Рішення

від 31.10.2019 по справі 902/531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2019 р. Cправа №902/531/19

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс", м.Липовець Липовецького району Вінницької області

про стягнення 5391,32 грн заборгованості згідно договору оренди

учасники процеси:

прокурор: Кравчук О.Л., сл.посвідчення № 048842 від 18.12.2017

представник позивача: Браславець Я.Ю, діє на підставі довіреності.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.07.2019 надійшов позов Керівника Немирівської місцевої прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" для зарахування до Державного бюджету України 4338,94 грн - орендної плати; 775,82 грн - пені; 276,56 грн - збитків від інфляції.

Ухвалою суду від 05.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/531/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.10.2019.

За результатами судового засідання, 03.10.2019, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті на 31.10.2019.

31.10.2019 від представника позивача надійшла заява щодо залишення позовної вимоги про стягнення з відповідача суми нарахованої пені без розгляду.

На визначену судом дату (31.10.2019) з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату та час його проведення останній повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вх. №11587 від 21.10.2019 (а.с.76).

Під час вказаного судового засідання судом, за клопотанням учасників процесу, була оголошена перерва в судовому засіданні до 15 год. 30 хв. цього ж дня.

Розглянувши заяву представника позивача про залишення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 775,82 грн без розгляду, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Положення вказаної статті визначають строк для можливості реалізації позивачем права на подання заяви про залишення позову без розгляду, а саме до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строків звернення із заявою до суду, враховує наступні положення Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту Глави 6 ГПК України, зокрема, ст.ст. 196, 201, слідує, що законодавець пов`язує початок перебігу строку розгляду справи по суті із відкриттям відповідного судового засідання.

Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду в частині стягнення пені до початку розгляду справи по суті.

Статтею 42 ГПК України, поміж іншого, визначено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Враховуючи те, що заява позивача про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення з відповідача пені подана ним у визначений п.5 ч.1 ст.226 ГПК України строк та підписана повноважним представником, суд вважає за можливе задовольнити вказану заяву та залишити позов без розгляду у вказаній частині.

При цьому, слід роз`яснити, що залишення частини позовних вимог у справі №902/531/19 без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з даною вимогою до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно рз`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.06.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі по тексту також - орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Агропродсервіс" (далі по тексту також - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7157.

Згідно предмету Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі по тексту також - Майно) загальною площею 50,00 кв.м, в підвальному приміщені гуртожитку (реєстровий №02214188.2.АААДДЛ 434), розташованої за адресою: м.Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2К, що перебуває на балансі Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02214188 (далі по тексту також - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.12.2014 і становить 402270,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання - передавання Майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - травень 2015 3758,45 грн. Орендна плата за перший місяць оренди червень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень місяць 2015 (п.3.1 Договору).

Згідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутрумувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінету Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Сторонами у пункті 3.11 Договору узгоджено, що у разі розірвання за згодою сторін Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 25.06.2015 до 25.05.2018 включно.

При цьому відповідно до п.10.4 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору.

Майно вважається поверненим орендодавця/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обумовлене майно, що підтверджується відповідним Актом приймання-передавання від 25.06.2015.

Згідно Договору оренди позивачем було нараховану відповідачу орендну плату за період з червня 2015 по травень 2018 року на загальну суму 70 607,82 грн. В свою чергу відповідач сплатив орендну плату в сумі 66268,88.

З викладеного слідує, що відповідачем не в повному обсязі виконано зобов`язання згідно умов Договору в частині здійснення сплати орендних платежів, у зв`язку із чим за користування майном за ним рахується заборгованість у розмірі 4 338,94 грн.

Водночас суд зазначає, що 19.02.2019 Міністерство культури України направило на адреси: ТОВ "Компанія "Агропродсервіс", Регіонального відділення Фонду державного майна України та Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського лист № 664/15/13-18, в якому повідомило про недоцільність продовження дії Договору оренди на наступний строк, у зв`язку із наміром використовувати зазначене майно для власних потреб.

В подальшому Регіональне відділення Фонду державного майна України звернулось з заявою № 30-06/6136 від 07.06.2018 до ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" та Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського про припинення чинності Договору оренди, в зв`язку із закінченням строку його дії.

28.05.2018 комісією у складі: начальника експлуатаційно-технічного відділу Рудя К.К., головного інженера Ковтуна В.М., завідувача гуртожитком Грущинської А.Л., інженера з експлуатації будівлі та Інженера з експлуатації споруд та устаткування водопровідно-каналізаційного господарства І-ї категорії Подрєзана В.В., інженера енергетика І-ї категорії Бика О. ОСОБА_1 , завідувача господарством гуртожитку Волковської Є.В. складено Акт наступного змісті: "в ніч з 25 на 26 травня 2018 не повідомивши адміністрацію Національної музичної академії України ім. П.І. Чайковського ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" виїхала з орендованого приміщення та вивезла свої речі та інвентар. Незважаючи на неодноразові нагадування процедури підписання акту приймання-передачі орендованого приміщення ТОВ "Компанія "Агропродсервіс" була проігнорована. На даний час місцезнаходження бувших орендарів не відоме. На день складання акту в присутності комісії було замінено замок вхідних дверей. Стан орендованого приміщення задовільний, але потребує косметичного ремонту. Згідно укладеного договору оренди № 7157 від 25.06.2015 термін його дії закінчився 25.05.2018".

Таким чином, несплачена відповідачем у повному обсязі оренда плата за користування приміщенням стала підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву до суду з даним позовом.

Вирішуючи питання правомірності звернення з даним позовом до суду керівником Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву суд відзначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З матеріалів справи слідує, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене неналежним здійсненням захисту інтересів держави органом, до компетенції якого такі повноваження входять, з огляду на що керівник Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області правомірно звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву, оскільки останнім захист цих інтересів не здійснювався.

Враховуючи встановлені обставини справи суд зважає на наступні законодавчі норми.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що майно, яке є предметом договору оренди нерухомого майна №7157 від 25.06.2015, належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.6 зазначеної вище статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати згідно Договору в розмірі 4338,94 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судом також розглянуто вимогу про стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 276,56 грн.

Так, відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання в обумовлений Договором строк, він є боржником, що прострочив.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов`язань щодо сплати орендних платежів, суд вважає, що вимога прокурора щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат є правомірною, оскільки відповідає вимогам чинного законодавства України.

При цьому суд зазначає, що Вищим господарським судом України в постанові від 10.07.2013 у справі №5011-32/15256-2012 встановлено, що у відповідності до ч.1 ст.284 Господарського кодексу України орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. В свою чергу, сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення згідно ч.2 ст.625 ЦК України є правовим наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Отже, індексація заборгованості у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України (період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору (період індексації: базовий місяць оренди - попередній місяць) не є тотожними поняттями.

Суд також зауважує, що визначений позивачем період нарахування компенсаційного нарахування узгоджується з умовами договору та законодавчими нормами.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення прокурором інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "ЛІГА:ЗАКОН" суд встановив, що сума вказаного нарахування становить 244,25 грн, тобто є меншою ніж визначено прокурором (276,56 грн).

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, у розмірі визначеному судом - 244,25 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.226, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов у справі №902/531/19 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву 775,82 грн пені залишити без розгляду.

2. Позов у справі №902/531/19 задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" (вул.Василя Липківського, 22, м.Липовець, Липовецький район, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 30087211) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву (бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 1930825) для зарахування до Державного бюджету України 4338,94 грн - заборгованість по орендній платі; 244,25 грн - сума, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

4. В позові в частині стягнення 32,31 грн - інфляційних втрат відмовити.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агропродсервіс" (вул.Василя Липківського, 22, м.Липовець, Липовецький район, Вінницька обл., 22500, код ЄДРПОУ 30087211) на користь Прокуратури Вінницької області (вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 02909909) 1921,00 грн судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору (вул.Шевченка, 23, м.Немирів Немирівського району Вінницької області, 22800);

3 - позивачу ( бульвар Тараса Шевченка, 50-Г, м.Київ, 01032);

4 - відповідачу (вул.Василя Липківського, 22, м.Липовець, Липовецький район, Вінницька обл., 22500)

5 - прокуратурі Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м.Вінниця, 21000)