Ухвала

від 11.11.2019 по справі 914/1194/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.11.2019 р. Справа № 914/1194/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши заяву

позивача:релігійної організації Релігійна громада Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області, с. Дмитрів Радехівський район Львівська область, про відвід головуючого судді Сухович Ю. О., у справі за позовом: Релігійної організації Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області, с. Дмитрів Радехівський район Львівська область, до відповідача:Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області, с. Дмитрів Радехівський район Львівська область, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:релігійна організація Релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату в с. Дмитрів Радехівського району Львівської області, с. Дмитрів Радехівський район Львівська область, про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області № 18 від 09.06.2009. Представники учасників справи не викликались (не повідомлялись). Судові процедури.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов релігійної організації Релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області до Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Радехівського району Львівської області № 18 від 09.06.2009.

Ухвалою суду від 15.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.08.2019.

Підготовче засідання відкладалось на 10.09.2019 та на 03.10.2019. Окрім того, ухвалою суду від 10.09.2019 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача релігійну організацію Релігійну громаду Української православної церкви Київського патріархату в с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.

30 жовтня 2019 року позивачем заявлено відвід головуючому судді Сухович Ю. О. Ухвалою суду від 03.10.2019 зупинено провадження у справі до вирішення питання про відвід, справу передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, визначеному у порядку встановленому законом.

Ухвалою суду від 07.10.2019 (суддя Гоменюк З. П.) відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Сухович Ю.О.

Ухвалою суду від 08.10.2019 (суддя Сухович Ю. О.) поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.10.2019.

Ухвалою суду від 16.10.2019 повернуто без розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог , залишено без розгляду клопотання позивача про витребування доказів у відповідача, у КП ЛОР Червоноградське МБТІ та у ГУЮ у Львівській області, відмовлено у задоволенні усного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою представника третьої особи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019, явку представників учасників у справі у справі визнано на власний розсуд.

06 листопада 2011 року релігійною організації Релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області подано до суду заяву про відвід судді Сухович Ю. О. Заява про відвід судді подана з посиланням на пункт 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статтю 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, статтю 129 Конституції України, статтю 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

За загальним правилом, встановленим пунктом 8 статті 39 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому суд відзначає, що заяву позивача РО Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області про відвід головуючого судді Сухович Ю. О. (вх. № 45984/19 від 06.11.2019) викладено письмово, вона містить чіткі та зрозумілі аргументи на підтримку своїх доводів. З огляду на це, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення відводу.

Позиція заявника - релігійної організації Релігійної громади Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області.

Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо: є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

1) Суддя Сухович Ю. О. у судовому засіданні 16.10.2019 не задовольнила обґрунтованого клопотання позивача постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідача штрафу в сумі визначеній ст. 135 ГПК України.

2) Суддя Сухович Ю. О. у судовому засіданні 16.10.2019 після проголошення короткого тексту ухвали на усне клопотання представника позивача ОСОБА_1 про негайне надання належним чином завіреної копії проголошеної ухвали, в порушення п. 9 ст. 240 ГПК України, відмовила у цьому. Дана ухвала не була вручена представнику позивача ОСОБА_1 . негайно. До цього часу вступна та резолютивна частини ухвали від 16.10.2019 представнику позивача, не вручена. Тобто порушення є триваючим.

3) В порушення п. 5 ст. 185 ГПК України суд не з`ясувавши думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суді, постановив у нарадчій кімнаті ухвалу про призначення слухання у справі по суті на 06.11.2019 без з`ясування думки сторін щодо дати призначення, чим порушив право сторін на справедливий і неупереджений суд.

4) Жодна із сторін не подавала заяви про розгляд справи за їх відсутності. Суддя Сухович Ю. О. п. 9 ухвали суду від 16.10.2019 без посилання на ГПК України визнала явку сторін на власний розсуд.

5) Суддя Сухович Ю. О. не задовільнила ряду клопотань позивача про витребування документів, котрі мають суттєве значення для справи.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами представник позивача висловив недовіру судді Господарського суду Львівської області Сухович Ю. О. та заявив їй відвід , так як вище наведені обставини викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючого судді та викликають побоювання у прийнятті нею справедливого рішення у справі. Відтак, заявник просить задовольнити подану заяву про відвід судді Сухович Ю. О. від розгляду даної справи.

При постановленні ухвали суд керувався таким.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ`єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Інститут відводу заінтересованих в результаті справи суддів є гарантією об`єктивності дослідження фактичних обставин справи та вчинення інших процесуальних дій.

У контексті об`єктивного критерію … окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення Суду у справі Газета Україна-Центр проти України, no. 16695/04, від 15.07.2010).

Стаття 35 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для відводу судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Щодо першої та п`ятої підстав заявленого відводу, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 35 Господарського процесуального кодексу України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Так, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 № 6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

В пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 Про незалежність судової влади зазначено наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що перша та п`ята із заявлених позивачем підстав відводу є незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді. Відтак, для забезпечення належних прав та законних інтересів сторона наділена правом оскарження рішення у передбаченому процесуальним законом порядку.

Щодо другої підстави відводу, суд вказує наступне.

Відповідно до частини другої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі проголошення тільки скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Як встановлено з матеріалів справи, що стверджує і сам представник позивача у заяві про відвід, останнім заявлено усне клопотання про видачу належним чином завіреної копії ухвали (вступної та резолютивної частин) від 16.10.2019. Крім того, судом встановлено, що відповідної письмової заяви про видачу скороченої ухвали від 16.10.2019 до матеріалів справи стороною не подано.

Так, суд звертає увагу сторони, що нормами процесуального закону не надано чіткого визначення подання терміну негайно , однак за аналогією закону, що передбачається процесуальними нормами, зокрема у ч. 10 ст. 11 ГПК України, негайно - найкоротший термін протягом робочого дня, в який мають здійснюватися (відбуватися) відповідні дії, з моменту настання підстав для їх здійснення.

Беручи до уваги наведене, враховуючи те, що суддею Сухович Ю. О. як встановлено з ухвали суду від 06.11.2019 було повідомлено про час, коли представник заявника може отримати відповідну копію скороченої ухвали від 16.10.2019, однак за отримання такої ухвали до суду у визначений судом час представник сторони не з`явився.

Отже, з аналізу наведеного суд дійшов висновку, що 2 підстава викладена у заяві про відвід судді Сухович Ю. О. є безпідставною.

Більше того, у своїй заяві про відвід заявник вказує про порушення п. 9 ст. 240 ГПК України (абз. 6 тексту заяви, а.с. 168), адже відповідна ухвала суду від 16.10.2019 була проголошена негайно після постановлення, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.10.2019 та звукозаписом судового засідання від 16.10.2019.

Щодо третьої підстави відводу, суд зазначає наступне.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Згідно з частиною третьою статті 198 Господарського процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Самі лише дії суду, які полягали у непогодженні дати наступного судового засідання, враховуючи зайнятість залів судових засідань, а також враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки для розгляду справи, не свідчать про порушення права сторін на справедливий і неупереджений суд. Вказане, на переконання суду, жодним чином не свідчить про незаконність дій суду та порушення цим прав сторони.

Отже, наведене дає підстави вважати, що заявлена підстава відводу не може вважатись обґрунтованою та такою, що дає підстави вважати дії суду неупередженими.

Щодо четвертої підстави заявленого відводу, суд вказує таке.

Частинами першою та другою статті 8 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Будь-яка особа має право бути присутньою у відкритому судовому засіданні. Від особи, яка бажає бути присутньою у судовому засіданні, забороняється вимагати будь-які документи, крім документа, що посвідчує особу.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відтак, розглянувши четверту заявлену підставу відводу, суд вказує, що посилання заявника про те, що жодною із сторін не подавалось заяв про розгляд справи за їх відсутності та визнання явки представників учасників у справі необов`язкою, жодним чином не співвідносяться, адже містять різні за змістом визначення обставини та не можуть бути поєднані, більше того одна не може бути підставою для виникнення чи не виникнення іншої.

Отже, викликані позивачем сумніви щодо 4 підстави заявленого відводу є безпідставними, а обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, можуть підтверджувати різні факти, а не бути об`єднані на підтвердженні одних і ти же обставин.

В доповнення до наведеного, суд звертає увагу на необхідність дотримання частини третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України. Так, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Натомість, позивачем заявлено відвід із пропуском наведених у цій статті строків, адже у поданій заяві про відвід заявлені підстави, які стали відомі стороні 16.10.2019. Отже, заявник не скористався своїм законним правом на подання відповідної заяви про відвід судді у передбачені законом строки, тобто не пізніше двох днів після 16.10.2019.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України (Заява №33949/02) від 09.11.2006 зазначено: стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного . Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Враховуючи усе наведене вище у сукупності, зважаючи на необґрунтованість заявлених обставин як підстав відводу, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Сухович Ю. О.

Керуючись ст.ст. 35, 36, 38, 39, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви релігійної організації Релігійна громада Української греко-католицької церкви у с. Дмитрів Радехівського району Львівської області про відвід судді Сухович Ю. О. (вх. № 45984/19 від 06.11.2019) від розгляду даної справи - відмовити.

2. Справу № 914/1194/19 повернути раніше визначеному складу суду - для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Трускавецький В.П.