Рішення

від 05.11.2019 по справі 751/5939/19

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Рішення

Іменем України

05 листопада 2019 року місто Чернігів

Справа №751/5939/19

Провадження №2/751/1309/19

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Дасюк Н. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд

представник відповідача - Костін Сергій Сергійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд про стягнення коштів,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд про стягнення 8 656,56 грн за користування коштами без достатніх правових підстав, а також понесені судові витрати.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.10.2014 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд на його користь заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 9 886 грн 06 коп. По даному рішенню видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання. Однак, на даний час борг не сплачено, а тому посилаючись на ст.ст. 536, 1214 ЦК України просить стягнути проценти за користування безпідставно отриманими коштами за період з 15.10.2014 року по 21.08.2019 року.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неотриманням учасниками справи процесуальних документів.

Також ухвалою суду від 10.10.2019 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з відсутністю відомостей щодо отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з доданими документами.

У встановлений термін представник відповідача подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що вимоги викладені позивачем в позовній заяві необґрунтовані. Позивачем не підтверджено наявність у відповідача обов`язку сплачувати позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.536 ЦК України. Вказує, що спірні грошові кошти перебувають у відповідача не на підставі укладення із позивачем договору позики. Висновки про необхідність застосовувати до спірних відносин положення частини першої статті 1048 ЦК за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, бо, по-перше, у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (в той час як частина 1 статті 1048 ЦК застосовується у випадку правомірної поведінки), а по-друге, у законодавстві немає прогалини у цій частині. Крім того, зазначив, що з суті позовної заяви незрозуміло які ставляться позовні вимоги: чи про стягнення процентів за користування чужими коштами, чи про стягнення пені? Також, надав заяву про застосування строків позовної давності. Вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, так як про своє порушене право він знав з 15.10.2014 року, а тому міг скористатися своїм правом на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Позивач, отримавши відзив, у встановлений судом строк, відповідь на відзив не надіслав.

Також представником відповідача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі. Однак, у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити, оскільки ухвалою суду від 22.08.2019 року справу призначено до розгляду без повідомлення сторін, у встановлений строк заяв про розгляд справи з участю сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Новозаводський районний суд м. Чернігова заочним рішенням від 15 жовтня 2014 року стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень в сумі 9 886 грн 06 коп (а.с.4-5).

Відповідно до розрахунку позивача розмір процентів за користування безпідставно отриманими коштами за період з 15.10.2014 року по 21.08.2019 року становить 8 656,56 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 цього Кодексу).

Таким чином, статтею 1214 ЦК України встановлено два різних види відповідальності за одержання або збереження особою майна без відповідної правової підстави:

1) відшкодування доходів - одержаних фактично, або доходів, які особа могла одержати від набуття або збереження майна без відповідної правової підстави;

2) сплата процентів - у разі безпідставного одержання чи збереження грошей.

Отже, в разі безпідставного одержання чи збереження грошей, які є специфічним видом майна, Кодексом передбачено спеціальний вид відповідальності - сплата процентів, які, якщо інше не встановлено договором, нараховуються за приписом частини першої статті 1048 Кодексу - в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на час безпідставного одержання чи збереження грошей.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими грошовими коштами; по-друге - установлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад ст. 1048 ЦК України).

Правовий аналіз ст. 536 ЦК України свідчить про те, що проценти за користування чужими грошима нараховуються у зв`язку з користуванням чужими грошима, тобто грошовими коштами переданими кредитором боржникові на певний строк за відповідну плату.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд має невиконане грошове зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.10.2014 року, відповідно до якого стягнуто заборгованість з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 9 886,06 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання рішення суду.

Позивачем не надано суду договору оренди та договору про відступлення права вимоги за договором оренди, отже суд виходить із об`єму доказів, які знаходяться у справі.

Із рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.10.2014 року вбачається, що правовідносини між сторонами виникли із договору найму нежитлового приміщення та договору про відступлення права вимоги, а не із договору позики чи договору кредиту. Вказаним рішенням суду не встановлено, що за умовами договору оренди відповідач отримував від позивача грошові кошти.

Також позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що договором оренди визначено розмір процентів за несвоєчасну сплату орендної плати.

Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує, врегульовані ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку ст. 536 ЦК України щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування чужими грошима у розмірі на рівні облікової ставки Національного банку України застосуванню не підлягає.

Отже, позовні вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошима задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, статтями 256, 257 ЦК України визначено, що особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності, який встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.

Частина 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Однак, згідно з п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З урахуванням наведених обставин, суд не приймає до уваги клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону та суд відмовляє в їх задоволенні.

V. Розподіл судових витрат

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення позивач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.10), а тому відповідно до положень п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, у задоволенні позову відмовлено, а тому судовий збір у розмірі 768,40 грн слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 139, 141, 158, 258, 263, 264-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 536, 1048, 1214 ЦК України, суд

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд про стягнення коштів - відмовити повністю.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10.11.2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Аллар-Буд (місцезнаходження: вул. Гончарова, буд.4, м. Чернігів, 14037, код ЄДРПОУ 37487868)

Суддя Н. В. Маслюк