Рішення

від 15.10.2019 по справі 358/1681/18

БОГУСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 358/1681/18 Провадження № 2/358/122/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого - судді Кіхтенка С .О.,

за участі :

секретаря судових засідань Симоненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПП Нива-Синиця , за участю 3-х осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ Білзерно та Відділу державної реєстрації Богуславської РДА Київської області про визнання правочину (договору оренди земельної ділянки) недійсним та його скасування,

суд,

В С Т А Н О В И В:

12.11.2018 позивач звернулася до суду з вказаним позовом, який був уточнений, у якому просить суд ухвалити рішення, яким визнати правочин, договір оренди землі за № 258 від 05 січня 2010 року, який був зареєстрований 10 серпня 2010 року у Богуславському районному відділі КОФ ДП Центру державного земельного кадастру (номер запису 041093700184) між ОСОБА_1 та ПП Нива-Синиця (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34404445) недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послалася на те, що вона є власником вказаної земельної ділянки з 20.01.2003 року на підставі вказаного державного акту і така незаконно вибула з її володіння і розпорядження по вині відповідача, оскільки у січні 2017 року, після укладення договору оренди вказаної землі з ТОВ Білзерно № 2 від 12.01.2017 року, було встановлено, що від імені позивача кимось було підписано договір оренди вказаної земельної ділянки про передачу такої в оренду ПП Нива-Синиця згідно договору оренди землі № 258 від 05.01.2010 року, зареєстрованого 10.08.2010 року у Богуславському РВ ДП Центр ДЗК , строком на 5 років.

Про вказану оренду землі позивачу стало відомо, коли 27.03.2017 року відповідач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі укладеному між позивачем і ТОВ Білзерно № 2 від 12.01.2017 року.

Позивач вважає, що оскаржуваний нею договір оренди землі за № 258 від 05.01.2010 року є недійсним, бо вона такий не підписувала, тому була відсутня її воля на укладення такого, та підлягає скасуванню його державна реєстрація, про що і подано позов до суду.

Крім того, позивач вказала, що вказаний договір має і ще ряд порушень та не відповідностей вимогам Закону України Про оренду землі , на січень 2010 року, бо відсутні дані про обмеження щодо вказаної земельної ділянки, відсутні план або схема земельної ділянки, що передається в оренду.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 не з`явились, в адресованій до суду заяві просили суд слухати справу без їх участі.

Відповідач та треті особи в судове засідання своїх представників не направили, в адресованих до суду заявах просили слухати справу без їх участі, щодо задоволення позовних вимог не заперечували.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази у справі, які мають юридичне значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до роз`яснень, даних у п.11 постанови ПВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, і суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно положень, викладених у ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 317, 319, 319, 321, 391 ЦК України право власності є непорушним і власник своїм майном розпоряджається на свій розсуд та вправі вимагати усунення будь-яких перешкод у його володінні та при порушенні підлягає захисту.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (п. в ч.3 ст.152 ЗК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13-17 Закону України Про оренду землі (в редакції на січень 2010 року), договір оренди землі - це договір з усіма істотними умовами, які є обов`язкові для сторін, за яким орендодавець за своєю волею за плату передає орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку в відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства, який укладається у письмовій формі та набирає чинності з моменту державної реєстрації.

Згідно із ст. 202, 203, 207 ЦК України правочином, який не суперечить вимогам Закону, є дія особи, спрямована на набуття, зміні або припинення цивільних прав та обов`язків, при вільному волевиявленні і це повинно відповідати внутрішній волі учасника правочину, з настанням наслідків, що обумовлені у договорі, вчиняється у письмовій формі та підписується сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 215, 216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України та який не створює юридичних наслідків,крім наслідків, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до роз`яснень, даних у п. 8, 28 постанови ПВСУ № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вказано, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину ( ст. 205-210, 640 ЦК України).

У постанові Верховного Суду 10.04.2019 року у справі № 587/2135/16-ц (провадження № 14 - 74 цс 19) Велика Палата вказала, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд має встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог - зазначити у судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам права не відповідає оскаржений правочин.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 19.04.2018 у цивільній справі №358/473/17, у якій ПП Нива-Синиця оспорювала укладений договір оренди, було встановлено, що підпис в договорі оренди землі № 258 від 05.01.2010, що зареєстрований 10.08.2010 у Центрі ДЗК виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, а тому, у зв`язку підробленням вказаного правочину в частині даних орендодавця та його підпису, вказаний договір оренди є недійсним, а тому його державна реєстрація автоматично тягне за собою недійсність.

Крім того, вказаний договір має і ще ряд порушень та не відповідностей вимогам Закону України Про оренду землі , на січень 2010 року, бо відсутні дані про обмеження щодо вказаної земельної ділянки, відсутні план або схема земельної ділянки, що передається в оренду.

Що стосується строку пред`явлення позову, то такий не порушено, бо позивачем надано докази щодо час виявлення вказаних порушень і такі є у межах строку позовної давності, а відповідач цих доводів не спростував та і за строк позовної давності клопотання не заявляв.

А тому з урахуванням правового висновку Суду, вказаного у справі № 504/2864/13-ц у частині позову щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації вказаних земельних ділянок, які зареєстровані комунальним підприємством Центр розвитку та інвестицій Васильківського району , необхідно відмовити, бо вказана резолютивна частина рішення, після вступу в законну силу, буде підставою для внесення про це відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Крім того, у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-99цс13 від 18.09.2013, яка повинна ураховуватися судом при застосуванні таких же норм права до спірних правовідносин, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, Суд зробив висновок, що оспорювання недійсним договору оренди земельної ділянки й витребування спірної земельної ділянки із чужого незаконного володіння, без визнання цього договору оренди землі недійсним, не ґрунтується на вимогах, встановлених ст.210, 640 ЦК України, ст.125 ЗК України і ст. 18 Закону України Про оренду землі .

А тому вказаний позов пред`явлений у межах вказаних вимог.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт відсутності волевиявлення позивача (орендодавця) на укладення спірного договору оренди землі, оскільки такий позивачем не підписувався, суд вважає що право позивача було порушено і таке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб та вважає необхідним задовольнити позов на підставі ст. 203, 215 ЦК України і визнати недійсним договір оренди землі № 258 від 05.01.2010 року, що був зареєстрований 10.08.2010 року у Центрі ДЗК, як укладений між позивачем і відповідачем, без зобов`язання відповідача повернути позивачу вказану в договорі оренди земельну ділянку, бо така вже повернута.

Що стосується судових витрат позивача, то суд прийшов до наступного.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема сплачений судовий збір.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу ( ст.137 ЦПК).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи , покладаються:

1) у разі задоволення позову - на позивача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та ураховуються інші обставини справи.

У висновках Верховного Суду в постановах, у справах № 823/2638/18 від 16.05.2019 року та № 816/2096/17 від 13.12.2018 року, Суд вказав, що договір про надання правової допомоги, рахунок за наданні послуги з описом наданих послуг, є достатніми доказами для підтвердження розміру витрат на адвокатські послуги.

Суд не повинен вимагати інших доказів, якщо це не передбачено умовами договору. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), що є достатнім з вказівкою кількості затраченого часу; обсягом наданих адвокатом послуг для виконання вказаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи,часом розгляду.

А у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява №34884/97, п. 30).

Таким чином, з урахуванням вказаних вимог і судової практики, суд стягує судові витрати врозмірі:704,80 грн. сплаченого та документально підтвердженого судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу відповідно до квитанції від 17.09.2019 року № 836862.

Керуючись ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 76 - 83, 141, 263 - 265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст. 203,215,236 ЦК України, Законом України Про оренду землі ,

суд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ПП Нива-Синиця , за участю 3-х осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ Білзерно та Відділу державної реєстрації Богуславської районної державної адміністрації Київської області, про визнання правочину (договору оренди земельної ділянки) недійсним та його скасування.

Визнати правочин, договір оренди землі за № 258 від 05 січня 2010 року, який був зареєстрований 10 серпня 2010 року у Богуславському районному відділі КОФ ДП Центру державного земельного кадастру (номер запису 041093700184) між ОСОБА_1 та ПП Нива-Синиця (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34404445) недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з Приватного підприємства Нива-Синиця , юридична адреса якого: 09711, Київська область, Богуславський район, с. Синиця, вул. Молодіжна, 7, код в ЄДРППУ: 34404445, інші дані відсутні, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати по справі в сумі 704,80 грн. сплаченого судового збору при подачі позовної заяви та 5 000 (п`ять тисяч ) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п/п 15.5) п/п 15 п. 1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме через Богуславський районний суд Київської області.

Головуючий: суддя С. О. Кіхтенко