Рішення

від 08.11.2019 по справі 696/512/18

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 696/512/18

2/703/386/19 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Телепинської сільської ради Черкаської області про визнання права на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 , Телепинської сільської ради Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 2,66 га, яка перебуває в колективній власності колгоспу 30-річчя ВЛКСМ . Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв позивач, шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, однак нотаріус не в змозі видати йому свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нього, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою про визнання за ним права власності на спадкове майно, оскільки позбавлений можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

08 листопада 2019 року позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати право на земельну частку (пай), згідно сертифікату серія ЧР № 0240112 реєстраційний номер 711 від 18 липня 1997 року площею 2,66 умовно кадастрових га, що розташована в адміністративних межах Телепинської сільської ради.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області в судове засідання не з`явився в наданій суду заяві позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився надіслав до суду заяву, в якій справу просить розглядати без його участі, проти уточненої заяви не заперечує.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданого 14 липня 2000 року Телепинською сільською радою Кам`янського району Черкаської області (а.с. 7).

Із свідоцтва про право на спадщину за заповітом 20 червня 2001 року вбачається, що ОСОБА_2 отримав спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3

Із довідки виконавчого комітету Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області № 311 від 30 березня 2016 року вбачається, що ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 разом із нею зареєстровані та проживали племінник ОСОБА_1 та невістка ОСОБА_4 (а.с. 9).

Із сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3 виданого 18 липня 1997 року Кам`янською райдержадміністрацією вбачається, що ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності Колгосп 30-річчя ВЛКСМ розміром 2,66 в умовно-кадастрових га без визначення цієї частки в натурі на місцевості (а.с. 84).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Телепинської сільської ради Кам`янського району Черкаської області № 123 від 05 березня 2019 року, сертифікат на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3 помилково виданий на ім`я ОСОБА_3 , фактично власником являється ОСОБА_3 (а.с. 86).

З постанови про відмову у видачі нотаріальної дії від 17 липня 2018 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена спадкова справа № 344/2001 та на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння. (а.с. 87).

З копії спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом отримав ОСОБА_2 по заповіту від 09 листопада 1993 року посвідченого державним нотаріусом Кам`янської державної нотаріальної контори за реєстровим № 2652 (а.с. 94-103).

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільний кодекс України в редакції 2004 року такий застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Статтею 548 ЦК (в редакції 1963 року) визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вступив в управління і володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживав та був зареєстрований із спадкодавцем на час прийняття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з врахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до п. 17 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифікату про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату не передбачено на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Однак, відсутність правовстановлюючого документу, а саме сертифіката на право на земельну частку (пай) позбавляє права позивача переоформити спадкове майно у нотаріальному порядку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

З матеріалів справи вбачається набуття права ОСОБА_3 на земельну частку (пай) площею 2,66 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Окрім того, відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі визнали позов та не заперечували проти його задоволення, за таких обставин суд вважає його таким, що ґрунтується на вимогах закону, відтак підлягає до задоволення, а невизнане право позивача захисту в судовому порядку, шляхом визнання права на спадкове майно, а саме, право на земельну частку (пай).

Враховуючи визнання позову відповідачем та із аналізу норми ч.3 ст.200 ЦПК України, згідно якої за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем, суд знаходить можливим розглянути справу по суті та ухвалює рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, оскільки визнання позову відповідачем не порушує прав третіх осіб.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в редакції 2004 року, ст.ст. 15, 16, 392,1216,1217, 1218, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст. 548 ЦК в ред. 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 273, 315, 354 ЦПК України, п.17 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , п. п.1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №5 від 31 березня 1995 року, листом Верховного Суду України від 1 січня 2012 року Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Телепинської сільської ради Черкаської області про визнання права на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право, в порядку спадкування за законом, на земельну частку (пай) площею 2,66 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває в колективній власності колгосп 30-річчя ВЛКСМ , належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_3 виданого 18 липня 1997 року Кам`янською районною державною адміністрацією Черкаської області.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Повний текст рішення суду виготовлено 11 листопада 2019 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_4 виданого 07 травня 1996 року Кам`янським РВ УМВС України в Черкаській області, РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстрований та житель АДРЕСА_3 , паспор серія НОМЕР_6 виданий 17 червня 2009 року Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області.

Телепинська сільська рада Черкаська область, юридична адреса: вул. Центральна, 52, с. Телепине, Кам`янського району Черкаської області, ЄДРПОУ 34176472.

Головуючий О.П.Опалинська