4.1 цього договору. Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. Покупець зобов`язаний оплачувати вартість товару у порядку визначеному п. 2.2 договору.

Умовами п. 4.1 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. визначено, що факт поставки Продавцем товару Покупцю сторони фіксують шляхом складання акту приймання-передачі товару та/або видаткової накладної, у яких зазначається асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається.

Положеннями п. 5.2 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. визначено, що Покупець за порушення строків виконання своїх грошових зобов`язань сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення; за порушення Покупцем строків виконання своїх зобов`язань за договором більш ніж на 20 календарних днів Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 7.2 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання Покупцем своїх зобов`язань за цим договором припиняється через три роки від дня, коли такі зобов`язання мали бути виконанні.

Згідно з п. 8.1 договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017р.

27.12.2017р. між сторонами по справі було підписано додаткову угоду №Оф-008843 до договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р., відповідно до умов якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.1 у новій редакції, якою передбачено, що договір діє до 31.12.2019р.

На виконання договору купівлі-продажу №ОД-696/16 від 05.07.2016р., укладеного між сторонами по справі, ТОВ „Техноторг-Дон" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 215 728,60 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними№№О-405781 від 30.10.2018р. на суму 8 620,01 грн., №О-405929 від 30.10.2018р. на суму 11 963,28 грн., №О-411133 від 02.11.2018р. на суму 6 851,04 грн., №О-411136 від 02.11.2018р. на суму 17 884,21 грн., №О-411137 від 02.11.2018р. на суму 16 420,01 грн., №О-411869 від 03.11.2018р. на суму 5 553,25 грн., №О-414567 від 06.11.2018р. на суму 10 183,43 грн., №О-419350 від 08.11.2018р. на суму 4 262,53 грн., №О-419366 від 08.11.2018р. на суму 1 553,23 грн., №О-420752 від 09.11.2018р. на суму 4 567,74 грн., №О-420830 від 09.11.2018р. на суму 19 914,50 грн., №№О-420868 від 09.11.2018р. на суму 10 076,45 грн., №О-420871 від 09.11.2018р. на суму 2 367,05 грн., №О-424542 від 13.11.2018р. на суму 43 841,50 грн., №О-427930 від 15.11.2018р. на суму 913,14 грн., №О-427952 від 15.11.2018р. на суму 13 140,56 грн., №№О-436218 від 23.11.2018р. на суму 10 511,93 грн., №О-436219 від 23.11.2018р. на суму 8 200,00 грн., №О-448921 від 07.12.2018р. на суму 18 904,74 грн.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Кастар", позивачем було наголошено, що у порушення прийнятих на себе за договором №ОД-696/16 від 05.07.2016р. зобов`язань відповідачем було оплачено лише частину отриманого товару на суму 1955,58 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Кастар" не було у повному обсязі оплачено вартість товару, придбаного за договором №ОД-696/16 від 05.07.2016р., в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна заборгованість у розмірі 213 773,02 грн., що є різницею між сумою поставки та вартістю оплаченого відповідачем товару ( 215 728,60 грн. - 1955,58 грн. = 213 773,02 грн.). При цьому, господарський суд зазначає, що оскільки позивачем було визнано обставину щодо оплати відповідачем товару на суму 1955,58 грн., така обставина відповідно до положень процесуального законодавства не потребує доведення.

З викладених обставин, позовні вимоги ТОВ „Техноторг-Дон" до ТОВ „Кастар" про стягнення суми основного боргу у розмірі 213 773,02 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

З посиланням на умови п. 5.2 договору №ОД-696/16 від 05.07.2016р., а також приписи чинного законодавства ТОВ „Техноторг-Дон" було нараховано відповідачу до сплати пеню у розмірі 49 786,43 грн. та штрафу у розмірі 32 065,95 грн. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахування пені було здійснено останнім на суму основного боргу протягом періоду з 30.11.2018р. по 08.08.2019р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Наведене має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Техноторг-Дон" до ТОВ „Кастар" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача пені у розмірі 49 786,43 грн.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17 грудня 2013 року N 14 застосування неустойки - штрафу до грошового зобов`язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

З посиланням на умови договору №ОД-696/16 від 05.07.2016р. позивачем було заявлено до стягнення штраф у розмірі 32 065,95 грн., що складає 15% від суми боргу у розмірі 213 773,02 грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, що має наслідком необхідність задоволення заявлених ТОВ „Техноторг-Дон" позовних вимог у названій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано до сплати три відсотки річних у розмірі 4 210,36 грн., розрахованих на суму боргу протягом періоду з 30.11.2018р. по 08.08.2019р., та збитки від інфляції у розмірі 7 794,15 грн., нараховані на суму основного боргу з січня 2019р. по червень 2019р.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Техноторг-Дон" до ТОВ „Кастар" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 7 794,15 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 4 210,36 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" до товариства з обмеженою відповідальністю „Кастар" підлягає задоволенню шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 213 773,02 грн., пені у розмірі 49 786,43 грн., штрафу у розмірі 32 065,95 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4210,36 грн., збитків від інфляції у розмірі 7 794,15 грн. відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546-549, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193, 230-232, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Кастар" /68150, Одеська область, Татарбунарський район, село Дивізія, вул. Миру, буд. 102, ідентифікаційний код 39790650/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Техноторг-Дон" /54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, буд. 113/1, ідентифікаційний код 31764816/ суму основного боргу у розмірі 213 773,02 грн. /двісті тринадцять тисяч сімсот сімдесят три грн. 02 коп./, пеню у розмірі 49 786,43 грн. /сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість грн. 43 коп./, штраф у розмірі 32 065,95 грн. /тридцять дві тисячі шістдесят п`ять грн. 95 коп./, три відсотки річних у розмірі 4 210,36 грн. /чотири тисячі двісті десять грн. 36 коп./, збитки від інфляції у розмірі 7 794,15 грн. /сім тисяч сімсот дев`яносто чотири грн. 15 коп./, судовий збір у розмірі 4 614,45 грн. /чотири тисячі шістсот чотирнадцять грн. 45 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2019р. 1

1Примітка: в судовому засіданні 28.10.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено учасників судового процесу, що повний текст рішення буде складено 07.11.2019р., однак у зв`язку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 29.10.2019р. по 08.11.2019р. включно, повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст. 233 ГПК України - 11.11.2019р.

Суддя С.П. Желєзна