Постанова

від 31.10.2019 по справі 508/763/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5460/19

Номер справи місцевого суду: 508/763/18

Головуючий у першій інстанції Парій І. О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

апелянта ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Антонюківської сільської ради Миколаївського районну Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

27 липня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Антонюківської сільської ради Миколаївського районну Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабка позивачки ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ), що була матір`ю її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , які до дня своєї смерті постійно проживали в с. Амбарів, Миколаївського району, Одеської області. Відповідно до ст. 1261 та ст. 1262 ЦК України позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька та спадкоємцем другої черги після смерті бабки.

До складу спадщини входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер 5123581400:01:003:0337, площею 7,2451 гектарів, що належала ОСОБА_3 та підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - НОМЕР_2 , виданим відділом Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області 29 березня 2018 року та копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ОД № 073220, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 10 червня 2002 року.

У встановлений законом строк після смерті ОСОБА_3 позивачка звернулася до нотаріуса, із заявою про прийняття спадщини. Під час звернення нотаріус, встановлюючи склад спадкового майна, запропонував надати йому правовстановлюючі документи на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер 5123581400:01:003:0337, площею 7,2451 гектарів, який у померлої був відсутній так як втрачений за її життя.

Спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , відумерлою у встановленому законом порядку не визнавалась.

Рішенням Миколаївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер 5123581400:01:003:0337, площею 7,2451 гектарів, що належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року , та постановлення нового, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , якій на праві власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, кадастровий номер 5123581400:01:003:0337, площею 7,2451 гектарів, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ - НОМЕР_2 , виданим відділом Держгеокадастру у Миколаївському районі Одеської області 29 березня 2018 року та копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ - ОД № 073220, виданого Миколаївською районною державною адміністрацією Одеської області 10 червня 2002 року.

Проте погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, матір заявника апеляційної скарги - ОСОБА_5 , яка за життя отримала спадщину за заповітом, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , яка була рідною сестрою матері ОСОБА_1 .

Як було вказано вище, тітка заявника апеляційної скарги - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у Книзі реєстрації смертей 12.02.2007 року зроблено запис №03, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 .

Разом з тим, на протязі життя ОСОБА_3 хворіла та потребувала постійного піклування та допомоги, у зв`язку з чим її сестра - матір ОСОБА_1 і сам ОСОБА_1 доглядали за нею. Заявник апеляційної скарги постійно допомагав їй, займався її лікуванням, у зв`язку з тим, що вона залишилась одна після смерті її сина, у них були дружні сімейні відносини. ОСОБА_1 також зазначив, що похоронами ОСОБА_3 займався саме він та на даний час продовжує слідкувати за її місцем поховання.

Саме з цих підстав, спадкодавець ОСОБА_3 08.09.2002 року залишила заповіт, яким належне їй право на земельну частку/пай/ згідно державного акту на право приватної власності на землю серія III - ОД №073220 від 10.06.2002 року, яка знаходиться в селі Амбарово Миколаївського району Одеської області на випадок її смерті заповіла її внучці - ОСОБА_6 та її сестрі - ОСОБА_5 , яка є матір`ю заявника апеляційної скарги, у рівних частинах. Заповіт посвідчила ОСОБА_7 , даний заповіт зареєстровано в Книзі для запису нотаріальних дій під №441, закріплено печаткою.

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1220, ч.1 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування мають особи, визначені узаповіті.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

При цьому, згідно ч.1 ст. 1224 ЦК України усунення від права на спадкування спадкоємців за законом та за заповітом можливе виключно на підставі рішення суду.

Таким чином, за життя ОСОБА_3 , її сестра ОСОБА_5 прийняла спадщину за вищевказаним заповітом, яка складається із 1/2 частки земельної ділянки /паю/ згідно державного акту на право приватної власності на землю, серія III - ОД №073220 від 10.06.2002 року .

Спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.44).

В подальшому її сестра ОСОБА_5 , а саме 08 квітня 2010 року склала заповіт на ім`я свого сина - заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності згідно державного акту І НОМЕР_3 , № 037755 від 19.03.2002 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, яке видано 21 вересня 1961 року Серія НОМЕР_4 (а.с.47).

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 померла, про що у Книзі реєстрації смертей 05.04.2012 року зроблено запис №06, свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 (а.с.43).

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 у строки, передбачені законодавством подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , але до теперішнього часу він не може здійснити своє право на прийняття спадщини в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу ОСОБА_1 обгрунтовував тим, що він в установлений законом строк та належним чином прийняв спадщину після смерті своєї матері, а тому суд при вирішенні даного спору не мав права визнавати право на всю спадщину за позивачкою ОСОБА_2 , а повинен був залучити його до участі у справі, як спадкоємця його матері - ОСОБА_8 .

З такими доводами повністю погоджується колегія суддів, так як він є обгрунтованим і таким, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Так, 07 жовтня 2010 року Миколаївським районним судом Одеської області було ухвалено рішення у справі №2-628/2010 (а.с.48), яким:

Встановлено факт своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті сестри ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 7,2 га, тобто 3,625 га (державний акт на право приватної власності на землю серія III - ОД №073220, виданий Миколаївською районною державною адміністрацією Миколаївського району Одеської області від 26.03.2002 №83/А-2002), яка розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області масив №20, ділянка 18, що належала ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку успадкування за заповітом.

Зобов`язано Відділ Держкомзему у Миколаївському районі видати державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3, 625 га ріллі в масиві № НОМЕР_6 , ділянка № НОМЕР_7 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонюківської сільської ради миколаївського району Одеської області, згідно схеми поділу земельних ділянок, а Миколаївському районному відділу Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру зареєструвати вищевказані державні акти.

Вказане рішення суду набрало законної сили 18.10.2010 року.

Крім того, прокуратурою Миколаївського району у листі від 16.03.2012 №16-407-12 повідомлено начальника Відділу Держкомзема Миколаївського району Одеської області Назарка О.Т. про те, що прокуратурою перевірено законність рішення у справі №2-628/2010 від 07.10.2010 р. про прийняття спадщини ОСОБА_5 від сестри ОСОБА_3 в порядку успадкування за законом. При перевірці рішення порушень законодавства не виявлено (а.с.49).

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст.ст. 1296, 1297, 1299 ЦК України виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив його державної реєстрації.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Також колегія судів зазначає, що технічна документація, на підставі якої відбулась державна реєстрація земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер №5123581400:01:003:033 земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Антонюківської сільської ради Миколаївського району Одеської області, також свідчить про незаконність набуття права власності на спірну земельну ділянку у повному обсязі за позивачем ОСОБА_2 .

Так, відповідно до акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 14.11.2017 року, який є невід`ємною частиною технічної документації, зазначений акт підписано наступними особами: спадкоємцем земельної ділянки - ОСОБА_2 , виконавцем робіт - ОСОБА_9 , Антонюківським сільським головою - ОСОБА_10 Т.В., власником (користувачем) суміжної земельної ділянки - ОСОБА_5 .

Однак, як було вказано вище і підтверджується матеріалами справи, власник (користувач) суміжної земельної ділянки - ОСОБА_5 на час підписання зазначеного акту - ІНФОРМАЦІЯ_6 померла більше ніж 5 років тому, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 05.04.2012 року, серії НОМЕР_5 , а тому підпис даної особи є підробленим.

Таким чином, виходячи з того, що оскаржуваним судовим рішенням визнано право власності на спадкове майно, 1/2 частина якого не належала спадкодавцю на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 , крім того, це майно не поділене в натурі, оскаржуване судове рішення не можна визнати законним і обгрунтованим, оскільки воно порушує права іншого власника 1/2 частки цієї земельної ділянки - заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі.

Тобто, враховуючи, що оскаржуване судове рішення на даний час перешкоджає заявнику апеляційної скарги ОСОБА_1 оформити спадкові права після смерті його матері ОСОБА_5 , і переоформити на своє ім`я право власності на земельну ділянку та отримати свідоцтво на прийняття спадщини, вказане судове рішення не можна визнати законним і обгрунтованим.

У відповідності до статей 76, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв`язку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 рокускасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Антонюківської сільської ради Миколаївського районну Одеської області про визнання права власності на спадкове майновідмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.11.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра