Рішення

від 07.11.2019 по справі 909/894/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/894/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреко-Індастрі"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Транспортно-логістична компанія"

про стягнення заборгованості в сумі 5915 грн 00 коп.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укреко-Індастрі" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Транспортно-логістична компанія" про стягнення заборгованості в сумі 5915 грн 00 коп.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань стосовно оплати за вантажні перевезення.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.09.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 03.10.2019; встановлено сторонам відповідні строки для подачі суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

03.10.2019 розгляд справи відкладено на 07.11.2019, про що зазначено у протоколі судового засідання від 03.10.2019. Про дату та час розгляду справи сторони повідомлені ухвалами-повідомленнями від 03.10.2019.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з`являвся, однак 26.09.2019 та 15.10.2019 направив до суду заяви № 36 від 23.09.2019 (вх. № 16470/19) та № 37 від 10.10.2019 (вх. № 17635/19) про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`являвся, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Ухвали суду направлялись відповідачу на адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005680313 від 23.08.2019.

Направлені на адресу відповідача ухвали повернулися з відміткою Укрпошти "інші причини".

В разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача вважаються днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом в повній мірі забезпечено можливість реалізації сторонами процесуальних засобів захисту своїх прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності в судочинстві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

На підставі заявки на транспортно-експедиційні послуги від 27.05.2019 позивач (перевізник) зобов`язався доставити відповідачу (замовнику) вантаж (щепа паливна деревна) до пункту призначення за умови оплати 65 грн/ м куб з ПДВ.

У заявці сторони погодили місце завантаження: м. Новоград-Волинський, місце розвантаження: м. Львів, дата завантаження 28.05.2019.

Факт виконання перевезення підтверджує товарно-транспортна накладна № 0046 від 29.05.2019.

В подальшому сторонами підписано та скріплено їх печатками акт № ОУ-0000028 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.05.2019 на суму 5915 грн 00 коп.

18.07.2019 позивач направив на адресу відповідача претензію № 28 від 18.07.2019 про сплату коштів за вантажні перевезення. Як доказ, що підтверджує факт направлення вказаної претензії відповідачу позивачем подано: фіскальний чек, накладна, опис вкладення у цінний лист.

Відповіді на претензію відповідач не надав, борг не сплатив.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).

Вказане положення кореспондується з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України, ч. 3 ст. 909 ЦК України).

В контексті наведеного суд прийшов до висновку, що в даному випадку між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору перевезення вантажу, підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором щодо перевезення вантажу позивач долучив акт здачі-прийняття робіт.

Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства (ст. 311 ГК України).

Сторони в акті погодили суму, яку повинен сплатити замовник перевізнику, а саме 5915 грн 00 коп.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

За даними Укрпошти, претензію про оплату (поштове відправлення № 3300302290231) відповідачем отримано 01.08.2019, відтак останнім днем строку сплати за надані послуги слід вважати 08.08.2019.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач надав відповідачу послуги із перевезення вантажу, який останній не оплатив.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в результаті неоплати отриманих послуг відповідач порушив укладений між сторонами договір, що спричинило виникнення боргу відповідача перед позивачем на суму 5915 грн 00 коп.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідач доводи позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню.

З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреко-Індастрі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Транспортно-логістична компанія" про стягнення заборгованості в сумі 5915 грн 00 коп. - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВВ Транспортно-логістична компанія" (вул. Незалежності, 29/10, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 41851873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укреко-Індастрі" (вул. Степана Бандери, 20, м. Рівне, 33014; ідентифікаційний код 37382388) - 5915 грн 00 коп. (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятнадцять грн 00 коп.) - заборгованості та 1921 грн 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.11.2019.

Суддя Т. В. Стефанів