Постанова

від 31.10.2019 по справі 449/1165/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 449/1165/17 Головуючий у 1 інстанції: Гуняк О.Я.

Провадження № 22-ц/811/1521/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар -Жукровська Х.І.,

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта Дем`яновської Ю ОСОБА_2 Д ОСОБА_2 , позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та представника позивачів ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року, постановлене у складі головуючої судді Гуняк О.Я., у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходільська сільська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися в суд із позовом до відповідача ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на землю та скасування державної реєстрації земельної ділянки. Просили визнати недійсним Державний Акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯЖ №599136 від 25.09.2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_6 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 4623387600:01:001:0064.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , яка є тіткою ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , яка є матір`ю останньої. 21.03.2017 року приватним нотаріусом Юзвою В.Я. були зареєстровані спадкові справи після смерті вище згаданих спадкоємців. Після смерті ОСОБА_7 залишилося спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок: площами 1, 1878 га та 2, 0256 га на території Суходільської сільської ради. Після смерті ОСОБА_8 залишилося спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок: площами 1, 7612 га та 2, 5658 га. Рішеннями державного кадастрового реєстратора Лісовського В.В. відмовлено у реєстрації земельних ділянок, а саме земельної ділянки площею 1, 1878 га, яка спадкується після смерті ОСОБА_7 та площею 1, 7612, яка спадкується після смерті ОСОБА_8 , оскільки ці земельні ділянки перетинаються із земельною ділянкою, яка належить на праві власності відповідачу.

Крім цього, зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_9 , яка є матір`ю ОСОБА_4 . 07.03.2017 року приватним нотаріусом Юзвою В.Я. зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_10 Спадщина відкрилась на спадкове майно у вигляді двох земельних ділянок площами 1, 4775 га та 0, 7824 на території Суходільської сільської ради. Рішеннями державного кадастрового реєстратора Лісовського ОСОБА_11 . ОСОБА_11 . відмовлено у реєстрації земельної ділянки, а саме площею 1, 4775, що належали ОСОБА_9 , оскільки земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою, яка належить на праві власності відповідачу.

Зазначає, що право власності на вищевказані земельні ділянки виникло у спадкодавців ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки їм були видані про це державні акти. Вважає, що рішення Суходільської сільської ради № 62 від 21.04.2008 року про передачу ОСОБА_6 земельної ділянки 1, 2898 га для ОСГ в урочищі «Біля Юрка» прийняте поза межами власних повноважень, оскільки згідно даних індексної карти Суходільської сільради вищезгадана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому відповідно до вимог ст. 122 ЗК України передача такої земельної ділянки здійснювалась станом на 2008 рік територіальними підрозділами державного комітету України по земельним ресурсами, а не рішенням сільської ради. Також звертає увагу суду на те, що відповідачем не дотримана процедура відведення у власність земельної ділянки, всупереч вимогам п. 2 «Порядку розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» , затвердженого КМУ від 26.05.2004 року, оскільки межі земельної ділянки, яка в подальшому була оформлена у власність відповідачем, на момент їх передання останній не було встановлено в натурі, необхідно було виготовити проект землеустрою щодо відведення такої ділянки. В обґрунтування позову покликається на вимоги ст. ст. 122,125,152, 155 ЗК України та просить такий задовольнити.

Рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходівська сільська рада Перемишлянського району Львівської області про визнання недійсним державного акту на право власності на землю та скасування державної реєстрації задоволено.

Визнано недійсним Державний Акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ № 599136, виданий 25.09.2009 року на ім`я ОСОБА_6 на підставі Рішення Суходільської сільської ради від 21.04.2008 року № 62 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 4623387600:01:001:0064.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 1 280 грн. 00 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Не погоджуючись з даним рішення, таке в апеляційному порядку оскаржила відповідач - ОСОБА_6 Вважає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог покликається на те, що оспорювана земельна ділянка кадастровий номер 4623387600:01:001:0064 нею приватизована після довготривалого використання такої її батьками - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які працювали все життя у колгоспі Дружба , і як колгоспники у 1995 році отримали сертифікати на право приватної власності на землю.

Зазначає, що земельна ділянка площею 1, 2898 га кадастровий номер 4623387600:01:001:0064 не знаходиться поза межами населеного пункту, оскільки знаходиться біля її будинку за адресою с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області, в межах господарської частини двору.

Звертає також увагу на те, що відповідно до індексної карти Суходільської сільської ради, її землеволодіння знаходиться в межах села, а саме на АДРЕСА_1 . Окрім того, на момент передачі земельної ділянки у власність, вона перебувала на землях резервного фонду сільської ради, а не паювання, як було невірно зазначено у рішенні суду першої інстанції.

При проведенні дослідження МК НВП Рейтинг розроблено схему розташування земельних ділянок за адресою с. Лопушна Суходілської сільської ради Перемилянського району згідно координат НКС України станом на 16.05.2018 року, у якій чітко зазначено розташування земельної ділянки ОСОБА_6 на території с. Лопушна Суходіської сільської ради, а не поза її межами. Також вказано розташування земельних ділянок ОСОБА_14 кадастровий номер 4623387600:01:001:0208, ОСОБА_15 кадастрові номери НОМЕР_1 :01:001:0097; 4623387600:01:001:0098; 4623387600:01:001:0099, які взагалі не накладаються на земельну ділянку відповідача, а відтак вважає, що порушених прав позивачів, які б підлягали захисту в судовому порядку - не існує.

Тому вважає, що судом не було встановлено, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивачів, і відповідно, невірно та незаконно вирішено питання про задоволення позовних вимог.

На підставі наведеного просить рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити . До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Суходільської сільської ради №62 від 21.04.2008 року про передачу ОСОБА_6 , жительці с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області у приватну власність земельної ділянки площею 1, 2898 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в ур. «Біля Юрка» прийняте поза межами власних повноважень.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст.155 ЗК України).

Державним кадастровим реєстратором відмовлено позивачам у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру у зв`язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме перетином земельних ділянок із земельною ділянкою відповідача ОСОБА_6 Тому їх право на земельні ділянки слід вважати порушеним, а відтак таке підлягає захисту в судовому порядку, шляхом задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Суходільської сільської ради, є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40, 41).

Рішенням X сесії IV скликання Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 21.04.2008 року ОСОБА_6 , жительці с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області передано у приватну власність земельну ділянку площею 1, 2898 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в ур. Біля Юрка . ОСОБА_6 виготовити Державний акт на право власності на землю (а.с. 17).

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 25.09.2008 року на підставі цього рішення, серії ЯЖ НОМЕР_2 , ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 1, 1418 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області із цільовим призначенням такої для ведення особистого селянського господарства (а.с.19).

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 07.06.1997 року на підставі рішення Суходільської сільської ради народних депутатів 02.02.1992 року, серії ІV-ЛВ № 013155, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0, 2656 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району і цільове призначення такої - для використання під присадибу (а.с. 46).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 173 ЗК України (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) визначено, що межа району, села, селища АДРЕСА_2 міста, АДРЕСА_3 - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста району у АДРЕСА_4 від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, АДРЕСА_3 не тягне за собою припинення права власності; права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до цього Кодексу.

За положеннями частини другої статті 174 ЗК України, в редакції яка діяла на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації на виділення земельної ділянки, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.

За змістом пункту 26 Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень районних рад входило і входить прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою району в межах і в порядку, визначених законом.

Отже, межі населеного пункту повинні встановлюватися та/або змінюватись рішенням відповідного компетентного органу або на підставі інших правових документів, виготовлених та/або прийнятих компетентними органами відповідно до законодавства, що діяло на час утворення населеного пункту та/або зміни його меж.

Крім того, статтею 46 Закону України Про землеустрій (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу на розробку документації) передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Згідно зі статтею 176 ЗК України межі адміністративно -територіальних утворень посвідчуються державним актом України.

Форма та порядок видачі державного акта України на межі адміністративно - територіального утворення встановлюються Верховною Радою України.

Проте, чинними на сьогодні нормативно-правовими актами не затверджено форми та порядку видачі державних актів України на межі адміністративно-територіальних утворень.

У свою чергу, відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пункту б частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту 12 розділу X Перехідні положення ЗК України (який був чинним на час прийняття селищною радою рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) у межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку що сільська, селищна, міська рада має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які віднесено до земель комунальної власності та у межах населеного пункту (села, селища, міста).

Межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру (АС ДЗК), якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/ або зміни меж.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі №391/1055/14-ц від 27.09.2017 року.

В матеріалах справи відсутні докази знаходження спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту.

Тому мотиви скарги відповідача про те, що земельна ділянка кадастровий номер 4623387600:01:001:0064 не знаходиться поза межами населеного пункту, оскільки знаходиться біля її будинку за адресою с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області, в межах частини господарської частини двору, колегія суддів вважає підставними, а посилання суду першої інстанції на те, що за даними Індексної карти Суходільської сільської ради Перемишлянського району, земельна ділянка передана ОСОБА_6 , площею 1, 2898 га для ОСГ розташована за межами населеного пункту ( а.с.18) - безпідставними, оскільки дана індексна карта такої інформації не містить, що визнали і позивачі та їх представник в суді апеляційної інстанції. Інші докази, які б стверджували дану обставину в матеріалах справи відсутні, сторонами в суд апеляційної інстанції не подані.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення позову у даній справі з тих підстав, що земельна ділянка відповідача знаходиться поза межами населеного пункту, а відтак сільська рада, передаючи таку у власність, перевищили свої повноваження, можливе при умові доведеності внаслідок цього порушеного права позивачів, що у даній справі відсутнє.

Так, відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частинами 1, 2 ст. 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на землю. Проте, визначений перелік не є вичерпним.

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз вказаних норм вказує на можливість захисту права осіб на землю у будь-який спосіб, якщо такий спосіб є ефективним та не суперечить вимогам Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулась із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується витягами про реєстрацію у спадковому реєстрі (а.с. 8, 9).

З витягів про реєстрацію у спадковому реєстрі вбачається, що ОСОБА_4 також звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14).

ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26.05.2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2, 0256 гектарів, в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 074980 від 06.06.2000 року (а.с.10).

ОСОБА_8 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26.05.2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2, 5658 гектарів, в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ №074979 від 06.06.2000 року (а.с.11).

ОСОБА_9 на підставі розпорядження голови Перемишлянської райдержадміністрації від 26.05.2000 року № 283 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2, 2599 гектарів в межах згідно із планом, що на території Суходільської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЛВ № 074978 від 06.06.2000 року (а.с. 15).

Рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 10.04.2017 року ОСОБА_3 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що існує перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0098 - площа співпадає на 3, 5665 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600: 01:001:0064 - площа співпадає на 5,4891%; перетин ділянок з ділянкою 4623387600: 01:001:0037 - площа співпадає на 0, 0453 %; Перетин ділянок з ділянкою 4623387600: 01:001:0099 - площа співпадає на 0, 0834%; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0097 - площа співпадає на 2, 2847 % (а.с. 13).

Рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.03.2017 року ОСОБА_4 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з тих підстав, що існує перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0098 - площа співпадає на 3, 8561 %; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0099 - площа співпадає на 3,0156%; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0097 - площа співпадає на 2, 2035%; перетин ділянок з ділянкою 4623387600:01:001:0064 - площа співпадає на 6, 7808 % (а.с. 16).

Рішенням X сесії IV скликання Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області від 21.04.2008 року ОСОБА_6 , жительці с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області передано у приватну власність земельну ділянку площею 1, 2898 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу в ур. Біля Юрка . ОСОБА_6 виготовити Державний акт на право власності на землю (а.с. 17).

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 07.06.1997 року на підставі рішення Суходільської сільської ради народних депутатів 02.02.1992 року, серії ІV-ЛВ № 013155, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0, 2656 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району і цільове призначення такої - для використання під присадибу (а.с. 46).

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку, виданого 25.09.2008 року на підставі рішення Суходільської сільської ради 10 сесії 4 скликання № 62 від 21.04.2008 року, серії ЯЖ № 599136, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 1, 1418 га, що в с. Лопушна Перемишлянського району Львівської області із цільовим призначенням такої для ведення особистого селянського господарства (а.с.19). При цьому слід звернути увагу на те, що з 1992 року у користуванні за даним господарством згідно погосподарського обліку рахувалась земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1, 2898 га (а.с.111), що відповідає площі зазначеній у рішення, однак у власність згідно державного ату передано меншу площу, а саме 1, 1418 га .

З даних державних актів вбачається, що земельні ділянки, які на даний час належать відповідачу, межують, перша - із резервними землями сільської ради для будівництва та дорогою, а друга - із землями загального користування - дорогою, земельною ділянкою гр. ОСОБА_16 , землями сільської ради та земельними ділянками гр. ОСОБА_17 і гр. ОСОБА_6

Із державних актів на право приватної власності на землю покійних ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також вбачається, що такі не межують із земельними ділянками, переданими у приватну власність відповідачу ОСОБА_6

Тобто, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після смерті яких позивачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 успадкували земельні ділянки, не були суміжними землекористувачами з покійними батьками відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , чи суміжними землекористувачами або власниками суміжних земельних ділянок із самою ОСОБА_6 Земельні ділянки успадковані позивачами не мають межі із земельними ділянками, належними відповідачу ОСОБА_6 , чого не заперечили позивачі в суді апеляційної інстанції. Згідно спірного державного акту, земельна ділянка площею 1, 1418 га, належна ОСОБА_6 , по лінії АБ, де рішеннями Державного кадастрового реєстратора відділу у Перемишлянському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області встановлено накладення, межує із землями загального користування та дорогою. Таким чином, відсутність межі між спірними земельними ділянками встановлена державними актами, не заперечується сторонами і це само по собі спростовує можливість їх накладення одна на одну. А наявність накладення згідно викопіювання з кадастрової карти свідчить про помилку здійснену при внесені даних у кадастрову карту, що не може бути підставою для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації.

Заслуговують на увагу і мотиви апеляційної скарги про те, що спірні ділянки сторін у справі не накладаються одна на одну, що стверджується проведеним дослідженням МК НВП Рейтинг , яким розроблено схему розташування земельних ділянок за адресою с. Лопушна Суходільської сільської ради Перемилянського району згідно координат НКС України станом на 16.05.2018 року. Таке дослідження було проведено на спростування вимог апеляційної скарги і спростовує рішення державного реєстратора про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 10.04.2017 року, 23.03.2017 р. (а.с. 12, 13, 16), з якого убачається нібито накладення земельних ділянок одна на одну.

Порушене право позивачів полягає у неможливості внести відомості до Державного земельного кадастру і таке підлягає захисту в інший передбачений законом спосіб. Колегією суддів у судовому засіданні оголошувалась перерва та пропонувалось сторонам усунути наявні на кадастровій карті накладення шляхом звернення з відповідними документами до Відділу Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, однак останні за наданий судом час таких заходів не вжили.

Визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЖ №599136, виданий 25.09.2009 року на ім`я ОСОБА_6 на підставі Рішення Суходільської сільської ради від 21.04.2008 року № 62 та скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 4623387600:01:001:0064, не відповідає змісту порушеного права позивача та суперечить закону.

Обраний позивачами спосіб захисту оспореного права є неефективним. Зважаючи на вище викладене і те, що в даному випадку законом передбачені інші ефективні способи вирішення питання щодо захисту оспорюваного права, та виходячи із засад цивільного судочинства, зокрема, пропорційності, змагальності і диспозитивності, а також того, що визначення судом способу захисту, який не суперечить закону за приписами ч. 2 ст. 5 ЦПК України можливе лише у випадку, якщо закон або договір не визначають такого, суд апеляційної інстанції у даній справі позбавлений можливості скористатись наданим законодавцем правом визначити та застосувати у своєму рішенні інший спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

А відтак, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то понесені витрати на судовий збір, пов`язані з розглядом апеляційної скарги слід покласти на позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнувши з них в користь ОСОБА_6 з кожної по 960 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого останньою за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити .

Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 23 квітня 2018 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , треті особи: відділ Держгеокадастру у Перемишлянському районі Львівської області, Суходівська сільська рада про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЯЖ № 599136 від 25.09.2009 року, виданого на ім`я ОСОБА_6 та скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим № 4623387600:01:001:0064 - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_6 з кожної по 960 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого останньою за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.