Рішення

від 28.10.2019 по справі 916/2416/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2416/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства „Укрнафта" до товариства з обмеженою відповідальністю „Профі бізнес груп" про стягнення 46 158 348,41 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства „Укрнафта" (далі по тексту - ПАТ „Укрнафта") звернулось до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Профі бізнес груп" (далі по тексту - ТОВ „Профі бізнес груп") про стягнення заборгованості у загальному розмірі 46 158 348,41 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 33 714 399,72 грн., збитків від інфляції у розмірі 9 889 043,77 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 554 904,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договорів поставки нафтопродуктів в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані на адресу місцезнаходження ТОВ „Профі бізнес груп" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 170 А, були повернуті до суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату. Оскільки ТОВ „Профі бізнес груп" не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Варто зауважити, що ухвалою від 09.10.2019р. судом було закрито підготовче провадження у даній справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 28.10.2019р. о 14:00 год., за клопотанням позивача доручено господарському суду Полтавської області проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду з розгляду даної справи.

Проте, провести судове засідання в режимі відеоконференції 28.10.2019р. о 14:00 год. не вбачалося за можливе, оскільки у визначений судом час господарський суд Полтавської області не вийшов за зв`язок, що підтверджується актом від 28.10.2019р., складеним секретарем судового засідання та судовим розпорядником.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи чинного законодавства, зокрема, завдання господарського судочинства, враховуючи можливість вирішення судом даного спору за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення судового засідання, призначеного судом для розгляду даної справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

15.01.2016р. між Нафтогазовидобувним управлінням „Полтаванафтогаз" ПАТ „Укрнафта", який є відповідальним за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договору про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану з утворенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ №999/97 від 24.12.1997р., (Постачальник) та ТОВ „Профі бізнес груп" (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-0071, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти згідно умов договору. Номенклатура, кількість, ціна товару визначаються сторонами у додаткових угодах до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 4.1, 4.5 договору поставки нафтопродуктів №НП-0071 від 15.01.2016р. поставка товару здійснюється на підставі підписаної сторонами додаткової угоди до договору протягом місяця з дати підписання додаткової угоди. Сторони укладають акти прийому-передачі товару або інші документи, в яких вказують найменування, кількість, ціну і вартість переданого товару. Сторони можуть укладати акти прийому-передачі товару, що переданий протягом визначеного в такому акті часу.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки нафтопродуктів №НП-0071 від 15.01.2016р. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31 грудня 2016 року.

Умовами п. 11.1 договору поставки нафтопродуктів №НП-0071 від 15.01.2016р. передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2016 року, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Якщо жодна із сторін не заявить про свої наміри розірвати або змінити договір за 30 днів до завершення його дії, цей договір вважається пролонгованим на 1 (один) рік на тих же умовах.

15.01.2016р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки нафтопродуктів №НП-0071 від 15.01.2016р., відповідно до умов якої Постачальник зобов`язується поставити на умовах EXW (резервуар нафтобаз ПАТ „Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ „Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а Покупець зобов`язується прийняти наступний вид товару: бензин автомобільний підвищеної якості, загальна вартість якого складає 9 966 000,00 грн. Крім того, 15.01.2016р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі нафтопродуктів №1 до договору №НП-0071 від 15.01.2016р., з якого вбачається, що позивачем було передано відповідачеві бензин у кількості 755 тон, загальна вартість якого складає 9 966 000,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що між сторонами по справі було укладено договори, умови яких повністю відповідають умовам договору поставки нафтопродуктів №НП-0071 від 15.01.2016р., а саме:

- договір поставки нафтопродуктів №НП-0139 від 01.02.2016р.;

- договір поставки нафтопродуктів №НП-0288 від 29.02.2016р.;

- договір поставки нафтопродуктів №НП-0331 від 29.02.2016р.;

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до кожного із вище перерахованих договорів сторонами було укладено додаткову угоду, а також підписано акт приймання-передачі нафтопродуктів, а саме:

- 01.02.2016р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду №1 до договору №НП-0139 від 01.02.2016р. та підписано акт приймання-передачі від 29.02.2016р. до договору №НП-0139 від 01.02.2016р. на підтвердження факту поставки бензину автомобільного підвищеної якості та дизельного палива, загальна вартість якого складає 6 879 412,31 грн.;

- 29.02.2019р. між сторонами по справі укладено додаткову угоду №1 до договору №НП-0288 від 29.02.2016р. та підписано акт приймання-передачі від 29.02.2016р. до договору №НП-0288 від 29.02.2016р. на підтвердження факту поставки дизельного полива підвищеної якості, загальна вартість якого складає 8 868 587,41 грн.;

- 29.02.2016р. . між сторонами по справі укладено додаткову угоду №1 до договору №НП-0331 від 29.02.2016р. та підписано акт приймання-передачі від 29.02.2016р. до договору №НП-0331 від 29.02.2016р. на підтвердження факту поставки дизельного палива підвищеної якості, загальна вартість якого складає 8 000 400,00 грн.

10.10.2017р. ПАТ „Укрнафта" звернулось до ТОВ „Профі бізнес груп" із претензією №08-4294, відповідно до якої позивач, посилаючись на поставку товару на підставі вище вказаних договорів, просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 33 714 399,72 грн. Оскільки претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, ПАТ „Укрнафта" звернулось до господарського суду із даними позовними вимогами з метою захисту порушених прав.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення наведених норм закону ТОВ „Профі бізнес груп" взагалі не було оплачено вартості товару, придбаного за вищевказаними договорами, в результаті чого станом на момент вирішення даного спору у відповідача наявна основна заборгованість у розмірі 33 714 399,72 грн.

З викладених обставин, позовні вимоги ПАТ „Укрнафта" до ТОВ „Профі бізнес груп" про стягнення суми основного боргу у розмірі 33 714 399,72 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції у розмірі 9 889 043,77 грн., розраховані на суму основного боргу за січень 2017р. - червень 2019р., та три відсотки річних у розмірі 2 554 904,92 грн., розраховані на суму основного боргу протягом періоду з 01.01.2017р. по 11.07.2019р.

Згідно з п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Викладене має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ПАТ „Укрнафта" до ТОВ „Профі бізнес груп" шляхом присудження до стягнення на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 9 889 043,77 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 554 904,92 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, позов публічного акціонерного товариства „Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства „Укрнафта" до товариства з обмеженою відповідальністю „Профі бізнес груп" про стягнення суми основного боргу у розмірі 33 714 399,72 грн., збитків від інфляції у розмірі 9 889 043,77 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 2 554 904,92 грн. підлягає задоволенню відповідно до ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 662, 664, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 175, 193 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Профі бізнес груп" /65113, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 170 А, ідентифікаційний код 39677459/ на користь публічного акціонерного товариства „Укрнафта" /04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, ідентифікаційний код 00135390/ в особі Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" публічного акціонерного товариства „Укрнафта" /36000, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, ідентифікаційний код 22525915/ суму основного боргу у розмірі 33 714 399,72 грн. /тридцять три мільйони сімсот чотирнадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять грн. 72 коп./, збитки від інфляції у розмірі 9 889 043,77 грн. /дев`ять мільйонів вісімсот вісімдесят дев`ять тисяч сорок три грн. 77 коп./, три відсотки річних у розмірі 2 554 904,92 грн. /два мільйони п`ятсот п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот чотири грн. 92 коп./, судовий збір у розмірі 672 350,00 грн. /шістсот сімдесят дві тисячі триста п`ятдесят грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2019р. 1

1Примітка: в судовому засіданні 28.10.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 07.11.2019р., однак у зв`язку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 29.10.2019р. по 08.11.2019р. включно, повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст. 233 ГПК України - 11.11.2019р.

Суддя С.П. Желєзна