Рішення

від 11.11.2019 по справі 804/16553/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року Справа № 804/16553/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило:

- визнати недійсним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12 квітня 2014 року № 110100000/2014/200051/1 та від 29 квітня 2014 року №110100000/2014/20065/1;

- визнати недійсними та скасувати видані Митницею картки відмови у митному оформленні товарів від 12 квітня 2014 року № 110100000/2014/00113 та від 28 квітня 2014 року № 110100000/2014/00137.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, у задоволенні позову Товариства відмовив.

3. Постановою Верховного Суду від 31.05.2019 року скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. 04.10.2019 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

5. 04.10.2019 року згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цю справу було передано для розгляду судді Ількову В.В.

6. Ухвалою суду від 07.10.2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 804/16553/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

7. Ухвалою суду від 07.10.2019 року також було запропоновано усім учасникам розгляду справи надати суду письмові пояснення (відзиви, заперечення) та всі документи, які стосуються предмету позову, з урахуванням правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14.

8. 28.10.2019 року позивачем були надані пояснення щодо суті спору по справі №804/16553/14, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.05.2019 року по цій справі.

9. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

11. У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

12. Отже, рішення у цій справі приймається судом 11.11.2019 року, тобто у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

13. У позовній заяві, позивач зазначив про те, що 11.04.2014 року та 25.04.2014 року ТОВ М`ясна фабрика Фаворит звернулося до відповідача для здійснення митного оформлення товару: заморожене свиняче бокове сало .

14. Товар заявлено до митного оформлення шляхом електронного декларування (митна декларація від 11.04.2013 року № 110010000/2014/209018 та від 25.04.2014 року №110010000/2014/210089).

15. Зазначили про те, що згідно з договором доручення № 286 від 13.11.2012 року, укладеним між ТОВ Гіперіон Д та позивачем, ТОВ Гіперіон Д здійснює декларування митним органам України товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються позивачем через митний кордон України, а також вчиняє інші дії, пов`язані з оформленням цих товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів.

16. Вважають, що згідно з положеннями ст. 53 Митного кодексу України ТОВ Гіперіон Д подало відповідачу всі необхідні документи, оформлені належним чином, для підтвердження заявлених позивачем відомостей про митну вартість семи партій товару, обґрунтувавши належним чином застосування першого методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, однак, відповідачем було неправомірно відмовлено в прийнятті митних декларацій та було винесено картки відмови в митному оформленні товарів від 12.04.2014 року № 110100000/2014/00113 та 29.04.2014 року №110100000/2014/00137 на підставі рішень про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року та № 110000000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, в яких відповідачем було зазначено про неподання позивачем до митного оформлення документів, які підтверджують складові митної вартості у відповідності до вимог ч. 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

17. Коригування митної вартості товару, заявленої позивачем, відповідачем було проведено за методом резервним методом, що на думку позивача, є протиправним та незаконним.

18. Отже, з огляду на відсутність підстав для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару, позивач звернувся до суду із цим позовом про визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні, визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 12.04.2014 року № 110100000/2014/200051/1 та від 29.04.2014 року №110000000/2014/200065/1.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

19. Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за результатами перевірки наданих до митного оформлення позивачем МД від 11.042014 року №110010000/2014/209018 та МД від 25.04.2014 року №110010000/2014/210089 на ввезення товару заморожене свиняче бокове сало відповідачем були виявлені розбіжності, які позивачем так і не були усунуті в ході консультацій.

20. Зазначили про те, що враховуючи вищезазначене, за результатами перевірки, встановлену невідповідність відомостей у наданих документах, виявлену під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товару та за результатами розгляду додатково наданих документів, у відповідача була відсутня можливість проведення обчислення заявленого рівня митної вартості за першим методом, у зв`язку із чим, відповідачем були прийняті оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів від 12.04.2014 року №110100000/2014/200051/1 та від 29.04.2014 року №110000000/2014/200065/1 і відповідно винесені картки відмови в митному оформленні товарів від 12.04.2014 року № 110100000/2014/00113 та 29.04.2014 року №110100000/2014/00137.

21. Вважають, що оскаржувані позивачем рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови в прийнятті митної декларації були прийняті у відповідності до норм Митного кодексу України та відповідно правові підстави для їх скасування відсутні.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

22. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 02 вересня 2013 року між позивачем та компанією Vion Sales West BV (Нідерланди) було укладено контракт про поставку товару № 02/09/13.

23. 11 квітня 2014 року з метою здійснення митного оформлення товару - заморожене свиняче бокове сало - ТОВ М`ясна фабрика Фаворит Плюс подало до Митниці електронну митну декларацію № 110010000/2014/209018, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору в сумі 9195,86 EUR (курс валюти 17,41 грн.) за поставку 19991 кг. товару.

24. Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючого органу разом із митною декларацією такі документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром №110/2012/0000134 від 27.09.2012 року;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 03.04.2014 року;

- банківський платіжний документ № 35 від 27.03.2014 року;

- довідка про транспортні витрати № 10 від 04.04.2014 року;

- прайс-лист виробника товару б/н від 20.03.2014 року;

- комерційну пропозицію від 21.03.2014 року;

- рахунок фактуру (інвойс) від 03.04.2014 року;

- рахунок проформу №5414001299 від 25.03.2014 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікація №1) від 19.03.2014 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується від 02.09.2013 року №02/09Є13;

- договір на перевезення від 13.05.2013 року № 130513.

25. Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував позивача про виявлення таких розбіжностей:

- у зовнішньоекономічному контракті від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 п. 3.1 розділу 3, прайс-листі від 20 березня 2014 року № б/н та специфікації № 1 від 19 березня 2014 року передбачена 100% передплата. На підтвердження передплати за товар надана SWIFT № 35 від 27 березня 2014 року, в якій відсутнє посилання на партію товару. Також у наданій SWIFT є посилання на чотири інвойси (всі від дати 25 березня 2014 року), у тому числі й інвойс № 5414001299, який вказаний у гр. 44 митної декларації, але його датовано 03 квітня 2014 року;

- за умовами транспортному договору від 13 травня 2013 року № 130513 між експедитором ПП Транс Логістик та транспортною компанією ДП Хасселе Фрахвермитлут ГмбХ-УА у розділах 2 та 4 передбачено надання заявки та рахунка на оплату транспортних послуг. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом;

- відсутній договір між позивачем та експедитором ПП Транс Логістик про надання транспортно-експедиторських послуг та рахунки про сплату цих послуг. Довідка про транспортні витрати від 04 квітня 2014 року № 10, яка надана транспортною компанією ДП Хасселе Фрахвермитлут ГмбХ-УА , по-перше, не передбачена угодою від 13 травня 2013 року № 130513, по-друге, місить інформацію тільки про транспорті витрати перевізника;

- у гр. 44 поданої до митного оформлення митної декларації під кодом документа 4104 вказано контракт від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 між VION Sales West BV Boseind 10, 5281RM, Boxtel, The Netherlands та ТОВ М`ясна фабрика Фаворит плюс Україна, а у гр. 31 митної декларації, електронному інвойсі та ТСД вказано виробника - Grolleman Vrieshuis BV (Нідерланди);

- згідно з положеннями розділу 4 зовнішньоекономічного контракта передбачено надання експортної декларації. Вказана у гр. 44 та подана декларація від 03 квітня 2014 року № 14NL00085114A44050 не є експортною декларацією.

26. Відповідно до частин 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експртними організаціями;

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

- виписку з бухгалтерської документації.

27. На виконання цього повідомлення позивачем 12.04.2014 року до контролюючого органу було подано копію декларації країни відправлення від 03.04.2014 року №MRN14NL0899692CDD60АЗ, в якій вказана сума 10195 EUR. Інших документів в період консультацій декларантом до митниці надано не було.

28. Так, за результатами здійснення митним органом перевірки наданих позивачем документів контролюючим органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,7635 EUR/кг (на заморожене свиняче бокове сало ) на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 60 МК України. Також, на підставі цього рішення відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2014/00113 від 12.04.2014 року.

29. Судом встановлено, що згідно оскаржуваного позивачем рішення №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року відповідачем у відповідності до п.п. 2 п. 6 ст. 54 Митного кодексу України було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за ціною договору у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МУ України, а саме, не підтверджені витрати на транспортування та страхування. При визначені митної вартості товару неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення ст. 59, 60, 61 МК України. Методи на основі віднімання 2 в) та додавання 2 г) вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) (метод 6).

30. 25 квітня 2014 року позивачем, з метою здійснення митного оформлення товару - заморожене свиняче бокове сало - знову звернувся до відповідача з митною декларацію №110010000/2014/210089, до якої додав такі документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.09.2013 року № 02/09/13 з доповненням (специфікація № 2) від 10.04.2014 року;

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром № 110/2012/0000134 від 27.09.2012 року;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 16.04.2014 року;

- банківський платіжний документ SWIFT від 10.04.2014 року;

- довідку про транспортні витрати № 17 від 23.04.2014;

- заявку на страхування № 17 від 04.04.2014 року;

- прайс-лист виробника товару б/н від 04.04.2014 року;

- комерційну пропозицію від 14.04.2014 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 16.04.2014 року;

- рахунок-проформу №5414001495 від 10.04.2014 року;

- договір на перевезення від 04.09.2013 року № 04/09.

31. Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував позивача про виявлення таких наявність таких розбіжностей:

- у зовнішньоекономічному контракті від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 п. 3.1 розділу 3, прайс-листі від 20 березня 2014 року № б/н та специфікації № 2 від 10 квітня 2014 року передбачена 100% передплата. На підтвердження передплати за товар надана SWIFT №35 від 27 березня 2014 року, в якій відсутнє посилання на партію товару;

- за умовами транспортному договору від 04 вересня 2013 року № 04/09 між експедитором ПП Транс Логістик та перевізником ОСОБА_1 передбачено надання заявки та рахунка на оплату транспортних послуг. По договору від 27 листопада 2013 року №27/11/13 між позивачем та експедитором ПП Транс Логістик про надання транспортно-експедиторських послуг передбачено надання заявки та рахунку про сплату цих послуг. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом Також у вищезазначеному договорі передбачений тариф за надання транспортно-експедиторських послуг у сумі 39 000 грн, що не відповідає даним заявленим у митній декларації при розрахунку митної вартості. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом;

- довідка про транспортні витрати від 24 квітня 2014 року № 17, яка надана перевізником ОСОБА_1 , не передбачена угодою від 04 вересня 2013 року № 04/09, містить інформацію тільки про транспорті витрати перевізника;

- заявка на страхування окремого перевезення вантажу від 04 квітня 2014 року №17, яка вказана у гр. 44 наданої до митного оформлення митної декларації, визначає суму 221,80 грн. страхувального платежу по страхуванню вищезазначеного вантажу. Ця сума є складовою митної вартості на умовах поставки FCA NL OLST;

- у гр. 44 поданої до митного оформлення митної декларації під кодом документа 4104 вказано контракт від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 між VION Sales West BV Boseind 10, 5281RM, Boxtel, The Netherlands та ТОВ М`ясна фабрика Фаворит плюс Україна, а у гр. 31 митної декларації, електронному інвойсі та ТСД вказано виробника - Grolleman Vrieshuis BV (Нідерланди);

- переклад експортної митної декларації від 16 квітня 2014 року №14NL09C7B728EE7326, вказаної у гр. 44, наданій до митного оформлення не відповідає відомостям, вказаним у декларації експортера.

32. Відповідно до частин 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України, під час консультацій декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; виписку з бухгалтерської документації.

33. Відповідно до повідомлення від 29.04.2014 року № 292/1 декларантом відмовлено у наданні до митного органу додаткових документів.

34. Так, за результатами здійснення митним органом перевірки наданих позивачем документів контролюючим органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, відповідно до якого митну вартість скориговано до 0,7592 EUR/кг (на заморожене свиняче бокове сало ) на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України. Також, на підставі вказаного рішення відповідачем виставлена картка відмови у митному оформленні товарів № 110100000/2014/00137 від 29.04.2014 року.

35. Згідно оскаржуваного позивачем рішення №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, відповідачем у відповідності до п.п. 2 п. 6 ст. 54 Митного кодексу України було відмовлено у митному оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю за ціною договору у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МУ України. При визначені митної вартості товару неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення ст. 59, 60, 61 МК України. Методи на основі віднімання 2 в) та додавання 2 г) вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) (метод 6). Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації щодо вартості оцінюваних товарів за МД від 28.03.2014 року №205070000/2014/9905 та становить 0,7592 EUR/кг.

36. Також, згідно матеріалів справи у липні 2014 року позивач звернувся до відповідача із зверненнями №№57,58,59 стосовно надання додаткових документів для перегляду прийнятого відповідачем рішення №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року та надав додаткові документи щодо усунення розбіжностей.

37. Проте, відповідач фактично відмовив позивачу у прийнятті таких документів, з огляду на те, що додаткові документи були подані з порушенням законодавчо встановленого 80 - денного терміну.

38. Також, у липні 2014 року позивач звернувся до контролюючого органу із зверненнями від 09.07.2014 року №63, №64, №65 та №66 стосовно надання додаткових документів для перегляду прийнятого митницею рішення №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року. Отже, позивач надав до відповідача додаткові документи щодо усунення виявлених розбіжностей, проте, на думку відповідача товариством так і не були усунені розбіжності, встановлені в оскаржуваному рішенні.

39. Крім того, оскільки, позивач відмовився від надання до митного органу інших додаткових документів, товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання на підставі МД № 110100000/2014/209028 від 12.04.2014 року, МД №110100000/2014/209029 від 12.04.2014 року, МД №110100000/2014/209180 від 14.04.2014 року, МД №110100000/2014/210577 від 30.04.2014 року, МД №110100000/2014/210609 від 30.04.2014 року, МД № 110100000/2014/210624 від 30.04.2014 року, МД № 110100000/2014/211908 від 12.04.2014 року.

40. Так, не погодившись із вищевказаними рішеннями Дніпропетровської митниці ДФС позивач звернувся до суду із цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

41. Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

42. Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

43. Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

44. Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

44. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

45. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

46. Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

47. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

48. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право:

1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації;

2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу;

49. Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

50. Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

51. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України):

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

52. Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

53. Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

54. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

55. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

56. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

57. Згідно частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

58. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п`ята статті 54 МК України):

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

59. Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

60. Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

61. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

62. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

63. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

64. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

65. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

66. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

67. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України):

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

68. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

69. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

70. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

71. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

72. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

73. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

74. Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

75. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

76. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

77. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

78. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

79. Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів.

80. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

81. Розрахунки згідно із статтею 58 МК України робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

82. Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

83. Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

84. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

85. Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

86. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

87. У частині десятій статті 58 МК України передбачено перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

88. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.

89. Дослідивши матеріли справи, судом встановлено, що 02 вересня 2013 року між позивачем та компанією Vion Sales West BV (Нідерланди) укладено контракт про поставку товару № 02/09/13.

90. 11 квітня 2014 року з метою здійснення митного оформлення товару - заморожене свиняче бокове сало - Товариство подало до Митниці електронну митну декларацію №110010000/2014/209018, в якій визначило митну вартість товару за ціною договору в сумі 9195,86 EUR (курс валюти 17,41 грн.) за поставку 19991 кг товару.

91. Для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант подав до контролюючому органу разом із митною декларацією такі документи:

- картка обліку особи, яка здійснює операції з товаром №110/2012/0000134 від 27.09.2012 року;

- міжнародна автомобільна накладна (CMR) від 03.04.2014 року;

- банківський платіжний документ № 35 від 27.03.2014 року;

- довідка про транспортні витрати № 10 від 04.04.2014 року;

- прайс-лист виробника товару б/н від 20.03.2014 року;

- комерційну пропозицію від 21.03.2014 року;

- рахунок фактуру (інвойс) від 03.04.2014 року;

- рахунок проформу №5414001299 від 25.03.2014 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного контракту (специфікація №1) від 19.03.2014 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується від 02.09.2013 року №02/09Є13;

- договір на перевезення від 13.05.2013 року № 130513.

92. Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував позивача про виявлення наступних розбіжностей:

- у зовнішньоекономічному контракті від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 п. 3.1 розділу 3, прайс-листі від 20 березня 2014 року № б/н та специфікації № 1 від 19 березня 2014 року передбачена 100% передплата. На підтвердження передплати за товар надана SWIFT № 35 від 27 березня 2014 року, в якій відсутнє посилання на партію товару. Також у наданій SWIFT є посилання на чотири інвойси (всі від дати 25 березня 2014 року), у тому числі й інвойс № 5414001299, який вказаний у гр. 44 митної декларації, але його датовано 03 квітня 2014 року;

- за умовами транспортному договору від 13 травня 2013 року № 130513 між експедитором ПП Транс Логістик та транспортною компанією ДП Хасселе Фрахвермитлут ГмбХ-УА у розділах 2 та 4 передбачено надання заявки та рахунка на оплату транспортних послуг. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом;

- відсутній договір між позивачем та експедитором ПП Транс Логістик про надання транспортно-експедиторських послуг та рахунки про сплату цих послуг. Довідка про транспортні витрати від 04 квітня 2014 року № 10, яка надана транспортною компанією ДП Хасселе Фрахвермитлут ГмбХ-УА , по-перше, не передбачена угодою від 13 травня 2013 року № 130513, по-друге, місить інформацію тільки про транспорті витрати перевізника;

- у гр. 44 поданої до митного оформлення митної декларації під кодом документа 4104 вказано контракт від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 між VION Sales West BV Boseind 10, 5281RM, Boxtel, The Netherlands та ТОВ М`ясна фабрика Фаворит плюс Україна, а у гр. 31 митної декларації, електронному інвойсі та ТСД вказано виробника - Grolleman Vrieshuis BV (Нідерланди);

- згідно з положеннями розділу 4 зовнішньоекономічного контракта передбачено надання експортної декларації. Вказана у гр. 44 та подана декларація від 03 квітня 2014 року № 14NL00085114A44050 не є експортною декларацією.

93. 12 квітня 2014 року позивачем на вимогу відповідача додатково було подало копію декларації країни відправлення від 03 квітня 2014 року №MRN14NL0899692CDD60АЗ, в якій вказана сума 10195 EUR.

94. Інших документів позивачем у період консультацій з декларантом до Митниці подано не було.

95. Розглянувши подані декларантом документи, відповідач 12 квітня 2014 року відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови №110100000/2014/00113 та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200051/1, відповідно до якого митна вартість товару була визначена за резервним методом.

96. Згідно рішення №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року відповідачем у відповідності до п.п. 2 п. 6 ст. 54 Митного кодексу України було відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю за ціною договору у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МУ України, а саме, не підтверджені витрати на транспортування та страхування. При визначені митної вартості товару неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення ст. 59, 60, 61 МК України. Методи на основі віднімання 2 в) та додавання 2 г) вартості (ст.62, ст.63 МКУ) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) (метод 6).

97. 25 квітня 2014 року Товариство з метою здійснення митного оформлення товару - заморожене свиняче бокове сало - вдруге звернулося до відповідача з митною декларацію №110010000/2014/210089, до якої було надано:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 02.09.2013 року № 02/09/13 з доповненням (специфікація № 2) від 10.04.2014 року;

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товаром № 110/2012/0000134 від 27.09.2012 року;

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 16.04.2014 року;

- банківський платіжний документ SWIFT від 10.04.2014 року;

- довідку про транспортні витрати № 17 від 23.04.2014 року;

- заявку на страхування № 17 від 04.04.2014 року;

- прайс-лист виробника товару б/н від 04.04.2014 року;

- комерційну пропозицію від 14.04.2014 року;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 16.04.2014 року;

- рахунок-проформу №5414001495 від 10.04.2014 року;

- договір на перевезення від 04.09.2013 року № 04/09.

98. Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронного повідомлення проінформував позивача про виявлення таких розбіжностей:

- у зовнішньоекономічному контракті від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 п. 3.1 розділу 3, прайс-листі від 20 березня 2014 року № б/н та специфікації № 2 від 10 квітня 2014 року передбачена 100% передплата. На підтвердження передплати за товар надана SWIFT №35 від 27 березня 2014 року, в якій відсутнє посилання на партію товару;

- за умовами транспортному договору від 04 вересня 2013 року № 04/09 між експедитором ПП Транс Логістик та перевізником ОСОБА_1 передбачено надання заявки та рахунка на оплату транспортних послуг. По договору від 27 листопада 2013 року №27/11/13 між позивачем та експедитором ПП Транс Логістик про надання транспортно-експедиторських послуг передбачено надання заявки та рахунку про сплату цих послуг. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом Також у вищезазначеному договорі передбачений тариф за надання транспортно-експедиторських послуг у сумі 39 000 грн, що не відповідає даним заявленим у митній декларації при розрахунку митної вартості. Ці документи підтверджують вартість та сплату за транспортно-експедиційні послуги. Вказані документи не надані декларантом;

- довідка про транспортні витрати від 24 квітня 2014 року № 17, яка надана перевізником ОСОБА_1 , не передбачена угодою від 04 вересня 2013 року № 04/09, містить інформацію тільки про транспорті витрати перевізника;

- заявка на страхування окремого перевезення вантажу від 04 квітня 2014 року №17, яка вказана у гр. 44 наданої до митного оформлення митної декларації, визначає суму 221,80 грн. страхувального платежу по страхуванню вищезазначеного вантажу. Ця сума є складовою митної вартості на умовах поставки FCA NL OLST;

- у гр. 44 поданої до митного оформлення митної декларації під кодом документа 4104 вказано контракт від 02 вересня 2013 року № 02/09/13 між VION Sales West BV Boseind 10, 5281RM, Boxtel, The Netherlands та ТОВ М`ясна фабрика Фаворит плюс Україна, а у гр. 31 митної декларації, електронному інвойсі та ТСД вказано виробника - Grolleman Vrieshuis BV (Нідерланди);

- переклад експортної митної декларації від 16 квітня 2014 року №14NL09C7B728EE7326, вказаної у гр. 44, наданій до митного оформлення не відповідає відомостям, вказаним у декларації експортера.

99. З огляду на виявлені розбіжності відповідач 29 квітня 2014 року відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв картку відмови №110100000/2014/00137 та рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200065/1, відповідно до якого митна вартість товару була визначена за резервним методом.

100. Згідно рішення №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, відповідачем у відповідності до п.п. 2 п. 6 ст. 54 Митного кодексу України було відмовлено у митному оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю за ціною договору у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 МУ України. При визначені митної вартості товару неможливо було застосувати методи 2 а), 2 б), так як у митного органу відсутня інформація щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, враховуючи положення ст. 59, 60, 61 МК України. Методи на основі віднімання 2 в) та додавання 2 г) вартості (ст.62, ст.63 МК України) неможливо застосувати у зв`язку із відсутністю об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості 2 ґ), - резервний метод визначення митної вартості (ст.64 МКУ) (метод 6). Визначена митна вартість товару ґрунтується на інформації щодо вартості оцінюваних товарів за МД від 28.03.2014 року №205070000/2014/9905 та становить 0,7592 EUR/кг.

101. Правомірність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів є предметом розгляду цієї справи.

102. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

103. Положення ч.9 ст. 58 МК України передбачають, що перелік витрат (складових митної вартості товарів), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

104. Зокрема, до таких складових митної вартості належать витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також на страхування цих товарів.

105. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, Товариство імпортувало товар на умовах поставки FCA (згідно з Інкотермс), що означає невключення до вартості товару витрат на транспортування та страхування, а відтак такі витрати мають бути додані до митної вартості товарів за правилами ч.9 ст. 58 МК України.

106. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, слід зазначити про таке.

107. Так, згідно матеріалів справи, судом встановлено, що між позивачем та ПП Транс Логістик було укладено договір від 27.11.2013 року №27/11/13 про надання послуг з організації та здійснення перевезень автомобільним транспортом.

108. Згідно п.3.1 цього договору позивача з ПП Транс Логістик на надання послуг з організації та здійснення перевезень автомобільним транспортом ціни на послуги узгоджуються сторонами в Заявках і зазначаються у рахунках.

109. Так, розділом 3 цього договору від 27.11.2013 року передбачено відстрочення оплати за надані послуги, тобто договором передбаченого, що рахунки за оплату послуг перевезення могли бути виставлені ПП Транс Логістик лише після фактичного надання послуг перевезення, а відтак не могли ще бути складені станом на час здійснення митного оформлення товару.

110. Отже, вказаним договором передбачено відстрочення оплати за надані послуги, у зв`язку із чим, судом встановлено, що рахунки було виставлено перевізником (ПП Транс Логістик ) вже після фактичного надання послуг перевезення, а саме:

- рахунок №151 від 19.04.2014 року - відповідно до акту №852;

- рахунок №323 від 30.04.2014 року - відповідно до акту №1011;

- рахунок №181 від 25.05.2014 року - до підписаного акту №1197, що також підтверджено матеріалами справи.

111. Так, згідно матеріалів справи, по цим рахунках було цроведено оплати 12.05.2014 року, 23.05.2014 року, 24.06.2014 року та 25.06.2014 року відповідно, що підтверджується платіжними дорученнями №6121 від 12.05.2014 року, №6669 від 23.05.2014 року, №8385 від 24.06.2014 року та №8470 від 25.06.2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

112. Також, в матеріалах справи, наявні копії заявок, відповідно до яких здійснювалося перевезення, а також, копії довідок про транспортні витрати.

113. Суд зазначає про те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

114. Таким чином, позивачем до суду були надані акти наданих послуг, рахунки та платіжні доручення на підтвердження витрат на транспортування, складені після завершення митного оформлення та доставлення товару до місця призначення, копії яких наявні в матеріалих справи.

115. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем до суду документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч.2 ст. 53 МК України.

116. Таким чином, висновки контролюючого органу, щодо не підтвердження товариством витрат на транспортування спростоване вищезазначеним та відповідно є передчасними.

117. Доводи відповідача про те, що надані товариством документи не містять вартість послуг ПП Транс Логістик з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів є необґрунтованими.

118. Інших доказів відповідачем до суду надано не було.

119. Крім того, судом встановлено, що позивачем було надано довідки про вартість транспортних витрат до кордону, тобто, до місця ввезення на митну територію України, що також підтвердного матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

120. Отже, враховуючи вищевикладене, надані позивачем документи, які були досліджені судом у сукупності, містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, а тому висновки контролюючого органу про непідтвердження позивачем витрат на транспортування товару є передчасним.

121. Також, слід зазначити про те, що позивачем при митному оформленні товару надавалися контролюючому органу для підтвердження митної вартості товару: проформа інвойс №5414001299 від 25.03.2014 року, а також інвойс №5414001299 від 03.04.2014 року, про що є посилання у митній декларації №110100000/2014/209028 у графі 44 (у доповненні до графи 44), що також підтверджується матеріалами справи, що спростовує вищевказані висновки контролюючого органу.

122. Також, товариством до контролюючого надавались письмові пояснення щодо посилання митниці на невідповідність за датами (інвойс від 03.04.2014 року №544001299). Так, у цих поясненнях товариство зазначило, що провести оплату не маючи рахунку - неможливо, а тому, дата рахунку 25.03.2014 року, а дата оплати - 27.03.2014 року, що також передбачено умовами цього контракту.

123. Матеріалами справи підтверджено, що оплата відбувалась відповідно до рахунку проформи №5414001299 від 25.03.2014 року, який також надавався відповідачу під час митного оформлення товару.

124. Також, згідно матеріалів справи, товариством на підтвердження митної вартості товару при митному оформленні цього товару, були надані проформа інвойс №5414001495 від 10.04.2014 року, а також інвойс №5414001495 від 16.04.2014 року, про що також є посилання у митній декларації №110100000/2014/210577 у графі 44 (у доповненні до графи 44).

125. Товариством до контролюючого надавалися письмові пояснення щодо посилання митниці на невідповідність за датами (інвойс від 16.04.2014 року №5414001499). Так, у цих поясненнях товариство зазначило, що провести оплату не маючи рахунку - неможливо, а тому, дата рахунку (проформи - попереднього рахунку) 10.03.2014 року, а дата оплати 10.04.2014 року та є такими, що відповідають умовам контракту.

126. Отже, оплата відбувалась відповідно до рахунку проформи №5414001495 від 10.04.2014р., який також надавався Відповідачу та до суду, але зазначена обставини жодним чином не відображена у судових рішеннях суду першої та апеляційної інстанції.

127. Оплата відбувалась відповідно до рахунку проформи №5414001495 від 10.04.2014 року, який також надавався відповідачу під час митного оформлення товару.

128. Вищевикладене також не було спростовано відповідачем.

129. Щодо посилання відповідача про відсутність документів підтверджуючих вартість транспортних послуг, а саме заявки та рахунки, а також щодо довідки про вартість транспортних послуг та необхідності надання заявок та рахунків, слід зазначити про те, що подання заявок не передбачено нормативним документом.

130. Щодо витрат на страхування, слід зазначити про таке.

131. Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем до суду були надані заяви на страхування окремого перевезення вантажу №№ 11, 10,12, 17, 21, 20, 22, копії яких наявні в матеріалах справи.

132. Також, позивачем до суду були надані заяви на страхування окремого перевезення вантажу №№7, 8, 9, в яких зазначено про страховий тариф (розділ б Умови страхування окремого перевезення вантажу ) у розмірі 0,135% від страхової суми, яка також зазначена в цьому розділі Оформлення цих заяв відбувалось у відповідності до умов договору страхування №043.0452763.254 від 26.11.2013 року, а саме, розділ 6 договору страхування.

133. Отже, як вбачається зі змісту оскаржуваних позивачем рішень відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, щодо правомірності та обґрунтованості прийнятих контролюючим органом рішень.

134. Таким чином, з урахуванням вищевказаного, приймаючи оскаржувані рішення відповідач дійшов передчасного висновку про коригування митної вартості товарів та відповідно прийняття карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

135. Також, слід зазначити про те, що вищевказаного висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05.2019 року по справі № 804/16553/14.

136. Так, у постанові Верховного Суду від 30.05.2019 року по справі №804/16553/14, Верховний Суд зазначив про те, що надані позивачем документи, довідки про транспортні витрати не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, як документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно з частиною другою статті 53 МК України, висновок судів про непідтвердження товариством витрат на транспортування товару є передчасним. Також, Верховний Суд, дійшов висновку про те, що твердження судів попередніх інстанцій, що розрахунки митної вартості, здійснені декларантом за митними деклараціями, не містять відомостей про вартість послуг ПП Транс Логістик з організації та забезпечення перевезень імпортованих вантажів, також є передчасними.

137. Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

138. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, а також викладену Верховним Судом правову позицію у постанові від 31.05.2019 року по цій справі, суд дійшов висновку щодо безпідставності прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00113 від 12.04.2014 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00137 від 29.04.2014 року та необхідності визнання їх протиправними і скасування.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

139. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

140. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

141. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

142. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування» .

143. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах « Beyeler v. Italy» № 33202/96, « Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, « Moskal v. Poland» № 10373/05).

144. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі « Hasan and Chaush v. Bulgaria» №30985/96).

145. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

146. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

147. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

148. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятих рішень про коригування митної вартості товару та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

149. Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку із чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасуванню рішень, підлягають задоволенню та визнанню протиправним та скасуванню рішень про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року, №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, які прийняті Дніпропетровською митницею ДФС та визнанню протиправними та скасуванню карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00113 від 12.04.2014 року та №110100000/2014/00137 від 29.04.2014 року, які складені Дніпропетровською митницею ДФС.

150. Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає про таке.

151. Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

152. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви позивача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 73,08 гривень.

153. Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

154. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішень - задовольнити.

155. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200051/1 від 12.04.2014 року, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

156. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №110100000/2014/200065/1 від 29.04.2014 року, прийняте Дніпропетровською митницею ДФС.

157. Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00113 від 12.04.2014 року, складену Дніпропетровською митницею ДФС.

158. Визнати протиправною та скасувати карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2014/00137 від 29.04.2014 року, складену Дніпропетровською митницею ДФС.

159. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпропетровської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» судові витрати у розмірі 73,08 гривень.

160. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «М`ясна фабрика «Фаворит Плюс» (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище міського типу Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 76, код ЄДРПОУ 37373551).

161. Відповідач: Дніпропетровська митниця ДФС (49000, м. Дніпро, вул. Горького, 22, код ЄДРПОУ 39421732).

162. Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

163. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

164. Повний текст рішення складено 11.11.2019 року.

Суддя В.В Ільков