Рішення

від 11.11.2019 по справі 922/2866/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2866/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ПП "Еверест-Лідер", м. Кривий Ріг до ФОП Удовицького Олександра Олександровича, м. Харків про стягнення 30 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Еверест-Лідер", м. Кривий Ріг звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ФОП Удовицького Олександра Олександровича, м. Харків передоплату в сумі 30 000,00 грн. за не виконані роботи за договором про проведення ремонту №21/5 від 21.05.19р. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 06.09.19р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції. Встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив у п`ять днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачеві строк для подання заперечень у п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

17.09.19р. від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи, які судом долучено до матеріалів справи.

На час розгляду справи в матеріалах справи міститься копія ухвали суду від 06.09.19р. про відкриття провадження по справі, яка направлялась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та яка відповідає адресі, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, та повернулась до суду без вручення її уповноваженому представнику відповідача.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи й відсутність відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

21.05.18 року між сторонами було укладено договір №21/5 від 21.05.18р. на проведення ремонту.

У відповідності до пункту 1.1. Договору виконавець зобов`язується у відповідності з заявкою замовника: прийняти належний Замовнику верстат токарний 1М63 (шт.) іменований надалі - Верстат, на діагностику з метою виявлення несправностей в геометрії верстата і можливості їх усунення. За результатами діагностики скласти Дефектний Акт. Здійснити роботи по відновленню геометрії Станка. Після відновлення геометрії Станка скласти Акт перевірки технологічної точності. Після закінчення робіт сторони підписують Акт виконаних робіт.

Розділом 2 Договору передбачено вартість робіт. Так, у відповідності до п.п. 2.1.-2.2.2. Договору вартість робіт по відновленню геометрії верстата становить 30 000,00 грн. (Тридцять тисяч гривень). Оплата за Договором здійснюється з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник вносить попередню оплату в розмірі 30% від вартості робіт після підписання дефектного акту. Остаточна оплата здійснюється протягом 5-и календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

У відповідності до п.п. 3.1.-3.2. Договору ремонтні роботи будуть здійснюватися протягом 5-х календарних тижнів з моменту передоплати. Тривалість робіт становить 30 календарних днів.

21.05.2018р. сторонами складено та підписано Дефектний акт.

25.05.18р. позивачем, за виставленим відповідачем рахунком №3 від 21.05.18р., на підставі платіжного доручення №59 перераховано відповідачу 30000,00 грн. за ремонт станка.

Позивав звертався до відповідача з претензією від 23.07.19р. за вих. №1 щодо повернення суми перерахованої передоплати.

Дану претензію залишено відповідачем без відповіді.

Таким чином, оскільки відповідачем не повернуто позивачу суму попередньої оплати, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зі змісту укладеного між сторонами Договору №21/5 від 21.05.2018 року, судом встановлено, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч.2 ст.317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

В силу вимог частин першої та четвертої статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В даному випадку, сторонами у додатках до договору було визначено попередню оплату за договором підряду, яку позивач сплатив, що підтверджується матеріалами справи (а.с.15).

Отже з аналізу ст.854 ЦК України вбачається, що замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Проте, робота належним чином виконана не була, про що свідчить підписаний сторонами дефектний акт.

Частиною 6 статті 882 ЦК України визначено, що замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.

Відповідно до положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, в даному випадку відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з виконання підрядних робіт.

В матеріалах справи відсутні докази виконання підрядних робіт відповідачем належним чином та в установлений договором строк.

Таким чином позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 30 000,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у сумі 30 000,00 грн., суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30 000,00 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 509, 598, 610-612 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Удовицького Олександра Олександровича (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Еверест-Лідер" (50072, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Шмідта, буд. 6, код ЄДРПОУ 35747930) 30000,00 грн. передплати за договором та 1921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення складено та підписано 11.11.19р.

Суддя Л.В. Шарко