Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/11877/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2019Справа № 910/11877/19

за позовом Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради

до Громадської організації "Центр інформації про права людини"

про стягнення 7446,27 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Центр інформації про права людини" про стягнення 7446,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору оренди нежитлового приміщення №2060 від 28.08.2015 не в повному обсязі оплатив орендну плату, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5604,03 грн., пеню у розмірі 1842,24 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на те, що у справі № 910/11877/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (орендодавець, позивач) та Громадською організацією "Центр інформації про права людини" (орендар, відповідач) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2060 (далі - Договір).

Згідно з п. п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення (надалі - майно) загальною площею 30 кв.м (номери на технічному плані: № 12 - 16,4 кв.м; № 13 - 3,4 кв.м; № 14 - 3,3 кв.м; № 15 - 1,6 кв.м; № 16 - 3 кв.м; № 17 - 2,3 кв.м), розташовані на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Коновальця, 5, що перебувають на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради. Вартість 1 кв.м майна (визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна) станом на 30.06.2015 складає 4856,68 грн. Напрям використання орендованого майна: розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Строк договору оренди встановлюється на два роки одинадцять місяців - з 28 серпня 2015 року по 27 липня 2018 року (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка майна була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди проводиться оцінка майна.

Згідно з п. 4.1 Договору орендна плата за цим договором визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що є власністю територіальної громади міста Рівного, затвердженої рішенням Рівненської міської ради і встановлюється в сумі 362,07 грн. в місяць (розрахунок додається).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця (п. п. 4.2 - 4.3 Договору).

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 8.1 Договору за недотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

У разі порушення пункту 2.3 договору, а саме, повернення орендованого майна пізніше встановленого строку, - відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення (п. 8.4 Договору).

Дослідивши зміст Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач всупереч умовам договору оренди нежитлового приміщення №2060 від 28.08.2015 не в повному обсязі оплатив орендну плату, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 5604,03 грн. та пеню у розмірі 1842,24 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як встановлено судом, між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Громадською організацією "Центр інформації про права людини" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2060 від 28.08.2015, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення (надалі - майно) загальною площею 30 кв.м (номери на технічному плані: № 12 - 16,4 кв.м; № 13 - 3,4 кв.м; № 14 - 3,3 кв.м; № 15 - 1,6 кв.м; № 16 - 3 кв.м; № 17 - 2,3 кв.м), розташовані на 1 поверсі будівлі за адресою: м. Рівне, вул. Коновальця, 5, що перебувають на балансі управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Зі змісту Договору, а саме, пункту 4.6 вбачається, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату по день фактичної передачі майна за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі.

Як встановлено судом, зазначене майно було повернуто позивачу 31.12.2018, що підтверджується Актом № 527 прийому-передачі нежитлового приміщення на вул. Є. Коновальця, 5.

Відповідно до Розрахунку орендної плати до договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Рівне, вул. Коновальця, 5 від 28.08.2015 розмір орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 2060 від 28.08.2015 складає 362,07 грн за місяць.

За змістом п. п. 4.2 - 4.3 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Орендна плата сплачується орендарем до 20 числа поточного місяця.

Відповідач, порушивши умови Договору, не сплатив орендну плату за період з жовтня 2017 року по грудень 2018 року в повному обсязі. Сума заборгованості за вказаний період з урахуванням ПДВ становить 5604,03 грн.

Так, позивач звертався до відповідача з претензією № 08-961 від 18.07.2019, у якій зазначив щодо необхідності сплати заборгованості з орендної плати у розмірі 5604,03 грн. та пені за несвоєчасну оплату заборгованості у розмірі 1842,24 грн. протягом п`яти днів з моменту отримання даного листа.

Однак, як зазначає позивач, відповідач вказану суму грошових коштів позивачу не сплатив.

Наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором за період з жовтня 2017 року по грудень 2018 року у розмірі 5604,03 грн по сплаті орендної плати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в частині вимог про стягнення боргу зі сплати орендної плати у розмірі 5604,03 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1842,24 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, кінцевої дати нарахування, зазначеної у розрахунку позивача та встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1842,24 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Центр інформації про права людини (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33 Б; ідентифікаційний код: 38405259) на користь Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 А; ідентифікаційний код: 26259563) основний борг у розмірі 5604 (п`ять тисяч шістсот чотири) грн 03 коп., пеню у розмірі 1842 (одна тисяча вісімсот сорок дві) грн 24 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева