Рішення

від 12.11.2019 по справі 905/1552/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2019 Справа № 905/1552/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Конько В..В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Модультехнобуд , м. Краматорськ, Донецька область

до відповідача Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод , м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у розмірі 324646,80грн, пені у сумі 47704,66грн, 3% річних у сумі 4606,31грн, інфляційних втрат у сумі 9869,63грн, всього 386827,40грн

Представники учасників справи:

від позивача: Гордієнко А.Г. - адвокат за ордером ДН№090356 від 19.08.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДН№5479 від 24.04.2019

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Модультехнобуд , м.Краматорськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у розмірі 324646,80грн, пені у сумі 47704,66грн, 3% річних у сумі 4606,31грн, інфляційних втрат у сумі 9869,63грн, всього 386827,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №20/06-18 від 20.06.2018 в частині повної та своєчасної оплати підрядних робіт.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав наявність заборгованості за виконані роботи за актами приймання виконаних робіт №2 за січень 2019 від 24.01.2019 на суму 109646,40грн та №3 за березень 2019 від 25.03.2019; не погодився з розрахунком пені, 3% річних та інфляційних втрат, надав контррозрахунок.

Справу розглянуто в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду Донецької області від 27.08.2019; підготовче засідання призначене на 17.09.2019 з подальшим відкладанням на 10.10.2019; ухвалою суду від 10.10.2019 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.10.2019; у зв`язку із перебуванням судді Аксьонової К.І. у відпустці 28.10.2019 судове засідання, призначене на 28.10.2019, не відбулось; після виходу судді з відпустки ухвалою суду від 29.10.2019 призначено розгляд справи на 12.11.2019.

У судове засідання 12.11.2019 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги, надав пояснення щодо нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені; представник відповідача у судове засідання 12.11.2019 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

20.06.2018 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Модультехнобуд (підрядник) та відповідачем, Приватним акціонерним товариством Старокраматорський машинобудівний завод (замовник), був укладений договір №20/06-18, відповідно до п.п.1.1 якого підрядник за завданням замовника на свій ризик зобов`язався виконати ремонтно-будівельні роботи по об`єкту: Сталеливарний цех, ремонт пічної естакади, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п.2.1 договору сума договору визначена як загальна вартість робіт, зазначених в кошторисах та складає: 640980,00грн, у т.ч. ПДВ (20%) 106830,00грн.

Як встановлено п.2.2 договору оплата робіт здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця шляхом:

20% передоплати, яка проводиться протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору та виставлення рахунку виконавцем;

80% сплачується поетапно протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в).

Відповідно до пп.3.1.11 п.3.1 договору підрядник зобов`язаний після закінчення робіт надати замовнику акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних підрядних робіт.

Приймання виконаних робіт проводиться уповноваженими представниками замовника і підрядника і оформлюється актом на виконані роботи (п.4.1 договору).

Згідно з п.5.3 договору за порушення термінів оплати виконаних робіт, передбачених цим договором, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

У виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором №20/06-18 від 20.06.2018 позивач виконав підрядні роботи, а відповідач їх прийняв, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за листопад 2018, січень 2019, березень 2019 та актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), а саме: №1 за листопад від 15.11.2018 на суму 272658,15грн, №2 за січень 2019 від 24.01.2019 на суму 109646,40грн, №3 за березень 2019 від 25.03.2019 на суму 215000,40грн, загальна сума склала 597304,95грн.

Вказані довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) за листопад 2018, січень 2019 та березень 2019 підписані сторонами без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, містять посилання на договір №20/06-18 від 20.06.2018, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймається судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем.

Як свідчать матеріали справи, у виконання умов договору підряду №20/06-18 від 20.06.2018 замовником шляхом безготівкового переказу були перераховані грошові кошти відповідачу в якості оплати за виконані роботи на загальну суму 272658,15грн, що вбачається з платіжних доручень №547 від 02.08.2018 на суму 128196,00грн, №3034 від 20.11.2018 на суму 144462,15грн.

Таким чином, відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт за договором №20/06-18 від 20.06.2018 на загальну суму 272658,15грн. Решта вартості робіт за актами приймання виконаних підрядних робіт №2 за січень 2019 від 24.01.2019 на суму 109646,40грн, за актом №3 за березень 2019 від 25.03.2019 на суму 215000,40грн, всього на суму 324646,80грн, станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була.

Листування сторін з приводу погашення заборгованості за договором №20/06-18 від 20.06.2018 не призвело до позитивного результату. Отже, підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у розмірі 324646,80грн, пені у сумі 47704,66грн, 3% річних у сумі 4606,31грн, інфляційних втрат у сумі 9869,63грн, стало порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за виконані підрядні роботи у встановлений договором строк. Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №20/06-18 від 20.06.2018, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, до відносин сторін застосовуються положення Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст.ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом відповідач не здійснив розрахунку за виконані позивачем роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт №2 за січень 2019 від 24.01.2019 на суму 109646,40грн та №3 за березень 2019 від 25.03.2019 на суму 215000,40грн, всього на суму 324646,80грн, у визначений п. 2.2 договору строк - протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів виконаних робіт (форма КБ-2в), тобто до 07.02.2019 та 08.04.2019 відповідно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у загальному розмірі 324646,80грн, наявність якої відповідачем не заперечується.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати виконаних підрядних робіт у погоджений умовами договору №20/06-18 від 20.06.2018 строк є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

Вказане зумовлює висновок суду, що відповідач згідно з ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у сумі 324646,80грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 20679,55грн за період з 08.02.2019 по 19.08.2019 2019 та у сумі 27025,11грн за період з 10.04.2019 по 19.08.2019, всього у сумі 47704,66грн, нарахованої на підставі п.5.3 договору підряду №20/06-18 від 20.06.2018, суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, нарахування заявленої до стягнення в межах даного позову пені у сумі 20679,55грн за період з 08.02.2019 по 19.08.2019 та у сумі 27025,11грн за період з 10.04.2019 по 19.08.2019, всього у сумі 47704,66грн, зумовлено порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за виконані позивачем підрядні роботи.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, п. 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачений період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. При цьому, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.5.3 договору підряду №20/06-18 від 20.06.2018, за умовами якого за порушення термінів оплати виконаних робіт, передбачених цим договором, замовник виплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як встановлено судом, останнім днем здійснення оплати вартості виконаних робіт за актами №2 за січень від 24.01.2019 та №3 за березень 2019 від 25.03.2019 у визначений пп.4.1.1 п. 4.1 договору строк є 07.02.2019 та 08.04.2019 відповідно, отже, першими днями порушення строку оплати, з яких можливо нарахування штрафних санкцій є 08.02.2019 та 09.04.2019 відповідно. Проте позивачем визначено як початкову дату прострочення, з якої нараховується пеня за актом №3 за березень 2019 від 25.03.2019, 10.04.2019. Враховуючи відсутність у суду права на збільшення за власною ініціативою періоду нарахування пені, суд приймає 10.04.2019 як початкову дату нарахування пені за актом №3.

Судом також встановлено, що позивачем за актом №2 за січень від 24.01.2019 здійснено нарахування пені за період, який перевищує шестимісячний строк, визначений п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, аналіз умов договору підряду №20/06-18 від 20.06.2018 свідчить про відсутність умов щодо збільшення встановленого законом періоду нарахування пені, з огляду на що суд дійшов висновку про невідповідність позовних вимог щодо стягнення пені, нарахованої у сумі 20679,55грн за період з 08.02.2019 по 19.08.2019, приписам п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

Здійснивши перерахунок пені з дотриманням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України та визначених позивачем початкових дат нарахування пені, суд встановив, що пеня за прострочення оплати робіт за актом №2 за січень 2019 за період з 08.02.2019 по 07.08.2019 складає 19201,64грн.

Водночас, за розрахунком суду пеня за прострочення оплати робіт за актом №3 за березень 2019 за період з 10.04.2019 по 19.08.2019 складає 27119,50грн, тобто більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення пені у сумі 46226,75грн, з яких: 19201,64грн за період з 08.02.2019 по 07.08.2019 та 27025,11грн за період з 10.04.2019 по 19.08.2019, в решті вимог щодо стягнення пені позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 4606,31грн, з яких: 1918,81грн за період лютий-серпень 2019, 2687,50грн за період квітень-серпень 2019, та інфляційних втрат у сумі 9869,63грн, з яких: 4451,63грн за період січень-липень 2019, 5418,00грн за період березень-липень 2019, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що розрахунок 3% річних методологічно є невірним, оскільки позивачем при визначенні нарахування взято цілі місяці, а не дні прострочення. Вказане призвело до невірного визначення початкових дат нарахування на заборгованість за актами №2 за січень 2019 від 24.01.2019 та №3 за березень 2019 від 25.03.2019, за якими днем виникнення прострочення з оплати робіт є 08.02.2019 та 09.04.2019 відповідно.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 08.02.2019 по 31.08.2019 та за період з 09.04.2019 по 31.08.2019, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказаний період є 4409,80грн, з яких 1847,47грн нараховано за прострочення оплати виконаних робіт за актом №2 за січень 2019 за період з 08.02.2019 по 31.08.2019 (основна заборгованість 109646,40грн); 2563,33грн нараховано за прострочення оплати виконаних робіт за актом №3 за березень 2019 за період з 09.04.2019 по 31.08.2019 (основна заборгованість 215000,40грн). Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 4606,31грн підлягають задоволенню частково у розмірі 4409,80грн, решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань за періоди січень-липень 2019 та березень-липень 2019, судом встановлено, що періоди нарахування інфляційних втрат не відповідають фактичним періодам виникнення заборгованості; при цьому, розрахунок позивача методологічно є неправильним, оскільки позивачем враховані індекси інфляції за неповні місяці існування боргу.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, вимога сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат за цілі місяці існування заборгованості, виходячи з заявленого позивачем у межах даної справи граничного періоду нарахування, яким є липень 2019, суд встановив, що інфляційні втрати, нараховані за актом №2 за січень 2019 (основна заборгованість 109646,40грн) за період березень-липень 2019 становлять 1640,96грн, за актом №3 за березень 2019 (основна заборгованість 215000,40грн) за період травень-липень 2019 інфляція має від`ємне значення: -870,06грн. Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1640,96грн, в решті вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов є таким, що задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає, що за вимогами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 5802,41грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Модультехнобуд , м.Краматорськ, Донецька область, до Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод , м. Краматорськ, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у розмірі 324646,80грн, пені у сумі 47704,66грн, 3% річних у сумі 4606,31грн, інфляційних втрат у сумі 9869,63грн, всього 386827,40грн, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, б.2, код ЄДРПОУ 05763642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Модультехнобуд (84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уральська, б.12, оф.328, код ЄДРПОУ 41038622) заборгованість за договором підряду №20/06-18 від 20.06.2018 у сумі 324646,80грн, пеню у сумі 46226,75грн, 3% річних у сумі 4409,80грн, інфляційні втрати у сумі 1640,96грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 5653,86грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

В судовому засіданні 12.11.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова