Рішення

від 31.10.2019 по справі 925/792/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року м. Черкаси справа № 925/792/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Рогова О.Ю. - керівник ОСББ;

від першого відповідача: Гладченко Д.В. - за довіреністю;

від другого відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Дубенко Т.С. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітучий сад-47" (м. Умань, Черкаська область) до Уманської міської ради (м. Умань, Черкаська область) та до Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни (м. Умань, Черкаська область) про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, скасування рішення органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації права комунальної власності

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування рішення Уманської міської ради (ЄДРПОУ 2653796) від 23 вересня 2016 року № 3.45-17/7 "Про надання управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради нежитлових приміщень на праві довгострокового безоплатного користування" в частині надання Управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради довгостроково на праві безоплатного користування об'єкта міської комунальної власності - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 87,2 кв.м в будівлі за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 31 січня 2017 року № 33638209, яким проведено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 155,2 кв.м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47, за суб'єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, номер запису про право власності 18782543.

Ухвалою від 25.07.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -- Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради.

09.10.2019 позивач подав у справу заяву від 07.10.2019 про уточнення позовних вимог, якою другу позовну вимогу просить розглядати в такій редакції:

- скасувати запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 155,2 кв.м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47, за суб'єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, номер запису про право власності 18782543, здійсненого нею на підставі рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 31 січня 2017 року № 33638209.

Дана заява про уточнення позовних вимог фактично є заявою про часткову зміну предмету позову (за другою позовною вимогою), яка подана позивачем у відповідності до ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання, її копії надіслані всім учасникам справи, тому заява прийнята судом до розгляду ухвалою від 15.10.2019.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити повністю.

Представник 1-го відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки позовні вимоги є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, спірне майно належить Уманській міській раді, про що надав відзив на позовну заяву № 01/01-20/5427/01/01-20 від 23.07.2019 ( а.с.80-82) з доповненнями в ході розгляду справи.

Представник 2-го відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, явка обов'язковою не визнавалась. У відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що реєстраційна дія вчинена на підставі наданого реєстратора пакету документів згідно чинного законодавства ( а.с. 74 том 1).

Представник третьої особи підтримує позицію першого відповідача.

В судовому засіданні в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, третьої особи і дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов стосовно відповідача Уманської міської ради підлягає до задоволення за всіма вимогами, а стосовно відповідача Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни (як щодо неналежного відповідача) в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

07.04.2017 рішенням Уманської міської ради № 2.12-28/7 (а.с. 23 том 1) було надано згоду на передачу з балансу КП "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3" на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітучий сад -47" житлового будинку за адресою: вул. Грушевського, 47 в м. Умань.

Актом приймання - передачі від 01.09.2017 (а.с. 94-98 том 1) було передано з балансу КП "Уманське РЕУ № 3" на баланс ОСББ "Квітучий сад 47" житловий будинок за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, 47.

Як стало відомо позивачу, що 23.09.2016 Уманською міською радою було прийнято рішення № 3.45-17/7 про надання Управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради нежитлових приміщень на праві дострокового безоплатного користування, серед яких передається нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 87,2 кв.м., в будівлі за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47 в якому створено ОСББ-позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За твердженням позивача, із 1972 року спірні нежитлові приміщення підвалу є складовою частиною житлового будинку № 47 по вул. (Урицького) Грушевського в м. Умані, Черкаської області. Мешканці будинку відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1996 № 2482-ХІІ, провели приватизацію своїх квартир і автоматично отримали у спільну власність всі допоміжні (в т.ч. підвал) приміщення будинку в повному їх розмірі.

Натомість спірним рішенням від 23.09.2016 Уманська міська рада розпорядилася підвалом по вул. Грушевського, 47 в м. Умань як комунальною власністю, порушивши права власності мешканців будинку, які для захисту своїх інтересів створили ОСББ-позивача.

Згідно положень ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді (ст. 1,4 Закону).

У відповідності до ст. 4,45 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Виходячи з даних положень суд відхиляє заперечення представника першого відповідача про те, що позивач у справі є неналежним і не має права на захист інтересів власників квартир у будинку № 47 по вул. (Урицького) Грушевського в м. Умані, Черкаської області, в якому створено це ОСББ.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов'язаних з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регламентовані Законом України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Як визначено п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 р. N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоповерхового житлового будинку" встановлений порядок передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, згідно якого передача здійснюється разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку, відповідною технічною документацією всіх зовнішніх та внутрішніх меж, державним актом прийняття об'єкта в експлуатацію в двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання співвласників.

Отже, згідно вищевказаної Постанови КМ України з моменту створення ОСББ, будь-яка особа, у якої перебувало на балансі майно мешканців будинку, зобов'язано передати це майно на баланс такого об'єднання.

Згідно з частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (частини 1 та 2 статті 368 Цивільного кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 369 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Так, ОСББ "Квітучий сад -47" було зареєстровано 18.11.2016 (реєстраційна дія № 10251020000002550), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (відомості Держстату - а.с.21 том 1).

Суд відхиляє доводи представника першого відповідача про те, що оскільки на 23 вересня 2016 цього ОСББ ще не існувало, то позивач не вправі оскаржувати рішення Уманської міської ради № 3.45-17/7 від цієї дати, бо права ОСББ на цей момент не порушені.

Суд зауважує, що у відповідності до положень ЗУ "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" ОСББ створено для захисту прав співвласників квартир (ст. 4).

Оскільки Уманська міська рада 23.09.2016 спірним рішенням розпорядилася підвалом у будинку по вул. Грущевського, 47 у м. Умань, який за наслідками приватизації квартир у будинку з 1992-1995 років безперервно перебуває у спільній частковій власності всіх власників квартир, то на цю дату права власників квартир (яких захищає ОСББ) є порушеними. Це дає право пізніше створеному ними ОСББ подати позов до суду і захищати порушені права співвласників квартир, які виникли ще до створення ОСББ.

В засіданні 31.10.2019 представник Уманської міської ради заявив усне клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності. Суд вважає, що оскільки для заявлених позовних вимог вона становить три роки, а позов зареєстровано судом 01.07.2019, то для оскарження акту Уманської міської ради та реєстраційної дії, вчинених 23.09.2016 та 31.01.2017 строк позовної давності позивачем не пропущений.

Також суд не приймає доводи представника першого відповідача про те, що оскільки мешканці будинку по вул. Грушевського, 47 у м. Умань, знаючи про загрозу своїм правам ще з травня 2016 через намір Уманської міської ради включити їх підвал до переліку об'єктів, що можуть бути передані в оренду, не вживали ніяких заходів. Ця обставина не позбавляє права ОСББ заявити позов у даній справі та оскаржувати рішення Уманської міської ради від 23.09.2016 та вчинену реєстраційну дію.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна (магазини, перукарні, пральні). Однак вони мають інший статус, ніж допоміжні приміщення та не призначаються для задоволення потреб лише мешканців будинку.

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна (п.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Натомість згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Позивач доводить і надав докази, що в будинку по вул. Грушевського, 47 у м. Умань приватизація квартир його мешканцями почалася з 1992-1995 років (а.с. 161-219 том 1). Отже з цього часу до власників приватизованих квартир перейшло і право власності на всі допоміжні приміщення в будинку, що не потребує оформлення щодо них додаткових правоустановчих документів.

Рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004р у справі №1-2/2004 визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

В рішенні Конституційного Суду України від 9 листопада 2011 року №14-рп/2011 додатково роз'яснено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Таким чином, співвласники багатоквартирних будинків є спільними власниками всього того майна (конструктивних елементів) допоміжних приміщень в їхніх будинках, що знаходиться за межами їхніх індивідуальних квартир і нежитлових приміщень і забезпечують функціонування будинку.

Законом, який регулює правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV).

Згідно абз.2 ч.3 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

Однак державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам (ч.4 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с. 31-32) 03.01.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію комунальної власності на спірне нежитлове підвальне приміщення (як на окремий об'єкт), загальною площею 155,2 кв.м. по вулиці Грушевського, будинок 47, м. Умань, Черкаська область, якому присвоєно реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1159723971108.

При цьому підвальне приміщення вказаного будинку є його приналежністю, що вбачається із положень ст. 186 ЦК України - річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Позивач не доводить неправомірність дій по недотриманню порядку вчинення реєстраційної дії державним реєстратором Ковбасюк А.П. Позовні вимоги містять доводи про неправомірність реєстрації за Уманською міською радою права комунальної власності на спірний підвал площею 155,2 кв.м., який в силу законодавства про приватизацію завжди був і є спільною власністю всіх власників квартир у житловому будинку по вулиці Грушевського, будинок 47, м. Умань. Це є підставою позивачу вимагати скасування реєстрації права на майно за неналежним власником.

Відповідач надав у справу Акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 01.09.2017 (а.с. 94) з якого вбачається. що з балансу КП "Уманське РЕУ3" на баланс ОСББ "Квітучий сад 47" передано лише 240,5 кв.м. підвалу.

За доводами представників обох сторін решта 155,2 кв.м. підвалу і є спірною його частиною, якою розпорядилася Уманська міська рада та зареєструвала за собою на праві комунальної власності.

Вказаним Актом перший відповідач доводить, що позивачу ніколи не було передано на баланс спірну частину приміщення підвалу, воно належить КП "Уманське РЕУ3", а тому є об'єктом комунального майна міста.

Суд відхиляє такі доводи представника Уманської міської ради, оскільки вже згаданим рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 (справа № 4-РП/2004) чітко визначено, що власники квартир одночасно з їх приватизацією набувають у спільну власність всі допоміжні приміщення, до яких відносяться підвали і оскільки таке відбувається в силу закону, то для цього не потрібно вчинення якихось додаткових дій і оформлення цього права.

Тому оформлення чи неоформлення акту про передачу на баланс ОСББ підвалу будинку по вул. Грушевського, 47 у м. Умань в 2017 році у повній його площі не припиняє та не змінює вже виникле у 1992-1995 роках в силу приватизації право спільної власності на всі допоміжні приміщення у власників квартир, в т.ч. і на цей підвал в повному його розмірі.

З огляду на зібрані у справі докази суд приходить до висновку, що в Уманської міської ради немає належних доказів того, що вона правомірно набула право комунальної власності на спірну частину підвалу у будинку по вул. Грушевського, 47 в м. Умань та на підставі якого правочину чи положень законодавства це сталося.

Натомість співвласники квартир у будинку по вул. Грушевського, 47 набули право спільної власності на весь підвал під будинком у відповідності до законодавства про приватизацію державного житлового фонду ще з 1992-1995 років.

З рішення Уманської міської ради від 20.03.2013 № 4.13-35/6 з додатками (а.с. 34 том 1) про затвердження переліку суб'єктів (об'єктів) міської комунальної власності не вбачається, що об'єктом права комунальної власності є спірний підвал площею 155,2 кв.м. у вказаному будинку.

Суд відхиляє доводи представника Уманської міської ради про те, що якщо у переліку до вказаного рішення вказано про те, що у сфері управління відділу ЖКГ Уманської міської ради перебуває КП Уманське РЕУ 3 (а.с. 86 том 1 оборот), на балансі якого (як надавача ЖКП) перебував будинок по вул. Грушевського, 47 в м. Умань до часу створення там ОСББ , то це є безперечним доказом того, що спірна частина підвалу належить КП Уманське РЕУ 3 , а отже і Уманській міській раді, яка його створила.

Для підтвердження права комунальної власності на спірний підвал Уманській міській раді слід мати документи про ідентифікацію підвалу як індивідуально визначеного майна та первинні документи про правомірність набуття його у комунальну власність.

Перебування спірного приміщення підвалу на балансі КП "Уманське РЕУ3" (а.с. 91, 92 том 1) не є доказом права комунальної власності на це майно.

Право власності підтверджується державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Первинним документом набуття права комунальної власності на спірний підвал суд не вважає і надану у справі першим відповідачем довідку РВ ФДМУ по Черкаській області від 09.08.2016 (а.с. 103 том 1) бо з додатку № 1 до цього документу про нежитлові приміщення по вул. Грушевського, 47 в м. Умань неможливо зробити висновок, що мова йде саме про спірну частину підвалу, а не про інше нежитлове приміщення. Також не вказано його площу. Крім того, суд визначився, що підвал є допоміжним, а не просто нежитловим приміщенням, які включено до цього переліку.

Не є цими документами і надані першим відповідачем рішення виконкому Черкаської обласної ради народних депутатів від 26.02.1992 року (а.с. 231 том 1) в переліку до якого про майно підприємств, яке передається у комунальну власність області, йде мова лише про Виробничі житлові ремонтно-експлуатаційні управління № 1,2,3 у м. Умань (а.с. 237 оборот том 1) без вказівки на будь-яке індивідуально визначене майно цих підприємств, в т.ч. і на спірні приміщення підвалу.

Суд також відхиляє доводи представника першого відповідача про те, що спірна частина підвалу не може належати мешканцям квартир у будинку по вул. Грушевського, 47 в м. Умань, бо приміщення підвалу є захисною спорудою цивільного захисту згідно міської програми створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та організації заходів, пов'язаних з проведенням їх технічної інвентаризації на 2017-2020 роки, яка затверджена рішенням Уманської міської ради від 11.04.2018 № 4.4-47/7 (а.с. 109 том1).

У відповідності до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Такі ж положення містяться у ст. 321 ЦК України.

Вказана програма Уманської міської ради та чинне законодавство не передбачають положень про примусовий перехід права власності на захисні споруди (лише в силу надання майну такого статусу) до Уманської міської ради, якщо вони раніше належали іншим суб'єктам права власності.

У відповідності до ст. 1 ЗУ "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Якщо власники приватизованих квартир в процесі приватизації та в силу закону автоматично набули право спільної власності на допоміжні приміщення, до яких відносяться підвали, то будь-які рішення місцевих органів влади про набуття у комунальну власність таких допоміжних приміщень, в т.ч. за наслідками надання їм спеціального статусу для забезпечення колективної безпеки, є незаконними (через непорушність права приватної власності) незалежно від оскарження таких рішень. Тим більше якщо ці рішення приймаються після набуття квартир мешканцями будинків в процесі приватизації і без пояснення про підстави виникнення комунальної власності на допоміжні приміщення у будинках.

Позивачем подано у справу копію Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта щодо підвалу будинку по вул. Грушевського, 47 у м. Умань від 27.03.2017 (а.с. 44 том 1). У висновках звіту вказано, що спірні підвальні приміщення у будинку мають функціональне призначення як допоміжні підсобні приміщення для розміщення всіх мереж для обслуговування квартир будинку. В підвалі містяться інженерні комунікації для обслуговування житлових квартир (вузли управління, засувки, вентилі, крани, систем опалення, водопостачання, каналізації, енергозабезпечення, водопровідні труби, труби каналізації, електричний ввід до будинку та розподільчий щит, обладнання теплових мереж із запірною арматурою). Немає ніякої економічної та технічної можливості винесення всіх мереж за межі приміщень підвалу.

На підставі зібраних у справі доказів суд приходить до висновку, що спірний підвал у вказаному будинку є допоміжним приміщенням, про що вказано у абзаці 6 статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", проаналізовано у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004.

Технічний паспорт на спірне приміщення щодо Управління праці та соціального захисту населення Уманської міської ради (а.с. 42 том 1) також виготовлено як на підвал. Перший відповідач не надав суду переконливих доказів, які б свідчили про те, що спірне приміщення підвалу за своїм цільовим призначенням підвалом не є (відповідач не дає приміщенню іншого визначення). Також немає доказів, що підвал можна вважати окремим нежитловим приміщенням, яке не має статусу допоміжного.

Те, що у підвалі згідно техпаспорта знаходяться котельня, насосна, приміщення для вугілля, коридор, душова, навіть якщо вони обслуговували чи обслуговують зараз ще й інші будинки, не змінює його статусу як підвалу і допоміжного приміщення для забезпечення життєдіяльності всіх мешканців будинку.

В постанові від 22.11.2018 справі 904/1040/18 Верховний Суд виклав таку правову позицію у аналогічному спорі про визнання незаконним та скасування рішення в частині визнання об'єктом права комунальної власності, скасування запису про право власності:

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).

Згідно абзацу 6 статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" під допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку розуміють приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), в той час як нежитлове приміщення - це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Визначальним є визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відносяться спірні приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Відповідне рішення Ради, яке посвідчує право власності на спірне приміщення, не змінює його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірних приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, а отже позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку.

Суд вже обґрунтував, що співвласники приватизованих квартир є власниками всього підвального приміщення під їх будинком (як допоміжного приміщення) по вул. Грушевського, 47 у м. Умань в силу положень законодавства про приватизацію державного житлового фонду.

Тому суд відхиляє заперечення представника Уманської міської ради про те, що істотне значення має встановлення факту, на якій половині підвалу та які комунікації розміщені - на спірній чи на тій, що офіційно передана на баланс ОСББ.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З приводу обрання належного способу захисту права та належного відповідача суд враховує, що у постанові Великої Палати ВС від 02.10.2019 по справі № 814/2030/17 (№ в ЄДРСР 84788884 ) викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 04 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 та 23 травня 2018 року у справах № 826/4460/17 та № 815/4618/16, від 05, 12, 13 червня 2018 року у справах № 804/20728/14, № 823/378/16, № 820/2675/17 та № 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у відповідному державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Якщо вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, то такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 26.06.2019 року по справі № 612/579/16-ц (№ в ЄДРСР 83000771), від 15.10.2019 по справі № 910/11212/18 (№ в ЄДРСР 85135793 ).

З огляду на це визначений позивачем другий відповідач (державний реєстратор Ковбасюк А.П.) є неналежним відповідачем у даному спорі, який виник між ОСББ та Уманською міською радою з приводу права власності на нерухоме майно. Позивач не аналізує та не оспорює процедуру державної реєстрації, якої дотримався чи не дотримався державний реєстратор при реєстрації права комунальної власності на спірний підвал. Позивач не доводить порушення свого права на підвал з боку державного реєстратора. Позивач вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права на спірне майно вважає такою, що підлягає до задоволення в силу відсутності права власності в Уманської міської ради на спірний підвал і безперервне перебування його у власності мешканців будинку.

Державний реєстратор у даному спорі не має ніякого юридичного інтересу до права власності позивача на підвал, а тому ще й з цієї підстави є неналежним відповідачем, у позові до якого слід відмовити.

Заявою про уточнення позовних вимог (а.с. 14 том 2) позивач другу позовну вимогу просить розглядати про скасування запису державного реєстратора про право власності, а не про скасування рішення державного реєстратора і посилається на правові висновки Верховного Суду.

Так, у постанові від 15 серпня 2019 року по справі № 905/2122/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 04.08.2018 у справі №915/127/18.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Отже рішення Уманської міської ради (ЄДРПОУ 2653796) від 23 вересня 2016 року № 3.45-17/7 "Про надання управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради нежитлових приміщень на праві довгострокового безоплатного користування" в частині надання Управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради довгостроково на праві безоплатного користування об'єкта міської комунальної власності - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 87,2 кв.м в будівлі за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47 є незаконним (протиправним) та підлягає скасуванню, бо в порушення вже існуючого у власників приватизованих квартир права спільної власності на всі підвальні приміщення, Уманська міська рада розпорядилася неналежним їй майном.

Скасуванню підлягає і запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк А.П. про державну реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 155,2 кв.м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47, за суб'єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, номер запису про право власності 18782543, здійсненого нею на підставі рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 31 січня 2017 року № 33638209.

Дана вимога підлягає до задоволення також з підстав, що право комунальної власності було протиправно зареєстровано на підвал, який за результатами приватизації державного житлового фонду автоматично перейшов у спільну приватну власність власників квартир будинку у м. Умань, вул. Грушевського, 47, яка не припинялася.

Позов підлягає до повного задоволення лише щодо Уманської міської ради, а у позові стосовно другого відповідача Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни слід відмовити, як щодо неналежного відповідача.

На підставі ст.129 ГПК України з 1-го відповідача на користь позивача слід стягнути 3 842,00 грн. судового збору, оскільки позов повністю задоволено щодо цього відповідача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, --

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю стосовно відповідача Уманська міська рада.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уманської міської ради (ЄДРПОУ 2653796) від 23 вересня 2016 року № 3.45-17/7 "Про надання управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради нежитлових приміщень на праві довгострокового безоплатного користування" в частині надання Управлінню праці та соціального захисту населення Уманської міської ради довгостроково на праві безоплатного користування об'єкта міської комунальної власності - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 87,2 кв.м в будівлі за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47.

Скасувати запис Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 155,2 кв.м, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Грушевського, буд. 47, за суб'єктом: Уманська міська рада, код ЄДРПОУ 26535796, номер запису про право власності 18782543, здійсненого нею на підставі рішення "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 31 січня 2017 року № 33638209.

У позові стосовно відповідача Державного реєстратора Виконавчого комітету Уманської міської ради Ковбасюк Алли Петрівни - відмовити.

2. Стягнути з Уманської міської ради (ідентифікаційний код 2653796, м. Умань, Черкаська область, Площа Соборності, 1) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Квітучий сад-47" (ідентифікаційний код 40968929, м. Умань, Черкаська область, вул. Грушевського, 47, кв. 22) -- 3842,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 10 листопада 2019

Суддя Н.М. Спаських