Рішення

від 08.11.2019 по справі 907/245/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.2019 м. Ужгород Справа № 907/245/19

Господарський суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрліспартнерство , м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю Лісоіндустрія , м. Берегово

про стягнення 689308,89 грн., в т.ч. 630128,18 грн. - основного боргу, 11808,00 грн. - 3 % річних, 47372,89 грн. - інфляційних нарахувань

представники:

позивача - Садиленко О.Л., адвокат

відповідача - не з`явився

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого за договором поставки товару на суму 630128,18 грн., що становить позовні вимоги у даній справі в частині основного боргу. Представник позивача присутній у судовому засіданні наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до позовної заяви документами.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду справи, письмового відзиву на позов не надав, участі уповноваженого представника у судовому розгляді справи не забезпечив, хоча в ході судового провадження клопотав про відкладення розгляду справи з огляду на відрядження директора та відсутність іншого уповноваженого представника. Зазначене клопотання судом було задоволено, ухвалою суду від 26.06.19 було відкладено підготовче засідання, однак у наступне засідання підготовчого провадження та у дане судове засідання відповідач не забезпечив участі представника.

За наведених обставин, оскільки відповідач, повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не скористався своїм правом прийняти участь у її розгляді, подати суду відзив на позов, суд вправі згідно ст. 178 ГПК України вирішити спір за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, керуючись законом дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що спірні відносини сторін виникли з виконання ними умов договору поставки товару (далі - договір) укладеного 10.10.17 позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем. За умовами договору постачальник зобов`язався поставляти товар в асортименті згідно накладних на кожну партію товару у період з моменту підписання договору і до 31.12.18 за ціною, передбаченою у специфікації - додатку до договору, покупець, у свою чергу, зобов`язався приймати товар та оплачувати його вартість протягом 7-10 днів з моменту прийомки товару на складі покупця.

На виконання умов договору у період з 18.10.17 по 2.08.18 позивачем здійснено поставки відповідачеві товару на загальну суму 3080839,96 грн., що підтверджено долученими до матеріалів справи видатковими накладними Зазначений товар був прийнятий відповідачем (видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками містяться у матеріалах справи). Однак, всупереч умов договору відповідач здійснив часткову - на суму 2450711,78 грн. - оплату вартості одержаного товару у період з 2.11.17 по 13.07.18, в результаті чого виникла заборгованість останнього перед позивачем на суму 630128,18 грн., що також підтверджено долученими до матеріалів справи платіжними документами.

У зв`язку з наведеним, 24.01.19 позивач надіслав відповідачеві претензію про оплату боргу на зазначену суму у строк на протязі 30 днів з дня одержання претензії. Претензія відповідачем отримана, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення цінного листа, однак ні в зазначений строк, ні в будь який інший строк заборгованість перед позивачем не була сплачена.

Наведені обставини передували та послугували підставою звернення позивача з даним позовом до суду. У ході судового розгляду справи спірна заборгованість доведена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступних приписів господарського та цивільного законодавства.

Так, приписами ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання, якими є сторони спірних відносин, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведених вище фактичних обставин справи, оскільки належними та допустимими доказами доведено факт надання товару відповідачу та невиконання останнім зобов`язань щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, та з огляду на наведені норми цивільного та господарського законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості на суму 630128,18 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, остання партія товару було поставлена згідно накладної від 2.08.18, яка повинна бути оплачена відповідно до умов договору протягом 7-10 банківських днів з моменту прийомки товару відповідачем, 11-й банківський день припадає на 17.08.18, з якого і відліковується період прострочення оплати вартості поставленого товару, за який за змістом ст. 625 ЦК України позивач вправі вимагати сплати інфляційних втрат та 3 % річних.

За наведеного на підставі ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних підлягають задоволенню згідно вимог позивача на суми відповідно 47372,89 грн. та 11808,00 грн. за період прострочення оплати поставлених товарів з 17.08.18 по 2.04.19.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача у даній справі належить сума 689308,89 грн.

Судові витрати позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242,247-252 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Лісоіндустрія , м. Берегово на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрліспартнерство , м. Черкаси суму 689308,89 грн., включаючи: основний борг на суму 630128,00 грн.; 11808/,00 грн. - 3 % річних, 47372,89 грн. - інфляційних втрат та у відшкодування судових витрат 10339,63 грн.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 12.11.19

Суддя Ушак І.Г.