Рішення

від 05.11.2019 по справі 904/2531/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019м. ДніпроСправа № 904/2531/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажуніверсал", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально -технічного забезпечення "Дніпропостач", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 143 839,92 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: Шульга Д.В.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Монтажуніверсал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально - технічного забезпечення "Дніпропостач" про стягнення заборгованості в розмірі 143 839,92 грн. з яких: 93 854,68 грн.- основна сума боргу, 45 010,05 грн.- 10% штрафу від суми непоставленого в строк товару, 1098,35грн.-3% річних, 3876,84 грн.- збитків від інфляції, та судовий збір по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором №30/10 купівлі - продажу від 30.10.2018р. в частині поставки товару.

Ухвалою суду від 02.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 18.07.2019р.

15.07.2019р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти позову заперечує, оскільки сторонами не було погоджено специфікацією строк поставки товару, тому застосування до нього штрафних санкцій є незаконним.

18.07.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що ним була надана заявка у якій було вказано строки поставки. Додатково у листі № 094 від 10.12.2018 між сторонами строки поставки були узгоджені, а саме 12-13 грудня 2019р. Позивачем було здійснено оплату товару, Відповідач її прийняв. Однак строки поставки постійно відкладались з боку Відповідача.

У судовому засіданні 18.07.2019 оголошено перерву до 28.08.2019.

22.08.2019 від відповідача надійшли заперечення у яких він зазначає, що відповідно до п.3.2 Договору він надав заяву , в якій було вказано строки поставки товару. Проте, відповідно до п.3.3Договору, строк поставки визначається виключно специфікацією, а у заяві сторони можуть узгодити кількість, терміни поставки, місце поставки, місце поставки товару, терміни оплати товару. До позовної заяви не надано жодної специфікації.

27.08.2019р. від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку з відрядженням директора підприємства. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 28.08.2019 справу № 904/2531/19 вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.09.2019р.

У судовому засіданні 11.09.2019 відкладено підготовче засідання на 16.10.2019.

19.09.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення у яких він пояснив, що строки поставки товару були порушені біль ніж на місяць.

19.09.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволено.

В судовому засіданні 19.10.2019 оголошено перерву до 16.10.2019.

16.10.2019 від відповідача надійшли письмові пояснення у яких відповідач зазначив, що 27.11.2018 позивач змінив строки поставки товару на січень 2019 У відповідь на заявку позивача №304 Відповідач погодив строк (січень 2019) та направив позивачу заявку №091 від 28.11.2019, зазначивши тільки, що строки виготовлення труб 15 робочих днів. Платіжним дорученням № 1044 від 16.01.2019 позивачу було повернути частину коштів у сумі 130 000,00 грн. Таким чином, вартість непоставленої продукції становить не 450 100,50 грн., а 320 100,50 грн.

16.10.2019 відповідач надав клопотання про перенесення судового засідання, оскільки він приймає участь у іншому судовому засіданні по справі №757/5504/18-ц. Клопотання судом задоволено.

Ухвалою суду від 16.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 05.11.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір поставки №30/10 від 30.10.2018р.(Договір).Відповідно до предмету договору продавець приймає на себе зобов`язання відповідно до умов цього договору передати покупцеві товарно- матеріальні цінності, а покупець зобов`язується відповідно до умов цього договору прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.3.2 Договору, поставка партії товару здійснюється на підставі заявки покупця, в якій вказується найменування, кількість, терміни поставки, місце поставки товару, терміни оплати товару. Заявка подається в зручній для сторін формі (письмовий документ, електронне повідомлення, телеграми, телефонограми та ін.)

Згідно п. 3.3,3.4 Договору, строк поставки товару відповідно до специфікації. Датою фактичної поставки товару вважається дата передачі покупцеві, що підтверджується підписанням видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

Ціни на продукцію (товар) договірні і вказуються в видаткових накладних до цього договору (п.5.1 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору, оплата покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський (розрахунковий) рахунок продавця в національній валюти України. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський (розрахунковий) рахунок продавця.

Відповідно до п.10.7 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2018р.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов Договору Позивачем було подано заявку на поставку труб, у якій вказано про необхідність поставки труби 530х12 у кількості 804м.п.( лист №280 від 30.10.2018, а.с.17).

01.11.2018 Відповідачем було надано комерційну пропозицію, відповідно до якої було передбачено строки виготовлення труб до січня (лист №087 від 01.11.2018, а.с.18).

15.11.2018 відповідач виставив рахунок-фактуру №СФ-0000177 на суму 450100,50 грн.(а.с.21)

Оскільки комерційною пропозицією було погоджено передплата 70% і післяплата 30%, то позивач здійснив оплату 15.11.2018 року у сумі 351 070,35 грн. з урахуванням ПДВ - 70% суми Товару ( платіжне доручення № 19376 від 15.11.2018р., а.с.37).

27.11.2018 позивач надіслав ще одну заявку №304, якою просив зменшити кількість труб 530х12 до 575 м.п.(а.с.19).

28.11.2018 відповідач погодив таке зменшення та направив позивачу Комерційну пропозицію №091 в якій вказав строк виготовлення 15 робочих днів (а.с.20)

03.12.2018 Позивач оплатив залишок суми поставки у розмірі 135 030,15 грн. з урахуванням ПДВ - 30% суми Товару (платіжне доручення № 194 від 03.12.2018р., а.с.38). Однак переплатив зайві кошти, тому Відповідачем було повернуто різницю помилково сплачених коштів у розмірі 36 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (платіжне доручення № 1025 від 03.12.2018р., а.с.39).

Позивач направив відповідачу листа №317 від 07.12.2018, в якому просив уточнити дату поставки труб (а.с.22).

10.12.2018 відповідач направив листа № 094 яким вказав строк поставки 12-13 грудня 2018р.(а.с.23).

Фактично, станом на 03.12.2018 було сплачено 450 100,50 грн.

У вказаний термін 12-13 грудня поставка не відбулась, відповідач постійно відкладав дату поставки.

28.12.2018 року Відповідач запевнив Позивача, що всі зобов`язання відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000177 від 15 листопада 2018 року, тобто виготовлення 17 штук труб ф 560x12, ДСТУ 10706, стЗПС/СП5 зобов`язується виконати у строк до 18 січня 2019 року (лист №099 від 28.12.2018, а.с.27).

10.01.2019 року Відповідач повідомив про неможливість виконання своїх обов`язків з виготовлення і поставки Товару у повному обсязі, пропонуючи дочекатися поставки 8 штук запущених до виготовлення труб, а за решту труб у кількості 9 штук повернути гроші або поставити труби іншого параметру (лист вих. № 002 від 10.01.2019, а.с.28).

11.01.2019 р. Позивачем була прийнята пропозиція Відповідача. Але Позивачем було встановлено: поставити виготовлені труби у кількості 8 штук у строк до 17.01.2019 року, а залишок коштів, за непоставлені 9 штук труб, повернути не пізніше 22.01.2019 року (лист вих. № 338 від 11.01.2019, а.с.29).

Відповідач у листі вих. № 004 від 14.01.2019 року повідомив, що обладнання знову несправне і поставити Товар можливо лише 24-25 січня 2019 року, а повернути гроші може лише у сумі 130 000,00 грн., а залишок після поставки труб і повернення грошових коштів заводом-виготовлювачем (а.с.30).

У зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань з поставки труб, Відповідачем було повернено частину грошових коштів 16 січня 2019 року у сумі 130 000,00 грн. (платіжне доручення № 1044 від 16.01.2019, а.с.40).

27 лютого 2019 року Відповідачем ще було повернено частину грошових коштів у сумі 14 433,82 грн. (платіжне доручення №1062 від 27.02.2019, а.с.42).

20.02.2019р. здійснив часткову поставку труб ф530х12 ДСТУ 10706, стЗПС/СП5 (6м) у кількості 7,432 тн всього на суму 211 812,00 грн. з урахуванням ПДВ (а.с.41).

На момент повернення коштів та поставки труб строки на поставку були порушені.

Таким чином, станом на 10.06.2019 року сума заборгованості становить 93 854,68 грн.(450 100,50грн.-130 000,00 грн.-211 812,00грн.-14 433,82 грн.), яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов`язок здійснити попередню оплату товару, тобто оплату до передання товару продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути сплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її сплати встановлюються договором. У випадках, коли договір передбачає обов`язок покупця щодо попередньої оплати, проте не встановлює строків її здійснення, строки оплати визначаються відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Отже, продавець має право вимагати здійснення попередньої оплати у будь-який час, а покупець повинен здійснити таку оплату у семиденний строк із дня пред`явлення вимоги.

Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання по Договору щодо поставки товару Постачальником виконані з простроченням, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України, є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною 2 цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 8.1, 8.3 договору, за невиконання (неналежне виконання) прийнятих на себе зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором. У разі прострочення поставки продукції продавець сплачує покупцеві одноразовий штраф якщо про строчка складає більше 15 днів-10% від вартості непоставленої продукції з урахуванням ПДВ.

За порушення умов Договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 45 010,05 грн. від вартості непоставленої продукції - 450 100,50 грн.

Враховуючи те, що станом на 22.01.2019р. вартість непоставленої продукції складала 320 100,50 грн. (450100,50 грн.-130000,00 грн.), тому розмір штрафу слід розраховувати від цієї суми. Отже, розмір штрафу складає : 320 100,50х10%=32 010,05 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншого розміру процентів не встановлено договором або законом.

Так, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних сумі 1098,35 грн. за період з 23.01.2019 по 10.06.2019 та втрати від інфляції у розмірі 3 876,84 грн. за період з 23.01.2019 по 10.06.2019.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.10.2018 у справі №910/1775/18.

Таким чином в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат слід відмовити.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції`звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з`ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 125 864,73 грн.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально -технічного забезпечення "Дніпропостач"(49000, м. Дніпро, вул.Гоголя, б.1 кв.4, ЄДРПОУ 23357348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажуніверсал"( 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. 50 років Жовтню, б.16, ЄДРПОУ 32264085) основну суму заборгованості у розмірі 93 854,68 грн., штраф у розмірі 32 010,05 грн., а також судові витрати у розмірі 1887,97 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 12.11.2019

Суддя С.П.Панна