Рішення

від 04.11.2019 по справі 603/561/19

МОНАСТИРИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 603/561/19

Провадження №2/603/325/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна

відповідач: Лядська сільська рада

предмет позову: визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача - адвокат Гнатишин В.В. звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області з позовом до Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в якому просить визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 1,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з них: 0,72 га - ріллі та 0,36 га - кормових угідь, що розташовані на території Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669766;

- земельну ділянку площею 0,20 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Комарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №678121.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати її чоловіка - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно

Вказану спадщину фактично успадкував її син - ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті проживав разом з нею, проте документально не оформив спадщину на своє ім`я.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на вищевказане спадкове майно, яке він фактично успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 12.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

09.10.2019 року Монастириським районним судом Тернопільської області підготовче судове засідання по даній цивільній справі відкладено у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача вважає, що саме ОСОБА_1 повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, спадщину належним чином прийняла, оскільки постійно проживала до моменту смерті із своїм чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з`явилася, проте представник позивача в поданій через канцелярію суду заяві просить розгляд справи проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують повністю просять їх задовольнити.

Відповідач - представник Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом .

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №19.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 1,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з них: 0,72 га - ріллі та 0,36 га - кормових угідь, що розташовані на території Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669766, що також підтверджується довідкою виданою виконкомом Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 29.07.2019 року №357;

- земельна ділянка площею 0,20 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Комарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №678121, що також підтверджується довідкою виданою виконкомом Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 29.07.2019 року №357.

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_2 фактично прийняв син померлої - ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав разом з нею, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 29.07.2019 року №357.

Факт родинних відносин між померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується:

-Свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 виданого повторно 22.01.1958 року, згідно якого батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 - мама та ОСОБА_4 - батько.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської області у віці 67 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №9.

Ще за життя померлому фактично належали:

- земельна ділянка площею 1,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з них: 0,72 га - ріллі та 0,36 га - кормових угідь, що розташовані на території Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669766, виданого на ім`я ОСОБА_2 і яку він фактично успадкував після її смерті, як син померлої та спадкоємець першої черги за законом;

- земельна ділянка площею 0,20 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Комарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №678121, виданого на ім`я ОСОБА_2 і яку він фактично успадкував після її смерті, як син померлої та спадкоємець першої черги за законом.

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично прийняла його дружина - ОСОБА_1 , оскільки на момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом з ним, що підтверджується довідкою виданою виконкомом Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 27.08.2019 року №386.

Факт сімейних відносин між ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та позивачем ОСОБА_1 підтверджується:

-Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 виданого 17.11.1967 року, згідно якого позивач стала дружиною ОСОБА_3 .

Окрім зазначеного судом встановлено, що оригінали Державних актів на право приватної власності на землю серії Р1 №669766 та серії Р1 №678121, видані Лядською сільською радою та Комарівською сільською радою 19.11.2002 року ОСОБА_2 із с.Бобрівники - втрачено.

Вищевказане підтверджується повідомленням розміщеним в газеті Вісті Придністров`я №35 (7320) від 09.08.2019 року.

В зв`язку з втратою вищевказаних оригіналів правовстановлюючих документів, нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Визначаючись із заявленою вимогою щодо права позивача ОСОБА_1 на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд враховує наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Як було встановлено в судовому засіданні власником спадкового майна, що підлягає спадкуванню є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанова №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1963 р.), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_2 , тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_3 спадщини у вигляді земельних ділянок та визнання за ним права власності на це майно в порядку спадкування за законом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в п.65 правових позицій від 01.12.97 vd971201 висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв`язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році роз`яснила, що відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК Української РСР (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_3 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 .

В зв`язку з наведеним та у відповідності до роз`яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом першої черги у відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

Щодо спадкування позивачем вказаних в позовній заяві земельних ділянок, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

В першу чергу, відповідно до ст. 1261 ЦК України, право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Беручи до уваги вищевказане суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , згідно ст. 1261 ЦК України має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як дружина спадкодавця та спадкоємець за законом першої черги.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкове майно ОСОБА_1 фактично прийняла, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів - Державних актів на право приватної власності на землю, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори.

Як слідує з матеріалів справи оригінали Державних актів були втрачені.

Окрім цього, на даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

З 01.01.2013 року, на виконання законів України Про Державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже судом встановлено, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельні ділянки згідно закону після смерті ОСОБА_3 в нотаріальній конторі.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 524-526, 529, 548, 549 Української РСР (1963р), ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1261, 1268 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лядської сільської ради, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:

- земельну ділянку площею 1,08 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з них: 0,72 га - ріллі та 0,36 га - кормових угідь, що розташовані на території Лядської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №669766;

- земельну ділянку площею 0,20 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Комарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №678121.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт серії НОМЕР_5 ІПН НОМЕР_6 ), проживаючої за адресою: с.Бобрівники Монастириського району Тернопільської області.

Представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.01.2019 року серії ТР №000348, Договір №20 про представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги), місцезнаходження якої: вул .Добровідка 15 м.Монастириська Тернопільська область.

Відповідач: Лядська сільська рада, (Код ЄДРПОУ 04396236), юридична адреса місцезнаходження відповідача: с.Лядське Монастириського району Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян