Рішення

від 05.11.2019 по справі 461/6491/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6491/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року м. Львів.

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді - Юрківа О.Р.,

з участю:

секретаря судового засідання - Чорненької К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області про припинення трудових відносин , -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пустомитівська районна державна адміністрація Львівської області про припинення трудових відносин.

В обгрунтовання заявленого позову покликається на те, що він, будучи призначеним рішенням Загальних зборів учасників на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем , є також одним із учасників даного товариства з часткою у статутному капіталі товариства, у розмірі 50% статутного капіталу, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В свою чергу, позивач втратив матеріальну (економічну) та будь яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді директора товариства. У зв`язку з вказаним ОСОБА_1 написав заяву в порядку ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства, письмово попередивши цією заявою учасників товариства про своє звільнення, надавши відповідачу строк: на пошук нового керівника товариства, на прийняття рішення щодо припинення повноважень останнього, як керівника товариства, призначення нового керівника товариства, на подання документів для реєстраційної дії щодо змін до відомостей про товариства, що міститься у ЄДР, про керівника товариства. Після подання вказаної заяви позивачем, як керівником товариства були здійсненні дії для скликання Загальних зборів учасників товариства, а саме надіслано ОСОБА_2 (іншому учаснику товариства) повідомлення про дані Загальні збори учасників товариства. ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 50% статутного капіталу з початку 2016 року та по даний час самоусунувся від управління товариством, не цікавиться його діяльністю, на збори учасників товариства не прибув та не повідомив про причини такого неприбуття. Таким чином, загальні збори учасників товариства без участі іншого учасника ОСОБА_2 є неправомірними щодо прийняття будь - якого рішення, утому числі про припинення повноважень позивача, як керівника товариства. 31.12.2017 директором товариства, було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням, за ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю. Таким чином, трудові відносини позивача з товариством припинились 31.12.2017. Проте, товариство не виконало своїх зобов`язань та не подало документів для здійснення реєстраційної дії щодо змін до відомостей про товариство, що містяться у ЄДР про керівника товариства, а отже товариство не здійснило дій щодо остаточного припинення трудових відносин з позивачем.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав письмове клопотання у якому просить суд проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не прибув, хоча повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відзиву на позов, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без участі відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Тому, за згодою позивача, у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу розглядати у заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 , будучи призначеним рішенням Загальних зборів учасників на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем , є також одним із учасників даного товариства з часткою у статутному капіталі товариства, у розмірі 50% статутного капіталу, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем у розмірі 50% статутного капіталу з початку 2016 року та по даний час самоусунувся від управління товариством, не цікавиться його діяльністю, на збори учасників товариства не прибув та не повідомив про причини такого неприбуття.

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в редакції Закону, що діяла на дату призначення позивача керівником, відомості, як про керівника було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 написав заяву в порядку ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю про звільнення за власним бажанням з посади директора товариства, письмово попередивши цією заявою учасників товариства про своє звільнення, надавши відповідачу строк: на пошук нового керівника товариства, на прийняття рішення щодо припинення повноважень останнього, як керівника товариства, призначення нового керівника товариства, на подання документів для реєстраційної дії щодо змін до відомостей про товариства, що міститься у ЄДР, про керівника товариства.

31 грудня 2017 року ОСОБА_1 фактично припинив повноваження директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем відповідно до наказу №1-КЗ від 31 грудня 2017 року, звільнившись за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, уповноважений орган Товариство з обмеженою відповідальністю Сотем , а саме, Загальні збори учасників, які скликає єдиний учасник Товариства, з моменту направлення заяви про звільнення, та на дату звернення з цим позовом до суду не вчинив будь-яких дій щодо розгляду даної заяви про звільнення, не вчинив, будь-яких дій по створенню нового виконавчого органу Товариства та дій щодо внесення змін до Єдиного державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо звільнення позивача.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, відповідач в судове засідання не з`явився, не подав заперечень на позов та доказів на його спростування.

Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до частини другої статті 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, третьою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004,від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Позивач перебуваючи на посаді директора, також являється працівником Товариства, а тому має право за власною ініціативою розірвати трудовий договір.

Кодекс законів про працю України встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП України й ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Слід зауважити, що не визнаючи розірвання Позивачем трудового договору, не оформлюючи звільнення Позивача за умов, коли останній достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловив своє бажання припинити трудові відносини, Відповідач порушує право позивача на працю та її вільний вибір, яке гарантоване йому ст.43 Конституції України.

Судом встановлено, що вимоги позивача про розірвання трудового договору є обґрунтованими, оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

За змістом положень ст.38 КЗпП України, ст.145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 58, 59, 60, 62 Закону України Про господарські товариства та ст.ст. 30, 36, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю праву керівника Товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників Товариства провести загальні збори, розглянути заяву про звільнення керівника Товариства та створення нового виконавчого органу, а також внести зміни про звільнення Позивача із посади керівника Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Невнесення Відповідачем відповідних змін про звільнення Позивача із посади керівника Товариства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчить про те, що Відповідач не визнає припинення трудових відносин з Позивачем та нехтує його правом щодо вільного обрання місця роботи.

Оскільки відповідач не виконує своїх обов`язків щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, запису про Позивача, як директора Товариства, ця дія може бути здійснена лише за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі:

1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації;

2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду щодо: зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Відповідно до підпункту 3 п. 3 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення: проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру. Державна реєстрація та інші реєстраційні дії щодо юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у Пустомитівському районі Львівської області здійснюється (місце реєстрації Товариства), у тому числі державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державні реєстратором, а окремо - державний реєстратор), що підпорядковані Пустомитівській районній державній адміністрації Львівської області.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12, 13. 76, 77, 223, 258, 263-265, 280, 282 ЦПК України, ст.112 СК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати розірваним з 31 грудня 2017 року трудовий договір, укладений на невизначений строк між ОСОБА_1 ( директором Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сотем (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37325890) на підставі ст. 38 КЗпП України з ініціативи працівника .

Визначити наступний порядок виконання рішення: після набрання судовим рішенням законної сили, для виконання, направити його до Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області (місцезнаходження: 81100, Львівська область, Пустомитівський район, місто Пустомити, вул. Грушевського, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 22420292) з метою проведення державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційної дії щодо змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Сотем (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37325890), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про визнання розірваним трудового договору між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сотем (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 37325890) з 31 грудня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сотем на користь ОСОБА_1 судовий збір 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя О.Р. Юрків.