Рішення

від 04.11.2019 по справі 922/3533/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3533/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків, в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25", м. Харків про виселення, повернення майна за участю представників:

прокурора - Захарова Н.О., службове посвідчення № 032956 від 10.04.2015;

першого позивача - Амельченко С.О., довіреність № 142 від 02.07.2019;

другого позивача - не з`явився;

відповідача - Селезень С.В., довіреність № 1750 від 03.07.2017; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ПТ № 2267 від 24.07.2018;

третьої особи - Чулков Д.І., дов. № 04/17-44 від 16.01.2019.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків, в особі Міністерства освіти і науки України, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25", м. Харків, про виселення ТОВ "Сателіт-25" з нежитлового приміщення не першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку загальною площею 154,5 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10, та зобов`язати ТОВ "Сателіт-25" повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області нежитлове приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку загальною площею 154,5 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09.01.2019 відкрито провадження у справі № 922/3533/18 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04.02.2019 об 11:50 год.

04.03.2019 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позовну заяву (вх. 5478), в якому, наголошуючи на своєму переважному праві добросовісного орендаря на продовження дії договору, яким останній скористався, заздалегідь звернувшись до орендодавця направивши 23.08.2017 року на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області лист-пропозицію щодо продовження договору оренди № 5303-Н/1 строком на 5 років. Відповідач зазначає, що ним дотримано процедуру реалізації такого права, натомість відповідач безпідставно відмовляється від укладення відповідної додаткової угоди. Окрім цього, відповідач зазначає, що протягом року, після закінчення 01.10.2017 терміну дії додаткової угоди №3 від 28.07.2016 до Договору оренди №5303-Н/1 від орендодавця, балансоутримувача на адресу орендаря не надходило жодних заяв про припинення вказаного договору оренди, а навпаки, договір оренди виконувався сторонами належним чином, орендар своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату та інші обов`язкові платежі й відкрито користувався орендованим нежитловим приміщенням, а орендодавець, балансоутримувач приймали орендну плату та не створювали жодних перешкод щодо належного виконання умов договору. Таким чином, вважає, що договір оренди за №5303-Н/1 від 01.11.2012, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та TOB Сателіт-25 є продовженим до 01.10.2022, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Протокольною ухвалою від 04.03.2019 повернуто без розгляду прокурору заяву про виправлення технічної помилки (вх. № 5511).

Ухвалою господарського суду від 04.03.2019 провадження у справі 922/3533/18 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 922/3412/18.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2019 провадження у справі № 922/3533/18 поновлено. Призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні на 07.10.2019 о 14:15 год.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3533/18 до судового розгляду по суті на 08.10.2019 о 12:00 год.

Протокольними ухвалами від 08.10.2019, 22.10.2019 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 04.11.2019 прокурор, представник першого позивача та третя особа позов підтримали, наполягали на його задоволенні. При цьому балансоутримувач (3-я особа) наголошує, що планує використовувати вказане приміщення особисто з метою розміщення в них юридичного відділу та не планується передача спірних в оренду.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2019 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.11.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01.11.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" було укладено Договір оренди № 4303-Н, згідно умов якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку загальною площею 145,3 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10, що знаходиться на балансі Харківського національного університету радіоелектроніки (балансоутримувач), вартістю згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 01.09.2012 - 682200,00 грн. (надалі - договір).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарня).

Відповідно до п. 10.1. договір було укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє до 01.10.2015.

Додатковою угодою № 1 від 05.04.2016 до договору оренди № 5303-Н було внесено зміни до п.1.1 розділу 1 "Предмет договору": змінено площу орендованого приміщення - 154,5 кв.м, а також змінено вартість оцінки майна, яка становить за незалежною оцінкою 1334900,00 грн. без ПДВ.

Додатковою угодою № 2 від 05.04.2016 до договору оренди № 5303-Н було внесено зміни до п.10.1. розділу 10 договору, виклавши зміст п. 10.1 наступним чином: строк дії договору продовжено строком на 1 рік, тобто до 01.10.2016.

Додатковою угодою № 3 від 28.07.2016 до договору оренди № 5303-Н/1 було внесено зміни до п.10.1. Розділу 10 "Строк чинності, умови зміні та припинення Договору", а саме строк дії договору продовжено на 1 рік, тобто до 01.10.2017.

За твердженнями орендодавця та балансоутримвача (3-ї особи) додатковою угодою № 3 від 28.07.2016 строк дії договору було продовжено до 01.10.2017; при цьому сторонами договору узгоджено дію договору протягом року. Зважаючи на те, що протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору (з 01.10.2017 по 01.11.2017) жодна із сторін не заявила про припинення дії договору, його було продовжено на строк 1 (один) рік до 01.10.2018.

Разом з тим, у червні 2017 року балансоутримувачем було ініційовано рішення про необхідність використання орендованого майна для власних потреб.

Так, Харківським національним університетом радіоелектроніки було направлено до орендаря ТОВ "Сателіт-25" листа № 04/27-1508 від 29.06.2017 з попередженням про намір університету використовувати зазначені у договорі приміщення у власних потребах після закінчення терміну дії договору.

27.07.2017 Міністерством освіти і науки України, як власником державного майна, було повідомлено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавця), ТОВ "Сателіт-25" (орендаря) та Харківський національний університет радіоелектроніки (балансоутримувача), що у подальшому спірний договір оренди продовжено не буде, оскільки власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Листом № 43-4846 від 12.09.2017 перший позивач направляв на адресу відповідача лист Міністерства освіти і науки України від 27.07.2017 № 1/11-7538 щодо припинення дії договору оренди № 5303-Н/1 від 01.11.2012.

В свою чергу, листом від 31.10.2017 Харківський національний університет радіоелектроніки, попереджав про намір припинити договір оренди та просив негайно звільнити орендовані приміщення.

При цьому, у подальшому першим позивачем на адресу ТОВ "Сателіт-25" направлено листи № 43-6560 від 10.10.2018, № 43-6959 від 26.10.2018 та № 43-7118 від 31.10.2018, в яких повідомлено, що договір оренди № 5303-Н/1 від 01.11.2012 продовжено не буде та надані три примірники актів прийому-передачі нерухомого майна.

Як зазначає перший позивач, орендарем факт припинення дії договору оренди не визнається, акти приймання-передачі не підписано та спірне майно не звільнено, що підтверджується листом № 24-ЮРП від 24.10.2018. Таким чином, як вказує перший позивач, на теперішній час, нерухоме майно, що є предметом договору оренди від 01.11.201, перебуває у користуванні відповідача без належних на те правових підстав, що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків, та Міністерства освіти і науки України до господарського суду Харківської області з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Необхідність захисту економічних інтересів держави у цьому випадку зумовлена тим, що внаслідок перебування спірного майна у відповідача без достатніх правових підстав, державний навчальний заклад позбавлений можливості використовувати майно, яке передане йому в оперативне управління для освітніх потреб.

З огляду на те, що органами, уповноваженими державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не вжито заходів щодо захисту державного майна від нецільового використання, у прокурора наявні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Звернення прокурора до суду з цим позовом спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу в оренду державної власності.

Підставами для представництва інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою управляти майном та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є неналежне забезпечення повернення майна Міністерством освіти і науки України та РВ ФДМУ по Харківській області.

Міністерство освіти і науки України та РВ ФДМУ по Харківській області на час подання прокуратурою позову до суду з вимогами або позовом про виселення, повернення приміщення до цих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав не зверталися, що призводить до порушень інтересів держави в галузі освіти, необхідність захисту яких покладено на прокуратуру.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України та РВ ФДМУ по Харківській області не здійснили захист законних інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Розглядаючи вимоги прокурора по суті, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що додатковою угодою № 3 від 28.07.2016 до договору оренди № 5303-Н/1 строк дії договору було продовжено на 1 рік, тобто до 01.10.2017.

Належних доказів повідомлення орендодавця, в порядку приписів ч. 4 ст. 284 ЦК України, орендаря про припинення спірного договору оренди у період з 02.10.2017 по 01.11.2017 до матеріалів справи не надано, а відтак суд визнає що договір № 5303-Н/1 від 01.11.2012 було автоматично продовжено на один рік до 01.10.2018 року.

Відповідно до ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється, зокрема, у разі, закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно матеріалами справи підтверджено, що балансоутримувачем (3-я особа) було ініційовано у 2017 році питання необхідності використання орендованого відповідачем майна для власних потреб.

Частиною 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що після закінчення терміну договору оренди, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Аналогічні за змістом норми щодо переважного права на продовження строку оренди містить ст. 285 ГК України та ст. 777 ЦК України.

Як встановлено судом, з аналізу листів: Харківського національного університету радіоелектроніки № 04/27-2046 від 31.10.2017, яким орендаря було повідомлено про припинення дії договору; Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 43-4846 від 12.09.17, яким направлено на адресу орендаря лист Міністерства освіти і науки України про припинення дії договору (від 27.07.2017), оскільки власник має намір використовувати майно для власних потреб, які мають належні докази направлення та вручення їх орендарю, вбачається та визнається судом, що станом на вересень 2017 року орендар був обізнаний та належним чином повідомлений, що у майбутньому договір оренди продовжено не буде. Що також підтверджується й листом самого орендаря від 05.09.2017 № 27-ф, в якому останнім підтверджено отримання повідомлення від Міністерства освіти і науки України про те, що у майбутньому договір оренди продовжено не буде, оскільки власник має намір використовувати майно для власних потреб.

Таким чином, суд визнає, що орендар був повідомлений належним чином про намір використовувати орендоване майно для власних потреб балансоутримувача; таке повідомлення було реалізовано більше ніж за три місяці до закінчення дії договору оренди (до 01.07.2018).

Враховуючи наявність у балансоутримувача та власника майна заперечень щодо продовження дії спірного договору оренди, у зв`язку з необхідністю орендованих приміщень балансоутримувачу для власних потреб, належного здійснення орендодавцем повідомлення про заперечення щодо продовження дії договору оренди після 01.10.2018, виражених у строк протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, суд дійшов висновку, що у відповідності до положень ст. 284 ГК України, ст. 764 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.6. договору оренди, дія останнього не продовжилась (не пролонгувалась), а припинилась з 01.10.2018, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 та постановою Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 922/3412/18 за позовом ТОВ "Сателіт-25" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, відмовлено ТОВ "Сателіт-25" у позові про визнання договору оренди № 5303-Н/1 від 01.11.2012, укладеним між позивачем та відповідачем, продовженим до 01.10.2022.

Верховний Суд у постанові зауважив, що передбачене положеннями ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" переважне право на укладення договору оренди на новий строк має місце, коли є інші особи, які також виражають намір укласти договір оренди. Оскільки обставинами справи підтверджується наявність у балансоутримувача наміру використовувати предмет договору оренди для власних потреб, у орендаря відсутнє будь-яке право на укладення/продовження дії договору оренди поза волею володільця майна.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає, або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

У п. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Пунктами 10.9-10.10 договору оренди № 5303-Н/1 сторони визначили, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу з участю орендодавця. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за участю балансоутримувача. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч.1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Суд зазначає, що станом на дату розгляду даного спору, матеріали справи не містять доказів виселення відповідача з займаних орендованих приміщень та повернення спірного майна орендодавцю.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджена відсутність у відповідача законних підстав для користування об`єктом оренди - нежитловими приміщеннями першого поверху 4-х поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 145,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10, після закінчення строку договору оренди № 5303-Н/1 - з 01.10.2018, то вимога прокурора про виселення відповідача з займаних приміщень є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Як випливає із з`ясованих обставин справи, договір оренди № 5303-Н/1 від 01.11.2012 укладено регіональним відділенням ФДМУ (як орендодавцем) і ТОВ "Сатіліт-25" (як орендарем). Харківський національний університет радіоелектроніки, м. Харків, стороною в Договорі оренди (орендодавцем, наймодавцем) ні на час укладення цього договору, ані в подальшому не виступали; що ж до перебування спірного майна на його балансі, то баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на певну дату, і він не визначає підстав знаходження майна у власності чи володінні підприємства (організації). Статус балансоутримувача майна не наділяв третю особу належним виключно орендодавцеві за договором оренди правом витребування у той чи інший спосіб (у тому числі шляхом виселення) такого майна у орендаря.

Зокрема, суд звертає увагу на ті законодавчі приписи (частина перша статті 785 ЦК України, частина перша статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), якими передбачено повернення об`єкту найму (оренди) саме наймодавцеві (орендодавцеві), а не будь-якій іншій особі, у т.ч. балансоутримувачу - організації (підприємству), на балансі якого обліковується майно.

Таким чином, вимога прокурора про зобов`язання повернення орендованого майна саме орендодавцю - Регіональному відділення Фонду державного майна по Харківській області, а не балансоутримувачу - Харківському національному університету радіоелектроніки, є законною та обґрунтованою, а тому, такою, що підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі № 915/1002/16.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 80 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений прокуратурою Харківської області судовий збір, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 52, код ЄДРПОУ 24342923) з нежитлового приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку, загальною площею 154,5 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 52, код ЄДРПОУ 24342923) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, 1, код ЄДРПОУ 23148337) нежитлове приміщення на першому поверсі 4-х поверхової будівлі гуртожитку загальною площею 154,5 кв. м., розташоване за адресою: м. Харків, вул. Бакуліна, 10.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сателіт-25" (61038, м. Харків, вул. Халтуріна, 52, код ЄДРПОУ 24342923) на користь прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 21785,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено 11.11.2019

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3533/18