Рішення

від 04.11.2019 по справі 462/5184/19

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5184/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого судді - Румілової Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище 14.08.2019 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що в нього на обслуговуванні знаходиться багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 .ДНЗ ЛВПХУ утримує на балансі згаданий будинок як юридична особа якій було передано майно державою на праві оперативного управління. Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 21.09.2000р. Відповідач споживав послуги, що надавались ДНЗ ЛВПХУ . Між Позивачем та Відповідачем наявні фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Щомісяця позивач нараховував відповідачу плату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території згідно затверджених рішеннями виконкому Львівської міської ради тарифів на такі послуги. Однак відповідач, кошти за надані послуги не сплачував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір який станом на 1.08.2019р. становить 10274 грн. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 10274 грн. та судові витрати у розмірі 1921грн.

Ухвалою суду визначено здійснювати судовий розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позов не визнає, оскільки договір на надання послу з позивачем не укладався, крім того вона та жителі будинку несли витрати по утриманню будинку за власний рахунок. Також просила при вирішенні спору врахувати строк позовної давності.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновків про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст.162 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 21.09.2000р. зареєстрованому в реєстрі за № 4054.

Надання житлово-комунальних послуг у період з 01.01.2011 року по 01.07.2019р. забезпечувало ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище на балансі якого перебуває житловий будинок АДРЕСА_1 , що відповідно до ст.11 ЦК України, ст. 64,67 ЖК України свідчить про виникнення у відповідача обов`язку сплачувати вартість житлово-комунальних послуг.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування заборгованості по оплаті за комунальні послуги за період з 01.01.2011 року по 01.07.2019р. складає 10274,80 грн.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги є результатом господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника іншій особі, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг згідно статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (стаття 12).Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст..322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховує, що будь-які акти-претензії стосовно якості надання таких послуг не складались, відмови від комунальних послуг у зазначений період відповідач не висував, доказів такого суду не надано.

Доводи відповідача про те, що договір з позивачем на надання послуг не укладався, а тому у неї не виникло обов`язку по сплаті цих послуг, не ґрунтується на законі.

Дійсно Законом України Про житлово-комунальні послуги передбачено укладення між споживачем та виконавцем письмового договору на надання житлово-комунальних на основі типового договору.

Проте, відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст..218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Ні ЦК України, ні ЖК України, ні Законом України Про житлово-комунальні послуги випадки, в яких недодержання сторонами письмової форми правочину про надання житлово-комунальних послуг, має наслідком його недійсність, не передбачені, а тому відсутність письмового договору між позивачем та відповідачем не позбавляє відповідача обов`язку сплатити фактично отримані ним послуги.

Розглядаючи позов, суд враховує, що він наданий повноваженою особою, а саме керівником ДНЗ Львівське вище професійне художнє училище Криворучко Катериною Володимирівною, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ, а тому суд не звертає увагу на заперечення відповідача в цій частині.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Між тим, згідно печатки суду позивач звернувся до суду з позовною заявою 14.08.2019р. Висуваючи вимогу про заборгованість за період з 01.01.2011 року по 01.08.2019р. позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК. Сума заборгованості за період з 07.2016 р. по 01.07.2019р. становить 4401,32 грн.( 2016р.- 382,20грн., 2017р. - 1414,74грн., 2018р. - 1631, 52грн., 2019р. - 972,86 грн.).

Таким чином, суд вважає, що позов підлягаю частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути на користь позивача 4401,32 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 2,12, 13, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) на користь Державного навчального закладу Львівське вище професійне художнє училище (79052, м.Львів, вул.Широка, буд.79, ЄДРПОУ 02545548) заборгованість в розмірі 4401,32 грн . (чотири тисячі чотириста одна грн. 32 коп.) та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складений 4 листопада 2019р.

Суддя: Н.М.Румілова