Рішення

від 07.03.2019 по справі 826/17372/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2019 року №826/17372/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівел" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівел", (далі - позивач), до Державної фіскальної служби України, (також далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р., в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених позивачем;

- зобов`язати відповідача зареєструвати податкові накладні №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р„ №342 від 23.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р., в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем за датою їх подання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17372/18, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

При цьому, 18 лютого 2019 року до суду надійшла заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої у позовних вимогах позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України №427355/39203070 від 15.12.2017 p., №403312/39203070 від 13.12.2017 p., №478732/39203070 від 26.12.2017 p., №478736/39203070 від 26.12.2017 p., №478739/39203070 від 26.12.2017 p., №540224/39203070 від 05.01.2018 p., №540221/39203070 від 05.01.2018 p., №427351/39203070 від 15.12.2017 р. про відмову в реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 p., №354 від 15.11.2017 p., №337 від 20.11.2017 p., №342 від 23.11.2017 p., №351 від 29.11.2017 p., №363 від 09.12.2017 p., №383 від 13.12.2017 p., №360 від 20.11.2017 р. відповідно в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених позивачем;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні №354 від 09.11.2017 p., №354 від 15.11.2017 p., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 p., №341 від 21.11.2017 p., №342 від 23.11.2017 p., №350 від 29.11.2017 p., №351 від 29.11.2017 p., №363 від 09.12.2017 p., №383 від 13.12.2017 p., №360 від 20.11.2017 p., №378 від 20.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені позивачем за датою їх подання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно зупинено реєстрацію податкових накладних та прийнято рішення №427355/39203070 від 15.12.2017 року, №403312/39203070 від 13.12.2017 року, №478732/39203070 від 26.12.2017 року, №478736/39203070 від 26.12.2017 року, №478739/39203070 від 26.12.2017 року, №540224/39203070 від 05.01.2018 року, №540221/39203070 від 05.01.2018 року, №427351/39203070 від 15.12.2017 року про відмову в їх реєстрації.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти прозову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було надіслано всіх підтверджуючих документів які б свідчили про реальність здійснення господарської операції.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в листопаді-грудні 2017 року було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) наступні податкові накладні №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р., проте вказані документи прийнято, а реєстрацію зупинено.

Так, з квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вбачається, що вказані вище податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно з УКТ ЗЕД: 1103, 1104, 1102, 0708, 2501, 0910. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивачем згідно приписів п.п. 201.16.1 - 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 ПК України було підготовлено та направлено до контролюючого органу пояснення щодо підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, копіями квитанцій №1.

Проте, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №427355/39203070 від 15.12.2017 року, №403312/39203070 від 13.12.2017 року, №478732/39203070 від 26.12.2017 року, №478736/39203070 від 26.12.2017 року, №478739/39203070 від 26.12.2017 року, №540224/39203070 від 05.01.2018 року, №540221/39203070 від 05.01.2018 року, №427351/39203070 від 15.12.2017 року було відмовлено в реєстрації вказаних вище податкових накладних №354 від 09.11.2017 p., №354 від 15.11.2017 p., №337 від 20.11.2017 p., №342 від 23.11.2017 p., №351 від 29.11.2017 p., №363 від 09.12.2017 p., №383 від 13.12.2017 p., №360 від 20.11.2017 р. в ЄРПН.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, Конституції України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України), Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" (далі - Постанова №190), Критеріями оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Наказ №567), у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Державної фіскальної служби України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України, Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Так, в листопаді - грудні 2017 року позивачем було складено податкові накладні №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р., проте їх реєстрацію було зупинено.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України, в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами -, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", ";Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція), яка в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Так, з квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вбачається, що документ прийнято, проте, реєстрація ПН/РК відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинена. Податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно з УКТ ЗЕД: 1103, 1104, 1102, 0708, 2501, 0910. Пропонувалось надати пояснення та/або копії документів достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. "в" п.п. 201.16.1. п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена п. 4 цього Наказу.

Постановою №190 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, рішеннями комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №427355/39203070 від 15.12.2017 року, №403312/39203070 від 13.12.2017 року, №478732/39203070 від 26.12.2017 року, №478736/39203070 від 26.12.2017 року, №478739/39203070 від 26.12.2017 року, №540224/39203070 від 05.01.2018 року, №540221/39203070 від 05.01.2018 року, №427351/39203070 від 15.12.2017 року позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, на думку суду, зупинивши реєстрацію податкових накладних з таким висновком, відповідач порушив норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки у квитанціях якими було зупинено реєстрацію спірних податкових накладних не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації даної податкової накладної, а вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від відповідача чіткого зазначення конкретного виду критерію.

Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, затверджених Наказом №567, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Тобто, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків містить у собі визначення двох різних за змістом критеріїв.

Відтак, приймаючи рішення про зупинення реєстрації спірних податкових накладних, відповідач був зобов`язаний у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Відповідно, визначення відповідачем у вказаній квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому позивачем відповідних документів, перелік яких міститься у "Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", затверджених Наказом №567.

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Виходячи з аналізу викладених норм, суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Разом з тим, зі змісту квитанції вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567.

Проте, у вказаних квитанціях фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Суд також зазначає, що оскаржувані рішення Комісії ДФС України №427355/39203070 від 15.12.2017 року, №403312/39203070 від 13.12.2017 року, №478732/39203070 від 26.12.2017 року, №478736/39203070 від 26.12.2017 року, №478739/39203070 від 26.12.2017 року, №540224/39203070 від 05.01.2018 року, №540221/39203070 від 05.01.2018 року, №427351/39203070 від 15.12.2017 року про відмову у реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р. є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2016 року між позивачем (за договором - постачальник) та ТОВ "Астерс Груп" (за договором - покупець) укладено договір поставки №11032879 АГ, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується у порядку та на умовах визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати ціни узгоджених в специфікації.

Згідно з п. 3.1 договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк зазначений в замовленні.

Так, в підтвердження реальності здійснення поставки позивачем було надано суду: копія договору поставки №11032879АГ від 01.03.2016 року укладеного з ТОВ "Астерс груп"; копія договору поставки №УК29-04 - від 29.04.2016 року; копія видаткової накладної №УК-0000267 від 17.11.2017 року; копія видаткової накладної №УК-0000253 від 08.11.2017 року; копія видаткової накладної №УК-0000273 від 20.11.2017 року; копія видаткової накладної №УК-0000292 від 07.12.2017 року; копія видаткової накладної №УК-0000301 від 13.12.2017 року; копія договору №37 від 17.10.2017 року; копія накладної №595 від 20.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №0000456 від 20.11.2017 року; копія договору поставки №31 від 21.12.2016 року; копія видаткової накладної №0-0000057 від 27.10.2017 року; копія договору поставки №1010/16-с від 10.01.2016 року; копія видаткової накладної №РН-0007055 від 03.11.2017 року; копія видаткової накладної №РН-0007679 від 29.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №0000007679 від 29.11.2017 року; копія договору поставки №14/06-17 від 14.06.2017 року; копія видаткової накладної №Н-00808 від 29.08.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН-00808 від 29.08.2017 року; копія договору оренди нежитлового приміщення №14 від 01.12.2015 року; копія акту перевірки розрахунків від 15.01.2018 року; копія видаткової накладної №310 від 09.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000310 від 09.11.2017 року від 20.11.2017 року; копія видаткової накладної №325 від 15.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000325 від 15.11.2017 року; копія видаткової накладної №334 від 20.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000334 від 20.11.2017 року; копія видаткової накладної №333 від 20.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000333 від 20.11.2017 року від 20.11.2017 року; копія видаткової накладної №337 від 21.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000337 від 21.11.2017 року; копія видаткової накладної №338 від 23.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000338 від 23.11.2017 року; копія видаткової накладної №346 від 29.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000346 від 29.11.2017 року; копія видаткової накладної №347 від 29.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000347 від 29.11.2017 року; копія видаткової накладної №352 від 09.12.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000352 від 09.11.2017 року; копія видаткової накладної №365 від 13.12.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 365 від 13.12.2017 року; копія видаткової накладної №310 від 09.11.2017 року; копія товарно-транспортної накладної №РН 00000310 від 09.11.2017 року; копія видаткової накладної №332 від 09.11.2017 року; копія видаткової накладної №331 від 20.11.2017 року; копія довіреності на отримання ТМЦ.

Відтак, на думку суду, позивачем надано всі документи, які достатні для реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує висновки контролюючого органу на підставі яких вчинені (прийняті) оскаржувані дії (рішення).

Отже, суд вважає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Проте, оскаржувані рішення не містять чітких визначених підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Крім того, суд звертає увагу, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ні факту здійснення платником податків господарської операції, ні факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні копії рішень про відмову в проведенні реєстрації податкових накладних №377 від 20.11.2017 р., №341 від 21.11.2017 р., №350 від 29.11.2017 р., №378 від 20.11.2017 р., проте факт не проведення реєстрації вказаних податкових накладних відповідачем не заперечувався.

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є протиправними та підлягають скасуванню, а також необхідним з метою захисту прав позивача є зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні №354 від 09.11.2017 p., №354 від 15.11.2017 p., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 p., №341 від 21.11.2017 p., №342 від 23.11.2017 p., №350 від 29.11.2017 p., №351 від 29.11.2017 p., №363 від 09.12.2017 p., №383 від 13.12.2017 p., №360 від 20.11.2017 p., №378 від 20.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві та доданих матеріалах.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівел" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 3524,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівел" (місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Сумська, 3; код ЄДРПОУ 39203070) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 39292197), про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України №427355/39203070 від 15.12.2017 року, №403312/39203070 від 13.12.2017 року, №478732/39203070 від 26.12.2017 року, №478736/39203070 від 26.12.2017 року, №478739/39203070 від 26.12.2017 року, №540224/39203070 від 05.01.2018 року, №540221/39203070 від 05.01.2018 року, №427351/39203070 від 15.12.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних №354 від 09.11.2017 р., №354 від 15.11.2017 р., №337 від 20.11.2017 р., №342 від 23.11.2017 р., №351 від 29.11.2017 р., №363 від 09.12.2017 р., №383 від 13.12.2017 р., №360 від 20.11.2017 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №354 від 09.11.2017 p., №354 від 15.11.2017 p., №337 від 20.11.2017 р., №377 від 20.11.2017 p., №341 від 21.11.2017 p., №342 від 23.11.2017 p., №350 від 29.11.2017 p., №351 від 29.11.2017 p., №363 від 09.12.2017 p., №383 від 13.12.2017 p., №360 від 20.11.2017 p., №378 від 20.11.2017 р., які були подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Тівел" за датою їх подання.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівел" сплачений ним судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко