Рішення

від 04.11.2019 по справі 924/810/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2019 р. Справа № 924/810/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-М Буд", Хмельницький район, с. Ляпинці

про стягнення заборгованості за поставлений товар та послуги з перевезення товару в сумі 34029,60 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 27210,47 грн. суми не повернутої фінансової допомоги, 3473,93 грн. пені (нарахованої за період з 26.05.2017р. по 26.11.2017р.), 4461,70 грн. інфляційних втрат (нарахованої за період травень 2017р. - жовтень 2018р.), 3346,00 грн. - 3% річних (нарахованих за період з 26.05.2017р. по 19.11.2018р.).

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач не оплатив поставлений позивачем товар за усним договором та за видатковими накладними №702-074 від 07.02.2019р. на суму 10163,88 грн., № 1202-029 від 12.02.2019p. на суму 17985,84 грн., № 1802-006 від 18.02.2019p. на суму 5879,88 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у клопотанні від 18.10.2019р. просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Судом враховується, що копії ухвал суду по даній справі надсилалися на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу, та вручалися представнику відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції, останнє з яких вручено 07.10.2019р.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач, не зважаючи на тривалий розгляд справи (копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 09.08.2019р.) не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сом-М Буд" було укладено усний договір поставки, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов`язався передати товар у власність відповідача, як покупця, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його.

Укладення договору підтверджується видатковими накладними №702-074 від 07.02.2019р. на суму 10163,88 грн., № 1202-029 від 12.02.2019p. на суму 17985,84 грн., № 1802-006 від 18.02.2019p. на суму 5879,88 грн., за якими позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 34029,60 грн.

Таким чином, факт поставки підтверджується первинними бухгалтерськими документами: видатковими накладними №702-074 від 07.02.2019р. на суму 10163,88 грн., № 1202-029 від 12.02.2019p. на суму 17985,84 грн., № 1802-006 від 18.02.2019p. на суму 5879,88 грн.

Вищевказані первинні документи підписані представниками обох сторін та скріплені печатками товариств.

Продукція була прийнята відповідачем без будь-яких претензій та зауважень щодо її кількості, якості, асортименту, правильності оформлення видаткової накладної чи щодо інших умов поставки.

У листі від 24.06.2019р. №1-10 ТОВ "Будівельний двір" повідомило ТОВ "Сом-М Буд" про необхідність здійснити оплату поставленого товару в сумі 34029,60 грн. протягом семи днів з моменту отримання цього листа-вимоги. Направлення листа-вимоги від 24.06.2019р. підтверджується описом вкладення в цінний лист, накладною та фіскальним чеком від 24.06.2019р.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

При цьому, законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

При цьому, судом береться до уваги, що позивач звертався до відповідача з листом від 24.06.2019р. №1-10, який був направлений на адресу відповідача (Хмельницький район, с. Ляпинці, вул. Шевченка, 15) з вимогою про сплату поставленого товару в сумі 34029,60 грн.

Як вже зазначалось, матеріалами справи підтверджується поставка відповідачеві товару на загальну суму 34029,60 грн., а саме, за видатковими накладними: №702-074 від 07.02.2019р. на суму 10163,88 грн., № 1202-029 від 12.02.2019p. на суму 17985,84 грн., № 1802-006 від 18.02.2019p. на суму 5879,88 грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що обов`язок позивача перед відповідачем по поставці товару виконано й строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 34029,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Щодо витрат на правову допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи підтверджується, що 23.06.2019р. між адвокатом Топчієм С.М. ("адвокат") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" ("клієнт") укладено угоду №1-01/19 про надання правової допомоги, за п. 1.1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе надання правової допомоги клієнту на умовах, передбачених цією Угодою, у відповідності до Закону України "Про адвокатуру" та адвокатську діяльність.

Відповідно до п. 3.1 угоди гонорар адвоката за надання правової допомоги становить 6000,00 грн. та сплачується клієнтом готівкою адвокату або вноситься на розрахунковий рахунок адвоката у повному обсязі до почату розгляду справи за позовом ТОВ "Будівельний двір" у Господарському суді.

26.07.2019р. між адвокатом Топчієм С.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно з умовами якого ТОВ "Будівельний двір" з одного боку та виконавець Адвокат Топчій Сергій Миколайович з іншого боку, склали цей акт про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані такі послуги) відповідно до угоди про надання правової допомоги №1-01/19 від 23.06.2019р., а саме: з`ясування фактичних обставин справи у клієнта та третіх осіб - 2000,00 грн. (2 години по 1000,00 грн.); підготовка та направлення поштою претензій та актів звірки розрахунків - 2000,00 грн. (2 години по 1000,00 грн.); підготовка процесуальних документів та подача позовної заяви до суду - 2000,00 грн. (2 години по 1000,00 грн.).

За прибутковим касовим ордером №1/19 від 26.07.2019р. та квитанцією №1/19 від 26.07.2019р. від ТОВ "Будівельний двір" адвокат Топчій С.М. прийняв 6000,00 грн. на підставі угоди про надання правової допомоги №1-01/19 від 23.06.2019р.

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17, від 11.05.2018 р. та практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р.

Проаналізувавши надані докази понесення витрат на правову допомогу, оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що відшкодуванню позивачу з відповідача загалом підлягає 6000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, оскільки їх понесення фактично підтверджене, а необхідність обґрунтована.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сом-М Буд" (Хмельницький район, с. Ляпинці, вул. Шевченка, 15 код 41420958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний двір" (м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 2, кв. 24, код 32773973) 34029,60 грн. (тридцять чотири тисячі двадцять дев`ять гривень 60 коп.) заборгованості за поставлений товар та послуги з перевезення товару, 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) витрат по сплаті судового збору, 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Повний текст складено 12.11.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим.:

1 - в наряд,

2 - позивачу (03148, м. Київ, вул. Якуба Колоса, буд. 2, кв. 24),

3 - представнику позивача ОСОБА_1 Сергію Миколайовичу ( АДРЕСА_1 ),

4 - відповідачу (31310, Хмельницький район, с. Ляпинці, вул. Шевченка, 15).

Всім рек. з повід.