Рішення

від 30.09.2019 по справі 160/3026/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Справа № 160/3026/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Масенка Г.Є.

за участю:

представника позивача Тубольцевої О.В.

представника відповідача Задорожної М.В.

представника відповідача Тоцької Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), в якій (з урахуванням останніх уточнень від 07.06.2019 р.) просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 р. №№ 0010044617, 0010354617, 0010264617, 0010414617, 0010474617.

Обґрунтування позову полягає в тому, що донарахування податків за фактами, встановленими перевіркою, є безпідставними. Укладені ТОВ Логістик Юніон правочини були направлені на реальні наслідки, тобто на зміну майнового стану суб`єктів господарювання, що підтверджується первинними, обліковими документами та фактичними обставинами. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ Логістик Юніон та його постачальники є окремими суб`єктами права із статусом юридичної особи, а відтак є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Отже, позивач вказує, що притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. В Акті перевірки не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання з боку ТОВ Логістик Юніон та його контрагентами господарських операцій. Крім того, позивач вказує на необґрунтованість висновків відповідача про те, що неповна інформація в актах списання ПММ свідчить про відсутність зв`язку з його господарською діяльністю, оскільки до перевірки надані усі необхідні документи та пояснення з даного питання. На думку позивача, податковим органом неправомірно зменшено податковий кредит, донараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, не вірно застосовані штрафні санкції. У зв`язку із чим вважає достатньо підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справа №160/3026/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 р. відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 06.05.2019 р. о 10:00 год.

06.05.2019 р. через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог та викладає обставини, встановлені під час перевірки та які за змістом аналогічні тим, що наведені у Акті перевірки. Відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення були прийняті ним у відповідності до норм закону та в межах наданих повноважень.

Підготовче судове засідання 06.05.2019 р. було знято з розгляду у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та відкладено до 11:40 год. 20.05.2019 р.

У підготовче судове засідання 20.05.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником позивача надано відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої наполягає на своїй правовій позиції щодо необґрунтованості висновків податкового органу за наслідками перевірки.

Для надання заперечень проти відповіді на відзив на позовну заяву, розгляд справи відкладено до 11:30 год. 29.05.2019 р.

У підготовче судове засідання 29.05.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Судом вирішено викликати у судове засідання свідків: директора ПНВП Вестор ОСОБА_1 та директора ПП Лада-Дон ОСОБА_2 , у зв`язку із чим розгляд справи відкладено до 11:20 год. 10.06.2019 р.

07.06.2019 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою позовні вимоги уточненні.

У підготовче судове засідання 10.06.2019 р. прибули уповноважені представники сторін та свідок ОСОБА_1

Представником відповідача надані додаткові письмові пояснення щодо донарахованих сум податку за наслідками перевірки.

Залучений у судове засідання свідок, директор ПНВП Вестор ОСОБА_3 В ОСОБА_4 , після ознайомлення з правами та обов`язками, передбаченими статтею 65 КАС України, складання присяги та попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, надав пояснення зі спірних питань.

Представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі на час надання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував.

Судом ухвалено зупинити провадження у справі до надання представником ТОВ Логістик Юніон доказів по справі.

28.08.2019 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 28.08.2019 р. провадження у справі поновлено.

Судове засідання 28.08.2019 р. було відкладено до 12:00 год. 09.09.2019 р.

У підготовче судове засідання 09.09.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 30.09.2019 р. о 11:40 год.

У судове засідання 30.09.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив уточнені позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення учасників справи, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 28.09.2018 р. по 09.11.2018 р., на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, співробітниками Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Логістик Юніон податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р.

За результатами перевірки складено Акт від 07.12.2018 р. №97/28-10-46-17/37090215 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Логістик Юніон (код ЄДРПОУ 37090215) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки встановлені наступні порушення позивачем норм законів:

-з податку на прибуток підприємства:

п.5 П(С)БОУ11 Зобов`язання , п. 5, 7, 21 П(С)БО 15, з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу Україні, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88; розділу І Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, а саме ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. занижено податок на прибуток у загальній сумі 93802,00 грн. за 2016 рік.;

-з податку на додану вартість:

пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, пп. г п.198 п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого перевіркою встановлено заниження ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН податку на додану вартість на загальну суму 973778,00 грн. З врахуванням норм ст. 102 ПКУ заниження податку на додану вартість складає у загальній сумі 972037,00 грн.;

-з податку на прибуток іноземних юридичних осіб:

пп. 141.4.2 п. 141.4 ст.141 Податкового кодексу України, а саме під час виплати доходу нерезиденту ТОВ Логістик Юніон не сплатило податок до бюджету з такого доходу по строку 29.05.2017 р. на суму 2062,31 грн., та по строку 30.06.2017 р. на суму 100,00 грн.;

-з податку на доходи фізичних осіб:

5.1 п. 51.1. ст.51 та пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та пп.3.1.13 п.3.1 ст. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, в результаті чого підприємством надано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку ІІІ-IV квартали 2015 року, І квартали 2016 року, ІІ-ІІ квартали 2017 року з недостовірними даними про платника податку, які призвели до зміни платника податку.

5.2 пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14, а та г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме ТОВ Логістик Юніон не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичній особі в якості безоплатно отриманого пального у загальній сумі 1046950,58 грн. з урахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму у розмірі 681732,78 грн.;

5.3 п. 163.1 ст. 163, а та г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп.1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України, а саме ТОВ Логістик Юніон не включило до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників підприємства у сумі вартості використаного пального та дизельного палива, не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету, внаслідок чого занижено військовий збір у загальній сумі 77094,56 грн. з врахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України на суму у розмірі 47877,13 грн.

За наслідками встановлених порушень винесені наступні повідомлення-рішення:

№0010044617 форми Р за платежем податок на прибуток приватних підприємств , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на 117252,50 грн., у тому числі: основний платіж 93802,00 грн., штрафна санкція 23450,50 грн.;

№0010264617 форми Р за платежем податок на додану вартість , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 1215046,25 грн., у тому числі: основний платіж 972037,00 грн., штрафна санкція 243009,25 грн.;

№0010414617 форми Д за платежем податок на доходи фізичних осіб , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 1382534,98 грн. у т.ч.: основний платіж - 681732,78 грн., штрафна санкція - 483849,91 грн., пеня - 216952,29 грн.;

№0010474617 форми Д за платежем податок на доходи фізичних осіб , яким збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 98240,97 грн. у т.ч.: основний платіж - 47877,13 грн., штрафна санкція - 34809,85 грн., пеня - 15 553,99 грн.;

Не погодившись із вказаними донарахуваннями податків та штрафів, ТОВ Логістик Юніон подало скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення, за наслідками розгляду якої рішенням ДФС України Про результати розгляду скарги №11929/6/99-99-11-04-02-25 від 14.03.2019 р., скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення, - без змін.

Згідно даних податкового органу, в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень полягли наступні порушення.

В ході проведення перевірки виявлені суб`єкти господарювання, які є постачальниками ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН , що здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру), та реальність проведення господарських операцій по яких підтвердити не можливо.

По взаємовідносинам з ПНВП "ВЕСТОР" (код ЄДРПОУ 31677802).

В ході проведення перевірки встановлено, що підприємство ПНВП "ВЕСТОР" (код ЄДРПОУ 31677802) постачало на адресу ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН (код за ЄДРПОУ 37090215) послуги з технічного обслуговування та ремонту належного замовнику друкуючої техніки на підставі Договору №03/06-15 від 03.06.2015 р.

Проведеним аналізом ЕРПН та АС Податковий Блок встановлено, що ПНВП "Вестор" перевиставляє ідентичні послуги на ризикових контрагентів з відсутністю ОЗ та працівників та анульованими свідоцтвами платника ПДВ. У ризикових контрагентів встановлено придбання товару (цукор, масло, цемент) не пов`язаних з наданням послуг з обслуговування принтерів згідно схеми по ланцюгу постачання: ТОВ АЛИТУС - ТОВ Глад Офіс Лайф - ТОВ "ГАСКАН"- ПНВП "ВЕСТОР" - ТОВ Логістик Юніон ).

Також відповідачем отримано узагальнену податкову інформацію від 28.10.2015 р. №22480/04-67-22-02 щодо ПНВП ВЕСТОР (код ЄДРПОУ 31677802) за звітний період декларування, - липень 2015 р., за результатами якої встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару покупцям за лютий - серпень 2017 року, у зв`язку з відсутністю кількості спеціалістів, необхідної для реалізації товару у великих обсягах, відсутністю придбання складових та супутніх товарів, матеріалів та послуг для здійснення даної реалізації.

Відповідно до зареєстрованих податкових накладних на придбання за період липень 2015 року та реалізацію товарів (робіт, послуг) за період липень 2015 року встановлено, що платник податків ТОВ Глад Офіс Лайф (код 39662793) реалізовував ПНВП "ВЕСТОР" (код ЄДРПОУ 31677802) одну групу товарів, а придбавав іншу (послуги з тех. обслуг, та ремонту оф. тех. з заміною комплектуючих).

В ході аналізу інформаційних баз даних ДПІ встановлено, що ТОВ Глад Офіс Лайф знаходиться на обліку в ДПІ У ГОЛОСІЇВСЬКОМУ РАЙОНІ ГУ ДФС У М.КИЄВІ, інформація щодо основних фондів, які знаходяться на балансі підприємства та були використані в процесі господарської діяльності за період липень 2015 року відсутня. Звітність з податку на прибуток та додаток АМ до декларації за 2014 рік до податкового органу не надавався, так як підприємство зареєстровано в 2015 році, поквартально звітність також не надавалася, таким чином на підприємстві відсутні основні засоби, торгівельне обладнання, складські та матеріальні ресурси, що ставить під сумнів можливість здійснення підприємством задекларованого основного виду діяльності - 46.50 - ОПТОВА ТОРГІВЛЯ КОМП`ЮТЕРАМИ, ПЕРИФЕРІЙНИМ УСТАТКОВАННЯМ І ОСОБА_5 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ.

Виходячи з вищенаведеного, операції по ланцюгу постачання постачальники - ПНВП ВЕСТОР - покупці за липень 2015 року, спрямовані на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

По підприємству постачальнику ТОВ ГЛАД ОФІС ЛАЙФ у інформаційній системі Єдиний державний реєстр судових рішень наявний вирок від 29.06.2017 року (дата набрання законної сили 01.08.2017 року) по справі № 363/2364/17 (ч. 2 ст. 205 КК України).

По підприємству постачальнику ТОВ ГАСКАН у інформаційній системі Єдиний державний реєстр судових рішень наявний вирок від 20.02.2017 року (дата набрання законної сили 23.03.2017 року) по справі № 335/13457/16-к (ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України).

Щодо взаємовідносин з ПП "ЛАДА-ДОН" (код ЄДРПОУ 31615793).

В ході проведення перевірки встановлено, що підприємство ПП "ЛАДА-ДОН" (код ЄДРПОУ 31615793) постачало на адресу ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН (код за ЄДРПОУ 37090215) товари та послуги з питань роботи систем відеоспостереження на підставі Договорів №41/11-15 від 04.11.2015 р., №;47/11-15 від 27.11.2015 р., №5/03-15ТО від 05.0.2015 р.,№12/02-15ТО від 12.02.2016 р., №15К від 13.05.2016 р.

Так, у червні 2016 року ПП "ЛАДА-ДОН" постачало на адресу ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН (код за ЄДРПОУ 37090215) продукцію імпортного походження, а саме: монітор Philips 193V5LSB2/62 Black, сканер HP SCANJET 5590, ноутбук Lenovo IdeaPad 100-15IBD (80QQ008AUA), сканер HP Scanjet 300 L2733A, монітор Philips 193V5LSB2/62 Black на суму 21024,00 грн.

Проведеним аналізом ЕРПН та АС Податковий Блок встановлено, що ПП "ЛАДА-ДОН" не є імпортером поставленої продукції. ПП "ЛАДА-ДОН" придбаває поставлену продукцію у ризикового підприємства з відсутністю ОЗ та працівників ТОВ "ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 38559196), який не є імпортером поставленої продукції, та відсутнє придбання поставленої продукції, ТОВ "ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС" придбаває ковбасу, сир плавлений, філе куряче, яйце.

На підставі вищевикладеного, перевіркою встановлено:

недостовірність даних, відображених в паперових носіях, складених ПП ЛАДА-ДОН , які надано ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН до перевірки;

формування фіктивного податкового кредиту за рахунок не ідентифікованого отриманого товару від контрагентів-постачальників;

неможливо встановити факт реального походження поставленого товару ПП ЛАДА-ДОН (згідно податкової звітності) на ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН та дає змогу стверджувати про неможливість здійснення господарської діяльності в розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та частин першої і другої ст.3 Господарського кодексу України.

Всі факти, встановлені в рамках перевірки взаємовідносин контрагентів -постачальників свідчать про неможливість підтвердження достовірності формування податкового кредиту з ПДВ, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування під час декларування і фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН та контрагентами - постачальниками. За відсутності факту підтвердження надання послуг, придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, а також недостатність та дефектність наданих паперових носіїв, вони не можуть бути визнані в якості первинних документів, що підтверджують реальність настання правових наслідків по господарських операціях в рамках взаємовідносин ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН з контрагентами-постачальниками.

В порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН завищено податковий кредит на суму ПДВ 86854,00 грн., по взаємовідносинах з постачальниками, які здійснюють операції не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) та реальність проведення господарської операції по яких підтвердити не можливо, а саме: ПНВП "ВЕСТОР" (код ЄДРПОУ 31677802) за липень 2015 року на суму 65830,00 грн., ПП "ЛАДА-ДОН" (код ЄДРПОУ 31615793) за червень 2016 року на суму 21024,00 грн.

Як встановлено плановою перевіркою, ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН у періоді з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. за даними бухгалтерського обліку оприбутковано товарно-матеріальні цінності (надалі-ТМЦ) (роботи, послуги), по яких встановлено відсутність реального (законного) джерела походження товару (робіт, послуг), а відтак, неможливість його(їх) руху за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операціях, а їх документальне оформлення застосовано для прикриття фіктивних операцій із залученням контрагентів по ланцюгу постачання, які отримані безоплатно від невстановлених осіб, а в обліку підприємства оприбуткування та розрахунки за отриманими ТМЦ (роботами, послугами) проведено на підставі паперових носіїв інформації, що не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів, на загальну суму 521124,00 грн. (із урахуванням ПДВ) з наступним використанням у діяльності підприємства про що свідчать відомості аналітичного та синтетичного обліку з оприбуткування активів у вигляді основних засобів, ТМЦ (робіт, послуг).

Надані ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН на підтвердження операцій поставки товарів (робіт, послуг) паперові носії інформації, на думку перевіряючих, не надають змогу ідентифікувати постачальника таких товарів, а також з`ясувати стан розрахунків з таким постачальником, оскільки не відповідають вимогам законодавства. Одночасно, факт отримання матеріальних цінностей підтверджується документально оформленим їх використанням у господарській діяльності товариства.

З урахуванням викладених обставин, перевіркою зроблено висновок щодо отримання ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН зазначених матеріальних цінностей (послуг) від невстановлених осіб за відсутності заборгованості перед такими особами.

Оскільки перевіркою встановлено отримання послуг від невстановлених осіб, що не являється доходом від операційної діяльності, то за результатами проведеної перевірки, з врахуванням вищевикладеного, збільшуються інші доходи, що відображуються у формі 2 за рядком 2240 Інші доходи у загальній сумі 521124,00 грн., у тому числі: за 2015 рік - 394980,00 грн., за 2016 рік - 126144,00 грн.

Щодо факту списання палива на потреби, які не пов`язані з господарською діяльністю.

Перевіркою встановлені операції, які кваліфіковані як додаткове благо для фізичних осіб.

Так, у періоді з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН по безготівковому розрахунку придбавало паливо (бензин та дизельне пальне) для машин співробітників з якими укладені договори оренди транспортних засобів.

За умовами укладених договорів на поставку нафтопродуктів, постачальники пального надають покупцю картки на пальне/електронні картки, талони на пальне емітовані продавцем.

Асортимент пального та кількість погоджуються сторонами у додатках до договорів, продавець виписує рахунки на оплату, а обсяг, кількість та вид пального фіксується у видаткових накладних.

Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару з АЗС.

Товар, отриманий покупцем підтверджується чеком касового апарата (РРО) та вважається повернутим зі зберігання постачальником в момент здійснення заправки авто.

На підтвердження витрат, що зменшують фінансовий результат до оподаткування, товариством надані наступні документи: помісячно складені акти про списання пального за кожним окремим співробітником підприємства, журнали обліку списаного пального, журнали з чеками РРО з АЗС.

Загальна сума витрат, що не підтверджена чеками РРО з АЗС за перевірений період склала 4283031,00 грн., в т.ч.: 2015 рік - 2115255,00 грн.; 2016 рік - 631459,00 грн; 2017 рік - 886621,00 грн; І півр. 2018 року - 649696,00 грн.

У додатках №№ 8.1 - 8.4 до Акту перевірки податковим органом наведено перелік фізичних осіб на користь яких Товариством було проведено списання палива, що відображено у витратах, які зменшують фінансовий результат до оподаткування, без пред`явлення чеків РРО з АЗС.

Зі складених первинних документів у вигляді актів про списання пального не можливо:

встановити часу виконання транспортної роботи водія (відсутні звіти водіїв про отримане завдання та час його виконання);

визначити чіткого маршруту автомобіля з фіксуванням місць перебування протягом робочого дня,

визначити мету кожної окремої поїздки;

У складених документах відсутні показники одометрів пробігу автомобілів на початок транспортної роботи та її кінець, що фактично не дозволяє підрахувати показники пробігу автомобіля, а відповідно і правомірність списаного палива на господарські потреби.

Також не можливо підтвердити списання палива на виробничі потреби, пов`язані з веденням господарською діяльністю, а лише встановити факт списання пального на власні потреби окремих фізичних осіб підприємства та не відома мета кожної окремої поїздки.

Складені акти на списане пальне надають загальні відомості про конкретну фізичну особу, на користь якої було списане пальне.

У зв`язку із відсутністю інших документів, які б надавали змогу з`ясувати час роботи водія, мету окремої поїздки, та за умов не підтвердження витрат чеками РРО з АЗС при заправці пального у баки окремих авто, не можливо встановити, що списання палива пов`язане саме з веденням господарської діяльності товариства, що у свою чергу призвело до наступних порушень.

Оскільки, як встановлено перевіркою, складені первинні документи на списання пального не визначають часу виконання транспортної роботи автомобіля, не визначають мету транспортної роботи, не містять чіткого маршрутного руху авто з фіксуванням місць перебування автомобіля протягом робочого дня, не містять показників одометрів пробігу автомобілів на початок та кінець кожної окремої поїздки, на понесені витрати зі списаного пального у сумі, що не підтверджена чеками РРО з АЗС, то у відповідності до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Мінюсті України від 21.12.99 під № 893/4186, для відображення витрат, які не пов`язані з веденням господарської діяльності, передбачено рахунок 977 Інші витрати звичайної діяльності .

Вчинення такихпорушень, на думку відповідача, призвело до завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування за 2015 рік та в свою чергу позивачем в порушення вимог п.5 П(С)БОУ111 Зобов`язання , п. 5, 7, 21 П(С)БО 15, з урахуванням положень пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, 3, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, розділу І Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 №291, зареєстрованої у Мінюсті України від 21.12.99 під №893/4186, за період з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. занижено податок на прибуток у загальній сумі 93802,00 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про заниження ТОВ ЛОГІСТИК ЮНІОН податкових зобов`язання на загальну суму ПДВ 856606,00 грн. в порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп. г п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України (з урахуванням норм ст.102 Податкового кодексу).

Крім того, оскільки проведеною перевіркою не підтверджено списання пального на господарські потреби, проте з`ясовані фізичні особи, на користь яких воно було списано ТОВ "ЛОГІСТІК ЮНІОН" в порушення пп.14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а та г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету податок на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичній особі в якості безоплатно отриманого пального у загальній сумі 1046950,58 грн. з врахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, загальна сума недоплати податку з доходів фізичних осіб склала 681732,78 грн.

В ході перевірки відповідачем зроблений висновок, що вартість пального, яке придбавається підприємством для експлуатації автомобіля та безкоштовно передає працівнику, є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором у відповідності до пп. е пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (безоплатно отримані товари, роботи, послуги).

Оскільки використання палива та дизельного пального не пов`язане з виконанням службових обов`язків та не підпадає під дію КЗпП, така сума доходу є додатковим благом платника податку та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу на підставі підпунктів а та г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, ТОВ "ЛОГІСТІК ЮНІОН" в порушення п. 163.1 ст. 163, а та г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 , пп. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України не включило до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу працівників підприємства у сумі вартості використаного пального та дизельного палива, не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, не нарахувало, не утримало та не сплатило до бюджету військовий збору загальній сумі - 77094,56 грн. з врахуванням вимог ст. 102 Податкового кодексу України, загальна сума недоплати військового збору склала 47877,13 грн.

Щодо порядку справляння податку на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України.

Так, в ході перевірки встановлено, що за Ліцензійною Угодою від 22.03.2011 р. про надання Ліцензії на програмне забезпечення, виплата доходу (роялті) нерезиденту Компанії Manhattan Associates Europe B.V. , Netherlands було здійснено 29.05.2017 р. на суму 170000,00 дол.США (4478712,56 грн.) та 30.06.2017 р. на суму 30000,00 дол.США (782969,82 грн.). Податок на доходи нерезидента ТОВ Логістик Юніон сплатило у повному обсязі за ставкою 15% на загальну суму 928532,32 грн., але не під час виплати доходу нерезиденту по строку 29.05.2017 р. на суму 2062,31 грн. з затримкою на 2 дні, та по строку 30.06.2017 р. на суму 100,00 грн. з затримкою 3 дні: п/д 3679 від 25.05.2017 р. на суму 788298,73 грн.; п/д 3927 від 31.05.2017 р. на суму 2062,31 грн; п/д 4648 від 29.06.2017 р. на суму 138071,28 грн; п/д 4823 від 03.07.2017 р. на суму 100,00 грн.

Тобто, за даними перевірки, виплата доходу нерезиденту Manhattan Associates Europe B.V. , Netherlands, відбулося раніше, ніж сплата податків з таких доходів.

Сума виплаченого доходу за І півріччя 2017 року на користь нерезидента Компанії Manhattan Associates Europe B.V. , Netherlands (6190215,00 грн.) та сума податку з такого доходу (928532,00 грн.) задекларовані підприємством у податковій декларації з податку на прибуток №9158171111 від 09.08.2017 р. за І півріччя 2017 року. Сплата податку відбулася раніше (25.05.2017 р., 31.05.2017 р., 29.06.2017 р., 03.07.2017 р.) ніж грошове зобов`язання (928532,00 грн.) стало узгодженим (09.08.2016 р.).

Відповідач вказав, що механізм справляння податку на доходи нерезидентів передбачає, що податок має бути нарахований, утриманий та сплачений до бюджету під час виплати такого доходу нерезиденту. В податковій декларації з податку на прибуток підприємств (рядок 23) відображається вже нараховані, утримані та перераховані до бюджету податки з доходів нерезидентів, у джерела виплат. Тобто, у даному випадку, сплата податків відбувалася раніше, ніж грошове зобов`язання ставало узгодженим.

До платника податку, який здійснює виплати доходу нерезиденту без утримання та внесення до бюджету податку з такого доходу, або який перерахував податок з доходів нерезидента до бюджету в повному обсязі, але пізніше, не під час виплати доходу нерезиденту, застосовується штраф, передбачений ст. 127 Податкового кодексу України, який і було застосовано до позивача.

З урахуванням виявлених плановою документальною перевіркою порушень ТОВ Логістик Юніон , які було наведено вище, контролюючим органом були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Аналогічні обставини були наведені представниками відповідача у судових засіданнях та відображені у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Системний аналіз вказаної норми свідчить, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся ТОВ Логістик Юніон мало господарські відносини з наступними контрагентами:

-ПНВП Вестор , у якого позивач придбавав послуги з технічного обслуговування (заправка та регенерація картриджів) та ремонту (заміна валу та термоплівки) друкуючої техніки, перелік якої наведено в додатку до договору.

-ПП ЛАДА-ДОН , у якого позивач придбавав послуги з встановлення камер відеоспостереження за адресою РЦ №14 смт. Красилівка пров. Димерський, 4, послуги технічного обслуговування та ремонту систем відеоспостереження, а також товар (комп`ютерну техніку).

Суд звертає увагу, що висновки щодо нереальності господарських операцій між ТОВ Логістик Юніон та вказаними контрагентами зроблені, зокрема, на підставі інформаційних баз даних, що містять ознаки ризикованості щодо третіх осіб (контрагентів ПНВП Вестор , ПП ЛАДА-ДОН ).

Податковим органом не наведено будь-яких посилань на наявність актів органів ДФС відносно документальної або зустрічної перевірки підприємства ПНВП Вестор , ПП ЛАДА-ДОН або рішень судів, якими було б встановлено відсутність господарських операцій між ТОВ Логістик Юніон та його контрагентами у спірний період.

Також в Акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними.

Господарські операції з ПНВП Вестор та ПП Лада-Дон підтверджені договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерським рахункам, особистими поясненнями засновників та керівників, які долучені до матеріалів справи.

Відповідачем не було належним чином проведено дослідження, не надано оцінку первинним та бухгалтерським документам ані позивача ані спірних контрагентів, не зазначені конкретні та деталізовані висновки за результатами дослідження і оцінки.

При цьому, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товарів/послуг позивачем та розрахунки за такі товари/послуги підтверджується первинними документами підприємства, наданими до суду і які були досліджені під час судового розгляду справи.

Відповідач вказані обставини у судовому засіданні не спростовував.

Щодо посилань відповідача як на підставу відсутності реальності операцій позивача на дані контрагентів з баз даних Державної фіскальної служби (АІС Податковий блок ), як то відсутність у контрагентів матеріально-технічної можливості перевезення та зберігання товару, відсутності трудових та ін. ресурсів, відсутності персоналу, невідповідність обсягів товарів, не реєстрації податкових накладних тощо, суд зазначає наступне.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами, оскільки здебільшого ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Дані посилання є підставами для сумнівів реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо посилань відповідача на операції та дані контрагентів позивача з їх постачальниками, досліджуючи ланцюг придбання/отримання товару, суд зазначає, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Такі посилання податкового органу не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Натомість контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів та ін. обставин, які мають значення.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкового органу стосовно фіктивності контрагента та нереальності фінансово-господарських відносин зі спірними контрагентами не можуть бути вичерпними доказами нереальності операцій, за які позивач має нести негативні наслідки.

Також суд зазначає, що позивач є відокремленою самостійною юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами або контрагентами контрагентів своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Викладені висновки підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи відповідача про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірними контрагентами мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

В акті у якості доказів порушення податкового законодавства міститься посилання на АС Податковий Блок , відповідно до якого ПНВП Вестор перевиставляє ідентичні послуги на ризикових контрагентів з відсутністю 03 та працівників та анульованими свідоцтвами платника ПДВ, а також не має достатньої кількості спеціалістів, необхідної для реалізації товару, відсутність придбання складових та супутніх товарів, матеріалів та послуг для здійснення господарської діяльності, пов`язаної з наданням послуг з обслуговування принтерів.

Однак, зазначена інформація спростовується безпосередньо актом, де зазначено, що згідно поданої ПНВП Вестор податкової звітності на підприємстві працює 5 осіб та наявні основні засоби на суму 15,7 тис. грн.

Наявність у підприємства друкуючої техніки фіскальним органом не заперечується.

Більш того, ТОВ Логістик Юніон співпрацювало з ПНВП Вестор в період з липня 2015 по квітень 2016 року, однак під час перевірки Офіс ВПП визнає нереальними взаємовідносини виключно за липень 2015, а до інших періодів жодних претензій немає.

У судовому засіданні судом було допитано свідка, - директора ПНВП Вестор , який підтвердив свою особу та повноваження, надав пояснення з приводу проведених господарських операцій та їх реальності, обсягу та змісту.

Факт наявності встановлених камер спостереження, систем відеоспостереження по взаємовідносинам з ПП ЛАДА-ДОН , фіскальним органом також не спростовується.

За даними акта перевірки ПП ЛАДА-ДОН мало найманий персонал у кількості 14 осіб, мало основні засоби. При цьому, відповідачем вказано про те, що таких ресурсів достатньо для надання послуг.

Крім того, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 р. по справі №808/3469/17 за позовом ТОВ ЛАДА-ДОН до Головного управлінням ДФС у Запорізькій області встановлено реальність господарських операцій, рух активів, зміна майнового стану платника податків та повністю підтверджуються первинними та іншими документами (у т.ч. в період взаємовідносин з ТОВ Логістик Юніон ).

Обставини, встановлені означеним судовим рішенням у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України мають преюдиціальне значення при вирішенні даної справи по суті.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Згідно Акту перевірки та пояснень відповідача, посадових осіб контрагентів ПНВП Вестор , - ТОВ ГЛАД ОФІС ЛАЙФ , ТОВ ГАСКАН вироками судів визнано винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 27 ч.3, ст.205 ч.1 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відносно вироку суду про притягнення до кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 чітко висловив позицію, згідно якої критично ставиться до формального з`ясування обставин у справі. Тому ігнорування встановлених судом фактів, які мають значення для даної справи, є недопустимим. Суд, аналізуючи встановлені обставини, надає оцінку саме змісту досліджуваного вироку.

Така правова позиція, серед іншого, підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, де вказано, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

З викладених у Акті перевірки обставин кримінальних справ, які встановлені вироками судів не вбачається прямого чи опосередкованого зв`язку позивача та його контрагентів, оскільки останній взагалі не стосується.

З огляду на це, даний вирок не може мати преюдиціального значення щодо обставин здійснення позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом, оскільки відсутні дослідження господарських операцій та первинної документації у спірний період між позивачем та ПНВП Вестор .

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Окрім того, в силу приписів ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу податкової служби про нереальність (нікчемність) вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, правова позиція суду в тому, що обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання.

Окремо суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Суд зазначає, що конкретних та деталізованих порушень з боку позивача з приводу провадження господарської діяльності, податковим органом не наведено. Вчинення порушень безпосередньо ТОВ Логістік Юніон Акт перевірки не містить. Таких порушень, також, не встановлено під час судового розгляду справи.

Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають звітування контрагента до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17, від 28.08.2018 р. по справі №820/7592/15, від 05.09.2018 р. по справі №2а-0870/2256/11, від 15.08.2018 по справі №2а-12462/12/2070, від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати господарські відносини між ТОВ Логістик Юніон та ПНВП Вестор , з ПП ЛАДА-ДОН такими, що фактично не відбувались. Відтак висновки відповідача у цій частині, на переконання суду, є хибними.

Щодо відображення витрат на паливо, яке надавалось працівникам підприємства.

Відповідно до Акта перевірки доказами того, що витрати на паливно-мастильні матеріали (надалі - ПММ) не пов`язані з господарською діяльністю стали обставини щодо неповної інформації в актах списання ПММ, а саме:

не наведений конкретний час кожної поїздки;

не наведена мета кожної поїздки;

не наведений детальний маршрут кожної поїздки та пробіг на початок та кінець робочого дня.

На підставі цих зауважень до актів списання зроблено висновок про відсутність зв`язку з господарською діяльність, зменшено податковий кредит, донараховані податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як встановлено судом, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

В ході судового розгляду справи, позивачем зазначено, що підприємство має структурні підрозділи, взаємодіє зі значною кількістю контрагентів, а отже поїздки працівників легковими автомобілями є необхідною умовою раціонального та ефективного ведення господарської діяльності.

Суд зазначає, що діючим законодавством не встановлено обов`язкової форми акта списання ПММ. Із 14.08.2011 (з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень" від 05.07.2011 р. № 3565-VІ) подорожні листи (як легкових, так і вантажних авто) не є обов`язковим документом. Відтак, підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, мають право не виписувати їх водіям.

Як зазначалося вище, статтею 9 Закону №996-ХІV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до даної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акти списання містять усі реквізити, визначені вказаною нормою.

Ведення тотального контролю, якого вимагає акт перевірки, потребує додаткових трудових та часових ресурсів, а отже, є недоцільним. Це право підприємства встановлювати критерії, за якими визнається достатнім оформлення певного переліку документів для підтвердження належного виконання працівниками своїх трудових обов`язків. Втручання в господарську діяльність підприємства не є компетенцією фіскальних органів.

Факт використання палива в господарських цілях підтверджується наданими до суду належним чином завіреними копіями:

договорів оренди транспортних засобів,

наказів по підприємству, якими встановлено базову норму витрат палива, підвищувальний коефіцієнт за використання транспортного засобу в межах певних міст тощо, правила використання палива;

видаткових накладних на придбання талонів/карток на паливо;

платіжних документів щодо сплати за придбане паливо; ї

журналів реєстрації службових поїздок, журнали контролю використання паливно-мастильних матеріалів, що містять відомості щодо дат поїздок, працівників, автомобілів, маршрутів, кілометражу, витраченого пального, підписи уповноважених осіб тощо;

актів на списання пального, які окрім законодавчо визначеного переліку обов`язкових реквізитів первинного документу включають звіт, що розкриває мету використання пального.

Також до суду надані Порядок укладення та розірвання договорів оренди особистих транспортних засобів та Порядок видачі та списання паливо-мастильних матеріалів, які затверджені на підприємстві для регулювання питань оренди ТЗ та оптимізації даного процесу.

Вказаними Порядками підтверджується використання транспортних засобів у службових цілях згідно укладених договорів оренди.

Крім того судом встановлено, що з питань віднесення витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, якими заправляються автомобілі працівників під час виконання ними трудових обов`язків, до складу витрат; права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з придбання пального, підстав для нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору чи єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивач звертався за податковою консультацією до ДФС України.

Так, листом 17.05.2019 р. за №2236/6/99-99-12-02-04-15/ІПК ДФС України надано податкову консультацію, яка була врахована позивачем у своїй діяльності.

ТОВ Логістік Юніон поінформувало ДФС України, що для службових поїздок використовує транспортні засоби на підставі договорів оренди.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у Фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського облік та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України).

Таким чином, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно правил бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами.

Водночас регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

В свою чергу, порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентується ст. 198 Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом такого звітною періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та надання послуг (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах проведення господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, при придбанні пального для орендованих транспортних засобів, ТОВ Логістик Юніон має право на податковий кредит без подальшого нарахування податкових зобов`язань, якщо він використовує транспортні засоби у своїй господарській діяльності в оподатковуваних операціях, при цьому в договорі оренди обов`язок із забезпечення транспортних засобів не покладено на орендодавця.

Підставою для віднесення сум до податкового кредиту платником податку буде отримана він продавця пального податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН.

Разом з тим, кожний конкретний випадок оподаткування, наслідками якого є нарахування податкового зобов`язані, у разі, якщо товари/послуги починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, слід розглядати з урахуванням документів, що стосуються цієї справи.

У випадку, коли орендований транспортний засіб, для якого придбане пальне використовується орендарем одночасно в оподатковуваних операціях і в операціях, що не оподатковуються ПДВ, орендар відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст. 189 Податкового кодексу України та скласти, зареєструвати податкову накладну в ЄРПН.

З огляду на викладене, судом встановлено наявність первинних документів на підтвердження факту списання та використання спірного палива в господарській діяльності підприємства, що суперечить позиції відповідача щодо неможливості встановлення таких обставин.

Таким чином, використане паливо, якими заправляли власні автомобілі працівники підприємства під час виконання трудових обов`язків, було правомірно віднесено до складу витрат на збут підприємства, оскільки транспортні засоби використовувалися в трудовій діяльності.

Правомірність застосування до транспортних засобів аналогії з інструментами, підтверджується й Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстата України від 13.01.2004 року N 5, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713, у п. 3.22 розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" якої зазначено про компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструменту та особистого транспорту.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду України від 24.01.2017 р. по справі №806/1575/14.

Згідно з пп. 14.1.47 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

За таких обставин, жодних доказів того, що пальне використано для особистих потреб акт перевірки не містить, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання витрат на пальне додатковим благом, донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідачем не доведено застосування штрафу у розмірі 75% за фактом донарахування ПДФО та військового збору.

Так, статтею 127 Податкового кодексу України встановлено:

127.1 Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

В Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України, затвердженій наказом ДПСУ від 06.07.2012р. №592 (запитання 1), про повторність зазначено:

повторним порушенням, за яке передбачено штраф буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року винесено податкове повідомлення-рішення .

У листі ДФСУ від 19.11.2015 р. № 11059/С/99-99-10-03-02-14 щодо штрафів за п. 127.1 ПКУ вказано, що зазначена стаття застосовується до платників податків, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату податку та до податкових агентів, які не здійснили нарахування, утримання та/або сплату (перерахування) до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Крім того, передбачений п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України розмір штрафної санкції диференційований залежно від повторності визначення суми податкового зобов`язання з цього податку.

При цьому, ознаки повторності виникають в тому випадку, коли визначення контролюючим органом податкового зобов`язання відбувається після того, як протягом останніх 1095 днів контролюючим органом вже було вчинено дії з визначення податкового зобов`язання стосовно одного і того самого платника податків.

Також в роз`ясненні з розділу 138.01 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ зазначено, що підвищені розміри штрафних санкцій у разі повторного виявлення податкових порушень, передбачених ст. 127 ПКУ, застосовуються за повторне вчинення протягом 1095 днів таких порушень.

Таким чином, підвищений розмір штрафу застосовується у випадку повторного виявлення податкових порушень, тобто у випадку коли до платника за аналогічне правопорушення вже було застосовано протягом 1095 днів штрафні санкції шляхом складання податкового повідомлення-рішення. Якщо протягом 1095 днів податкового повідомлення-рішення за таке порушення не приймалось, штраф застосовується у розмірі виявленого вперше порушення.

Доказів визначення податкового зобов`язання позивачу протягом останніх 1095 днів під час розгляду справи не встановлено. Відтак не обґрунтовано застосування до позивача штрафу в означеному розмірі.

Крім того, суд звертає увагу, що під час перевірки встановлено одне податкове порушення, опис якого відображено в Акті перевірки. Проте, санкції застосовані за ті самі дії , тобто податковий орган мав встановити повторність скоєного порушення, що не мало місце в межах спірної господарської операції.

Щодо штрафу за несвоєчасне перерахування податку на прибуток під час виплати доходу нерезидента суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки несвоєчасно сплачено податок на прибуток під час виплати доходу на користь нерезидентів у сумі 2062, 31 грн. (прострочення 1 день), 100 грн. (прострочення 2 дні).

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, утримання чи сплата податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Верховний суд в постанові від 27.03.2018 р. у справі №П/811/618/17 прямо вказує на те, що коли мають місце нарахування, однак несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 вказаного Кодексу. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати, а не від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 10.11.2015 р. у справі №21-2919а15 та від 22.03.2016 року у справі №21-3694а15.

В свою чергу, відповідно до п. 126.1 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, під час судового розгляду справи, відповідачем не обґрунтовано застосування відповідачем штрафу на підставі статті 127 Податкового кодексу України.

Також суд враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень (постанови Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі №818/8990/13-а, від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, належного обґрунтування прийнятих рішень відповідачем до суду не надано.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, правомірність податкових повідомлень-рішень перед судом не доведена.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд не вбачає правових підстав для визначення позивачу сум податкових зобов`язань і штрафів за результатами проведеної перевірки на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню, позов, - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 р. №№ 0010044617, 0010354617, 0010264617, 0010414617, 0010474617.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Юніон" документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 19210,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 жовтня 2019 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 10.10.19 Суддя Згідно з оригіналом Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун