Рішення

від 12.11.2019 по справі 908/2316/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/173/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2019 Справа № 908/2316/19

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, поштова адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача: Приватного підприємства "Калина-Фарм", код ЄДРПОУ 31122162 (69035, м.Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 49, кв. 41)

про стягнення суми 7848,17 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" до відповідача: Приватного підприємства "Калина-Фарм" про стягнення суми 6313,88 грн. основного боргу, суми 318,51 грн. інфляційних втрат, суми 147,23 грн. - 3% річних, суми 1068,55 грн. пені, всього - суми 7848,17 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2316/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 02.09.2019 вищевказану позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.09.2019, після усунення позивачем недоліків, позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2316/19, присвоєний номер провадження 9/173/18, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Відповідачу надано строк для подання відзиву - не пізніше ніж до 04.10.2019.

12.11.2019 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 24.09.2002 між Концерном "Міські теплові мережі" та ПП Калина-Фарм був укладений договір № 2217 на постачання теплової енергії на об`єкт - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 49, приміщення 41,42, яке належить директору підприємства відповідача на праві приватної власності. У період з жовтня грудня 2017 по квітень 2018 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 6967,17 грн. Відповідач здійснив оплату частково - в розмірі 653,29 грн., у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 6313,88 грн. Крім того, відповідачу нараховано пеню в розмірі 1068,55 грн., а також 3 % річних в розмірі 147,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 318,51 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 та умовами договору № 2217 про постачання та використання теплової енергії від 24.09.2002.

Відповідач відзив на позов суду не надав. Про розгляд справи відповідача повідомлено належним чином.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Ухвала суду від 13.09.2019 про відкриття провадження у справі, яка направлена за адресою місцезнаходження відповідача, вказаною в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69035, м .Запоріжжя, вул. Перемоги, буд . 49 , кв . 41 , була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: за закінченням терміну зберігання .

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

24.09.2002 між Концерном "Міські теплові мережі" (теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємством "Калина-Фарм" (споживач, відповідач у справі) був укладений договір про постачання та використання теплової енергії № 2217, відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1).

В розділі 6 договору обумовлено порядок розрахунків. В пункті 6.4 сторони узгодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Договір набирає законної сили з моменту його підписання. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п.10.1,10.2).

Згідно з п.п. 3.2.2, 3.2.4, 3.2.10 договору Споживач зобов`язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативними актами. Письмово сповіщати Енергопостачальну організацію про зміну місцезнаходження, зміну користувачів приміщень Споживача не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного вище договору позивач у період з грудня 2017 по квітень 2018 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 8117,48 грн. (з урахуванням перерахунку - 6994,84 грн.), про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період, які разом із рахунками на оплату спожитої теплової енергії щомісячно направлялися позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв`язку. В примітках вищевказаних актів було вказано, що у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту, акт вважається погодженим.

Як слідує з позову та розрахунку основного боргу доданого до позову, споживач оплату спожитої теплової енергії відповідно до умов договору в повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати у квітні 2018 з якої суму 653,29 грн. було зараховано на погашення заборгованості за грудень 2017, виникло прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 6313,88 грн.

У листопаді 2018 на адресу ПП Калина-Фарм направлено лист від 28.11.2018 № 1586/09 з повідомленням про наявність заборгованості по договору № 2217 від 24.09.2002 у розмірі 6313,88 грн. та повторно направлено рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2017 по квітень 2018, а також акт звірки взаємних розрахунків.

Відповідач оформлені належним чином акти не повернув, письмових заперечень щодо їх підписання не надав.

Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2017 по квітень 2018 є погодженими, підтверджують обсяг відпущеної теплової енергії та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

В грудні 2018 року представниками Концерну МТМ складено Акт обстеження системи теплоспоживання від 05.12.2018, згідно з яким було встановлено, що система опалення нежитлового приміщення ПП Калина-Фарм за адресою: вул. Перемоги, 49, приміщ. 41,42 (експлуатується під аптеку) на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку відособлена від системи опалення житлового будинку.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-1V, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зі змісту ст.ст. 13, 14 ЦК України слідує, що цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.275, ч.6 ст.276 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до змісту ст. 24 зазначеного Закону основними обов`язками споживача теплової енергії є: додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з вимогою (претензією), надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Як встановлено судом, позивач у листопаді 2018 направив на адресу ПП Калина-Фарм лист від 28.11.2018 за вих. № 1586/09 з повідомленням про наявність заборгованості по договору № 2217 від 24.09.2002 у розмірі 6313,88 грн. та вимогою перерахувати заборгованість у відповідності до ст. 530 ЦК України у семиденний строк та повторно направлено рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за період з грудня 2017 по квітень 2018. Вказаний лист з додатками, згідно з описом вкладення з відбитком поштового штемпеля та фіскального чеку підприємства зв`язку, було направлено відповідачу 29.11.2018.

Оскільки умови укладеного сторонами договору не містять строку (терміну) остаточного виконання зобов`язання щомісячної оплати спожитої теплової енергії, строк виконання цього зобов`язання фактично не встановлений. Однак, приймаючи до уваги, направлення 29.11.2018 позивачем вищезазначеної вимоги про сплату заборгованості за спірний період: з грудня 2017 по квітень 2018, у розмірі 6313,88 грн., обов`язок зі сплати повинен був бути виконаний відповідачем у семиденний строк з дати отримання цієї вимоги. В даному випадку датою отримання вимоги, з урахуванням поштового пробігу в межах міста, є 01.12.2018, тому кінцевий термін оплати боргу настав 08.12.2018.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 6313,88 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 6313,88 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 1068,55 грн. пені, нарахованої за загальний період з 25.01.2018 по 25.11.2018.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.3.3 договору сторони передбачили, відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі 1% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи вищевикладені висновки суду щодо кінцевого терміну оплати суми заборгованості в розмірі 6313,88 грн., який настав 08.12.2018, прострочення з її оплати виникло 09.12.2018.

Судом відмовляється у задоволенні вимог про стягнення пені з огляду на недоведеність існування прострочення в період за який здійснено нарахування: з 25.01.2018 по 25.11.2018, оскільки обґрунтованим періодом нарахування в цій частині є період, починаючи з 09.12.2018.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 318,51 грн. втрат від інфляції за загальний період з лютого 2018 по листопад 2018 та суму 147,23 грн. - 3 % річних за загальний період 25.01.2018 по 31.12.2018.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо періоду прострочки, належна до стягнення сума 3% річних складає 11,96 грн. за період з 09.12.2018 по 31.12.2018. При цьому, здійснюючи перерахунок 3 % річних, суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу протягом якого на його думку мало місце прострочення (за межі визначеного позивачем кінцевого періоду нарахування).

У задоволенні вимог про стягнення втрат від інфляції судом відмовляється повністю з огляду на недоведеність існування прострочки в період, за який здійснено нарахування (лютий 2018 - листопад 2018), оскільки обґрунтованим періодом нарахування в цій частині є період, починаючи з грудня 2018.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Калина-Фарм" (69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 49, кв. 41, код ЄДРПОУ 31122162) на користь Концерну "Міські теплові мережі", код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; п/р зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 6313 (шість тисяч триста тринадцять) грн. 88 коп. основного боргу, суму 11 (одинадцять) грн. 96 коп. - 3 % річних.

Стягнути з Приватного підприємства "Калина-Фарм" (69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 49, кв. 41, код ЄДРПОУ 31122162) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; п/р № НОМЕР_2 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення складено та підписано 12.11.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва