Рішення

від 31.10.2019 по справі 640/8892/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2019 року № 640/8892/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Галіос Плюс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Трейд Груп Бізнес Юніон (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0393441206.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки вважає, що самостійне визначення контролюючим органом від`ємного значення суми податку на додану вартість відбулось неправомірно, без урахування обставин розгляду спору між відповідачем та позивачем, що мав місце під час подання уточнюючого розрахунку. При цьому на момент подання уточнюючого розрахунку суми від`ємного значення та податкового боргу не могли бути остаточно визначені, оскільки проводилась процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказаний період.

Позивачем подано клопотання про заміну назви сторони позивача.

Судом допущено заміну первинного позивача на належного позивача, у зв`язку зі зміною найменування та юридичної адреси, а саме на товариство з обмеженою відповідальністю Галіос Плюс (далі - позивач, ТОВ Галіос Плюс ).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2019 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Головним управлінням ДФС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що камеральною перевіркою встановлено, що позивачем неправомірно визначено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, а тому висновки акту перевірки є обґрунтованими, а прийняте на підставі них спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві на підставі вимог пункту 200.10 статті 200, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2018 року позивача, за результатами якої складено акт від 17.04.2019 №4127/26-15-12-06-16/41015481.

При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2018 року (реєстраційний номер 9308274408 від 21.01.2019) з додатками, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року (реєстраційний № 17250598 від 22.03.2019) з додатками, інформаційні ресурси ДФС України.

Перевіркою встановлено порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р.20.1) в сумі 493 675 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0393441206, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 493 675,00 грн.

Позивач вважає, що Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства України, тому має бути скасованим.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

У пункті 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Якщо платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом встановлено, що 06.02.2019 відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2018 року.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2018 року позивачем включено ПДВ за рахунок податкових накладних, які зареєстровані із порушенням граничного терміну реєстрації по контрагенту, на суму ПДВ 1 656 148 грн., що призвело до заниження сплати податку до бюджету на вказану суму.

Таким чином, позивачем порушено вимоги пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з ПДВ за грудень 2018 року на суму 1 656 148,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206.

Позивач 18.03.2019 звернувся до контролюючого органу вищого рівня Державної фіскальної служби України зі скаргою про перегляд вказаного податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 №0187411206.

Проте, до моменту отримання результату розгляду скарги Державною фіскальною службою України позивач 22.03.2019 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року (реєстраційний № 17250598), яким збільшено суму податкового кредиту.

За результатами проведеної 17.04.2019 камеральної перевірки поданої вище звітності відповідачем встановлено, що ТОВ Галіос Плюс неправомірно визначено суму від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 493 674,97 грн.

Разом з тим, позивач зазначає, що на момент подання уточнюючого розрахунку сума податкового кредиту не могла бути остаточно визначена оскільки проводилась процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, яким визначено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість за вказаний період.

При цьому, позивачем не надано до суду доказів скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 28.01.2016 №21, якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) декларації 011 і податкового кредиту (рядок 17) декларації 011 отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

Сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

При цьому, сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації):

зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (відображається у рядку 20.1);

підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Галіос Плюс в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 року задекларовано суму від`ємного значення у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 509 678,00 грн..

Водночас, згідно інформаційного ресурсу ДФС України на момент подання податкової декларації, а саме станом на 22.03.2019 сума обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України становила 16 003,03 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими висновки акту перевірки щодо неправомірного визначення позивачем суми від`ємного значення, що зараховується у зменшення суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 493 674,97 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та приписами податкового законодавства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, надавши оцінку матеріалам справи та наданим учасниками справи доказам, системно проаналізувавши норми законодавства, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно, враховуючи те, що у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Галіос Плюс ( 01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, б.10-А, кв.3/57, код ЄДРПОУ 41015481 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко