Рішення

від 05.11.2019 по справі 910/8127/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019Справа № 910/8127/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколаб ТзОВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ Груп"

про стягнення 4 665 549,64 грн.

Представники:

від позивача: Кочерга Д.О.

від відповідача: Кулигін А .Є .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Еколаб ТзОВ звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КАДЕ Груп про стягнення 4665549,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості обладнання за договором № 18/04-18 від 18.04.2018 в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3543854,38 грн., пеню у розмірі 655949,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 365017,00 грн. та 3% річних у розмірі 100728,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Еколаб ТзОВ залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документа (документів), що підтверджують повноваження представника позивача Падалки О.Б. як адвоката; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на ціну позову, категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 06.08.2019.

06.08.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У підготовче засідання 06.08.2019 прибули представники позивача та відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, судом задоволено вказане клопотання та оголошено перерву до 24.09.2019.

24.09.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позов, згідно з яким відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що відповідач отримане від позивача обладнання в подальшому поставив ТОВ БТС , однак, останнє не в повному обсязі оплатило відповідачеві вартість обладнання; крім того, поставлене позивачем обладнання було неналежної якості; відповідач просить зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат до 20%.

У підготовче засідання 24.09.2019 прибув представник позивача. Представники відповідача в підготовче засідання не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином. Представник позивача подав заяву, відповідно до якої повідомив про задоволення відповідачем частини вимог позивача у розмірі 100000,00 грн. після відкриття провадження у справі, а також заяву про розподіл судових витрат.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, судом відмовлено в його задоволенні.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 07.10.2019.

У підготовче засідання 07.10.2019 прибули представники позивача та відповідача. Представник відповідача подав додаткові документи, а представник позивача - відповідь на відзив, відповідно до якої позивач підтримує позовні вимоги.

У підготовчому засіданні 07.10.2019 оголошено перерву до 22.10.2019.

22.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої позивач повідомив про задоволення відповідачем частини вимог позивача у розмірі 50000,00 грн. після відкриття провадження у справі.

У підготовче засідання 22.10.2019 прибули представники позивача та відповідача. Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 22.10.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

За наслідками підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2019.

У судове засідання 05.11.2019 прибули представники сторін. Представник позивача подав доповнення до заяви про розподіл судових витрат, представник відповідача просив суд відкласти розгляд справи з метою мирного врегулювання спору.

Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання зважаючи на заперечення позивача, а також з огляду на процесуальні строки розгляду справи. При цьому, суд зазначає, що сторони вправі укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

У судовому засіданні 05.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №18/04-18 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує обладнання сателіти та станції змішування (вартість обладнання, його асортимент та кількість вказується в додатку №1 до договору, що складає його невід`ємну частину).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що вартість обладнання складає 4827880,30 грн.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться на підставі виставлених продавцем рахунків наступним чином: передоплата 10% - 482788,03 грн., оплата 20% - 965 576,06 грн., оплата 70% - 3379516,21 грн.

Згідно з п. 4.4. Договору датою доставки вважається дата, що вказана в товарній накладній.

Відповідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості обладнання згідно з п. б п. 3.1. Договору, покупець виплачує пеню у розмірі 0,5% від суми, що не оплачена, за коден день протермінування, однак, не більше 20% від суми несплати.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4650342,41 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р13556/1 від 21.05.2018 на суму 3036748,54 грн. та №Р13556/2 від 01.06.2018 на суму 1613593,87 грн.

Судом встановлено, що 19.04.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 482788,03 грн. з призначенням платежу - згідно з договором №18/04-18 від 18.04.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Судом встановлено, що в період з 28.07.2018 по 20.02.2019 відповідач сплатив позивачеві за Договором грошові кошти у розмірі 623700,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Судом встановлено, що 11.07.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн.; 26.07.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн.; 07.10.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн. Наведене підтверджується копією довідки АТ Сітібанк №191369/0401-1 та копією платіжного доручення №109 від 07.10.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості обладнання за договором № 18/04-18 від 18.04.2018 в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 3543854,38 грн., пеню у розмірі 655949,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 365017,00 грн. та 3% річних у розмірі 100728,92 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 150000,00 грн. підлягає закриттю, а інші позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата за цим договором проводиться на підставі виставлених продавцем рахунків наступним чином: передоплата 10% - 482788,03 грн., оплата 20% - 965 576,06 грн., оплата 70% - 3379516,21 грн.

Згідно з п. 4.4. Договору датою доставки вважається дата, що вказана в товарній накладній.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 4650342,41 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №Р13556/1 від 21.05.2018 на суму 3036748,54 грн. та №Р13556/2 від 01.06.2018 на суму 1613593,87 грн.

Як встановлено судом, 19.04.2018 відповідачем сплачено позивачеві грошові кошти у розмірі 482788,03 грн. з призначенням платежу - згідно з договором №18/04-18 від 18.04.2018, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Як встановлено судом, в період з 28.07.2018 по 20.02.2019 відповідач сплатив позивачеві за Договором грошові кошти у розмірі 623700,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.

Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовом відповідачем було сплачено позивачеві за Договором 1106488,03 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 11.07.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн.; 26.07.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн.; 07.10.2019 на виконання Договору відповідачем перераховано позивачеві 50000,00 грн. Наведене підтверджується копією довідки АТ Сітібанк №191369/0401-1 та копією платіжного доручення №109 від 07.10.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 150000,00 грн. після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 150000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості поставленого обладнання за Договором, в тому числі на суму 3393854,38 грн., не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 3393854,38 грн. (з урахуванням часткової оплати, здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі).

Щодо доводів про неналежну якість обладнання, поставленого за Договором, суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів у підтвердження вказаних обставин.

Позивачем також заявлено до стягнення 100782,92 грн. 3% річних та 365017,00 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено нарахування за період з першого дня прострочення за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 655949,34 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. Договору за несвоєчасну оплату вартості обладнання згідно з п. б п. 3.1. Договору, покупець виплачує пеню у розмірі 0,5% від суми, що не оплачена, за кожен день протермінування, однак, не більше 20% від суми несплати.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня; позивачем здійснено нарахування за період з першого дня прострочення за кожною накладною, з урахуванням часткових оплат, вказаний розрахунок є обґрунтованим, з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Водночас, відповідач просив зменшити розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Суд зазначає, що в силу ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд вправі зменшити лише розмір неустойки, а не розмір 3% річних та інфляційних втрат, які за своєю правовою природою не є неустойкою.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, що пеня підлягає стягненню за самий факт допущення порушень щодо несвоєчасної сплати вартості отриманого товару, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки. Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку тощо, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Саєнко Харенко" укладено Договір № 01-0925/19 про надання правової допомоги від 15.04.2019, відповідно до п. 1.1 якого на замовлення клієнта об`єднання зобов`язується здійснити надання правової допомоги щодо захисту прав і представництва клієнта та інших видів правової допомоги на умовах, що визначені цим договором та додатками до договору, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надання правової допомоги та фактичні витрати, понесені по виконанню цього договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що об`єднання може надавати усі види правової допомоги, передбачені чинним законодавством та правилами адвокатської етики, що можуть включати представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; будь-які інші види правової допомоги.

Відповідно до додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 15.04.2019 сторони погодили, що об`єднання зобов`язується здійснити надання правової допомоги з представництва інтересів та захист прав клієнта в Господарському суді міста Києва у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ КАДЕ Груп стосовно стягнення заборгованості за договором №18/04-18 від 18.04.2018. Сума гонорару складає 260000,00 грн. (розмір гонорару по кожному виду правової допомоги наведено в таблиці в додатку №1).

Судом встановлено, що 16.05.2019 позивач сплатив Адвокатському об`єднанню "Саєнко Харенко" грошові кошти у розмірі 102000,00 грн., що підтверджується поданою 05.11.2019 копію платіжного доручення №995 від 16.05.2019.

Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 102000 грн. з урахуванням також приписів ст. 130 ГПК України щодо присудження стягнення понесених позивачем витрат з відповідача у зв`язку з тим, що позивач не підтримує свої вимоги через задоволення таких вимог відповідачем після пред`явлення позову.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача просив зменшити розмір правничої допомоги до 7000,00 грн.

Разом з тим, з огляду на висновки суду щодо співмірності заявленої позивачем суми із складністю справи, ціною позову та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129, 130 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕ Груп" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 66; ідентифікаційний код: 37243546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколаб ТзОВ" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Квітки-Основ`яненка, 24-В; ідентифікаційний код: 30209776) основний борг у розмірі 3393854 (три мільйони триста дев`яносто три тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 100728 (сто тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 365017 (триста шістдесят п`ять тисяч сімнадцять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 655949 (шістсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 34 коп., судовий збір у розмірі 69983 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 24 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 102000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.11.2019

Суддя Ю.В. Картавцева