Рішення

від 16.10.2019 по справі 910/8158/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/8158/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання Зінчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гант Маркетинг"

про стягнення заборгованості 999 585,83 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Нестеришин Т.С.;

Від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ніра (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гант Маркетинг (далі - відповідач) про стягнення 999 585, 83 грн., з яких: 809 000 грн. - заборгованість з орендної плати за період з січня 2019 року по червень 2019 року; 127 603,21 грн. - заборгованість по відшкодуванню використаних комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, з яких: 116 778,97 грн. - заборгованість по відшкодуванню послуг з електропостачання, 3 991,74 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 6 832,50 грн. - заборгованість по відшкодування витрат по водопостачанню; 45 433,45 грн. пеня за прострочення сплати орендної плати за січень - червень 2019 року; 14 757,84 - інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати з січня 2019 року по травень 2019 року; 3 792,33 грн. - три проценти річних за прострочення сплати орендної плати з січня 2019 року по червень 2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови Договору оренди № 1 від 28.08.2018 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, визначеної Договором та відшкодування витрат відповідно до п. 3.3. Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ніра залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків.

16.07.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Судом встановлено, що позовна заява відповідає вимогам, викладеним у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, а подані матеріали є достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8158/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.08.2019.

Представник відповідача у підготовче засідання 21.08.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 09.09.2019.

Представник відповідача у підготовче засідання 09.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження по справі № 910/8158/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 30.09.2019.

25.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення.

Представник відповідача у підготовче засідання 30.09.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи № 910/8158/19 по суті на 16.10.2019.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 16.10.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень представника відповідача про причини неявки його представника в судові засідання 21.08.2019, 09.09.2019, 30.09.2019 та 16.10.2019, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвали Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, 21.08.2019, 09.09.2019 та 30.09.2019 були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61000, Харківська область, м. Харків, Сімферопольський провулок, буд. 6, оф. 102.

Однак, конверти з ухвалами Господарського суду міста Києва від 24.07.2019, 21.08.2019, були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки за закінченням строку зберігання свідчить про відмову відповідача отримати копію судового рішення за адресою його місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і вважається днем вручення відповідачу ухвал суду в силу положень п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 в справі № 911/1163/17.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 16.10.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НІРА (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія Вкатюша (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гант Маркетинг")

(далі - орендар) було укладено Договір оренди № 1, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендарю в тимчасове платне користування нежиле приміщення загальною площею 266 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (нова назва вул. Андрія Шептицького Митрополита) , буд . 10 (пункт 1.1. Договору).

Приміщення, яке надається в оренду є власністю Орендодавця - на підставі Акту прийому - передачі майнових прав № 1 від 22.08.2016 року (пункт 1.2. Договору)

Балансова вартість приміщення складає 1 253 848, 77 грн. і підлягає індексації згідно чинного законодавства України (пункт 1.4. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору приміщення передається Орендарю на підставі акту прийому - передачі приміщення, який сторони зобов`язуються підписати на протязі 7 (семи) робочих днів з дати підписання Договору.

Як встановлено пунктом 3.1. Договору Орендар використовує приміщення для розміщення закладу ресторанного господарства (кафе та/або ресторану) та здійснення господарської діяльності відповідно до статуту Орендаря.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується до 20 числа кожного місяця оплачувати або відшкодовувати Орендодавцю усі експлуатаційні послуги, пов`язані з обслуговуванням приміщення в розмірі, що визначається згідно показань лічильника, встановлених в приміщенні на підставі рахунків Орендодавця, до яких на вимогу Орендаря повинні бути додані копії рахунків відповідальних осіб і організації про вартість вказаних послуг. Послуги зв`язку сплачуються Орендарем шляхом укладення відповідних договорів з суб`єктами господарської діяльності, які надають такі послуги.

Строк оренди складає 2 (два) роки і 11 (одинадцять) місяців 29 (двадцять дев`ять) днів і починає свій відлік з моменту передачі приміщення за Актом прийому - передачі приміщення (пункт 4.1. Договору).

Сторони не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку оренди письмово повідомляють одна одну про свій намір продовжити строк користування приміщенням (пункт 4.2. Договору).

Згідно пункту 5.1. Договору Орендар зобов`язаний сплачувати плату за користування приміщенням в розмірі і в терміни, визначені цим Договором.

Відповідно до пункту 5.2. Договору орендна плата починає нараховуватись від дня, наступного за днем підписання сторонами акту прийому - передачі приміщення.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що місячна плата за оренду приміщення встановлюється у розмірі 264 000, 00 (двісті шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 44 000, 00 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, що на дату укладення даного Договору еквівалентно 9 527, 25 ( дев`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) доларів США 25 центів за домовленим курсом 1 долар США = 27, 71 грн.

Сторони погодили, що на початку кожного нового року оренди плата за оренду збільшується на 2% від суми, зазначеної в пункті 5.3. даного Договору (пункт 5.5. Договору).

Плата за оренду приміщення сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 10- числа поточного місяця. Плата за оренду сплачується Орендарем згідно з даним Договором (пункт 5.7. Договору).

Відповідно до пункту 5.8. Договору Орендодавець надає Орендарю орендні канікули, а саме: звільняє від орендної плати на період з 01 вересня 2018 року по 01 листопада 2018 року, з метою пристосування та підготовки приміщення для початку здійснення його господарської діяльності, визначеної законодавством та цим Договором. При цьому платежі встановлені а. 3.3. Договору нараховуються на умовах, встановлених цим Договором з дати отримання Орендарем приміщення за Актом приймання - передачі.

Згідно з пунктом 5.10. Договору в термін 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання даного Договору Орендар перераховує на рахунок Орендодавця гарантійний платіж у розмірі орендної плати за два місяці терміну оренди, згідно п.5.3. Договору. Гарантійний платіж, якщо сторони не домовляться про інше, враховується наступним чином, частина гарантійного платежу, що дорівнює вартості одного місяця оренди зараховується як сплата за оренду за місяць оренди, після спливу строку орендних канікул, частина гарантійного, що дорівнює вартості одного місяця оренди, зараховується як плата за останній місяць оренди.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором згідно чинного законодавства України (пункт 11.1. Договору).

У випадку затримання сплати орендної плати більше ніж на 10 (десять) робочих днів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, сплата якої затримується, за кожний день такої затримки. Сплата пені не виключає необхідності сплати основної суми заборгованості (пункт 11.2. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами (пункт 13.1. Договору).

Згідно з пунктом 17.1. Договору після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний повернути приміщення Орендодавцю. Повернення приміщення Орендодавцеві Орендарем здійснюється з одночасним підписання Акту повернення приміщення та відбувається в останній день строку дії Договору.

Як встановлено, пунктом 20.4. Договору всі повідомлення або повідомлення направляються за адресами сторін, вказаними в Договорі або за іншими адресами, які будуть повідомлені стороною. Кожна із сторін зобов`язується негайно інформувати іншу сторону про зміну адреси або телефонних номерів.

Пунктом 21.5. Договору передбачено, що акт приймання - передачі приміщення міститься в Додатку № 1 до Договору і є його невід`ємною частиною.

04.09.2018 року сторонами складено та підписано Акт прийому - передачі в оренду нежитлових приміщень, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 266 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Луначарського ( нова назва вул. Андрія Шептицького Митрополита ), буд. 10.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у відповідача наявна заборгованість за Договором оренди № 1 від 28.08.2018 орендної плати за період з січня 2019 року по червень 2019 року у розмірі 809 000, 00 грн., 127 603,21 грн. - заборгованість по відшкодуванню використаних комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, з яких: 116 778,97 грн. - заборгованість по відшкодуванню послуг з електропостачання, 3 991,74 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 6 832,50 грн. - заборгованість по відшкодування витрат по водопостачанню.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, за твердженнями позивача, виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати платежів за Договором оренди № 1 від 28.08.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, відшкодування комунальних послуг, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, остання, відповідно до ст.9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір оренди № 1 від 28.08.2018 як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним договором, який поєднує в собі риси договору оренди (найму), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та договору про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи (акт приймання-передачі від 04.09.2018) підтверджується факт передачі орендодавцем в оренду майна, що є об`єктом оренди за договором.

За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст.19 Закону встановлений обов`язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Порядок сплати орендної плати та інших платежів за договором № 1 від 28.08.2018

сторони визначили у розділі 3 договору (плата за оренду).

Як вже зазначалось судом, відповідно до пункту 5.2. Договору орендна плата починає нараховуватись від дня, наступного за днем підписання сторонами акту прийому - передачі приміщення.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що місячна плата за оренду приміщення встановлюється у розмірі 264 000, 00 (двісті шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 44 000, 00 (сорок чотири тисячі) гривень 00 копійок, що на дату укладення даного Договору еквівалентно 9 527, 25 ( дев`ять тисяч п`ятсот двадцять сім) доларів США 25 центів за домовленим курсом 1 долар США = 27, 71 грн.

Сторони погодили, що на початку кожного нового року оренди плата за оренду збільшується на 2% від суми, зазначеної в пункті 5.3. даного Договору (пункт 5.5. Договору).

Плата за оренду приміщення сплачується Орендарем щомісячно, не пізніше 10- числа поточного місяця. Плата за оренду сплачується Орендарем згідно з даним Договором (пункт 5.7. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар зобов`язується до 20 числа кожного місяця оплачувати або відшкодовувати Орендодавцю усі експлуатаційні послуги, пов`язані з обслуговуванням приміщення в розмірі, що визначається згідно показань лічильника, встановлених в приміщенні на підставі рахунків Орендодавця, до яких на вимогу Орендаря повинні бути додані копії рахунків відповідальних осіб і організації про вартість вказаних послуг. Послуги зв`язку сплачуються Орендарем шляхом укладення відповідних договорів з суб`єктами господарської діяльності, які надають такі послуги.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.3., 5.7. Договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату та інші платежі за договором щомісячно, не пізніше 10 - го поточного місяця.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 5.8. Договору Сторони встановили, що платежі, встановлені п. 3.3 Договору, нараховуються на умовах, встановлених цим Договором з дати отримання Орендарем за Актом приймання-передачі.

Постачання електричної енергії до приміщення здійснювалося ТОВ Київські енергетичні послуги . Факти надання у спірному періоді послуг з електропостачання Приміщення підтверджуються рахунками постачальника ТОВ Київські енергетичні послуги на оплату та рахунками - розшифровками у кожному місяці (за період жовтень 2018 року - червень 2019), показання засобу обліку (лічильник № 0050123 (вказаний лічильник електричної енергії вказаний в акті прийому-передачі в оренду нежитлових приміщень від 04.09.2018) за точкою обліку 34556016.00007, договором постачання електричної енергії №34556 від 28.09.2016 року, рахунками та актами наданих послуг на компенсацію за користування електроенергією і реактивною енергією, що виставлялися ТОВ Ніра ТОВ Гант Маркетинг щомісяця, банківськими виписками про оплату ТОВ Ніра вартості електричної реактивної енергії.

Всього за спірний період (з жовтня 2018 року по травень 2019 року включно) нараховано компенсації за користування електроенергією в сумі 362 745,34 грн. За цей період ТОВ Гант Маркетинг сплачено 245 966,37 грн., заборгованість складає 116 778, 97 грн.

Щодо нарахування експлуатаційних витрат у розмірі 3 991, 74 грн. та послуг з водопостачання у розмірі 6 832, 50 грн., суд зазначає наступне.

Надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, технічного зпечення електропостачання щодо приміщення здійснювалося Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-сервіс згідно договорів № 378-17 і 379-17 від 03.01.2017 року, копії яких наявні у матеріалах справи.

Факти надання у спірному періоді послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, технічного забезпечення електропостачання щодо приміщення підтверджуються щомісячними рахунками постачальника послуг - КП Житло-сервіс , рахунками та актами наданих послуг на компенсацію послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Всього за спірний період (з жовтня 2018 року по травень 2019 року включно) нараховано компенсації послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, технічного забезпечення електропостачання в сумі 10 495,99 грн. За цей період ТОВ Гант Маркетинг сплачено 6 504,25 грн., заборгованість складає 3 991,74 грн.

Крім того, надання послуг з водопостачання приміщення підтверджується щомісячними актами приймання-передачі послуг з розшифровками рахунків абонента, що надавалися ПАТ АК Київводоканал , актом обстеження водопостачання та відведення об`єкту № 173485, складеного ПАТ АК Київводоканал та особовий рахунок 354 110, по якому обліковується нарахування споживання холодної води в приміщенні в щомісячних розшифровках рахунків абонента, що надавалися ПАТ АК Київводоканал до актів приймання - передачі послуг водопостачання, рахунками та актами наданих послуг з компенсації послуг з водопостачання, що виставлялися ТОВ Ніра ТОВ Гант Маркетинг щомісяця, банківськими виписками про оплату ТОВ Ніра вартості послуг з водопостачання, копії яких наявні в матеріалах справи.

Всього за спірний період (з жовтня 2018 року по травень 2019 року включно) нараховано компенсації послуг з водопостачання в сумі 11 725,31 грн. За цей період ТОВ Гант Маркетинг сплачено 4 892,81 грн., заборгованість складає 6 832,50 грн.

Станом на 16.10.2019 заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 809 000 грн. (за період з січня 2019 року по червень 2019 року); 127 603,21 грн. - заборгованість по відшкодуванню використаних комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, з яких: 116 778, 97 грн. - заборгованість по відшкодуванню послуг з електропостачання, 3 991,74 грн. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 6 832,50 грн. - заборгованість по відшкодування витрат по водопостачанню.

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати орендної плати та інших платежів за договором є таким, що настав. Відповідачем доказів оплати вказаних платежів суду не надано, а матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати та інших платежів за Договором оренди № 1 від 28.08.2018 на загальну суму 936 603, 21 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 45 433, 45 грн., 14 757,84 грн. - інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати з січня 2019 року по травень 2019 року та 3% річних у розмірі 3 792,33 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2. Договору передбачено, що у випадку затримання сплати орендної плати більше ніж на 10 (десять) робочих днів, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, сплата якої затримується, за кожний день такої затримки. Сплата пені не виключає необхідності сплати основної суми заборгованості.

Відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати обумовлених договором платежів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку пені, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, внаслідок чого обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 45 433, 45 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 3 792, 33 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14 757,84 грн. з січня 2019 року по травень 2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті платежів за договором, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 3 792, 33 грн. за розрахунком позивача, який перевірено судом.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем платежів, які передбачені умовами укладеного між сторонами договору з урахуванням умов означеного правочину щодо їх оплати, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 3 707, 88 грн., оскільки позивачем невірно визначено періоди для нарахування інфляції та не враховано, що нарахування інфляційних втрат здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція), а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 757, 84 грн. підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Ніра .

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гант Маркетинг" (61000, Харківська область, м. Харків, Сімферопольський провулок, буд. 6, оф. 102; код ЄДРПОУ 40334313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 13; код ЄДРПОУ 19071304) 989 536, 87 грн. з яких: 809 000 (вісімсот дев`ять тисяч) грн. - заборгованість з орендної плати за період з січня 2019 року по червень 2019 року; 127 603 (сто двадцять сім тисяч шістсот три) грн. 21 коп. - заборгованість по відшкодуванню використаних комунальних послуг за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, з яких: 116 778 (сто шістнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 97 коп. - заборгованість по відшкодуванню послуг з електропостачання, 3 991 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 74 коп. - заборгованість по сплаті експлуатаційних витрат, 6 832 (шість тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 50 коп. - заборгованість по відшкодування витрат по водопостачанню; 45 433 (сорок п`ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 45 коп. пеня за прострочення сплати орендної плати за січень - червень 2019 року; 3 707 (три тисячі сімсот сімдесят сім) грн.. 88 коп. - інфляційні втрати за прострочення сплати орендної плати з січня 2019 року по травень 2019 року; 3 792 (три тисячі сімсот дев`яносто дві) грн. 33 коп. - три проценти річних за прострочення сплати орендної плати з січня 2019 року по червень 2019 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гант Маркетинг" (61000, Харківська область, м. Харків, Сімферопольський провулок, буд. 6, оф. 102; код ЄДРПОУ 40334313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 13; код ЄДРПОУ 19071304) судовий збір у розмірі 14 843 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок три) грн. 06 коп.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 11.11.2019 року.

Суддя М.Є.Літвінова