Рішення

від 11.11.2019 по справі 433/1919/19

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1919/19

Провадження №2-о/433/549/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Станично - Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту смерті, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла вищевказана заява, в якій зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 у м. Луганськ, Луганської області, Україна в зв`язку з чим було видане лікарське свідоцтво про смерть. На даний час заявник не має змоги зареєструвати смерть ОСОБА_2 , оскільки лікарське свідоцтво про смерть було видане на території, не підконтрольній українській владі. Таким чином, заявнику необхідно провести належну реєстрацію факту смерті ОСОБА_2 .

В судове засідання заявник не з`явилася, до суду надала заяву в якій просила задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі та розглянути справу без її участі.

Станично - Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області у судове засідання свого представника не направив, суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявнику було видане лікарське свідоцтво про смерть № 389 від 29.07.2019 року відносно ОСОБА_2 , згідно якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відмови у проведенні державної реєстрації смерті № 814/18.11-132 від 16.10.2019 року, аналіз документів, представлених заявником, свідчить про те, що документ, наданий заявником не є визначеним центральним органом виконавчої влади документом, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я та не відповідає формі яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України. Документи, оформлені органами, установами, організаціями, які розташовані на території непідконтрольній українській владі, ставлять під сумнів легітимність оформлення свідоцтва про смерть.

Родинні відносин між заявником та померлим підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, а саме: копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.1984 р., згідно якого заявник є донькою померлої ОСОБА_2 .

Факт смерті матері заявника, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ, Луганської області підтверджується: копією лікарського свідоцтва про смерть № 389 від 29.07.2019, довідкою про причину смерті від 29.07.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 1 Постанови Верховної ради України Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької і Луганської області тимчасово окупованими територіями визнані тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, в яких відповідно до Закону України Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 25.11.2014 року № 246\7 Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області визначено перелік та забезпечено переміщення територіальних органів та установ юстиції Луганської області, що знаходяться на тимчасово неконтрольованій території, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Згідно цього наказу всі органи та підрозділи, підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та здійснити перереєстрацію. Всі акти та документи, видані органами не переміщеними в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не пройшли перереєстрацію, з 1 грудня 2014 року вважаються не дійсними. Положення цього нормативного акту кореспондується з ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України , якою передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та\або особами, передбаченими частиною другою вищезазначеної статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Пунктом 5 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 52\5 від 18.10.2000, в редакції, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України № 1154\5 від 22.11.2007 року, з наступними змінами, передбачено, що підставою для державної реєстрації є: лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті в певний час. Відповідно до п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Отже, вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

При оцінці наданих заявником документів - копії лікарського свідоцтва про смерть № 389 від 29.07.2019, довідки про причину смерті від 29.07.2019, договору-замовлення на організацію проведення похорону, фотокартки з місця поховання, як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

За таких підстав надану копію лікарського свідоцтва про смерть № 389 від 29.07.2019, суд приймає до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Лоізіду проти Туреччини , Кіпр проти Туреччини , а також Молдови та Росії (зокрема, Мозер проти Республіки Молдова та Росії ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту смерті породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 .

У відповідності до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 247, 258, 259, 263-65, 268, 273, 294, 317, 319, 354, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Заявлені вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ), заінтересована особа: Станично - Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області (вул. Центральна, б. 31, смт. Станиця Луганська Луганської області, ЄДРПОУ 21758847), про встановлення факту смерті задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Луганськ, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луганськ, Луганської області, Україна. Причина смерті - інфаркт головного мозку, внаслідок неуточнена закупорка або стенозу мозкових артерій.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя О.І. Суський

11.11.19