Рішення

від 23.10.2019 по справі 160/8576/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року Справа № 160/8576/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Масенка Г.Є.

за участю:

представника позивача Шевчук О.М.

представника відповідача Прокоф`єв Є.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства «Дніпроремонт» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Дніпроремонт (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.05.2019 р. №0014801411;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 17.05.2019 р. №0014821411.

Обґрунтування позову полягає в тому, що висновки за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Контролюючим органом не визначені порушення, безпосередньо допущенні по ТОВ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОРЕМОНТ . З Акта перевірки вбачається, що первинним документам бухгалтерського обліку по спірній господарській операції взагалі не надавалась оцінка на предмет підтвердження реальності господарської операції, усі висновки спираються виключно на податкову інформацію по контрагенту, що є протиправним. З огляду на що вважає, що наявні усі підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду, справа №160/8576/19 передана на розгляд судді Віхровій В.С.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 р. відкрито загальне позовне провадження у справі з призначенням підготовчого судового засідання на 30.09.2019 р. о 10:00 год.

27.09.2019 р. через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог та викладає обставини, встановлені під час перевірки та які за змістом аналогічні тим, що наведені у Акті перевірки. Відповідач вважає, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень ним повністю були дотримані вимоги закону.

У підготовче судове засідання 30.09.2019 р. прибули уповноважені представники сторін. Для надання відповіді на відзив на позовну заяву, розгляд справи було відкладено до 12:00 год. 16.10.2019 р.

08.10.2019 р. засобами електронного зв`язку суду було надіслано відповідь на відзив на позовну заяву з доказами надіслання такої відповіді відповідачу, згідно якої позивач наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позові.

У підготовче судове засідання 16.10.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представником відповідача подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів по справі, а саме узагальнену податкову інформацію щодо ПП ЮНІСВІТ .

Судом ухвалено закрити підготовче провадження та призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 23.10.2019 р. об 11:20 год.

У судове засідання 23.10.2019 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення учасників справи, суд, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У період з 10.04.2019 р. по 16.04.2019 р., на підставі направлення від 08.04.2019 р. за №2474 на ім`я головного державного ревізора-інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС України у Дніпропетровській області ОСОБА_1 Н ОСОБА_2 В., відповідно до п. 19-1.1 ст.19-1, п. п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2. п. 75.1. ст. 75, п. п. 78.1.1. п. п. 78.1.4. п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС України у Дніпропетровській області від 08.04.2019 р. №2126-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємства Дніпроремонт з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП Юнісвіт (код ЄДРПОУ 40479838) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р.

За результатами перевірки складено Акт 23.04.2019 р. № 23193/04-36-14-11/21869676 (надалі - Акт перевірки), яким встановлені порушення позивачем п. 44.1 ст.44, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 324188,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2018 на суму 209221,00 грн., (ряд. 18 Декларації), та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звіту (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) всього в сумі 114967,00 грн. за серпень 2018 р. та, як наслідок, встановлено неправомірне завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 114967,00 грн., за серпень 2018 р.

За наслідками встановлених порушень винесені наступні повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення форми Р №0014801411 від 17.05.2019 р., яким підприємству було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 261526, 25 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 209221,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 52305,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення форми В4 №0014821411 від 17.05.2019 р., яким підприємству було зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 114967,00 грн. за звітній період - серпень 2018 р.

Податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 23.05.2019 р., що підтверджується відмітками на податкових повідомленнях-рішеннях з особистим підписом уповноваженої особи підприємства та роздруківкою відстеження рекомендованої кореспонденції з офіційного веб порталу Укрпошта .

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до ДФС України (вх.№20680/6 від 03.06.2019 р. від 03.06.2019 р.), за результатами розгляду якої податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скарга - без задоволення (Рішення ДФС України від 29.07.2019 р. №35954/6/99-99-11-04-02-25).

Згідно Акту перевірки податковим органом були встановлені наступні обставини, які полягли в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В ході проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. встановлено взаємовідносини з ПП ЮНІСВІТ (код за ЄДРПОУ 40479838) на підставі Договору поставки від 07.08.2018 р. №0708/1.

Згідно умов Договору:

п.1.1 постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в специфікаціях, які є невід 'ємною частиною даного Договору;

п.1.2 якість товару, що поставляється за цим Договором, має відповідати вимогам, що зазвичай пред`являються до відповідних товарів і підтверджується товаро- супроводжувальними документами, відповідно до законодавства України діючого на момент поставки;

п.1.3 право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній;

п.2.1 ціни, кількість та асортимент товару (партії товару), встановлюються у специфікації на кожну партію товару, що поставляється;

п.2.2 ціни визначені на умовах СРТ (Incoterms 2010) - м.Харків;

п.2.3 сума договору складається з суми вартості партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору;

п.3.1 підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене постачальником;

п.3.2 замовлення направляється покупцем по факсу, поштою, електронною поштою. Постачальник має право вимагати направлення письмового замовлення (поштою, факсимільним зв`язком або вручатися представнику постачальника під розписку). На підставі замовлення постачальник після отримання замовлення виписує і передає або направляє факсом/електронною поштою рахунок на оплату замовлення;

п.3.3 поставка товару (партії товару) здійснюється на умовах СРТ (Incoterms 2010) - м.Харків;

п.8.1 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін;

п.8.2 строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п.8.1 Договору та діє до 31.12.2018 р. Зобов`язання сторін по взаємних розрахунках у будь-якому випадку, діють до їх повного виконання. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії.

Відповідно до умов вищевказаного Договору отримано (оформлено) такі накладні:

видаткова накладка №366 від 07.08.2018 р.;

податкова накладна №77 від 07.08.2018 р. на загальну суму 1945125,00 грн., ПДВ - 324187,50 грн.

Транспортування товару здійснювалось транспортом ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ згідно наступних товарно - транспортних накладних: №2 від 07.08.2018 р., №3 від 07.08.2018 р.

ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ до складу податкового кредиту серпня 2018 року включено суму ПДВ 324185,50 грн. по вищевказаним податковим накладним згідно податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ ), що відповідає даним Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Згідно пошукової системи ГУ ДФС Перегляд податкових накладних встановлено, що вищевказані податкові накладні за період: серпень 2018 року зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У бухгалтерському обліку ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ дані операції відображено по контрагенту ПП ЮНІСВІТ на рахунку 631 Розрахунки з постачальниками та підрядниками .

Розрахунки між ПП ЮНІСВІТ та ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ за надані товари за Договором поставки від 07.08.2018 р. №0708/1 проводились у безготівковій формі згідно наступних платіжних доручень:

п/д № 45 від 28.08.2018 на суму 400 000,00 грн.;

п/д № 53 від 30.08.2018 на суму 500 000,00 грн.;

п/д № 60 від 31.08.2018 на суму 150 141,00 грн.;

п/д № 75 від 06.09.2018 на суму 500 000,00 грн.;

п/д № 40 від 10.09.2018 на суму 394 984,00 грн.

Всього сплачено за період з 01.08.2018 р. по 10.09.2018 р. згідно платіжних доручень 1945125,00 грн.

Проведеною перевіркою неможливо підтвердити факт отримання ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ товарів від ПП ЮНІСВІТ (код ЄДРПОУ 40479838) на суму ПДВ 324187,50 грн. внаслідок наступного.

За результатами перевірки наданих встановлено: вантажовідправник ПП ЮНІСВІТ 61001, м.Харків проспект Московський, буд.94/307А; пункт навантаження м.Харків проспект Московський, буд.94/307А . Проте за результатами зібраної податкової інформації Київського управління ГУ ДФС у Харківській області щодо ПП ЮНІСВІТ - місцезнаходження платника податків не встановлено. Співробітниками оперативного управління ГУ ДФС у Харківській області було здійснено виїзд за податковою адресою підприємства ПП "ЮНІСВІТ", код 40479838 Харківська обл., м.Харків, Московський р-н, пр.-т.Московський, буд.94, кв.307А. За результатами проведених заходів місцезнаходження ПП "ЮНІСВІТ" не встановлено, що підтверджується довідкою про встановлення місцезнаходження платника податків за податковою адресою, складеною оперативним підрозділом територіального органу ДФС від 12.10.2018 р. №4143/20-40-21-13-08.

Отже, встановити де саме проводились навантажувальні роботи не вдалося.

Згідно інформаційних баз даних ДФС України та в ході аналізу податкової звітності ПП ЮНІСВІТ (код ЄДРПОУ 40479838) встановлені наступні відомості: державна реєстрація від 13.05.2016 № 14801020000069526; перебуває на обліку Головне управління ДФС у Харківській області (Московський район м.Харкова) (2034); стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; свідоцтво платника ПДВ № 200288758 від 01.10.2016 р. - діюче; чисельність працюючих у штаті - 2 особи (згідно звіту про нарахування єдиного внеску за серпень 2018 р.); інформація щодо наявності основних фондів: згідно поданого фінансового звіту за 2018 р. основні засоби відсутні; є імпортером.

Дослідження походження товару - Полімер ЕZ-МАD GOLD (9 кг), Полімер QUIK- TROL (9 кг) з кодом УКТЗЕД 3911901900 та Бетоніт TUNNEL GEL PLUS (25 кг) з кодом УКТЗЕД 3802900090 згідно податкових накладних за серпень 2018 р.

ПП ЮНІСВІТ є імпортером ТМЦ. Аналізом ЄРПН та згідно баз даних ДФС в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності ПП ЮНІСВІТ здійснює придбання великої кількості ТМЦ, що мають різноманітні характеристики та потребують застосування особливих умов їх транспортування та зберігання. Проте, їх обсяги та властивості не відповідають матеріально-технічним можливостям ПП ЮНІСВІТ .

Зокрема, придбані: тканини з синтетичних комплексних ниток (код УКТЗЕД 5407), текстильні матеріали покриті ворсом (код УКТЗЕД 5907), тканина з комплексних нетекстурованих ниток (100% поліестер), пофарбована (код УКТЗЕД 5407613000), текстильний матеріал полотняного переплетення з нанесенням багатьох дрібних частинок волокон (називаються флок) на поверхню методом флокированія (код УКТЗЕД 5907000000), штучні квіти, листя, плоди та їх частини; вироби із штучних квітів, листя або плодів (код УКТЗЕД 6702), коробки з картону(код УКТЗЕД 4819), машини та апаратура електричні, що мають індивідуальні функції (код УКТЗЕД 8543), лампи та освітлювальне обладнання та їх частини (код УКТЗЕД 9405), вироби для новорічних, різдвяних свят (код УКТЗЕД 9505109000), полотна трикотажні, виготовлене з синтетичних волокон: 95% поліестер, 5% еластомерних ниток (спандекс) (код УКТЗЕД 60041000009405), пакувальні вироби з паперу для пакування товару (код УКТЗЕД 481920 00), та інші різноманітні ТМЦ, що не пов`язані будь-якою спеціалізацією та потребують матеріально-технологічної забезпеченості, особливих умов зберігання та персоналу різноманітних кваліфікацій.

Тобто асортимент придбаної продукції, на думку відповідача, не відповідає реалізованій, а товар: Полімер ЕZ-МАD GOLD (9 кг), Полімер QUIK- TROL (9 кг) з кодом УКТЗЕД 3911901900 та Бетоніт TUNNEL GEL PLUS (25 кг) з кодом УКТЗЕД 3802900090 не придбавався взагалі (обрив ланцюга).

Згідно ЄРПН у ПП ЮНІСВІТ відсутні орендовані офісні, складські та виробничі приміщень, обладнання, тощо. Власні складські та виробничі приміщення на балансі підприємства відсутні.

З огляду на вищевказане, податковий орган вказує, що при штатній чисельності 2 особи, такі особи не могли одночасно складати та підписувати договори з контрагентами, контролювати здійснення господарських операцій (контролювати фінансові та товарні потоки) та інші дії, пов`язані із функціонуванням підприємств при значній кількості контрагентів.

Крім того, операції ПП ЮНІСВІТ не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. У зв`язку з цим незначний штат працівників ПП ЮНІСВІТ не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Також, підприємство ПП "ЮНІСВІТ" (код ЄДРПОУ 40479838) є фігурантом у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100010008451 від 12.09.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (справа №752/21240/17).

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що посадовими особами ПП Юнісвіт (ЄДРПОУ 40479838) ПП Семенівська мануфактура (ЄДРПОУ 35821783), ПП ПО Мануфактура (ЄДРПОУ 3817590), ПП Технобазис (ЄДРПОУ 38630430), ПП АЗЧ Постач (ЄДРПОУ 36817584), ТОВ ТК Російський продукт (ЄДРПОУ 36459077), ТОВ ТаларнаТрейд (ЄДРПОУ 39667304), ПП Альватрейдінг (ЄДРПОУ 39334823), ТОВ Олдбрідж (ЄДРОПОУ 40433421), ТОВ Амбросія (ЄДРПОУ 39740216), у злочинній змові з організаторами протиправної фінансової схеми запроваджено механізм заволодіння бюджетними коштами шляхом ухилення від сплати встановлених Законом податків та зборів, в результаті чого державі завдано збитки в особливо великих розмірах.

Вказані підприємства є імпортерами ТМЦ (тканина, автозапчастини, продукти харчування) на територію України із Китаю, ОАЕ, Індії. При цьому, під час розмитнення товарів до митних органів подаються документи, що містять недостовірні відомості щодо вартості ТМЦ з метою суттєвого заниження митних платежів. Подальша реалізація імпортованих товарів частково здійснюється за готівку замовникам , а документально відображається їх продаж схемним СГД, які мають ознаки фіктивності.

Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано узагальнену податкову інформацію від Київського управління ГУ ДФС у Харківській області по ПП ЮНІСВІТ (код ЄДРПОУ 40479838) щодо фінансово-господарських операцій з постачання й правомірності складання і реєстрації з ЄРПН податкових накладних виписаних та отриманих у серпні 2018 року, згідно якої встановлено складання податкових накладних з порушенням норм пп. а / б п.185.1 ст.185. п.187.1 ст.187. абзаців перших пп.201.1, пп.201.7 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, перелік яких наведено у пп.5.1.2 п.5.1 цієї узагальненої податкової інформації; визначення платником податків сум податкових зобов`язань при продажу товарів/послуг на загальну суму ПДВ - 5319135,70 грн. З огляду на що платником податків порушено норми пп. а / б п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган встановив неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 21869676) з ПП "ЮНІСВІТ" (код ЄДРПОУ 40479838) за період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. У зв`язку із чим, дійшов висновку, що ТОВ Підприємство ДНІПРОРЕМОНТ в порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України завищено податковий кредит на загальну суму 324188,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2018 р. на суму 209221,00 грн. (ряд. 18 Декларації), та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) всього у сумі 114967,00 грн. за серпень 2018 року та як наслідок встановлено неправомірне завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 114967,00 грн. за серпень 2018 року.

Аналогічні за змістом обставини були наведені представниками відповідача у судових засіданнях та відображені у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Системний аналіз вказаної норми свідчить, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ Підприємство Дніпроремонт (код ЄДРПОУ 21869676) зареєстроване як юридична особа приватного права 01.11.1994 р. (номер запису 1 224 120 0000 005594) та провадить діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20).

у періоді, який перевірявся ТОВ Підприємство Дніпроремонт мало господарські відносини з ПП Юнісвіт на підставі Договору поставки від 07.08.2018 р. №0708/1, специфікацій до нього, згідно умов якого позивач придбав товар: Полімер ЕZ-МАD GOLD (9 кг), Полімер QUIK- TROL (9 кг) з кодом УКТЗЕД 3911901900, Бетоніт TUNNEL GEL PLUS (25 кг) з кодом УКТЗЕД 3802900090, який був доставлений до пункту розвантаження: м.Дніпро, вул. Коротка 41 (орендовані позивачем приміщення згідно Договору оренди нежитлових приміщень №1 від 01.12.2017 р.) та оплачений згідно платіжних доручень № 45 від 28.08.2018 р., № 53 від 30.08.2018 р., № 60 від 31.08.2018 р., № 75 від 06.09.2018 р., № 40 від 10.09.2018 р.

Складена за наслідками даних відносин податкова накладна №77 від 07.08.2018 р. зареєстрована в ЄРПН, що підтверджується квитанцією №1 від 07.08.2018 р.

Судом також встановлено, що придбаний у ПП ЮНІСВІТ в рамках договору поставки 0708/1 від 07.08.2018 р. в подальшому було використано при виконанні будівельних робіт ТОВ ПІДПРИЄМСТВО ДНІПРОРЕМОНТ в рамках Договору субпідряду № 2505/18 від 25.05.2018 р., що підтверджується актом закриття прихованих робіт № 9 від 21.09.2018 р., звіт про виконання робіт за Договором субпідряду на об`єкті будівництва.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП Юнісвіт до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії наступних первинних документів: штатного розпису від 05.07.2018 р., ліцензії ДАБК № 181270 від 09.10.2012 р., договору найму (оренди) транспортних засобів від 15.06.2015 р., акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору оренди 3 б/н від 15.06.2015 р., договору оренди нежитлових приміщень від 01.12.2017 р., акта № 22 від 31.08.2018 р., договору оренди № 1 від 01.01.2018 р., акта виконаних робіт № 15 від 31.08.2018 р., договору найму (оренди) транспортних засобів від 01.06.2018 р. та акт виконаних робіт , договору оренди, нежитлових приміщень від 01.08.2018 р., акта виконаних робіт від 31.08.2018 р., договору оренди нежитлових приміщень від 01.08.2018 р., акта виконаних робіт від 31.08.2018 р., договору поставки № 0708/1 від 07.08.2018 р., товарно-транспортної накладної № 2 від 07 серпня 2018 р. 25:, Копія товарно-транспортної накладної № 3 від 07 серпня 2018 р. 26. Копія видаткової накладної від 366 від 07.08.2018 р., податкової накладної № 77 від 07.08.2018 р., копія квитанції № 1 про реєстрацію видаткової накладної № 77 від 07.08.2018 р., накладної на переміщення № 46 від 07 серпня 2018 р., платіжного доручення № 40 від 30.08.2018 р., платіжного доручення № 40 від 10.09.2018 р., платіжного доручення № 75 від 06.09.2018 р., платіжного доручення № 60 від 31.08.2018 р., платіжного доручення № 60 від 31.08.2018 р., платіжного доручення № 53 . від 30.08.2018 р., платіжного доручення № 45 від 28.08.2018 р., банківської виписки, оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 за період за серпень 2018 р., оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 за період з 01.08.18 р. - по 30.09.2018 р., накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000026 від 20 серпня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000031 від 21 серпня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000038 від 27 серпня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000044 від 30 серпня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000049 від 03 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000056 від 06 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000059 від 10 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000066 від 17 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000068 від 18 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000070 від 19 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000072 від 20 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000074 від 21 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000078 від 24 вересня 2018 року, накладної на передачу матеріалів у виробництво № КА-000081 від 25 вересня 2018 року., підсумкової відомості ресурсів, акта на закриття прихованих робіт № 9 від 21.09.2018 р., звіту про виконання робіт за Договором субпідрядам на об`єкті будівництва.

Дослідивши зміст первинної документації суд встановив відсутність недоліків у їх оформленні.

Таких недоліків не було встановлено і під час перевірки, так само як і відсутність певних документів підприємства.

Під час судового розгляду справи вказані обставини відповідачем не спростовувались.

Фактично висновки податкового органу ґрунтуються лише на податковій інформації щодо контрагента - ПП Юнісвіт , про що свідчить зміст Акту перевірки.

Відповідачем не було належним чином проведено дослідження, не надано оцінку первинним та бухгалтерським документам ані позивача ані спірного контрагента, не зазначені конкретні та деталізовані висновки за результатами дослідження і оцінки.

При цьому, як вбачається з установлених судом обставин справи, факт отримання товару позивачем та розрахунки за такий товар підтверджується первинними документами підприємства, наданими до суду, які були досліджені під час судового розгляду справи.

Крім того, вказані обставини детально викладені у Акті перевірки.

Щодо посилань відповідача як на підставу відсутності реальності операцій позивача на дані контрагента з баз даних Державної фіскальної служби (АІС Податковий блок ), як то відсутність у контрагентів матеріально-технічної можливості перевезення та зберігання товару, відсутності трудових та ін. ресурсів, відсутності персоналу, невідповідність обсягів товарів, не реєстрації податкових накладних тощо, суд зазначає наступне.

Наведені відповідачем обставини, з урахуванням наданим позивачем документів, не свідчать про відсутність реальності проведених операцій між позивачем та контрагентами, оскільки здебільшого ґрунтуються на припущеннях податкового органу.

Дані посилання є підставами для сумнівів реальності операцій та не свідчать про відсутність операцій, документи щодо яких об`єктивно не спростовані.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. у справі № 820/4648/13-а, у справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо посилань відповідача на операції та дані контрагентів позивача з їх постачальниками, досліджуючи ланцюг придбання/отримання товару, суд зазначає, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Такі посилання податкового органу не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій.

Натомість контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів та ін. обставин, які мають значення.

При цьому, Акт перевірки не містить жодних доказів, що виявлені порушення стосуються саме перевіряємого періоду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, під час судового розгляду справи представником відповідача було надано Узагальнюючу податкову інформацію стосовно ПП Юнісвіт , на яку посилається у Акті перевірки, проте, як було встановлено судом, саме зустрічної звірки за спірний період по взаємовідносинам з ПП Юнісвіт проведено не було.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків не свідчить про те, що платник податків, який укладав договори з таким контрагентом, знав про протиправний характер діяльності свого контрагента. Отже, аргументи податкового органу стосовно фіктивності контрагента та нереальності фінансово-господарських відносин зі спірними контрагентами не можуть бути вичерпними доказами нереальності операцій, за які позивач має нести негативні наслідки.

Також суд зазначає, що позивач є відокремленою самостійною юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладало на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати. Законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами або контрагентами контрагентів своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України"). Також, слід врахувати позицію Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Викладені висновки підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

На переконання суду, доводи відповідача про неможливість підтвердження реальності фінансово-господарських операцій зі спірним контрагентом має ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

В якості доказів порушення податкового законодавства відповідач вказує інформацію, яка позивача безпосередньо не стосується.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

При цьому, належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Згідно Акту перевірки та пояснень відповідача, контрагент позивача ПП Юнісвіт є фігурантом кримінального провадження №12017100010008451 від 12.09.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (справа №752/21240/17).

Відносно даної обставини суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/3563/17 чітко висловив позицію, згідно якої критично ставиться до формального з`ясування обставин у справі. Тому ігнорування встановлених судом фактів, які мають значення для даної справи, є недопустимим. Суд, аналізуючи встановлені обставини, надає оцінку саме змісту досліджуваного вироку.

Така правова позиція, серед іншого, підтверджується висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, де вказано, що сам факт наявності кримінального провадження, вироку, ухваленого на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Під час судового розгляду справи, наявність вироку у даному кримінальному провадженні не встановлена. Наведена у Акті перевірки інформація, встановлена під час досудового розслідування не свідчить про прямий чи опосередкований зв`язок позивача з викладеними обставинами та/або контрагентами у спірний період, оскільки відсутні дослідження господарських операцій та первинної документації саме між позивачем та ПП Юнісвіт .

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України ).

Окрім того, в силу приписів ст. 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу податкової служби про нереальність (нікчемність) вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Однак, правова позиція суду в тому, що обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у т.ч. на його контрагентів та контрагентів по ланцюгу постачання.

Окремо суд зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону.

Як було зазначено вище, відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Крім того, визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та/або віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов`язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовуються таким платником у своїй господарській діяльності.

Контролюючим органом не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов Договору поставки, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними. Суд в даному випадку не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Також, норми податкового законодавства не визначають звітування контрагента до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17, від 28.08.2018 р. по справі №820/7592/15, від 05.09.2018 р. по справі №2а-0870/2256/11, від 15.08.2018 по справі №2а-12462/12/2070, від 27.03.2018 р. по справі №816/809/17.

Суд зазначає, що конкретних та деталізованих порушень з боку позивача з приводу провадження господарської діяльності, податковим органом не наведено. Вчинення порушень безпосередньо ТОВ Підприємством Дніпроремонт Акт перевірки не містить.

Таких порушень, також, не встановлено під час судового розгляду справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати господарські відносини між ТОВ Підприємством Дніпроремонт та ПП Юнісвіт такими, що фактично не відбувались. Відтак висновки відповідача у Акті перевірки є хибними.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Також суд враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду довести правомірність своїх дій чи бездіяльності, відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний саме суб`єкт владних повноважень (постанови Верховного Суду від 07.08.2018 р. у справі №818/8990/13-а, від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи податкового органу, що стали підставами для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. При цьому, належного обґрунтування прийнятих рішень відповідачем до суду не надано.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин у сукупності, суд не вбачає правових підстав для визначення позивачу сум податкових зобов`язань за результатами проведеної перевірки на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню, позов, - задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5843,89 грн. слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Дніпроремонт до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.05.2019 р. №0014801411;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 17.05.2019 р. №0014821411.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Дніпроремонт документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5843,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 01 листопада 2019 року.

Суддя В.С. Віхрова