Рішення

від 11.11.2019 по справі 910/12004/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.11.2019Справа № 910/12004/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн

до Товариства з обмеженою відповідальністю Стартрейдінг

про стягнення 51247,60 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Стартрейдінг про стягнення 51247,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки №231018 від 23.10.2018, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 19300 грн.

Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 30% річних в розмірі 12257,18 грн, пеню в сумі 14578,76 грн та інфляційні збитки в розмірі 5111,66 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 20.09.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 30.09.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.10.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 04.10.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19.

Станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051139848 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 11.09.2019.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стартрейдінг (відповідач, покупець) укладено Договір поставки №231018 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується у встановлені даним договором строки передати окремими партіями заморожену та охолоджену рибу/субпродукти або рибну продукцію (даті по тексту договору - товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти даний товар та сплатити його вартість (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, кількість ціна та вартість окремої партії товару, що поставляється за цим договором визначається за згодою сторін та вказується у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п.3.1 Договору, передача товару по договору здійснюється на умовах EXW - склад постачальника (INCOTERMS 2010). Адреса складу постачальника узгоджується сторонами додатково.

Право власності та ризики випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п.3.3 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що вартість договору визначається сумарною вартістю поставленого товару по договору протягом всього строку його дії.

Згідно з п.4.2 Договору, покупець зобов`язується здійснити оплату вартості кожної окремої партії товару протягом 7 (семи) календарних днів від дати підписання сторонами видаткової накладної.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.3 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, покупець зокрема зобов`язується оплатити отриманий товар в строки, передбачені п.4.2 даного договору.

У п.6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період існування заборгованості, за кожен календарний день прострочення платежу.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

За умовами п.9.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві товар, обумовлений договором на загальну суму 144300 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №273 від 31.12.2018. Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками обох сторін. Доказів щодо наявності спорів стосовно якості, кількості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Однак відповідач поставлений товар оплатив лише частково та з порушенням обумовлених договором строків, здійснивши оплати на загальну суму 125000 грн, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість в розмірі 19300 грн.

Доказів здійснення відповідачем повної оплати за поставлений товар матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в розмірі 19300 грн належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 19300 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

На підставі вказаних норм, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5111,66 грн. інфляційних втрат та 12257,118 грн тридцяти відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 30 відсотків річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, а також не враховано дефляцію, яка мала місце у спірні періоди, відтак здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги у цій частині та стягнути з відповідача 12257,18 грн 30% річних та 2314,87 грн інфляційних втрат.

Також, щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 14578,76 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У п.6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості окремої партії товару, покупець зобов`язується сплатити на користь постачальника пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період існування заборгованості, за кожен календарний день прострочення платежу.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано витяг з Договору про надання правової допомоги від 09.07.2019, укладеного із Адвокатом Шерстюк Ю.В., Додаткову угоду №1 від 09.07.2019, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 29.08.2019 та платіжне доручення №357 від 29.08.2019 на суму 10000 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із наданого позивачем Акту приймання-передачі наданих послуг №7 від 11.09.2019 вартість послуг адвоката із надання послуг становить 10000 грн.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Разом з тим, щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст.4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становить 1921 грн.

Враховуючи, розмір заявлених позивачем вимог в сумі 51247,60 грн, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору в сумі 1921 грн. покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Стартрейдінг (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 9, корпус 19; ідентифікаційний код 38390363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лайн (08131, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Мала кільцева, 30; ідентифікаційний код 37757097) 19300 (дев`ятнадцять тисяч триста) грн заборгованості, 12257 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 18 коп. 30% річних, 2314 (двi тисячi триста чотирнадцять) грн 87 коп. інфляційних втрат, 14578 (чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн 76 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 16 коп. та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 11.11.2019

Суддя Я.В. Маринченко