Рішення
від 08.11.2019 по справі 140/2569/19
ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2569/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС (далі - Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA205110/2019/000208/2 від 22.02.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що декларантом Приватним підприємством РЕСПЕКТ БРОК для митного оформлення в режимі імпорту товару легковий автомобіль марки - OPEL, модель - VIVARO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 було оформлено та подано відповідачу митну декларацію (далі-МД) від 22.02.2019 №UA205090/2019/030424, в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 22000 Польських злот (PLN). Однак, відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 22.07.2019 службовою особою митниці видано картку відмови у прийнятті митної декларації №UA205110/2019/00208 а також винесено рішення №UA205110/2019/000208/2 про коригування митної вартості товарів. В результаті коригування митна вартість товару збільшилась та склала 37420,60 PLN. У зв`язку із прийняттям митним органом оскаржуваного рішення у митному оформленні (випуску) товарів представником ОСОБА_1 була подана нова митна декларація №UA205090/2019/030424 від 22.02.2019.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування митної вартості. На вимогу відповідача представником декларанта було додатково подано копії митної декларації країни відправлення із зазначеною у ній ціною автомобіля, копію висновок експерта. Що стосується договорів із третіми особами то декларант не надав таких документів, оскільки такі договори не укладались. Що стосується надання доказу оплати, то власник товару не надав такий документ, оскільки на момент декларування він знаходився у продавця. 01.03.2019 позивач звернувся в Польщу до продавця із проханням підтвердити факт продажу автомобіля та ціну яка була сплачена за нього, на що отримав лист-відповідь від 11.06.2019, згідно якої продавець підтверджує факт придбання ОСОБА_1 автомобіля та підтверджує ціну придбання 2200 PLN. Однак їх відповідач безпідставно не взяв до уваги. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1).

Представник відповідача у поданому відзиві (а.с.37-41) адміністративний позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності визначення декларантом митної вартості. Декларантом для здійснення митного оформлення транспортного засобу було подано МД №UA205090/2019/030424, у якій митну вартість визначено за 1 методом на рівні 22000 PLN. Під час опрацювання доданих до митної декларації документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Так, встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації та складає 8633 Євро. Разом з МД №UA205090/2019/030424 декларантом не подано жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, незважаючи на обов`язковість подання такого документа. Вважає, що оскаржуване рішення є такими, що прийняті у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Також представник відповідача зазначив, що строк дії гарантійних зобов`язань для позивача визначено по 15.05.2019, проте протягом вказаного строку ОСОБА_1 щодо на дання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості не звертався, рішення про коригування митної вартості не оскаржив, що свідчить про те, що він погодився з митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом. Позов подав до суду лише 21.08.2019, тобто поза межами строку гарантійних зобов`язань, в межах яким він мав право довести митному органу про правомірність заявленої ним митної вартості товару.

З огляду на викладене відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи (відповідь на відзив, заперечення) від сторін до суду не надходило. Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у Польської фірми NUMBER ONE транспортний засіб марки OPEL, моделі - VIVARO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 за ціною 22000 PLN, що стверджується рахунком-фактурою/інвойсом №FVE/ONE/20190120 від 25.01.2019 та його офіційним перекладом (а.с.12-13), а також листом-відповіддю Польської фірми NUMBER ONE від 11.06.2019 (а.с.24, 24 - зворот) та копією квитанції №01/20 від11.06.2019 КР №20190120 (а.с.26-27).

З метою здійснення митного оформлення даного товару декларант Приватне підприємство РЕСПЕКТ БРОК 22.02.2019 подало митному органу МД №UA205090/2019/030424, у якій визначило митну вартість товару за першим методом (ціною договору) на рівні 22000 PLN, що по курсу НБУ становить 155606,81 грн. (а.с.11).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA205090/2019/0030171 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №FVE/ONE/20190120 від 25.01.2019; висновок експерта від 30.01.2019; копію митної декларації країни відправлення 19PL322010NS296242 від 28.01.2019, реєстраційні документи на ТЗ (а.с.12-19).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA205090/2019/030171 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ризик, а саме: контроль правильності визначення митної вартості товарів. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8633 Євро .

Зважаючи на це, декларанту було направлено повідомлення, в якому запропоновано в десятиденний термін надати наступні документи: договір з третіми особами пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за товар, якщо рахунок сплачено; транспортні (перевізні) документ, що містять відомості про вартість перевезення; висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціальними експертними організаціями (а.с.44).

22.02.2019 декларант направив відповідачу лист, в якому вказав, що були надані всі можливі документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару (а.с.46).

Цього ж дня 22.02.2019 відповідач прийняв рішення №UА205110/2019/000208/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.9). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Наявні розбіжності в розрахунку митної вартості.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що згідно ст.54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта- EUR, вартість- 8633,00 .

Декларант не надав додаткових документів, а саме: звіт до висновку експерта, банківські платіжні документи, рахунки та договори про здійснення платежів третім особам власникам.

Також в обґрунтування рішення вказав, що згідно ст.53, ст.54, ст.361-363 МК України, керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наданої моніторинговою групою. Рівень митної вартості становить товару 8633,00 Євро. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА205110/2019/00208. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визнання митної вартості від 22.02.2019 №UA205110/2019/000208/2 (а.с.10, 10-зворот).

З метою випуску товару у вільний обіг декларантом було подано нову МД від 22.02.2019 №UA205090/2019/030424 (а.с.11,48), у якій митну вартість визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості та вказано про надання гарантій по миту на товари, що ввозяться в Україну.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, підстави його придбання, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Зокрема, для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості надав: рахунок-фактуру (інвойс) №FVE/ONE/20190120 від 25.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу RK 87511 від 25.03.2015; - інші некласифіковані документи - фото автомобіля від 21.01.2019; копію митної декларації країни відправлення 19PL322010NS296242 від 28.01.2019, експертний висновок від 31.01.2019 (а.с.12-21).

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З вищенаведеного випливає, що орган доходів і зборів досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Суд не заперечує права органу доходів і зборів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів (частина п`ята статті 54 МК України), проте вважає, що при цьому він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознаки підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару легковий автомобіль марки - OPEL, моделі - VIVARO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 у розмірі 22000 PLN та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як слідує із рішення відповідача, він поставив під сумнів достовірність наданих декларантом документів у зв`язку із наявністю розбіжностей, а саме: наявні розбіжності в розрахунку митної вартості.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач серед іншого посилається на те, що позивач повинен довести витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України, а також, що декларантом не подано жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, незважаючи на обов`язковість подання такого документа. Відтак митну вартість товару визначено відповідачем за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митниці, на рівні 8633 Євро.

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на таке.

Зі змісту частини другої статті 53 МК України випливає, що визначення конкретного переліку документів із зазначених у цій статті необхідне у кожному окремому випадку. Зокрема, у пункті 2 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон Україна, затверджених наказом Держмитслужби України від 17 листопада 2005 року №1118, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 року за №1428/11708, визначено, що документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, є:

а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо;

б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-Фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна транспортного засобу (ТЗ), його модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ;

в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку; документи контролю за доставкою ТЗ до митного органу призначення (далі - ДКД), оформлені в установленому порядку.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, відповідно до статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

витрати на страхування цих товарів.

Отже, Митним кодексом України наведено вичерпний перелік документів, якими підтверджується митна вартість товару.

Суд зазначає, що позивач надав відомості про вартість транспортування товару при цьому Митний кодекс України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2.

Разом з тим, суд вважає безпідставним і твердження представника відповідача про неподання декларантом позивача жодного банківського платіжного документа на підтвердження оплати за товар, оскільки платіжний документ свідчить про факт сплати певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто, платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які свідчать про митну вартість товару. При цьому у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

При цьому слід зазначити про те, що в рахунку-фактурі/інвойсі №FVE/ONE/20190120 від 25.01.2019 засвідчено факт отримання продавцем Польською фірмою NUMBER ONE товару готівкою 22000 PLN. Також факт придбання ОСОБА_1 транспортного засобу марки - OPEL, моделі - VIVARO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 підтверджується листом Польської фірми NUMBER ONE від 11.06.2019 та копію квитанції №01/20 від 11.06.2019 (а.с.12-13, 24, 24-зворот, 26-27)

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У рішенні про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UА205110/2019/000208/2 вказано, що воно прийняте у зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України). При цьому митну вартість він визначив також за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 22.02.2019 №UА205110/2019/000208/2, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 8633,00 .

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Окрім того, витребування митним органом додаткових документів має відбуватися у випадку наявності обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, як встановлено судом, в поданих декларантом документах відсутні ознаки підробки, вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).

Суд також зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, суд враховує, що в оскаржуваному рішення про коригування митної вартості товарів відповідач зазначає про наявні розбіжності в розрахунку митної вартості, однак жодних обґрунтувань такого розрахунку із наведеними розбіжностями дане рішення не містить.

Водночас суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що позов про оскарження рішення про коригування митної вартості ОСОБА_1 подано до суду поза межами строку дії гарантійних зобов`язань (до 15.05.2019), в межах яких він мав право довести митному органу про правомірність заявленої митної вартості товару, враховуючи наступне.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

За змістом частин третьої і четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів, поряд з іншим, поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (індивідуальних актів).

Рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина перша статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини другої статті 55 МК України.

Відтак, у спірних правовідносинах законом гарантовано право на оскарження до суду рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З наведеного суд дійшов висновку, що правовідносин, які виникають із приписів частини сьомої статті 55 МК України, є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі не згоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

У свою чергу частина перша статті 29 і підпункт "б" пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Крім того, суд зазначає, що відповідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином національним законодавством встановлено строк тривалістю у шість місяців, впродовж якого особа може здійснити правовий аналіз рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та звернутись до суду за захистом у випадку виявлення обставин щодо порушення гарантованих прав, свобод та інтересів такої особи.

Зі змісту положень МК України та КАС України слідує, що положення обумовлених нормативно-правових актів не містять жодних обмежень та винятків для декларанта з приводу неможливості оскаржити ним до суду рішення митного органу про коригування митної вартості та захистити порушене право в продовж шести місяців (з моменту його отримання) залежно від того, закінчився строк дії гарантійних зобов`язань чи ні.

Крім того, відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 №17-рп по справі №1-25/2010, відповідно до якого: "одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки".

Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 22.02.2019 №UА205110/2019/000208/2 про коригування митної вартості товарів, слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалі справи позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальній сумі 1090,70 грн., що підтверджується квитанціями №MP_AAB060395MOA_9266926 від 21.08.2019 та № 0.0.1455199307 від 04.05.2019 (а.с.2, 31).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 1090,70 грн., сплачений згідно вищевказаних квитанції.

Керуючись статтями 2, 139, 72-77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від №UА205110/2019/000208/2 від 22.02.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в сумі 1090,70 грн. (одна тисяча дев`яносто гривень сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський

Дата ухвалення рішення08.11.2019
Оприлюднено11.11.2019

Судовий реєстр по справі —140/2569/19

Ухвала від 25.05.2020

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 20.03.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Постанова від 04.02.2020

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Попко Ярослав Степанович

Ухвала від 23.12.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Попко Ярослав Степанович

Ухвала від 23.12.2019

Адміністративне

Восьмий апеляційний адміністративний суд

Попко Ярослав Степанович

Рішення від 08.11.2019

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 03.10.2019

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 10.09.2019

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

Ухвала від 27.08.2019

Адміністративне

Волинський окружний адміністративний суд

Мачульський Віктор Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні