Рішення

від 06.11.2019 по справі 550/1307/19

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1307/19

Провадження № 2/550/285/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року смт Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Михайлюк О.І.,

при секретарі судовогозасідання - Шукевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу №550/1307/19

за позовом ОСОБА_1 ,

до Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області,

про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

за участю : позивача - ОСОБА_1 ,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області, в якому просила визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в 1980 році вона разом з родиною стали проживати в квартирі АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що цей будинок збудований господарським способом для працівників школи. Родина позивача заселилася в зазначену квартиру на початку 1980 року і відтоді не змінювала місця проживання. З 1980 року місце реєстрації позивача - АДРЕСА_1 . Підставою для заселення в будинок був усний дозвіл керівництва Сторожівської ЗОШ та Войнівської сільської ради. Ніяких правових угод з позивачем та членами її родини щодо передачі у користування чи власність квартири ніхто не оформляв. Позивачу також невідомо, чи перебував будинок на балансі будь-якої установи чи організації. За інформацією Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор реєстрація прав власності на вказану квартиру не проводилася, остання розміщена на території Войнівської сільської ради. Земельна ділянка, на якій розташований вищезазначений будинок, не приватизована.

Позивач вказує, що з 1980 року до теперішнього часу вона відкрито та безперервно володіє зазначеним нерухомим майном. За цей час за власні кошти в квартирі проводилися ремонти, регулярно оплачується вартість комунальних послуг (електро - та газопостачання).

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідачау судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи відповідач належним чином був повідомлений, подав через канцелярію суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає і справу просить розглянути без участі його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, з`ясувававши позицію сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому приймає визнання відповідачем позову та приходить до висновку про ухвалення рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 1980 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Войнівської ради Чутівського району Полтавської області № 461 від 23.09.2019 р. та копією записів по господарському обліку книги №5 за 1980-1983 роки (а.с. 6; 13).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що замовником технічної інвентаризації є ОСОБА_1 (а.с.7-9).

З наявних в матеріалах справи копій абонентських книжок про сплату за користування електроенергією та природнім газом за адресою: АДРЕСА_1 за періоди, починаючи з 2003 року вбачається, що останні видавалися на ім`я ОСОБА_1 (а.с.26-37).

Згідно довідки Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області №243 від 28.08.2019 року земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не приватизована, перебуває в комунальній власності сільської ради (а.с.14).

Згідно довідки Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області №524 від 01.11.2019 року квартира АДРЕСА_1 не перебуває в комунальній власності сільської ради (а.с.48).

Згідно листа Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор №9338 від 11.09.2019 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 не проводилася (а.с.12).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 - відомості відсутні (а.с.49).

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є сусідками позивача, підтвердили факт постійного та безперервного проживання позивача в квартирі АДРЕСА_1 з 1980 року по теперішній час, а також те, що будинок, в якому проживає позивач, є будинком для вчителів, побудованим за радянські часи для вчителів, що приїздили з інших регіонів.

Згідно зі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Виходячи з аналізу норм ст. 344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач (ч.1 ст. 76 ЦПК України), є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Суд зазначає, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Щодо поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, необхідно зазначити, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.05.2019 року по справі №910/17274/17.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що право позивача на звернення в суд з позовом про визнання за ним права власності на вищевказану квартиру передбачено ст.344 ЦК України та наявні умови для визнання такого права в судовому порядку, що необхідно для реалізації її права проведення державної реєстрації.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів, враховуючи, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13, 76-81, 89, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Войнівської сільської ради Чутівського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 18.07.1997 року.

Відповідач - Войнівська сільська рада Чутівського району Полтавської області, розташована за адресою: 38850, Полтавська область, Чутівський район, с. Войнівка, вул. Свободи, 2, код ЄДРПОУ - 21047230.

Повне судове рішення виготовлено 11 листопада 2019 року.

Суддя О. І. Михайлюк