Постанова

від 05.11.2019 по справі 756/4208/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

5 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 756/4208/15-к

провадження № 51-5226км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового

засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25лютого 2016року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100050009979, за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2009року за ч. 4 ст. 187, частинами 2, 4 ст. 189, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 262, ч. 3 ст.289, ст. 353, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ст. 395 КК із застосуванням ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією майна, звільненого від відбування покарання постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 15жовтня 2011 року на підставі ст. 84 КК,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст.263 КК;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Роздільного Приморського краю Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст.263, ч. 1 ст. 345 КК;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст.263 КК;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця та жителя

АДРЕСА_3 , в силу ст. 89 КК не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст.358, ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 353 КК;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця м. Тернополя, жителя АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком суду засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- ОСОБА_10 : за ч. 2 ст. 146 КК на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК на строк 8років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 263 КК на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_11 : за ч. 2 ст. 146 КК на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК на строк 8років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 345 КК на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК на строк 4 роки. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_11 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_11 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13листопада 2014року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_12 : за ч. 2 ст. 146 КК на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК із застосуванням ст. 69 КК на строк 5 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки. На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_12 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_12 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13листопада 2014року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі;

- ОСОБА_13 : за ч. 2 ст. 146 КК на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК на строк 7років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла; за ч.2 ст. 353 КК на строк 2 роки, а також за ч. 5 ст.27і ч.1 ст. 358 КК до покарання у виді арешту на строк 4 місяці. На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_13 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_13 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13 листопада 2014року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Крім цього, суд виключив із обвинувачення ОСОБА_13 кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 358 КК.

- ОСОБА_14 : за ч. 2 ст. 146 КК на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 189 КК на строк 7років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_14 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності, окрім житла. На підставі ч. 5 ст.72 КК зараховано ОСОБА_14 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 13листопада 2014року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_15 задоволено частково, стягнуто на його користь з обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 у солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 1276149 грн та 100000 грн відповідно. Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено судом згідно з вимогами закону.

За з вироком суду ОСОБА_10 у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці зустрівся з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 і з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та розповів про розроблений ним план щодо вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_15 шляхом позбавлення останнього волі.

Так, 10 листопада 2014 року приблизно о 20:00 ОСОБА_13 разом із ОСОБА_14 , ОСОБА_11 та невстановленою досудовим розслідуванням особою під`їхали на автомобілі марки «Шкода Супер Б» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) до будинку АДРЕСА_5 , де стали чекали на потерпілого.

Приблизно о 20:30 ОСОБА_13 разом із ОСОБА_14 , помітивши ОСОБА_15 , підійшли до останнього та повідомили, що нібито його затримали працівники міліції. ОСОБА_13 представився працівником міліції, використавши при цьому підроблене службове посвідчення майора міліції на ім`я ОСОБА_16 , а ОСОБА_11 підійшов до ОСОБА_15 і завдав йому удару рукою в живіт. Після цього до них під`їхав вищезазначений автомобіль, керувала яким невстановлена досудовим розслідуванням особа, і ОСОБА_13 разом з ОСОБА_11 та ОСОБА_14 примусово посадили ОСОБА_15 вавтомобіль. ОСОБА_11 дістав пістолет і погрожуючи його застосувати, притиснув зброю до живота ОСОБА_15 . Для унеможливлення зорової орієнтації в просторі потерпілому одягнули на голову шапку, закривши йому обличчя.

Цього ж дня ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановленій досудовим розслідуванням квартирі у м.Києві, з метою реалізації спільного з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та невстановленою досудовим розслідуванням особою умислу, висунув ОСОБА_15 вимогу про передачу їм 1000000 дол. США за його звільнення, на що останній погодився, однак повідомив, що у нього всієї суми немає.

11 листопада 2014 року засуджені разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою привезли ОСОБА_15 до будинку АДРЕСА_5 , де ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_15 , що сума викупу зменшилася до 250000 дол. США, і останній здійснив ряд телефонних дзвінків, домовившись зі своїми близькими та знайомими про передачу вказаної суми.

Надалі ОСОБА_10 повідомив, що ОСОБА_15 залишається у будинку разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, а він разом зі співучасниками йдуть за грошима. По телефону вони повідомили особі, котра мала передати гроші, ОСОБА_17 орієнтовне місце та час їх передачі, куди останній прибув у ніч із 12-го на 13 листопада 2014року й почав очікувати зустрічі. Через деякий час до ОСОБА_17 підійшла невідома особа, котрій він передав гроші в якості викупу за звільнення потерпілого.

Отримавши гроші ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , разом із невстановленою досудовим розслідуванням особою, в готелі «Дружба» (вул. Телевізійна, 12 у м. Кривому Розі) розділили їх між собою.

13 листопада 2014 року за вищевказаною адресою ці п`ятеро були затримані працівниками міліції.

Також у невстановлений досудовим слідством час у невстановленому місці ОСОБА_10 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав пістолет із маркуванням « НОМЕР_2 » та пістолет з маркуванням «МАКЕТ НОМЕР_3 », а також 36 патронів, які було виявлено та вилучено під час затримання.

ОСОБА_11 за таких же обставин не маючи передбаченого законом дозволу на придбання і носіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав пістолет системи Стєчкіна (АПС) № НОМЕР_4 та 19 патронів, які було виявлено та вилучено під час затримання.

Крім того, ОСОБА_11 під час затримання відмовився виконати законні вимоги працівників міліції та, діставши чеку із гранати «Ф1», повідомив працівникам міліції, що підірве їх у разі спроби його затримання.

Так само ОСОБА_12 у невстановлений досудовим розслідуванням час та уневстановленому місці, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання іносіння вогнепальної зброї та боєприпасів, придбав самозарядний пістолет «Макарова», д/н НОМЕР_5 та 27 патронів, які було у нього виявлено та вилучено під час затримання.

Крім того, ОСОБА_13 за таких же обставин реалізовуючи свій умисел на пособництво у підробленні офіційного документа, надав невстановленій досудовим розслідуванням особі свою фотокартку, використану надалі для виготовлення (підроблення) службового посвідчення працівника міліції.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора, засуджених ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , захисника засудженого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_6 , захисника засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_18 , а вищевказаний вирок без зміни. Зурахуванням вимог ч. 5 ст. 72 КК визначив вважати ОСОБА_12 таким, що відбув призначене йому судом основне покарання у виді позбавлення волі на строк 5років, у зв`язку з чим скасував запобіжний захід щодо нього у виді особистого зобов`язання, обраний до набрання вироком законної сили.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що при призначенні покарання поза межами уваги суду залишилися дані про підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених діянь та осіб засуджених (більшість із яких є неодноразово судимими, при цьому винуватості у вчиненні злочинів не визнали), а також позиція потерпілого щодо призначення суворого покарання засудженим та відсутність пом`якшуючих покарання обставин. Крім того, суд безпідставно застосував вимоги ст.69 КК при призначенні покарання засудженому ОСОБА_12 за ч. 4 ст.189 КК, оскільки не вказав, керуючись якими мотивами дійшов висновку, що наявність тяжкого захворювання у засудженого та відсутність судимостей істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і можуть бути визнані обставинами, що пом`якшують покарання. Про вказані порушення місцевого суду прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте суд апеляційної інстанції, залишивши її без задоволення, не зазначив підстав, на яких скаргу визнав необґрунтованою, а тому таке рішення суду не відповідає вимогами статей 370, 419 КПК.

У запереченнях на касаційну скаргупрокурора засуджені ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_13 зазначають про необхідність залишення скарги без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримав касаційну скаргу, просив ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Захисники заперечували проти задоволення цієї скарги.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, та кваліфікації дій останніх прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість не відповідають фактичним обставинам справи і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо призначеного покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим та іншими особами, і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно зі ст. 69 КК призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

При призначені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про осіб винних, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, суд урахував ставлення засуджених до вчинених кримінальних правопорушень, а також дані, які характеризують осіб винних (позитивні характеристики), перебування на утриманні у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 малолітніх дітей, наявність у ОСОБА_10 ряду тяжких захворювань. Обставин, які пом`якшують покарання засудженим, крім ОСОБА_12 , та обставин, щообтяжують покарання засудженим, крім ОСОБА_10 , суд не встановив.

Разом із цим, обставинами, які пом`якшують покарання засудженому ОСОБА_12 , суд визнав те, що останній страждає на тяжке захворювання, а також відсутність унього судимостей. Крім того, суд визнав рецидив злочину обставиною, щообтяжує покарання засудженому ОСОБА_10 .

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 без ізоляції від суспільства, а також та про відсутність підстав для застосування вимог ст. 69 КК. Суд належним чином обґрунтував своє рішення про можливість призначення засудженим покарання нев максимальних межах санкцій статей інкримінованих їм злочинів та про досягнення його мети у разі відбуття такого покарання засудженими.

Крім того, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі, однак з урахуванням декількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину (відсутність у ОСОБА_12 судимостей та наявність у нього тяжкого захворювання), зазначив про необхідність призначення покарання за ч. 4 ст. 189 КК із застосування вимог ст.69 цього Кодексу, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті. При цьому суд зазначив про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_12 вимог ст. 75 КК.

Колегія суддів погоджується з цим висновком і вважає, що таке покарання відповідає принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_12 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи в якій є аналогічними доводам у касаційній скарзі, обґрунтовано визнав їх неспроможними та правильно залишив вирок місцевого суду без зміни, навівши відповіді мотиви ухваленого рішення.

Зокрема, суд зазначив, що з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, ролі й дій кожного із засуджених у їх скоєнні, особи винних, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, призначене ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 покарання як окремо за кожний злочин, так і за їх сукупністю не можна визнати явно несправедливим через м`якість, а в апеляційній скарзі прокурора переконливих доводів щодо протилежного не наведено.

Крім того, зваживши на те, що участь ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень була найменш активною, попри невизнання останнім своєї винуватості, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про можливість призначення ОСОБА_12 покарання за ч. 4 ст. 189 КК із застосуванням вимог ст. 69 КК з огляду на те, що закон не забороняє суду визнавати пом`якшуючими будь-які обставини, встановлені під час судового розгляду, яких не зазначено у ч. 1 ст. 66 КК.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином умотивував свої висновки, з якими вона погоджується.

З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженим покарання явно несправедливим через м`якість.

Отже, покарання засудженим призначено відповідно до вимог закону, і воно повною мірою відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25лютого 2016року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2018року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишити без зміни, акасаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3