Ухвала

від 12.11.2019 по справі 923/966/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

12 листопада 2019 року Справа 923/966/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., без участі сторін, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" про забезпечення позову (зареєстровано за вх.№ 2023/19 від 11.11.2019)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД", м.Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ЛОГІСТИК", м.Херсон

про стягнення заборгованості в сумі 235 499, 96 грн за договором транспортно-експедиційного обслуговування

в с т а н о в и в:

11.11.2019 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від 06.11.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ЛОГІСТИК" про стягнення заборгованості в сумі 235 499, 96 грн за договором транспортно-експедиційного обслуговування № ТЕО-13 від 01.07.2017.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019, справу розподілено судді Литвиновій В.В.

Одночасно з поданням позову позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮА-ЛОПСТИК" (73003, Херсонська область, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 46, код ЄДРПОУ 39348181) та знаходяться на рахунках:

- № НОМЕР_1 в AT "Полтава-банк" (МФО 331489);

- № НОМЕР_2 в AT "АРТЕМ-БАНК" (МФО 300885);

- № НОМЕР_3 у AT "УкрСиббанк" (МФО 351005);

- № НОМЕР_2 у AT "АРТЕМ-БАНК" (МФО 30085);

- № НОМЕР_4 у AT "ОТП БАНК" (МФО 300528);

- № НОМЕР_5 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_6 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_7 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_8 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_9 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_10 в AT "УкрСиббанк" (МФО 351005);

- № НОМЕР_11 в AT "ПУМБ" (МФО 334851);

- № НОМЕР_12 у AT "ОТП БАНК" (МФО 300528);

- № НОМЕР_13 в AT "ПУМБ" (МФО 334851);

- № НОМЕР_14 в Казначейство України (МФО 899998);

- № НОМЕР_15 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_16 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_17 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_18 в Казначейство України (МФО 899998);

- № НОМЕР_19 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401);

- № НОМЕР_20 у AT КБ "ПРИВАТБАНК" (МФО 331401) та на будь-яких інших виявлених банківських рахунках Товариства з обмеженою

відповідальністю "ЮА-ЛОПСТИК" (73003, Херсонська область, місто Херсон, проспект Ушакова, будинок 46, код ЄДРПОУ 39348181) у банківських установах або банківських рахунках, які будуть відкриті в майбутньому, в межах суми стягнення у розмірі 235 499,96 (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять гривень 96 копійок.

Необхідність застосування заходів забезпечення полягає у наступному.

01.07.2017 між ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" та ТОВ "ЮА-ЛОПСТИК" укладено договір № ТЕО-13 транспортно-експедиційного обслуговування (далі - Договір). Відповідно до п. 2 Договору "Сторони Договору" ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" є Замовником, а ТОВ "ЮА-ЛОПСТИК" є Експедитором.

16.04.2019 при виконанні ТОВ "ЮА-ЛОПСТИК" замовлення № ЛВЛ 00003255 від 15.04.2018 було викрадено автомобіль, який виконував перевезення вантажу, з алкогольною продукцією, що належить ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД", на загальну вартість 924 114,24 грн.

29.05.2019 ТОВ "ЛВН ЛІМТЕД" та ТОВ "ЮА-ЛОПСТИК" підписали додаткову угоду № 1 (далі - Додаткова угода) до Договору відповідно до якої сторони погодили наступне:

"Враховуючи існуючі на момент підписання цієї Додаткової угоди претензійні вимоги Замовника до Експедитора, викладені у Претензії Замовника №118-4-19-1 вих.№ 09-18/0600 від 18.04.2019 року про відшкодування збитків в сумі 924 114,24 грн. (дев`ятсот двадцять чотири тисячі сто чотирнадцять) гривень 24 копійки за втрачений товар, організація перевезення якого здійснювалась Відповідачем у відповідності до Договору, а також: з огляду на визнання Експедитором зазначених вище Претензійних вимог Замовника в повному обсязі, та наявність кредиторської заборгованості Замовника перед Експедитором по договору, Сторони погодили:

1. Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, маючи одна до одної однорідні зустрічні вимоги по Договору строк виконання яких настав, Сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язанням по договору у сумі 300 000,00 (триста тисяч) гривень 00 копійок.

З моменту зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість Експедитора перед Замовником по Договору складає 624 114,24 (шістсот двадцять чотири тисячі сто чотирнадцять) гривень 24 копійки, заборгованість Замовника перед Експедитором по Договору складає 460 000,00 грн. (чотириста шістдесят тисяч) гривні 00 копійок.

2. Сторони погодили що залишок заборгованості який залишається після виконання п. 1 даної додаткової угоди Експедитор здійснює з дотриманням наступного графіка:

Черговість платежівСума збитків, грн.Строк оплати 1-й платіж 78014,28До 30.06.2019р. (включно) 2-й платіж 78014,28До 30.07.2019 р. (включно) 3-й платіж 78014,28До 30.08.2019р. (включно) 4-й платіж 78014,28До 30.09.2019 р. (включно) 5-й платіж 78014,28До 30.10.2019 р. (включно) 6-й платіж 78014,28До 30.11.2019 р. (включно) 7-й платіж 78014,28До 30.12.2019 р. (включно) 8-й платіж 78014,28До 30.01.2020 р. (включно)

З моменту підписання Додаткової угоди ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" лише один раз дотримався графіку передбаченого п. 2 Додаткової угоди та сплатив заборгованість по 1-шому платежу. В подальшому, починаючи з липня 2019 року ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" жодного разу не оплатив заборгованість по договору. Заборгованість зменшувалась лише за рахунок того що ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД", керуючись правами наданими ст. 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 601 ЦК України (далі - ЦК України) зменшувало заборгованість ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" перед ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог.

З моменту коли ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" почало використовувати свої права передбачені ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, а саме зараховувати зустрічні однорідні зобов`язання та зменшувати заборгованість ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" перед ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" за рахунок зустрічних однорідних вимог, які виникли на підставі договору та Додаткової угоди, ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" щомісячно зменшувало об`єм наданих послуг за договором, а станом на момент подання даної заяви взагалі припинило.

Так, у вересні 2019 року ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" організував перевезення вантажу лише 12 разів, а у жовтні 2019 року лише двічі: 09.10.2019 з міста Немирів в с. Зоря (Рівненська обл.) та 10.10.2019 з с. Зоря (Рівненська обл.) в м. Немирів, будь яких інших замовлень з 10.10.2019 до моменту подання даної заяви ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" для ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" не виконував і замовлення не приймав, хоча відповідні запити на здійснення/надання послуг з боку ТОВ "ЛВН ЛІМІТЕД" були.

Відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" є: "Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний)". Відтак, на думку заявника, відмова від прийняття до виконання замовлень по забезпеченню перевезень вантажів свідчить про те, що ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК" зупиняє свою операційну діяльність. Факт зупинення надання послуг по договору та не здійснення господарської діяльності не сприяє збільшенню майнових активів ТОВ "ЮА-ЛОГІСТИК", а навпаки свідчить про те що з часом вони зменшуватимуться.

Заявник зауважує, що з моменту підписання додаткової угоди до договору відповідач двічі змінив власників, керівників та один раз місцезнаходження.

Наведені вище обставини, ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків після підписання додаткової угоди, наявність заборгованості та можливість вільного розпорядження грошовими коштами, дозволяють заявнику дійти висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може утруднити чи зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду по суті спору.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Передбачивши різні види забезпечення позову, закон не встановлює конкретно, який вид в яких судових справах застосовується. Це питання вирішується судом за заявою заявника (особи, яка бере участь у справі), враховуючи причини, у зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, характер спірних правовідносин тощо.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру - про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиційного обслуговування № ТЕО-13 від 01.07.2017.

У даному випадку, заявник просить суд застосувати такий вид заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову 235 499, 96 грн., що містяться на банківських рахунках: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА-ЛОГІСТИК" відкритий в AT "Полтава-банк" рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в AT "АРТЕМ-БАНК" рахунок № НОМЕР_2 , відкриті у AT "УкрСиббанк" рахунки №№ UA НОМЕР_21 , НОМЕР_10 , відкриті в AT "ОТП БАНК" рахунки №№ НОМЕР_4 , UA НОМЕР_22 , відкриті в AT КБ "ПРИВАТБАНК" рахунки №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , UA НОМЕР_23 , UA НОМЕР_24 , UA НОМЕР_25 , UA НОМЕР_26 , UA НОМЕР_27 , відкриті в AT "ПУМБ" рахунки №№ НОМЕР_11 , UA НОМЕР_28 , відкриті в Казначействі України рахунки №№ 37515000260393, UA НОМЕР_29 .

Адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В даному випадку матеріали справи не містять належних доказів доля застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту.

Системний аналіз правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.

Так, єдиною підставою для вжиття таких заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що відповідач по справі ухиляється від виконання обов`язку з повернення коштів, здійснювати залік зарахування зустрічних однорідних вимог, припинення надання послуг по договору.

Суд зазначає, що вищезазначені обставини, на які позивач посилається як на підставу для забезпечення позову, можуть свідчити лише про ухилення відповідача по справі від виконання свої обов`язків за договором, проте будь-яким чином не свідчить про можливість ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення суду. До того ж зазначені обставини матеріалами справи не підтверджені, а зменшення руху коштів за тими чи іншими рахунками юридичної особи є її правом та обмежуватись будь-ким не може, оскільки протилежне свідчить про втручання в господарську діяльність такої особи.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову в даному випадку, свідчать лише про потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості в подальшому виконання рішення суду, що в свою чергу не можу бути підставою для забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову 235 499,96 грн., що містяться на вищевказаних банківських рахунках відповідача призведе до фактичного задоволення на певний час позовних вимог з огляду на позбавлення відповідача права на час розгляду справи розпоряджатись такими грошовими коштами, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 39 справи "Устименко проти України" принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Саме до цього й може призвести задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" про забезпечення позову без з`ясування обставин справи по суті спору та без дослідження і надання правової оцінки наданих учасниками спору доказів по справі.

Крім цього, накладення арешту на вищевказані рахунки відповідача ставить під загрозу здійснення ним господарської діяльності, внаслідок позбавлення можливості розпорядження обіговими коштами, і призведе до неможливості сплати податків до бюджетів всіх рівнів, виплати заробітної плати тощо.

За таких обставин та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 42, 46, 136, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

1.В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД" про забезпечення позову (зареєстровано за вх.№ 2023/19 від 11.11.2019) відмовити.

2.Копію ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛВН ЛІМІТЕД".

Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів в порядку ст. 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2019

Суддя В.В.Литвинова