Рішення

від 05.11.2019 по справі 520/8653/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 листопада 2019 р. № 520/8653/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.

при секретарі судового засідання - Єрьомкіній К.І.,

за участі:

представника позивача - не прибув,

представника відповідача - Криничанська Н.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАЯК" про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Маяк (юридична адреса: с. Горяне, Великобурлуцький район, Харківська область, вул. Мирна, 6.1, інд. 62694, МФО: 380805, Р/р: 26006166731, Банк: АТ РАЙФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ , код ЄДРПОУ: 00708897) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: Казначейство України Р/рахунок: 31219230020003 , МФО:899998, ЕДРПОУ: 37999654 УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкцій та пені за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю, в сумі 109380,50 грн.

- стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2007,00 грн..

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно зі звітом відповідача за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2018 році становила 45 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 1 особа та відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ) норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2018 році для відповідача становив 2 особи, що визначено в розрахунку суми боргу.

Відповідач надав до суду відзив, в якому просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те що, відповідно до ст. 20 Закону № 875-ХХІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Представник позивача в судове засідання не прибув.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Відповідачем подано до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік (форма №10-ПІ) вх. №7233 від 27.02.2019 року.

Згідно відомостей, зазначених у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2018 році становила 45 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 2 особи.

Згідно звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 особа) - 107955,56 грн.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 22 дня (з 16.04.2019 по 07.05.2019) позивачем нараховано пеню у сумі 1424,94 грн.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

У відповідності до статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

Частиною першою ст.238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч. 1 ст.239 Господарського кодексу України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Крім того, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 Господарського кодексу України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Відповідно до частини першої ст.18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою ст.18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст.18-1 Закону №875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, виходячи з вказаного обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до пункту 4 частини третьої ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067- VI Про зайнятість населення (набрав чинності з 01 січня 2013 року) роботодавці зобов`язану зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як зазначалося за звітом форми №10-ПІ у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 45 осіб; штатних працівників, яким встановлена інвалідність 1 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 2 особи.

Відповідно до списку працюючих івалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві протягом 2018 року, повних 12 місяців на підприємстві відповідача пропрацювала 1 особа з інвалідністю, повних 5 місяців - 1 особа з інвалідністю (звільнений з 22.05.2019 року наказом від 25.05.2018 №100-К з підстав смерті працівника).

У зв`язку з викладеним, на виконання статті 18 закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України , статті 50 закону України Про зайнятість населення у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", відповідачем 01.06.2018 року" до Великобурлуцького районного центру зайнятості був поданий звіт форми №3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи, за посадою підсобний робітник . Факт подання звіту підтверджується зазначенням посадовою особою центра зайнятості про його отримання.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Згідно листа Великобурлуцької районної філії Харківського обласного центра зайнятості від 18.09.2019 року №25-487/19, в період з 22.05.2018 року по 01.06.2018 року не перебували на обліку безробітні особи з інвалідністю, місце проживання яких с. Горяне Великобурлуцького району Харківської області, тобто місцезнаходження підприємства. В період з моменту звільнення особи з інвалідністю до моменту інформування центра зайнятості про вільну вакансію, останній не міг забезпечити працевлаштування інваліда за їх відсутністю.

Відповідач 01.06.2018 року звертався до директора Великобурлуцького центру зайнятості, щодо наявності потреби у працевлаштуванні інваліда.

Згідно листа Великобурлуцької районної філії Харківського обласного центра зайнятості від 03.09.2019 року №25-450/19 позивач повідомив, що інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю (форма 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць(вакантних посад) з вказанням ваканцій осіб з інвалідністю подавали, лист від 01.06.2018 року. Протягом 2018 року особи з інвалідністю на дане підприємство за сприянням Великобурлуцької районної філії Харківського обласного центра зайнятості не працевлаштовувалися. На обліку Великобурлуцької районної філії у 2018 році перебувало 21 особа з інвалідністю, з них 0 осіб, які проживають у місцевості, де знаходиться Приватне сільськогосподарське підприємство "МАЯК".

Отже незважаючи на вжиті відповідачем заходи, інваліди до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАЯК" для працевлаштування державною службою зайнятості не направлялися і самостійно не зверталися, відмови відповідачем у працевлаштуванні направлених на роботу інвалідів не було.

З огляду на те, що відповідачем виконані вимоги щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "МАЯК" про стягнення суми - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст виготовлено 11 листопада 2019 року.

Суддя Кухар М.Д.