Рішення

від 11.11.2019 по справі 922/2235/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2235/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А) , 2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення 99020,67 грн за участю

представників:

від позивача - Гвоздь А.М., довіреність №7554-К-О від 27.12.2016;

від відповідача 1 - не прибув;

від відповідача 2 - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Харківської області від Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" надійшла позовна заява до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" та 2. ОСОБА_1 , згідно вимог якої з відповідачів заявлено до солідарного стягнення заборгованість за кредитним договором б/н від 16.04.2018 в розмірі 99020,67 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн.; суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн.; суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 13648,21 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2235/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 09.10.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 29.10.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 29.10.2019 відкладено розгляд справи по суті на 11.11.2019 о 12:00.

Позивач в судове засідання 11.11.2019 прибув, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути солідарного з відповідачів заборгованість за договором б/н від 16.04.2018 в розмірі 99020,67 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн.; суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн.; суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 13648,21 грн.

Відповідачі 1, 2 в судове засідання 11.11.2019 своїх повноважних представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про розгляд даної справи повідомлялися своєчасно та належним чином, проте ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 повернулися на адресу суду без доказів вручення з довідками відділення поштового зв`язку в яких зазначена причина повернення щодо відповідача 1 "повернуто: за закінченням встановленого строку зберігання", щодо відповідача 2 "повернуто: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

На підставі викладеного, суд вважає відповідачів такими, що були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, враховуючи закінчення процесуального строку на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також беручи до уваги те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 11.11.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" (надалі - відповідач 1, позичальник) через систему інтерент-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ". (а.с. 22-23).

Відповідно до змісту вищевказаної Анкети-заяви, позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги "КУБ", (надалі - Умови), розміщених в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті АТ КБ "ПриватБанк" - http://privatbank.ua., та прийняв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах. (а.с. 24-29).

Згідно з частиною 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо ця форма для даного виду договору не вимагається.

Таким чином, між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір б/н від 16.04.2018, який є договором приєднання та складається із зазначеної Анкети-заяви та Умов.

Пунктом 3.2.8.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта, в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24.

Відповідно до п. 3.2.8.2. Умов, розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50.000,00 грн. до 1.000 000,00 грн.

Враховуючи положення пункту 3.2.8.1 Умов, сторони дійшли згоди та визначили, що істотними умовами кредитного договору є наступні:

- пункт 1.1. Вид кредиту: строковий;

- пункт 1.2. Розмір кредиту: визначається ПриватБанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua.;

- пункт 1.3. Строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів;

- пункт п. 1.4. Проценти (комісія) за користування кредитом: 2 % в місяць від поточного розміру кредиту;

- пункт 1.5. Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в якій було здійснено видачу коштів.

Одночасно сторони погодили, що укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг.

Пунктом 3.2.8.3.1. Умов передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених в Заяві.

Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3 Умов, клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в Заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

Крім того, відповідно до пунктів 3.2.8.5.2. та 3.2.8.5.3. Умов, відповідач 1 взяв на себе зобов`язання оплатити проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно з п. 3.2.8.3.2., а також повернути кредит у терміни і в сумах, які встановлено в пунктах 3.2.8.3.1., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., та зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 16.04.2018 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач, кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач 2, поручитель), було укладено договір поруки №POR1523878378264 (а.с. 33-34).

Відповідно до п.1.1. вищевказаного договору, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" зобов`язань за угодами-приєднання до:

1.1.1. розділу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом:

- за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0 % (два) відсотка від суми кредиту щомісяця;

- за період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.5.3. Угоди 1 - 4,0 % (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця;

б) кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1.

Пунктом 1.2. вищевказаного договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

За умовами п. 1.5. договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою 1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 4.1. договору поруки сторони дійшли згоди стосовно того, що порука припиняється через 15 років після укладення Договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за Угодою 1 цей договір припиняє свою дію.

Враховуючи вищевикладене, позивачем у позовній заяві наголошено про те, що останнім виконано взяті на себе зобов`язання та надано позичальнику кредит в порядку та розмірі, що визначені умовами договору. Однак, в порушення зобов`язань за договором щодо своєчасного повернення суми кредиту, за позичальником утворилась заборгованість, яка складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн.; суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн.; суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 13648,21 грн., що на час звернення до господарського суду з позовом залишається несплаченою.

При цьому, позивачем в судовому засіданні зауважено про те, що з метою врегулювання спору в досудовому порядку, останнім було направлено на адреси відповідачів повідомлення з вимогою сплатити грошові кошти в рахунок погашення наявної заборгованості, проте вказане повідомлення з боку відповідачів залишилося без відповіді та задоволення.

Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між Акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" договір б/н від 16.04.2018 за своєю правовою природою є кредитним договором.

За приписами частини 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача 1 № НОМЕР_1 кредитні кошти у розмірі 100.000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 31).

Разом з тим, зі змісту вказаної виписки вбачається, що відповідачем 1 вчинялися дії щодо погашення наявної перед позивачем суми заборгованості за кредитом, однак повернення суми кредиту відповідачем 1 було здійснено частково в розмірі 36852,95 грн., з урахуванням чого, несплаченою залишається сума заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем 1, згідно з вимогами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не подано належних та допустимих доказів належної та своєчасної оплати вказаної заборгованості, як і не подано доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували її наявність.

З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи належних доказів виконання відповідачем 1 зобов`язань за договором щодо повернення тіла кредиту в порядку та строки, визначені умовами договору, а також враховуючи приписи ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої позивачем до солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн. та суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи з аналізу наведених вище положень законодавства, господарський суд зауважує, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є як повернення наданих кредитних коштів, так і отримання відсотків за їх користування, і ця умова є істотним фактором при наданні кредиту.

Пунктом 3.2.8.3.3. Умов визначено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому у пункті 1.6. Заяви.

Відповідно до пункту 1.6. Заяви, сторони погодили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5. цієї Заяви, проценти за користування кредитом становлять 4% на місяць від суми заборгованості.

Згідно з пунктом 3.2.8.9.7. Умов, розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в Заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

Згідно з пунктом 3.2.8.9. Умов, за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку по дат погашення кредиту згідно з п. 3.2.8.1., 3.2.8.2., 3.2.8.3., 3.2.8.3.1. цього договору, клієнт сплачує проценти у вигляді щомісячної комісії в розмірі, зазначеному в п. 3.2.8.3.2.

Відповідно до змісту п. 3.2.8.3.2. Умов, за користування послугою клієнт сплачує щомісяця проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії в розмірі, що зазначені в пункті 1.4. Заяви, тобто в розмірі 2 %.

При цьому, пунктом 3.2.8.9.2 Умов передбачено, що сплата процентів за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії, передбаченої пунктом 3.2.8.3.2. Умов, здійснюється в дати платежів, зазначені в Заяві, про що вказано у п. 3.2.8.3.1. Умов.

Перевіривши правомірність та правильність наданих позивачем нарахувань заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн. та суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн., суд встановив, що дані нарахування здійснені арифметично вірно, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим вимога позивача про солідарне стягнення вказаних сум заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до солідарного стягнення з відповідачів пені у розмірі 13648,21 грн., суд враховує таке.

Згідно з частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.2.8.10.1. Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати комісії за користування кредитом, передбаченої пунктами 3.2.8.3.2., 3.2.8.3.1. цього договору, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.9., 3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., цього договору, клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.8.10.3 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

Отже, вищевказаними положеннями Умов змінено загальне правило, визначене частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, щодо припинення нарахування пені через шість місяців, що відповідає чинному законодавству, зокрема, відповідній нормі, яка встановлює можливість змінити загальне правило, шляхом визначення інших умов договором.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені, суд встановив, що дані нарахування здійснені вірно, не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення пені у розмірі 13648,21 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених законом та договором умов для солідарного стягнення з відповідачів заявленої заборгованості, а відтак суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, код ЄДРПОУ 38279416) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 16.04.2018 в розмірі 99020,67 грн., що складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 63147,05 грн.; суми заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 8225,41 грн.; суми заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії у розмірі 14000,00 грн. та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 13648,21 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЦВ КМ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 192-А, код ЄДРПОУ 38279416) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору у розмірі 960,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "12" листопада 2019 р.

Суддя Г.І. Сальнікова